ВІДГУКИ УКРАЇНСЬКИХ ТА ЗАРУБІЖНИХ ПИСЬМЕННИКІВ, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІВ Я прочитав «Людину» Ольги Кобилянської — дуже мені подобалася та повість. Авторка трохи чи не найбільше талановита з всіх наших галицьких і буковинських авторок. Великий дар обсервації [спостереження], ясна провідна думка на часі, велика рутина [вправність] письменника (хоч еще не вміє добре володіти над більшим матеріалом), психологічна правда, живий спосіб оповідання — отеє добрі прикмети повісті.
Незаміжня і незаможна женщина, поневіряна обставинами, «грубостями» життя, сама безпомічна аж до розпуки, — сей улюблений авторкою, а так часто подибуваний в нашім житті тип знаходить у Кобилянській оборонницю, цілим серцем відчуваючу недолю такої женщини. її «Людина» і «Царівна» — то найкращі докази за допущенням женщин до тихзанять, в котрих вони могли би найти ціль життя і ецособи удержання на випадок незамужності. Жінка «свого мужа» все ще тішиться у нашім товариськім житті більшою повагою, як незаміжня женщина, хоч би й яка талановита, освічена і заслужена. В обороні тих поневіряних невинно істот Кобилянська добуває із арсеналу серця саму найвлучнішу зброю і побиває нею насмішливого противника.
Осип Маковей, відомий український письменник і критик.
В своих сочинениях г-жа Кобылянская затрагивает самые разнообразные темы. Больше всего отмечен ею тип интеллигентной женщины, борющейся за свою индивидуальность, против нивелирующей и засасывающей среды австрийской буржуазии, погрязшей в безнадежном филистерстве. Этой теме посвящен рассказ «Людина» и большой психологический роман «Царівна».
Леся Українка, видатна українська письменниця.
Ольга Кобилянська, талановита буковинська письменниця, внесла в наше письменство новий тон, новий спосіб писан ня, взятий з новішої німецької літератури та філософії. ... Оповідання Кобилянської визначаються дуже великою ніжністю та делікатністю рисунку та щирим почуттям і являються найкращим свідоцтвом культурності нашої інтелігентської женщини...
Іван Франко, видатний український письменник і критик.
Провідними думками її [Кобилянської] повісті «Людина» (1894), роману «Царівна» (1896) є прагнення жінки жити повноцінним життям, над чим підрозумівається не лише любов, а й освіта, праця для загального добра.
...Характерними рисами творчості О. Кобилянської є особлива меланхолія, незвичайна ніжність відчуття, небувала чутливість до краси природи, щирий ліризм, глибоке розуміння жіночого серця.
Михайло Мочульський, український критик, літературознавець, письменник.
На повісті «Людина» виразно помітне захоплення Кобилянської ідеями жіночої емансипації. Героїня твору Олена Ляуфер говорить майже цитатами з творів про жіночий рух, захоплюється книгами Лілля, її думки займає питання про право жінки на незалежне життя. Та не в цьому сила повісті. Показова зміна заголовка самого твору. В першому, німецькому, варіанті повість звалася «Вона вийшла заміж», в останньому — «Людина». Перший заголовок сповнений гіркої іронії. Дівчина вийшла заміж, здійснилася її мрія про родинне життя. Але заміжжя з немилою й духовно недалекою людиною для Олени Ляуфер рівнозначне духовному самогубству. Подружнє життя виявляється ще гіршим за самотнє. Другим заголовком письменниця поширює звучання свого твору. Йдеться вже не про суто жіноче питання, а про становище людини в тогочасному суспільстві.
Олег Бабишкін, літературознавець.
Свою героїню Кобилянська веде через ряд випробувань, показуючи при цьому багатство її душі, чесність, душевну чистоту, вірність своїм почуттям.
Никифор Томаиіук, літературознавець.
Поняття, що жінка — «тільки жінка», не задовольняє її [О. Кобилянську], вона беззастережно вимагає для неї повної свободи, безумовного права на життя і любов. Ці вимоги не базуються на розумінні соціально-політичної основи жіночого питання, вони випливають із співчутливого, палкого серця письменниці. І це аж ніяк нашкодить поетичній вартості її творів, хоч якість практичних висновків при цьому не завжди є очевидною. Боротьба за широкі права жінки — це основна риса думок і почуттів, що ними сповнені оповідання О. Коби-лянської. Своїми тонкими і гостропсихологічними малюнка ми письменниця примушує нас переживати разом з її героїнями, які ведуть боротьбу проти пересудів та існуючих законів, проти важкого життя, за своє звільнення; жінка в цій боротьбі, в силу вродженої безпорадності чи то внаслідок переваги зовнішніх обставин, часто падає жертвою.
ГеоргАдам, німецький дослідник слов'янських літератур.
Кобилянська вдихає у своїх героїнь власну душу, власні почуття і погляди. Вони нагадують гайдуків-жінок, які на Балканських горах збирали своїх юнаків «за чесний хрест і волю золоту». її героїні — наджінки (свого роду гайдуки), але одночасно добрі, благородні, чесні. Вони вперто борються зі своєю жіночою долею і в більшості випадків падають, скорені нею. їхня сильна, наджіноча вдача розкривається переважно у стражданнях.
...Подружнє життя для неї святиня, але жінка не повинна бути невільницею шлюбу... Тому жінці треба дати можливість і засоби, щоб вона могла здобути освіту й розпоряджатися своєю долею.
Щодо аналізу і проникнення в душу, опису її почуттів, властивостей і порухів, то Кобилянська — першоряда художниця. Вона малює характери живими барвами, точними штрихами; письменниця не розповідає про них, а показує їх у вируванні, кипінні, боротьбі. І тлом для цих картин є могутні Карпати, суворі й величні, а кругом піниться чудова природа.., і сонце з неба ллє на цю бурхливо чудову картину, центром якої є бунтівливе, страждаюче жіноче серце, своє чарівне проміння. І все це під пером письменниці зливається в прекрасні картини, гарні, мистецькі,— в панораму життя.
Леопольд Ленард, словенський критик і перекладач.
Хтось так висловився про неї: «Кобилянська є водолазом, який спускається в людські душі».
Тереза Турнерова, чеська письменниця, критик та перекладач.
її героїні — Олена і Наталка — це істоти з аристократичним духом, з необмеженою тугою за красою та ідеалом.
Ян Махал, видатний чеський славіст.
Природа і людина, насамперед дівчина, на її тлі, гарячий протест проти її поневоленої долі (як, наприклад, в ...оповіданні «Людина»...) ...своїм ліризмом наближаються до поезій в прозі.
Франк Вольман, визначний чеський славіст.
Ольга Кобилянська з власного досвіду пізнала вади дівочого виховання в своєму краї. Отже, зверталася до нього і в своїх мистецьких творах, намагалася зреформувати це виховання; український жіночий рух визнає за нею в цьому
напрямі заслуги піонера.
Іржі Горак, визначний чеський вчений, академік.
У своїх творах письменниця закликає до неослабної праці, щоб в людині перемогла гуманність, щоб кожна людина знайшла сама себе, удосконалювалась і, таким чином, сприяла досягненню вершин людського щастя.
«Свобідний чоловік з розумом — се мій ідеал!» — пише...
письменниця.
Рудольф Гулька, чеський літературознавець.
Тема права жінки на вільне і щасливе життя є однією з величних тем української літератури. Вона бере свій початок у творчості найбільшого українського поета Тараса Григоровича Шевченка.
...Говорячи про тему емансипації жінки у творчості письменниці [О. Кобилянської], мусимо в першу чергу дослідити ті її твори, які хоч і не до кінця вичерпують проблему, все ж виявляють ЇЇ оригінальність у показі нового середовища, у порушенні нових для української літератури тем.
Магдалена Ласло, румунська дослідниця та перекладачка української літератури.