Шановні відвідувачі сайту!!!

На даному сайті розміщені план-конспекти уроків, короткий та повний обсяг творів із шкільної програми, біографії та портрети письменнників, матеріали для підготовки до ЗНО, багато теоретичного матеріалу з української мови і літератури, літературні ігри, матеріали для проведення гурткової роботи, календарне планування на всі предмети, презентації для уроків, дуже багато творів за шкільною програмою та багато іншого цікавого матеріалу. Маєте пропозиції та побажання пишіть адміністратору, всі вони будуть обов'язково враховані!!!

P.S. Вибачте за рекламу на сайті. Це необхідність для подальшого сталого розвитку даного ресурсу.

Твір на тему: «Невмирущість духовної краси за драмою Л. Українки "Лісова пісня"»
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 6-04-2015, 12:07

Твір на тему: «Невмирущість духовної краси за драмою Л. Українки "Лісова пісня"»

 

Про жодну поетесу світу стільки і так не сказано й не написано, як про Лесю Українку. Різкими контрастами наповнена її творчість. Фізичний біль і душевна сила, ніжність і криза, любов і ненависть - ці антиподи стали постійними для характеристики образу української поетеси. Вона любила людей, їм віддавала всі свої сили, усе своє натхнення й волю, сподіваючись на сонячні дні. Писала про минуле і сьогочасне, а бачила майбутнє, відтворювала стародавні часи, а в думці бачила вільну Україну. Віра в людину, у її невичерпній духовній можливості, вірність гуманістичним ідеям, мужність у житті і незламність у боротьбі зробили її відданою дочкою українського народу, дочкою нескореного Прометея.

Одним з найкращих творів Лесі Українки є драма-феєрія "ЛІсова Пісня". Разом з поемами "Кам"яний господар" та "Оргія" вона за словами М. Рильського творить "діамантовий вінець Лесі Українки". Цей твір був давньою мрією поетеси, і здійснили вона її 1911 року далеко від України, в Кутаїсі, будучи тяжко хворою. Зусиллями звичайної волі перемагала недугу й змушувала своє немічне тіло слугувати "богині фантазії".

Ця піднесена драма утверджує високі гуманістичні ідеали, поетизує незгасаючу людську мрію про волю і щастя, і головною ідеєю твору є перемога вільного високодуховного життя над обивательщиною, утвердження краси духовної, котра є найвищою цінністю. Про ідейну спрямованість драматичної поеми дуже вдало сказав А. Новиченко: "... поезія рідної природи, сприйнятої через прекрасні, фольклорні образи, поезія мрії про щасливе гармонійне, красиве життя - звучить тут з незвичайною навіть для Лесі Українки, силою".

Головним персонаем "Лісової пісні" є Мавка - міфологічна істота, витвір народної фантазії. Авторка наділяє Мавку дівочою вродою, дає їй співочу душу, ніжну натуру. Важливою деталлю в портреті героїні є її коси. вільна, як сама природа, що її зростила, Мавка ходить у лісі "з розпущеними чорними косами, перевитими, ніжними квітами. Коси в сприйманні народу - символ дівочої цноти, вроди та волі. Краса Мавки підкреслена зоряним вінком, котрий є символом усього найкращого, що є в ній самій, і ширше - що повинно бути найпрекраснішим у людині. Огнисте сяйво зоряного вінка супроводжує Мавку протягом усієї п"єси.

Героїня сприймається не тільки як казковий образ, як людська мрія про щастя, про вільне життя, а й реальна, життєва своєю художньою правдою. Вона чесна за своїм характером, почуттям, незламністю і щирістю. Мавка - горда і мужня, в її образі Л. Українка втілила свій ідеал людини - гордої, волелюбної, духовно багатої, відданої своїм почуттям переконанням. Цей образ протиставлено в творі людям дріб"язковим, тим, світ яких - у вузькому міщанському кутку, далекий від усього високого й прекрасного, а в такому протиставленні ще й більш яскраво сприймається провідна ідея твору, котра й полягає в невмирущості всього високого й прекрасного в людині, проголошеною Мавкою: "Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає".

Сила духу Мавки, її внутрішня краса сприймається ще більш яскравіше в порівнянні з Лукашем. Лукаш - теж гарний і приваблює око перш за все своєю зовнішньою красою,а також безпосередністю й щирістю.

Та за натурою він непослідовний і роздвоєний. З одного боку, Лукаш понад усе любить природу, кохає Мавку, а з другого - в душі його живе власник, прагнення до міщанського спокою і благополуччя. Мавка правильно оцінює суперечності в характері Лукаша, говорить про його неспроможність "своїм життям до себе дорівнятись". Вона боронить його від байдужості, кличе до красивого, величного, басить в ньому "цвіт душі". Для Мавки, котра вважає пісню мовою душі людини, дивно і боляче чути від Лукаша таке: "Пісні! То ще наука невелика!" На таку зневажливу фразу вона відповідає: "Не зневажай душі своєї цвіту, Бо з нього виросло кохання наше, Той цвіт від папороті чарівніший, він скарби творить, а не відкриває!

Стосунки між Мавкою і Лукашем нагадують "літературну пару" - Марусю Чурай та Гриця Бобенка з історичного роману Л. Костенко. У ньому розходження між героями в принципі виникли на основі того, що любов Марусі "сягала неба", а " Гриць ходив ногами по землі" та ще й твердив, і також частково "сходився" з Лукашем: "Любов любовю, а життя життям". Прикро, але зусилля Мавки "підняти" Лукаша до свого "неба" не дали результатів, а якщо й дало, то запізно. Тільки з Килино, Лукаш починає усвідомлювати, що він утратив. У ньому відроджується потяг до прекрасного, до незайманого кохання, він раптово "мудрий став" під дією жорстких законів життя, він не бачить сенсу у своєму існуванні і запитує Килину: "А треба жити?" Лукаш просить у Долі:

Пригорни, моя Доля,

Хоч руками долинку,

чи не знайдеш під снігом

з дивоцвіту стеблинку"

"Дивоцвіт" - це щось таке, що Лукаш загубив, це - уособлення втраченого багатства душі. В останньому монолозі Мавки найсильніше звучить ідея невмирущості духовного багатства людини:

Легкий, пухкий попілець

Ляже, вернувшийся в рідну землицю

вкупі з водою там зростить вербицю,-

стане початком тоді мій кінець.

Колись у листі до своєї матері Л. Українка писала, що образ Мавки "зачарував її на весь вік". Це "зачарування" поетеса передає кожному, хто цей твій читає, бо все в ньому освічене полум"ям духовності, прагненням до прекрасного, небуденного, незвичайного.

Поетичне слово Лесі Українки, яке вона сама називала "співучим полум"ям" у "Лісові пісні" заспівано і засвітилося на повну силу, давши українському народові неперевершений твір високого й прекраного духу.

Інформація
Відвідувачі, Ви також можете залишити коментар до даного матеріалу
 Залишити коментар
Схожі матеріали:
Меню
Авторизація
Архів матеріалів
Популярні матеріали
Яндекс.Метрика





загрузка...