МОТИВИ Й ОБРАЗИ ІНТИМНОЇ ЛІРИКИ ВОЛОДИМИРА СОСЮРИ
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 17-02-2013, 15:35
МОТИВИ Й ОБРАЗИ ІНТИМНОЇ ЛІРИКИ ВОЛОДИМИРА СОСЮРИ
Тема кохання в усіх народів — від прадавніх часів і до наших днів — постійно актуальна для мистецтва, бо завжди залишалася людська потреба любити.
Володимир Миколайович Сосюра — один із найніжніших і найщиріших співців кохання. Його інтимна лірика жагучо-пристрасна, за силою почуття набуває космічних розмірів:
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання.
Герой ладен для коханої зірвати й «Оріон золотий» (поезія «Так ніхто не кохав...»). У вірші «Марії» Сосюра теж наділяє свого ліричного героя неземними почуттями:
Моя любов горітиме
яркіш за всі сонця, на тисячі століттів.
Стан закоханості у поета підкреслюється і гармонією з природою:
Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій, і гаї синіють ген на видноколі, і синіє щастя у душі моїй.
(«Васильки») Або:
Будем іти ми з тобою тоді в ніжному вітрі до рання, вип'ю я очі твої молоді, повні туману кохання...
(«Білі акації будуть цвісти...»)
Як поет-патріот Володимир Сосюра навіть в інтимній ліриці залишається вірним своїй найпершій любові — любові до батьківщини:
В тебе і губи, і брови твої, як у моєї Вкраїни...
(«Білі акації будуть цвісти...»)
Життя ліричного героя сосюринських поезій сповнене любові — нинішньої і колишньої. Поєднана долею з іншими, кохана залишається у пам'яті поета бажаною і єдиною:
Та на тебе, чужу і кохану, Я б і славу свою проміняв.
(«Колц потяг у даль загуркоче...»)
Інтимна лірика Володимира Сосюри — це бездонна криниця красивих, щирих і ніжних почуттів, висловлених у прекрасній поетичній формі. Вони підносять людину на вищий щабель духовності.
Щирість, задушевність, яскрава, емоційна наснажена образність, звернення до найяскравіших людських почуттів — основні риси поетичної спадщини В. Сосюри — одного із найтонших ліриків української літератури. Його поезії «Так ніхто не кохав», «Білі акації будуть цвісти», «Коли потяг у даль загуркоче», «Васильки» увійшли у класичний фонд інтимної лірики нашої літератури.
Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів