Шановні відвідувачі сайту!!!

На даному сайті розміщені план-конспекти уроків, короткий та повний обсяг творів із шкільної програми, біографії та портрети письменнників, матеріали для підготовки до ЗНО, багато теоретичного матеріалу з української мови і літератури, літературні ігри, матеріали для проведення гурткової роботи, календарне планування на всі предмети, презентації для уроків, дуже багато творів за шкільною програмою та багато іншого цікавого матеріалу. Маєте пропозиції та побажання пишіть адміністратору, всі вони будуть обов'язково враховані!!!

P.S. Вибачте за рекламу на сайті. Це необхідність для подальшого сталого розвитку даного ресурсу.

ЛЮДИНА, ПРИРОДА, ВСЕСВІТ У ЗБІРЦІ «СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ» ПАВЛА ТИЧИНИ
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 16-02-2013, 16:05
ЛЮДИНА, ПРИРОДА, ВСЕСВІТ У ЗБІРЦІ «СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ» ПАВЛА ТИЧИНИ
Видатний український поет Павло Григорович Тичина належав до тих людей, для кого природа в усій її мінливості — невід'ємна частка життя, настрою і світовідчуття. Його перша збірка «Сонячні кларнети», видана 1918 року, засвідчила неабиякий талант поета, його оригінальне бачення світу і безмежну любов до природи.
Вірші «Там тополі у полі...», «Квітчастий луг», «Гаї шумлять», «Хор лісових дзвіночків» — це яскравий приклад поезії, в якій природа стає поетично-одухотвореною, вона ніби вторить душевному стану ліричного героя. Ніжний ліризм, психологічне олюднення природи в'поєднанні з яскравістю предметних деталей надає віршам збірки неповторності. Читач занурюється в атмосферу чекання чогось величного, неповторного. Коли читаєш «горить-тремтить ріка, як музика», то відчуваєш багатозвучний світ природи та тремтливі людські настрої.
Практично жоден вірш збірки не обходиться без чарівних — життєрадісних чи сумних (в залежності від теми й настрою автора) — образів природи. Уже сама назва «Сонячні кларнети» поєднує у собі людське і природне начало. Про що б не говорив П. Тичина: про кохання, про соціальну дійсність, про свої роздуми над життям — скрізь присутня природа. Разом з липою, старими гаями милується ліричний герой своєю коханою, що спить «у місячні весняні ночі» («Ви знаєте, як липа шелестить...»). Очі милої, коли вона прихильна до хлопця, «небо прозоре» і «брильянтових зір ціле море». Зате в гніві й неприхильності розмова дівчини — «поле у жовтні», «суха бадилина» і «груддя важке» («Коли в твої очі дивлюся...»). Інтимна поезія «Десь на дні мого серця...» теж сповнена пахощами ночі, зірками, квітками і туманами, а мова коханої — «співучий струмок».
Поет молодий, дужий, завзятий до життя, і його сповнюють космічні відчуття до повного злиття з природою: «над мною, підо мною горять світи, біжать світи музичною рікою» («Не Зевс, не Пан...»), і «душа моя сонце намріяла, душа причастилася кротості трав» («Блакить мою душу обвіяла...»).
Та соціальна дійсність, що оточувала молодого Тичину, не могла не хвилювати його. І передає поет ці почуття знову ж таки через образи природи. Він звертається до улюбленого образу поля («Розкажи, розкажи мені поле...»), яке говорить про свої рідкі колосочки, виснажені суховієм і политі потом бідного плугатаря, про свою гірку долю, коли доводиться родити лиш «кукіль та волошки». Ми за цим бачимо велику людську трагедію, важку працю селян заради виживання. По цьому ж полю йде і Скорбна мати, жахаючись тому, що «людське серце до краю обідніло», і поливають люди колоски кров'ю, закидають трупами своїх братів («ми квіти звіробою, із крові тут юрбою зросли на полі бою», «чийсь труп в житах чорніє...»). Природа ніби кричить, благає зупинити кровопролиття, схаменутися.
Збірка П. Тичини «Сонячні кларнети» — це одна з найпоетичніших збірок, в якій світ сприймається через музику природи. Поезії цієї збірки — одне з наймузичніших творінь світової поезії. Поет — музикант: земля у нього звучить, як орган, погляд коханої нагадує спів скрипок, верба серед лугів ловить дзвінкі струни дощу. У збірці відчувається настрій радісно-тривожного чекання чогось великого і світлого, де ліричний герой і природа завжди розмовляють одне з одним. Природа для поета не простий фон подій, не звичайний пейзаж, бо до неї, як до близького друга, митець іде зі своїми радощами і сумом. Природа у віршах збірки знаходиться у гармонії з людськими почуттями і настроями, як музика сонця наповнює душу ліричного героя, допомагає відчути її життєдайні сили.
Інформація
Відвідувачі, Ви також можете залишити коментар до даного матеріалу
 Залишити коментар
Схожі матеріали:
Меню
Авторизація
Архів матеріалів
Популярні матеріали
Яндекс.Метрика





загрузка...