Боротьба добра і зла в поемі Івана Франка «Мойсей»
Поема «Мойсей» — вершинний твір Івана Франка, окраса і гордість вітчизняної літератури. Це глибокий філософський твір про майбутнє українського народу, про взаємини вождя і народу в процесі наполегливого шукання «обітованої землі», про майбутні сили мас, здатних висунути із свого середовища в процесі революційного руху проводирів, що приведуть до перемоги.
Поема писалася одним подихом, на великому творчому піднесенні. Цьому значною мірою сприяли тогочасні революційні події, що животворною силою наснажували думку поета. Покладена в основу твору біблійна тема, по-своєму переосмислена Франком, набуває актуального значення: у старі релігійні образи і картини Франко вклав новий революційний зміст, глибоку філософську думку.
В передмові до твору І. Франко писав, що основною темою поеми він зробив смерть Мойсея, як пророка, не визнаного своїм народом. Конфлікт Мойсея з народом коріниться не в егоїстичних прагненнях його як вождя і пророка. Мойсей — втілення безмежної доброти і відданості своєму народові:
О Ізраїлю! Якби ти знав,
Чого в серці тім повно!
Якби знав, як люблю тебе,
Як люблю невимовно!
Але втомлений, фізично і духовно, народ стає жертвою провокації Мойсеевих ворогів — Датана і Авірона, — зневірюється в доцільності походу, перетворюється на юрбу «номадів лінивих». Це призводить до сутички Мойсея з народом, а далі й до цілковитого розриву з ним. У конфлікті з народом — трагедія Мойсея як пророка. Демон зневіри Азазель отруює його душу сумнівами, вириває з неї розпачливий крик: «Одурив нас Єгова!» За зневіру цю Мойсей був покараний: він помер на порозі землі своїх предків, побачив її, але не вступив на неї.
Та безмежна відданість своєму народові не пропадає марно. Смерть самотнього вигнанця — Мойсея — піднімає народ до нового походу на чолі з «князем конюхів» - Єгошуа — і продовження свого нелегкого шляху, бо щасливе майбутнє було вже близько. Ніщо не в силі спинити переможний рух народу, бо народ є творцем історії, йому чужий всякий застій, тупцювання на місці. Цю філософську думку І. Франко розвиває у всій поемі. Саме тому він робить народ головним героєм свого твору.
Таким чином, поет показав, що вождь народу не може мати жодних хитань і сумнівів у справедливості обраного ним шляху. Зневіра в сили народу, навіть миттєва зневіра — злочин, який заслуговує на покарання. Мойсей відданий своєму народові, беззавітно любить і бореться за його визволення, але на хвилину він схибив у своїй вірі. За це зазнав жорстокого покарання. Вождь повинен бути цільною людиною, бути завжди зі своїм народом, вірити в його сили.
Поема «Мойсей» стала улюбленим твором революційної молоді як на Україні, так і в Росії.
Навіть в часи повної зневіри, коли здавалося, що ніякого просвіту в житті уже не буде, Франко знову й знову ставав до боротьби. Силу йому повертало все те ж почуття любові до людини і високої відповідальності перед трудящими, суспільна праця на їх користь.