Неоромантизм (новоромантизм) Літературний напрям
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 16-01-2013, 14:26
Неоромантизм (новоромантизм)
Стильова течія модернізму, що виникла в українській літературі на початку XX ст., названа Лесею Українкою «новоромантизмом». Зі «старим» романтизмом його ріднить порив до ідеаль ного, виняткового. Відкинувши раціоцентризм, неоромантики на перше місце поставили чуттєву сферу людини, емоційно-інтуїтивне пізнання.
Визначальні риси неоромантизму:
- неоромантики змальовували переважно не масу, а яскраву, неповторну індивідуальність, що вирізняється з маси, бореться,— часом попри безнадійну ситуацію,— зі злом, зашкарублістю, сірістю повсякдення;
? герої неоромантиків переймаються тугою за високою досконалістю у всьому, характеризуються внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за критеріями ідеалу, а не буднів;
? головна увага зосереджувалася на дослідженні внутрішнього світу людини, через який неоромантики намагалися зазирнути у світ духовний;
? зовнішні події (також і соціальні) у творах неоромантиків відступають на задній план;
? неоромантики часто вдаються до умовних, фантастичних образів, ситуацій, сюжетів;
? відмова від типізації, натомість застосування символізму.
Неоромантизм в українській літературі започаткувала О. Кобилянська новелами та повістями «Людина», «Царівна». У цьому стилі працювали також Леся Українка, Олександр Олесь, М. Вороний та інші.
Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів
Популярні матеріали