Юлія Росоха
«Міф»
«А БУВАЄ Й НАВПАКИ...»
(Свято гумору у формі телепередачі)
Сцена. За столом двоє телеведучих. Один з них в окулярах, у капелюсі, другий - у косиночці.
Звучить сучасна українська музика.
Перший телеведучий. Здрастуйте, любі друзі.
Другий телеведучий. Здоровенькі були, шановне товариство.
Перший. Розпочинаємо нашу телепередачу «А буває й навпаки...»
Другий. Ще й передача не розпочалася, а вже, дивись, як багато листів. (Показує листи).-
Перший. Ого-го-го. У мене теж. (Витягує з-під столу). Так... Недаремно ж і передачу названо «А буває й навпаки...» Що ж, зачитаємо один з листів. (Читає). Пишу вам я... (Пауза).
Скучно вчитися у вашій школі. Хочеться порозважатись, покричати, а ніде. На уроках сиди тихо, на перервах не бігай. У школу вчасно приходь. У майці з Майклом Джексоном не з'являйся, тваринок не принось. Ну, все не так, як хотілося б. Мене й моїх друзів це не влаштовує. Треба, щоб у школі все було навпаки. Усе по-іншому.
Фракція нероб на чолі з Петром Непитайлом».
Другий. Так, так. Щось знайоме. Бідні діти. Не туди потрапили. Я думаю, що не завадило б їм побувати в країні Навпаки.
Перший. А хіба є така країна?
Другий. Звичайно. Герої твору Василя Симоненка вже там побували. І оскільки передача наша незвичайна, ми просто зараз можемо з ними поспілкуватися. Зустрічайте їх.
Вистава за твором В. Симоненка «Подорож у країну Навпаки».
Перший (сміється).
Другий. Ти чого смієшся?
Перший. Дуже кумедне запитання в листі Ігоря Дізнавайка. «Чому, - питає він, - у слона чотири ноги?»
Другий. Ну, це питання легке. Адже всім ясно, чому. Щоб не впав.
Перший. О, твоя відповідь дуже мудра. Може, ти підкажеш й Одарці Сумнівайло? «Чому, - запитує Одарка, - у слові "мертвяк" апостроф не пишеться, а в слові "черв'як" пишеться?»
Другий. Ну, тут уже й думати нічого. Черв'як повзає, а мертвяк лежить.
Перший. Цікава версія. Може, ти знаєш, чому слово Гаврило має два значення?
Другий. Звичайно. «Гав» - це собака, а «рило» - свиня.
Перший. Сьогодні, дорогі друзі, у нас у гостях інтелектуалка Елочка Економка, яка проведе бесіду з трьома «охочими». Прошу.
На сцені - Елочка (з кісками, у шортах, маєчці). Із залу на сцену виходять «охочі».
Елочка. Я знаю, що ми з вами не знайомі. Тому не гаймо часу. Як ви, наприклад (звертається до першого ведучого), схарактеризуєте клімат у вашому колективі?
Перший з«охочих». Е... клімат у нашому...
Елочка. Ну, зрозуміло. А ви що скажете? (Звертається до другого ведучого).
Другий. Е...
Елочка. Усе зрозуміла. Дозвольте вас дещо спитати. Хто скаже, від чого роса?
Перший з «охочих» (дуже поквапливо, щоб його не перебила Елочка). Земля крутиться так швидко, що аж потіє.
Елочка. Чому у лева велика голова?
Другий. Щоб не виліз із клітки.
Е л о ч к а. Де міститься Франція?
Другий і третій (разом). У Франції.
Елочка. Що таке коловорот?
Третій. Це щось біля хвіртки.
Елочка. Що таке байка?
Другий. Байка - це розмова звірів між собою. Наприклад Свині з Ослом, як оце ми з вами.
Елочка. Ой...
їй подають склянку води. «Охочі» втікають. У цей час на сцену вибігає захеканий хлопчик.
Хлопчик. Це передача «А буває й навпаки?»
Телеведучі (здивовано,разом). Так.
Хлопчик (задоволено). Добре, що я встиг. А то дідусь Веремій із друзями образилися б. Наказав мені дід: «Не лови ґав, затримай передачу, щоб ми встигли!» Я жодної ґави не зловив і передачу затримаю.
Береться за саморобний екран руками, тримає його. У цей час на сцену виходить дідусь Веремій зі своїми друзями.
Хлопчик.
Це дідусь хороший мій. Звуть дідуся Веремій. Так він дивно розмовляє, Що лиш спробуй зрозумій. В цирку був я з дідусем,
Ми там бачили усе:
І жонглера, і ведмедя
На швидкім велосипеді...
Я вертівся, дід сказав: Веремій.
Ти прийшов ловити ґав? Хлопчик.
Аж підвівся я із лави:
- Та які у цирку ґави?
Ну й дідусь мій Веремій!
Що він каже? Зрозумій!
Входить братик хлопчика.
Хлопчик.
Через того самоката Посварилися ми з братом. Брат мовчав, і я мовчав.
Хлопці одвертаються один від одного.
А дідусь обох повчав:
- Що це ви розбили глека?
Так до бійки недалеко! —
Братик, плачучи, сказав:
Братик.
Глека я не розбивав!.. Хлопчик.
Ну й дідусь мій Веремій!
Що він каже? Зрозумій!
Братик хлопчика-автора зривається з місця й починає ганяти по колу м'яча.
Хлопчик.
Цілий день мій брат мов дзиґа!
Спать пора, а він все біга.
Ще й гукає: Братик.
Я не ляжу! Хлопчик.
А дідусь ласкаво каже: Веремій.
От якби ти зараз ліг,
То б заснув без задніх ніг!
Хлопчик.
І питає братик в нього: Братик {дивується).
Де ж у мене задні ноги? Хлопчик.
Ну й дідусь мій Веремій! Брати (разом).
Що він каже? Зрозумій! Дівчинка.
У селі у Веремія
Відбулась така подія.
Натякун і Натякуха
(Хто не вірить - хай не слуха)
Біля річки оселились.
З Веремієм подружились.
Починають розмовляти -
Неможливо розібрати.
З'являється Натякун і співає на.мелодію української пісні «Дівка в сінях стояла».
Натякун.
Я - дотепний Натякун,
Я - співун і веселун.
Я не просто скажу -
У вузол зв'яжу
Все, що скажу.
А на що я натякаю,
Нехай кожен відгадає.
Читає вірш Л. Талалая «Хоробрий заєць».
Може, чули ви про зайця,
Що у полі народивсь,
Що нікого не боявся
І ніколи не трусивсь?
Ну, бувало, що тікав
Від зубатого Сірка,
Від сороки, від кота
І від власного хвоста.
З'являється Сміхотун.
Сміхотун (до дітей-глядачів).
Ох, оцей вже Натякун!
А хваливсь: - Я - веселун! —
Щось як скаже -Мов зав'яже!
Де тут будеш веселитись? Вже хоча б не помилитись! Я - найперший веселун, Називаюсь Сміхотун. Є у мене і подружка. Вона зветься Сміхотушка. Сміхотушко, спішімо! Гостей наших смішимо!
Вбігає Сміхотуха. Сміхотуха.
Приклад списувала в кого? -Запитав учитель строго. Та казали ж ви у класі І казав мій тато, Що з відмінника Івася Треба приклад брати. Не роззява ж я з роззяв, -В нього приклад і взяла.
(Г. Бойко)
А зараз ви побачите сценку, яка називається «У трамваї».
Розсувається завіса. На кону два-три ряди стільців по два у кожному, на стільцях вмостились «пасажири». Входить Контролер.
Контролер. Ваш квиток?
Пасажир. Мій квиток!
Контролер. Ви що - зайцем?
Пасажир. А ви що - вовком?
Контролер. У вас що - не всі дома?
Пасажир. А ви що - гість?
Контролер. У вас, мабуть, клепок не вистачає...
Пасажир. У вас, мабуть, зайві є?
Контролер. Та ви що, хворий?
Пасажир. А ви що, лікар?
Контролер. Ваш квиток?
Пасажир. Пробачте, моя зупинка!
Сміхотун виходить. З'являється Загадаймо.
Загадаймо. Зараз я загадаю кілька загадок. її крутять і ламають, її гублять, підставляють, її сушать, забивають, Нею часто й накладають. Нею можна заплатити, А іще на ній ходити. Ну, чому вона така -То дірява, то важка?
(Голова)
їх можна гріти,
Можна вмити,
А прийде горе - опустити,
До діла треба їх докласти,
А зробиш діло - можна скласти.
Вони бувають золоті...
Як звуться незнайомки ті?
(Руки)
А тепер відгадайте загадки-жарти:
• Коли вуха схожі на квіти? (Коли в'януть).
• А коли на білизну? (Коли їх розвішують).
• Коли язик схожий на косу? (Коли його чешуть).
Ведуча.
Завершуємо передачу,
Де всім нам весело було. Ведучий.
Усе побачене й почуте
Ми вже не зможемо забути.
Друга частина свята - це танці, ігри, а щоб хлопчики не сороми¬лися запрошувати дівчаток, проводять таку гру. Ставлять дві картонні коробки. У першу кладуть картки із загадками та початками прислів'їв, у другу - картки з відгадками та закінченнями прислів'їв. Пари формують за вибраними картками.
Під час свята можна провести також конкурс на кращого виконавця скоромовок, конкурс юних художників-карикатуристів, поетів-гумористів, на найсмішніший шкільний анекдот тощо.
(Українська мова й література в середніх школах... - 2000. - № 5. - С 136-141).