Ігор Зиновійович Павлюк
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 3-01-2014, 17:18
Ігор Зиновійович Павлюк
Лауреат Народної Шевченківської премії, всеукраїнських літературних премій імені Василя Симоненка, імені Бориса Нечерди, імені Маркіяна Шашкевича, імені Григорія Сковороди, Міжнародної літературної премії „Тріумф”. Доктор наук із соціальних комунікацій.
Народився в селі Ужова Рожищенського району на Волині 1 січня 1967 року.
Через десять днів після народження І. Павлюка на березі одного з наймальовничіших на Волині озер його мати – із родини переселенців із Холмщини у результаті акції «Вісла» (спочатку медсестра, пізніше – вчителька молодших класів школи-інтернату) померла у двадцятисемилітньому віці через фатальну помилку лікарів.
Родина по-батькові (із села Окорськ поблизу с. Затурці, де жив В’ячеслав Липинський, із яким товаришував прадід І.Павлюка, який разом із родиною був репресований за участь у національно-визвольних змаганнях 1942-1946 рр. і висланий на спецпоселення в м. Кисельовськ Кемеровської області РРФСР, де він і помер у 1955 р. Батько І. Павлюка – Павлюк Зиновій Якович – працював на різних інженерних посадах у колгоспі с. Окорськ. В юності писав вірші. Помер у 2011 р.
Дитинство і юність І.Павлюка пройшло у діда й баби по материнській лінії у с. Ужова Рожищенського району Волинської області.
Закінчивши із золотою медаллю Доросинівську середню школу цього ж району, він вступив до престижного Ленінградського вищого військового інженерно-будівельного училища, яке готувало кадри для космічного центру Байконур і яке І.Павлюк скандально залишив на другому курсі навчання, коли почав писати вірші, за що був покараний – засланий у забайкальську тайгу – будувати із в’язнями автомобільну дорогу воєнного призначення.
Писав там вірші у «захалявну книжечку», які пізніше стали основамийого книг. Повертався в Україну у час, який збігся із початком розпаду Радянського Союзу, із воскреслою і закріпленою мрією – стати поетом.
У 1986-1987 роках - кореспондент Ківерцівської районної газети на Волині.
У 1987 році вступив на факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка, який закінчив із відзнакою у 1992 році.
Після закінчення працював у релігійній пресі, робив передачі на радіо.
З 1987 року мешкає у Львові.
З 2003-го – у Києві.
У 1996 р. захистив кандидатську дисертацію на тему “Митець – Влада – Преса: історико-типологічний аналіз” в Інституті журналістики Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка.
У 2009 р. (там же) – докторську дисертацію: «Українськомовна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-2000 років як структурна частина загальнонаціонального інформаційного простору».

Працював науковим співробітником Науково-дослідного центру періодики ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України (1993-2004 рр.), викладачем Львівського Національного університету ім. І. Франка, старшим науковим працівником Інституту франкознавства Львівського національного університету ім. І. Франка, керівником літературної студії «Франкова кузня» при ньому.
У 1999 та 2000 роках був у творчому відрядженні у Сполучених Штатах Америки.
Учасник міжнародних літературних фестивалів, зустрічей - у Грузії, в Росії, Білорусії, Польщі, Ірландії…
Нині старший науковий працівник Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України у м. Києві, професор Національного університету «Острозька академія» (м. Острог).
АВТОР ДО 400 ПУБЛІКАЦІЙ У ПЕРІОДИЦІ, НАУКОВИХ ЗБІРНИКАХ ТА 26 ОКРЕМИХ КНИГ:
1. Ліричні твори
- “Острови юності” (1990), “Нетутешній вітер” (1993), “Голос денного Місяця” (1994), “Скляна корчма” (1995), “Алергія на вічність” (1999), “Стихія” (2002), “Чоловіче ворожіння” (2002), „The angel (or) English language?” (вірші Ігоря Павлюка англійською мовою) (2004), компакт-диск „Лірика...”: Поезія Ігоря Павлюка у виконанні Народного артиста України Святослава Максимчука (2004), “Бунт свяченої води” (2005), „Магма” (2005), „Бунт” (2006), „Камертон” (2007), «Лірика» (2008), «Україна в диму» (2009).


2. ПРОЗА
– “Біографія дерева племені поетів” (2003).
– „Заборонений цвіт” (2007).
3. МОНОГРАФІЇ
– “Митець – Влада – Преса: історико-топологічний аналіз” (1997), - “Українська легальна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–1939, 1941–1944 рр.” (2001).
– Анотований покажчик „Українські часописи Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя (1917-1939 рр.) (1997).
– “Діагностика і прогностика брехні: екскурси в теорію квазікомунікації” (2003).
– „Українська преса Волинської області 1939-1941, 1944-2000 рр.” (2004).
– “Хрестоматія української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-1939, 1941-1944 рр.” (у співавторстві з Миколою Мартинюком) (2005).
– Пісня над обелісками: вірші різнонаціональних поетів, які загинули у Другій світовій війні: Хрестоматія (у співавторстві з Дем’яном Григорашем) (2006).
4. Книжечка-п’єса для дітей “Літаючий казан” (2003).
Підготовив до друку нові збірки поезій, книги драм і прози, публіцистики, книжку для дітей.
Окремі твори перекладені за кордоном.
Деякі вірші стали піснями.

ОРГАНІЗАЦІЙНА, РЕДАКТОРСЬКА, ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА
Член Президії Національної спілки письменників України.
Член Ради Львівської обласної організації НСПУ.
Член редколегії «Волинської Універсальної Енциклопедії».
Член Чернігівського інтелектуального центру.
Член редколегії літературно-мистецьких журналів «Пектораль» (Тернопіль), ««Терен» (Луцьк), «Дзвін» (Львів).

Коло подальших наукових інтересів - масова комунікація (квазікомунікація) та література (див. дослідження І. Павлюка „Митець - Влада - Преса: історико-типологічний аналіз”, „Діагностика і прогностика брехні”, його книги з історії журналістики).
Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів
Популярні матеріали