ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ

Засвіт встали козаченьки

 

Засвіт встали козаченьки

 

В похід з полуночі,

 

Заплакала Марусенька

 

Свої ясні очі.

 

 

 

Не плач, не плач, Марусенько,

 

Не плач, не журися

 

Та за свого миленького

 

Богу помолися.

 

 

 

Стоїть місяць над горою.

 

Та сонця немає,

 

Мати сина в доріженьку

 

Слізно проводжає.

 

 

 

— Прощай, милий мій синочку,

 

Та не забувайся,

 

Чрез чотири неділеньки

 

Додому вертайся!

 

 

 

— Ой рад би я, матусенько,

 

Скоріше вернуться,

 

Та щось кінь мій вороненький

 

В воротях спіткнувся.

 

 

 

Ой Бог знає, коли вернусь,

 

У яку годину.

 

Прийми ж мою Марусеньку

 

Як рідну дитину.

 

 

 

Прийми ж її, матусенько,

 

Бо все в Божій волі.

 

Бо хто знає, чи жив вернусь.

 

Чи ляжу у полі!

 

 

 

— Яка ж би то, мій синочку,

 

Година настала.

 

Щоб чужая дитиночка

 

За рідную стала?

 

 

 

Засвіт встали козаченьки

 

В похід з полуночі,

 

Заплакала Марусенька

 

Свої ясні очі...

 

 

 

 

 

Примітка

 

Авторство пісні «Засвіт встали козаченьки» приписують легендарній піснярці з Полтави Марусі Чурай. Донька козацького полковника тяжко переживаючи загибель батька, почала складати пісні, в яких виявився незвичайний поетичний дар. З її піснями козаки ходили в похід, набиралися сили духу й відваги. У пісні «Засвіт встали козаченьки» говориться про те, що козак, вірний своєму обов'язку, вирушає в дорогу — захищати рідну землю. Він змушений покинути матір, кохану дівчину. І просить свою неньку, коли з ним щось трапиться, прийняти його дівчину Марусю як за свою дитину. Пісня по будована у формі діалогу. Є традиційні для народної пісні звертання, зменшувально-пестливі слова, постійні епітети.