Ярема — типовий представник повсталого народу (за поемою Тараса Шевченка «Гайдамаки»)
Над поемою «Гайдамаки» Т. Шевченко працював з 1839 до 1841 року у вільний час від занять в Академії мистецтв. Поема вийшла друком 1842 року власним коштом автора. Ця поема стала подією не лише в українській, айв усій європейській літературі. Головне джерело поеми — народні пе-рекази і пісні. Є тут і реальні постаті, і вигадані. Гонта і Залізняк — це, як відомо, історичні особи. А ось Ярема Галайда — це збірний образ українського повсталого народу. Такої історичної постаті не було, це витвір Т. Шевченка. Сам Шевченко пише: «Галайда вполовину видуманий». Шев-ченкознавці пояснюють слово «вполовину» так: «видумана» поетом любовна сюжетна лінія Яреми — Оксани, а не сам герой поеми. Загально визнано, що головний герой поеми «Гайдамаки» — це повсталий народ. А Ярема — його типовий представник.
Хто він такий? Це наймит-попихач, над яким знущається загребущий і жорстокий Лейба. Яремі доводиться багато працювати, у нього багато обов'язків. Ярема «гнувся», «нагинався», мовчки виконував роботу; заступитися за нього нікому: це «сирота убогий». Але за наругу він не нарікає, такої вже він вдачі: добрий, не мстивий, ніжний.
І все ж Ярема — «сирота багатий»: він по-справжньому багатий душею, багатий на щиру дівочу любов. Оксана його теж щиро любить. Оце щире, глибоке кохання є найвищим ідеалом Яреми, окрилює його, не дає занепасти духом.
Але сталася біда: титаря убили, а Оксану украли. Без коханої він не уявляє собі життя. Особиста кривда робить його сильним і рішучим. І все-таки не лише особисті інтереси, а і вболівання за свій понівечений народ роблять його месником. Ярема іде в гайдамаки. Йому дають прізвищу Галайда, яке теж означає — бездомний, бурлака. Але тепер у нього є дім, сім'я, учителі — це Гонта, Залізняк, козаки. Ярема хоче стати сторуким, він так люто ненавидить ворогів свого народу, що коли й умре, говорить він, то з могили встане мучити шляхту. Ярема дуже змінився: у нього «виросли крила», тепер він «неба достане, коли полетить». Спочатку Ярема-наймит дивував нас своєю рабською покірністю, потім романтичним ніжним коханням, а Ярема-месник вражає нас своєю грізною силою, незвичайною хоробрістю, а понад усе — якоюсь вулканічною люттю до панів і навіть
жорстокістю:
А Ярема — страшно глянуть —
По три, по чотири так і кладе...
Звичайно, Ярема — образ романтичний. А романтичне зображення героїв вимагає від письменника і прийому гіперболізації, і емоційного викладу, і барвистого вислову. Ярема наділений винятковими рисами, але не протиставлений народу. Він весь час з народом, розділяє з ним ярмо неволі і радість перемоги над гнобителями. Це звичайний гайдамака, і автор на цьому наголошує. Шевченко наділяє Ярему щастям наприкінці поеми: вони повінчалися з Оксаною вранці, а ввечері він повертається в загін Залізняка, якому він став за сина:
Придбав Максим собі сина
На всю Україну.
Хоч не рідний син Ярема,
А щира дитина.
За відданість народній справі прославився Ярема. Про нього складають пісні. Важливо, що Ярема не гине. Він і такі, як він, мають передати наступному поколінню естафету святої боротьби за святу волю.