Шановні відвідувачі сайту!!!

На даному сайті розміщені план-конспекти уроків, короткий та повний обсяг творів із шкільної програми, біографії та портрети письменнників, матеріали для підготовки до ЗНО, багато теоретичного матеріалу з української мови і літератури, літературні ігри, матеріали для проведення гурткової роботи, календарне планування на всі предмети, презентації для уроків, дуже багато творів за шкільною програмою та багато іншого цікавого матеріалу. Маєте пропозиції та побажання пишіть адміністратору, всі вони будуть обов'язково враховані!!!

P.S. Вибачте за рекламу на сайті. Це необхідність для подальшого сталого розвитку даного ресурсу.

ПОВНОТА Й ІНТЕНСИВНІСТЬ ЖИТТЯ ОДУХОТВОРЕНОЇ ЛЮДИНИ В ПОЕЗІЇ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО.
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 16-02-2013, 16:09
ПОВНОТА Й ІНТЕНСИВНІСТЬ ЖИТТЯ ОДУХОТВОРЕНОЇ ЛЮДИНИ В ПОЕЗІЇ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО.
Поезії видатного українського митця Максима Рильсь: кого захоплюють своєю витонченістю та глибиною образів. Найголовніше місце в його багатогранній творчості посідає тема людини і природи. Гармонійне існування ліричного героя залежить від його єднання з красою, віднайдення її в праці, спогляданні природи. Ця тема була завжди актуальною для поета. Тому ще в юності він закликав любити природу, розуміти її і берегти. Тільки тоді, на його думку, можна стати справжньою людиною.
Люби природу не як символ Душі своєї,
Люби природу не для себе,
Люби для неї. Вона — це мати.
Будь же сином, А не аскетом.
І станеш ти не папіряним — живим поетом.
Як бачимо, це філософська реакція юного поета на все, що діється навколо, спроба подолання душевного смутку.
М. Т. Рильський ввійшов у світ поезії великим життєлюбом, природолюбом. Він шанував людей, закоханих у природу, а надто тих, хто присвятив свою працю, життя своє вивченню її законів, розумному господарському використанню її скарбів. З його творів, як живі, постають вимальовані ним образи лісників, садівників, сівачів, виноградарів. Той, хто садить паростки кленові, Хто діброви молоді ростить, Той достоїн людської любові, Бо живе й працює для століть. Поет уявляє себе невід'ємною частиною прекрасного сонячного храму природи.
Лейтмотивом його лірики виступає щира людяність, відчуття нерозділеності людини і природи: «Ліс зустрів мене як друга...» («Розмова з другом»).
Ліричний герой мініатюри «Поле чорніє. Проходять хма ри...» радіє приходу весни. Відчувається, що він закоханий у рідну землю, у життя. Із його грудей вириваються слова натхненної любові: «Земле! Як тепло нам з тобою!»
' У поезії «Яблука доспіли» все дихає щедротами благодатної української природи, багатством яблуневих садів, жовтих осінніх нив, достиглістю, настояністю людських почуттів, коли розлука в коханні викликає не докір, не зневагу, не каяття, а навпаки — почуття вдячності і повноти життя.
У цій поезії усього 12 рядків. Образ достиглих яблук уособлює мудрість, спокій душі героя у час йоге прощання з коханою.
Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведещ до поля.
Я піду — і, може, більше не прийду.
Гармонія людського життя й творчості — це дихання в унісон з природою, із сонцем, з небом, із золотою гілкою. Життя прекрасне, і немає кінця цій красі: «Вміє розставатись той, хто вмів любить».
Покладений на музику композитором Г. Подільським вірш здобув велику популярність як пісня-романс. Він будить у душі людини почуття любові й вірності, мужності, коли доводиться розлучатись.
Так само, як людина не може існувати без природи, природа теж не існує без людини. Вони стають красивими у взаємоєднанні.
У вірші «Три дівчини» Рильський знайомить нас із трьома студентками-агрономами, людьми одного віку, однакових умов життя. Але сприймають явища природи вони по-різному, що залежить, певно, від індивідуальних особливостей кожної людини. Одна з дівчат здатна сприймати навколишню красу: «Гляньте, гарно як! Немов облита снігом кожна гілка». Читаючи ці рядки, уявляєш собі образ життєрадісної дівчини з романтичною натурою.
Друга стриманіша у виявленні почуттів: «Хоч трохи й пізно, а м'яКа зима!» Ще інакше реагує на те саме явище третя. Поет передає душевний стан дівчини, а також її ставлення до баченого: Була чомусь лиш третя мовчазна. Іде — немов не бачить і не чує... Спитали дві: «Чого тобі бракує?»— «Морозу й сонця!» — мовила вона.
І уявляється ця дівчина вольовою, сильною. Отже, поет майстерно зображує сприйняття природи людиною, і ми можемо зрозуміти особливості її душі.
Кожен новий вірш, кожна нова книга Рильського — це відкриття духовних островів в океані народу, який будує світле майбутнє. Щедрий талант поета заграв багатьма бар вами і в книзі «Троянди й виноград», зокрема в однойменному вірші.
Дівчина-колгоспниця, машиніст, молодий агроном, про яких йдеться у вірші,— це типові образи людей нашого часу. Всі вони мають тонке відчуття краси. Так, дівчина, повернувшись із поля, не йде вечеряти^ а «,ва сапку — і в квітник, де рожа розцвіла, де кучерявляться кущі любистку й м'яти». Машиніст вирощує виноград, молодий агроном милується, як «хороше над чорним ґрунтом мак переливається, мов полум'я червоне». -
Такі люди самі є творцями прекрасного. Вони створюють матеріальний і духовний достаток суспільства — неодмінну умову людського щастя:
У щастя людського два рівних є крила: Троянди й виноград, красиве і корисне. Троянди й виноград символізують єдність матеріального і духовного багатства — радість повнокровного буття людини.
У вірші «Діалог» М. Рильський висміює тих, хто через свою духовну вбогість ніби у часи космічної ракети, кібернетики та інших див поезія, музика, природа нічого не варті, що той, «хто мотор полагодити вміє, вартий більше, ніж знавець картин».
На це безглуздя лоет гнівно зауважує:
Як же так убого ви живете, Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні космічної ракети Солов'я не в силі зрозуміть? Він виступає проти байдужих, очерствілих душами лю¬дей, які не люблять природи і не розуміють її.
Отже, у своїх віршах М. Т, Рильський не тільки зображує поєднання людини і природи, а й закликає не обкрадати себе духовно, не відсторонюватись від краси в житті, від чарівного світу природи, мистецтва. Лише в єднанні корисної праці і краси людина може бути по-справжньому щасливою в житті. Його поезія — це життєдайне джерело краси і радості людини, яке живиться соками рідної землі.
Інформація
Відвідувачі, Ви також можете залишити коментар до даного матеріалу
 Залишити коментар
Схожі матеріали:
Меню
Авторизація
Архів матеріалів
Популярні матеріали
Яндекс.Метрика





загрузка...