Громадсько-політична лірика Павла Грабовського
Додав: maria
Коментарів: 0
Додано: 3-03-2014, 15:24
Громадсько-політична лірика Павла Грабовського
Представники «мистецтва для мистецтва» оспівували природу без зв'язку із життям людини-трудівника. Таке оспівування природи з «холодною байдужістю її» Грабовський рішуче засудив усією своєю творчістю, зокрема віршем «Я не співець чудовної природи».
Питання про призначення поета, про його роль у суспільно-політичному житті завжди глибоко хвилювало письменника. Тому не дивно, що він часто звертається до цієї теми, показує, кому митець повинен віддати весь свій поетичний талант:
З ума не йдуть знедолені народи, -
Їм я віддав усі чуття мої.
Поет-революціонер на першому місці ставить зображення життя й боротьби трудящих. Він бачить «серед ясних золочених просторів» страждання людей, бідність, голод, «стогін мужика» і доходить висновку:
Де плачуть, там немає вже краси!
Цим Грабовський засуджує буржуазних поетів. Ще Шевченко в поезії «Якби ви знали, паничі» ганьбив творців сентиментально-підсолоджених елегій. Грабовський на новому етапі гнівно викривав тих віршомазів, які відвертали увагу трудящих від злободенних питань життя, від класової боротьби, — співали «на всякі голоси про райські сни й куточки благодаті...» Викриваючи представників «чистого мистецтва», революційний поет показує антинародний характер їхньої творчості.
Зазначаючи, що «мистецтва для мистецтва» не було, немає і бути не може», Грабовський закликав поета бути «проводирем громадським», оповісником високих ідеалів, вірним слугою народу.
Зразком такого служіння народові він вважав творчість Чернишевського, Шевченка й Некрасова.
Письменник зазначав, що тільки «життя одне дає реальний зміст і щиро сучасні мотиви твору».
Митець вимагав від поезії, щоб вона як суспільна сила сприяла роз¬виткові життя, захищала інтереси трудящих, була засобом «боротьби з світовою неправдою, сміливим голосом за всіх пригноблених та скривджених».
Мистецтво, підкреслював Грабовський, має зміцнювати в серцях трудящих віру у свої сили, в перемогу над ворогами, в торжество правди та світле майбутнє. «Клич до життя, буди дрімучі сили», — звертався він до поета.
Грабовський послідовно дотримуватися програми поета-громадяни-на, бійця, революціонера-демократа. Він закликав нестримно йти впе¬ред «за край рідний та волю, за окутий, пригноблений люд кликав народ до збройного повстання.
У, своїй поезії Грабовський правдиво розкриває хижацьку суть капіталістичної експлуатації і прославляє трудівників.
Безідейності, лозунгові «мистецтво для мистецтва» Грабовський протиставив високоідейну, міцно зв'язану з народом поезію боротьби за щастя трудящих.
У вірші «Співець» він писав:
Не додавай знесиленим журби,
Не добивай зневір'ям підупалих,
А. розбуди на діло боротьби,
Знайди розваги в світлих ідеалах!
Поезія Грабовського насичена високою ідейністю, пройнята бойовими революційно-демократичними ідеалами, вірою в сили народу, в торжество правди:
Міцна віра рушить скали... Тим загибелі нема, Кому світять ідеали.
Він виступає за високоідейне, бойове мистецтво, покликане служити народові в боротьбі за визволення від пут капіталістичного рабства.
Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів