ПОЧАТОК ТА РОЗГОРТАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІД ПРОВОДОМ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО В 1648-1649 pp. (УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА, ІСТОРІЯ, МУЗИКА)
Мета: з'ясувати причини та характер війни, роль Б. Хмельницького в підготовці та початку національно-визвольної війни; висвітлити грандіозну картину розгортання всенародної боротьби українського народу; показати героїзм повстанців та воєнну майстерність; сприяти морально-патріотичному вихованню учнів.
Тип уроку: інтегрований, дискусія у стилі телевізійного ток-шоу.
Обладнання: історична карта, підручники з історії України для 8 класу, «Два гетьмани» Гната Хоткевича, портрет Б. Хмельницького.
ХІД УРОКУ
Ведуча. В ефірі 5 канал телебачення — «Козацькими шляхами».
Тема телепередачі: «Початок та розгортання національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького в 1648— 1649 pp.». Гостями телепередачі є: історик — вчитель історії Стрижак Н. К., літературознавець — вчитель української літератури — Ридван Л. М., музикознавець — вчитель музики — Люклян І. В., кореспонденти газет та журналів. Слово надаю історику Стрижак Н.К.
Історик. Шановні телеглядачі! Тема «Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої середини XVIIст. Відродження української держави» була і є важливою до сьогодні. Україна, рідна ненька. Українці — кровні мешканці цієї землі. Хіба* вони не варті в Бога бути вільними? Адже він створив всіх людей вільними і рівними. Та, на жаль, наша земля вабила завойовників у різні часи, завжди. З ким вестиме боротьбу український народ в 1648 — 1657 роках, хто очолюватиме цю боротьбу, який результат війни? Це і є темою нашої передачі.
Ведуча. Розкрити цю тему нам допоможуть кореспонденти, які опрацьовували документи, літературу.
Кореспондент газети «Галичина». Непомітно робиться історія. На дрібнім шматочку свідомого живе чоловік: на сьогоднішнім дні, бо вчорашній уже належить історії. А спереду і ззаду минуле і майбутнє, однаково криють від чоловіка свою істину. Так, малими процесами, зміною днів і ночей творяться епохи, вимирають народи, росте і шириться культура. Все обновляється і все старіє непомітно.
І от рядом таких непомітних процесів наша Україна з великої самостійної держави Володимира, з міцного під Данилом князівства Галицького, з культурної одиниці світу — поволі-поволі дійшла до стану української провінції Речі Посполитої Польської. На тім і застає наша розповідь.
Літератор. Правда, хороші слова, правдиві. А належать вони перу Гната Хоткевича у творі «Два гетьмани»-. Перо письменника — схвильоване, пристрасне, роздуми про трагічні сторінки української історії глибокі, об'єктивно логічні, а стиль викладу — легкий, іскристий, динамічний. Невеликі обсяги двох розповідей вміщують багатий архівний матеріал, що також привабить вашу увагу.
Ведуча. Чи можна вважати війну 1648-1657 років випадковістю?
Кореспондент газети «Новини Підгір'я». Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої 1648-1657 pp. не випадковість, а закономірність. Після придушення селянсько-козацьких повстань 20—30-х років XVIIст. в Україні настав десятилітній період затишшя.
Польська шляхта посилила колонізацію українських земель, національний і релігійний гніт православних українців. Тому вибух 1648 року був закономірний. А передумовами війни було засилля в Україні польських магнатів і шляхти; формування української ранньоновітньої нації; перетворення козацтва на провідну політичну силу українського суспільства.
Журналіст газети «Кореспондент». Рушійними силами визвольної війни були: козацтво, селянство, міщанство, частина українського духовенства, дрібна та середня православна українська шляхта. Керівна роль належала неколонізованій козацькій старшині. Головною метою, що об'єднувала всіх у боротьбі, була ліквідація польсько-шляхетського панування в Україні.
В цей час війну очолив гетьман Богдан Хмельницький. У травні 1648 року над Польщею з'явилася комета, що дехто розцінив, «як могутній знак небес» щодо майбутнього лиха. Дійсно, війна підірвала сили Польщі, а період з 16,48 по 1657 роки був найактивнішим в історії українського визвольного руху.
Не дивно, що для поляків всі учасники війни протилежного табору були «холопами» і «розбійниками». А сам Хмельницький — «син антихриста», «бич Божий», посланий за «бунти і зради поляків».
Ведуча.
• Хто такий Богдан Хмельницький?
• Чи справді він був такий?
Літературознавець. Я думаю, що на Україні немає і не повинно бути людини, яка б не знала, хто такий Богдан Хмельницький.
Але якщо хтось і не знає, то в будь-якій історії України ви можете знайти відповідь на це питання. А от звідки пішло ім'я «Богдан» та прізвище «Хмельницький» — не всі знають. Тому послухайте легенду про це.
Ведуча. Про Б. Хмельницького писав і Тарас Шевченко.
Ой, Богдане!..
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що колишучи співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой,
Богдане, Богданочку!
Якби було знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
• Від чийого імені писав Т. Шевченко? Чому поет саме так писав? Це буде для вас проблемним питанням.
• Ми знаємо, що умовно війну поділяють на етапи чи періоди. На які саме?
Історик. Це вихідний етап.
• Слід згадати причини війни та проголошення Хмельницького гетьманом.
Основний етап.
• Це конкретні битви, які веде Хмельницький із своїм військом. Заключний етап.
• Події після Зборівського договору і до смерті Б. Хмельницького. Ведуча. Як проходили події основного етапу Визвольної війни, нас
познайомлять кореспонденти. Вам слово!
Кореспондент газети «Київські відомості». Хочу повідомити, що у перебігу війни можна виділити такі періоди:
I. 1648-1649 pp.
II. 1650-1653 pp.
III. 1654-1655 pp.
IV. 1656-1657 pp.
На перший період припадає битва на Жовтих Водах (5-6 травня 1648 р.).
У квітні 1648 року в урочищі Жовті Води (тепер Дніпропетровська обл.) розпочалися сутички між польсько-шляхетськими військами і повстанцями.
У складі королівської армії перебували реєстрові козаки, які приєдналися до повстанців.
У травні Хмельницький повністю оточив ворога і розгромив його. Близько 3 тисяч поляків потрапили в полон.
Літературознавець. Про розбите польське військо під Жовтими Водами написано чимало історичних досліджень, а також художніх творів: оповідань, віршів. Намальовано чимало художніх полотен. Послухайте уривок з твору «Два гетьмани», в якому оспівана ця перемога.
Гнат Хоткевич. «Два гетьмани».
Ведуча. А що нам скаже кореспондент газети «Високий замок» про цю перемогу?
Кореспондент газети «Високий замок». Вірш «Про розбите військо під Жовтими Водами».
Гей, висипався Хмель із міха,
Та й наробив ляхам лиха:
До тої жовтої водиці
Наклав їм дуже хмельниці,
Що не могли вже й на ноги стати —
Воліли утікати.
Утікали ляхи, погубили шуби —
Гей, не один лях лежить, вищеривши зуби,
Утікали ляхів деякії повки —
їли ляхів собаки і сірії вовки.
Ведуча. Чи правда, що в одній з битв командуючі польською армією потрапили в полон до козаків?
Кореспондент газети «Факти». Досліджуючи матеріал про початок воєнних дій козацької армії, я з'ясувала, що 15-16 травня 1648 року відбулася битва під Корсунем. Поблизу Корсуня військо Хмельницького оточило армію великого коронного гетьмана Потопького і Калиновського. Б. Хмельницький, керуючи 15-тисячним загоном, примусив 20-тисячну польську армію покинути вигідні позиції та прийняти бій на невигідній для польської кавалерії місцевості — в Гороховій Діброві.
60-тисячний резерв Кривоноса вдарив із засідки і завершив розгром поляків. Потоцький і Калиновський потрапили в полон.
Ведуча. От тоді аж повірили поляки в силу козаків. Опустилися в них руки, страх їх обняв. Хмельницький уже не здавався більше збунтованим хлопом, а грізною примарою народного месника стояв перед очима: козацьке військо було вже не п'яна сволоч, а могутній ворог.
Калиновський ранений віддався козакам в руки, а Потоцький — то вже й не «суятився»: сидів як то подобало великому панові, у кареті. То так з каретою повезли його козаки, мов архієрея, сміючись дорогою: Ой, пане ж ти Потоцький,
Чом у тебе розум жіноцький?
Не годен ти, брате, гетьманувати,
То йди хіба до Криму сирої кобилятини жувати.
Громом по всій Україні пронеслася вість про дві.перемоги Б. Хмельницького: під Жовтими Водами й під Корсунем.
Музикознавець. Про Б. Хмельницького і його військо народ складав не лише легенди, а й багато пісень, балад. У них народ оспівував героїзм козаків, їх подвиги, мужність. Вийшли в світ цілі збірки з піснями про козаків. їх співає весь український народ.
Ведуча. А зараз — музична пауза.
Пісня «Як у Цареграді».
Ведуча. Слово передаю літературознавцю.
Розкажіть, будь ласка, як змінилося ставлення до козаків після двох визначних перемог.
Літературознавець. Гнат Хоткевич пише так про події після перемоги: «Та вже не треба було ні кобзарів, ні універсалів, ні емісарів — сам народ кидав усе: хату, поле, сім'ю — і товпами, тисячами біг до Хмельницького. А в війську кипіла робота, якої ще не бувало в Україні. Великий стратег був Хмельницький, але, може, ще більший організатор. З амфорних мас утворити урегульовану силу, скувати її міцною дисципліною і держати в порядку — кого? український бездержавний народ? — на це треба було колосальної сили, уміння й енергії. Україна кипіла, в ній варилося, як в котлі»,— так писав Хоткевич.
Ведуча. Україна кипіла. У ній варилося, як в котлі. Мов з одної груді вилетів крик: «Геть панів» — і полетіли пани шкереберть. Тікали, хто куди і як хто міг.
Сили Хмельницького росли не днями, а годинами. А що ж діялось у поляків?
Заболіло їх, та ще й як заболіло, що їх побили, і ще так ганебно, паскудно побили. Та ще хто? їх же власні хлопи.
Кореспондент газети «Експрес». У Польщі сталося нещастя — король помер і наступило безкоролів'я, яке ліпше би називати безголів'ям. А тим часом, поки при Варшавськім дворі відбувались закулісні махінації, проти козаків встав Ярема, князь Вишневецький. Хто ж це такий Вишневецький Ярема?
Весь рід Вишневецьких був український, православний. Не минуло ще й 80 літ, як предок Яреми, Дмитро Вишневецький Байдою козаками прозваний, умер за козацьку славу лютою смертю. Багато Вишневецьких поховано в Києві, в Печерській Лаврі. Та Ярема попав під вплив Єзуїтів, передався на латинство.
Митрополит Київський послав йому послання, закликаючи не кидати віри батьків, але то було даремно.
І от Ярема став найлютішим ворогом українського народу. Він зібрав 8 тисяч війська і почав ганятися за дрібними козацькими загонами і всіх, хто тільки впав йому в руки, вішав, стинав, садовив на палю, рубав голови, вертів очі буравами. До нього прислав Хмельницький послів, Ярема звелів їх усіх шістьох посадити на палю, потоптавши священні права польські, які тчуться у найдикіших народів.
Кореспондент газети «Україна молода». Раз якось не стало у Яреми провіанту і він послав за ним до своєї маєтності, до Немирова. Але немирівці сказали: «Не знаємо ми тепер пана, ми вільні люде...». Коли це почув Вишневецький, що його власні хлопи, йому, князеві відмовили дати провіанту — він мало не збожеволів від злоби. Пішов Ярема на місто, узяв його і почав розправу...
Нещасним немирівцям виривали очі, розпинали, пиляли їх на двоє, обливали окропом, а князь Вишневецький — пан, що їздив за кордон учитися благородним наукам, недавній православний християнин — їздив на коні, дививсь на все те, і п'янів від крові та мук людських.
«Гірше! Гірше їх мучте! Дужче! Нехай чують, шо вмирають...» — вигукував він з піною на устах.
Ось хто був Ярема Вишневецький, типовий «носитель» польської культури.
«Збунтований холоп» Хмельницький був людяніший від культурного князя.
Ведуча. Як розвивались події після славних перемог під Жовтими Водами та Корсунем?
Історик. Після цих перемог королівську владу на Лівобережжі було ліквідовано. Навесні — влітку 1648 року повстання перекинулось на Поділля, Київщину, Волинь, Правобережжя України. Битва під Пилявцями, що відбулась 13 червня 1648 року, закінчилась перемогою козаків і нищівною поразкою польського війська. Ця перемога відкрила українському народному війську шлях у Галичину.
Ведуча. А як зрозуміти такий вислів: «...Зібралася перина, дитина і латина козаків воювати»?
Кореспондент. Шляхетне військо стояло табором коло річки Пилявки, на Поділлі. Над ним було аж три начальники «региментарі»: князь Заславський, князь Конецпольський, князь Острог. Усі ці князі були великі пани, але нікчемні вояки. Козаки сміялися з них, промовляючи: «...Зібралася перина, дитина і латина козаків воювати». Заславського прозвали периною ча те, що був дуже ніжний і тендітний. Конецпольського — Дитиною, бо був ще молодий (ледве 20 літ мав). А Острога латиною — за його вченість. Під їх корогви зібралося близько 60 тисяч самої шляхти, а з ними без числа челяді і возів з усяким панським добром. Пани виїхали на війну, як на бенкет, попривозили з собою усякі напитки та наїдки, перини, подушки, дорогі килими; понавозили срібних та золотих кубків, чарок, таців, блюдів та тарілок, пишаючись один перед одним своїм багатством. Бенкетували і гуляли пани, наче в себе вдома. «Ну що нам гармати,— вигукували п'яні пани,— коли ми розженемо усе це хлопство канчуками! Не помагай, Боже, ні нам, ні козакам, тільки дивись, як ми трощимо це бидло!». Так вигукували вони, вихваляючись один перед одним.
Кореспондент. Прийшов сюди і Хмельницький зі своїм військом і став у Пилявецькому замку. 21-го у вівторок підійшла до Хмельницького допомога від хана,— усього 4 тисячі чоловік з Кербчеєм-Мурзою,— привів його син Хмельницького — Тиміш. Удосвіта у середу пустив Хмельницький уперед татарський загін. А щоб полякам здавалося, що татар прийшло багато, він звелів полкові Кривоноса вивернути кожухи і, гукнувши: «Аллах!», ускочити в козацький табір. І справді, це так налякало поляків, що вони з переляку не знали, що й почати. Усяк командував, ладу не було ніякого. Хмельницький зі своїми підручними Чорнотою, Кривоносом, розбив їх і багато потопив у річці. Навмисне заманив їх сюди Чорнота. Бачачи таке лихо, Конецпольський переодягся у селянську одежу і втік, доручивши гетьманування Вишневецькому.
Як дізналися про теє у польському таборі, то на них напав такий переляк, що вони, кинувши у таборі все добро, повтікали. Вранці у таборі лишилися тільки собаки.
Ведуча. Які дії були прийняті Б. Хмельницьким?
Кореспондент. Він взявся доганяти їх із своїми козаками. Наздогнали поляків і перемогли їх. Найбільше полягло їх під Константиновим, бо провалився міст на річці Случ. Поляки тікали світ за очі. Як каже літописець: «Тільки б коня допавсь,— летів без очей, аби не зоставсь».
Козакам у таборі залишилось 120 тисяч возів з кіньми, 80 гармат і 10 мільйонів злотих усякого добра. Чотири дні бенкетували козаки.
Історик. Дозвольте підсумувати про сказане. Взагалі Пилявецька втеча без бою, без причини — справді одна з ганебних сторінок історії поляків. Не дивно, що сучасники не знаходили слів, якими можна було би достойно охарактеризувати ту безмежну тіканину.
Ведуча. Польське військо тікало на захід. За ним ішли козаки, які здобули Збараж, Броди і на початку жовтня підступили під Львів. А що робилося у Львові? (Показує на карті.)
У прямому ефірі, місто Львів. На зв'язку кореспондент газети «Високий Замок».
Кореспондент. 6 жовтня 1648 року під Львовом з'явились передові загони, а 9 жовтня — наблизились головні загони селянсько-козацького війська. Від 9 до 23 жовтня 1948 року штаб-квартира Б.Хмельницького
була на Личаківському передмісті. Загони татар, які тоді ще залишались союзниками українців, опинились на полях.
Більшість українського населення радо вітали появу козаків і селян. Люди переходили на їхній бік, надавали всіляку допомогу.
Так, маляр-українець, який добре знав місцевість, показав козакам найвдаліший шлях для наступу на укріплення кармелітського монастиря.
14—16 жовтня полк Максима Кривоноса стрімким штурмом узяв фортецю Високий Замок. Здобуття замку, з якого контролювалося місто, вирішило долю Львова. Утім, міська верхівка, що перед штурмом Високого Замку зрозуміла безнадійність свого становища, розпочала переговори з Хмельницьким про оплату контрибуції (це близько півмільйона злотих), що призначалася для сплати татарам і була зібрана із заможних міщан, яким міська влада пообіцяла, що Річ Посполита компенсує витрати. Хмельницький не хотів руйнувати місто Львів, не допускав грабувати його і татарам.
Літературознавець. Послухайте, як про це пише Гнат Хоткевич.
Після ганебної втечі з поля битви козаки сміялися з польських панів. «Ой і добре ж пани вибралися на весілля і бенкет на славу зчинили! Тільки кошту багато положили: сто тисяч скарбу процвиндрили і сирицю здорожили».
Пани тікали, тікали без огляду, без впину, тільки коні могли ви¬тримати. Прибігли до Львова, аби поспати тільки, самі під'їли — і далі, далі. Львівські міщани перелякані тим усім, благали, за ноги хапали начальників — не утікайте, бороніть Львів, але ніхто нічого не слухав. Князь Ярема Вишневецький від сорому не хотів навіть заїхати до міста, а став на передмісті. Пани регіментари плели, що далося, оббілюючи кожен себе. Потім обідрали Львів гірше за ворога (згодом відбувалися навіть судові процеси: що пани магнати, під приводом збирання грошей на потреби держави, силою та розбишацьким способом здирали гроші із львів'ян, обертаючи їх на якісь інші потреби) і бігли далі, зоставляючи Львів на милість Божу.
Ведуча. Цікаво, чи був помітний підйом проти шляхти в нашому краї, окрузі, коли по нашій землі проходив Хмельницький?
Історик. Українське населення Галичини, заздалегідь ознайомлене з першим листом (універсалом) Б. Хмельницького, радісно зустрічало селянсько-козацьке військо. Найбільшого розмаху боротьба селян і міщан проти шляхти набрала на Покутті (Коломийщина) під керівництвом вихідця з селян, полковника Семена Височина. Йому вдалося створити чималу армію (15 тис. чоловік), що мала свою артилерію і під власними прапорами вела справжню війну проти поневолювачів. На їх озброєнні були не тільки гармати і рушниці, а й селянське знаряддя — вила, коси і ножі. У бій калушани йшли з музикою під своїми прапорами.
Скинувши польську адміністрацію Калуша, повстанці зробили місто своєю столицею.
Ведуча. Але як би там не було — ясно було одне: Польща залишилася оголена. Без війська, без короля, без всяких засобів оборони.
Історик. І якби тепер Хмельницький рушив углиб Польщі — переможним кроком прийшов би він до Кракова і до Варшави. І яка тоді була би доля нашого народу — ніхто не знає. Але Хмельницький... Хмельницький...
От і ми бачимо звичайну людину, з усіма її помилками, з обмеженим апаратом бачення. Хотілося б бачити його завжди на вершині людських змог, безпомилковим, завжди світлим, не доступним критиці. Але таких абстрактів на землі не буває.
Ведуча. Що ж робить Хмельницький після перемоги під Пилявою? Як про це пише Гнат Хоткевич?
Літературознавець. Він попросту марнує народну силу, іде під Збараж, бере його без труда, не знає, що робити далі, іде під Львів, відступає за дурні гроші, за лахміття. І знов по-дурному стоїть під Замостям, веде тяжку облогу, що обложені поляки виходять з замку і купують у козаків провіант. Що це все означає?
Історик. А це Хмельницький чекав, поки поляки виберуть короля. Ним став Казимир 17 листопада 1649 року. Здавалося б, нащо йому король? Він сам собі тепер король. Але тоді Хмельницький не був тим, ким він став через один рік. Перед ним ще не стала тоді світлим ідеалом вільна Україна. Його максимою була все ж таки Річ Посполита, тільки хіба трохи ліпша, без утиску, з козацькою свободою.
Ведуча. Невдовзі від короля прибув до Хмельницького посланець з пропозицією укласти перемир'я. Пропозиція була прийнята козаками. 24 листопада їхнє військо покинуло околиці Замостя і вирушило додому. Як ви гадаєте, чим пояснити такий вчинок?
Історик. На рішення гетьмана вплинули такі фактори:
1) скорочення козацького війська (певна кількість повстанців, захопивши здобич, самовільно втекла);
2) відірваність від постачання, голод, епідемії;
3) нестача коней та облогової артилерії;
4) наближення зими;
5) після облоги Львова основні сили татар повернулися до Криму;
6) Польща зберігала ще могутній військовий потенціал, існувала реальна загроза удару з боку Литви;
7) у жовтні 1648 року був укладений мир, який закінчував 30-річну війну;
8) Б. Хмельницький і козацька старшина у той час знаходилися на позиції автономізму (тобто шляхом переговорів вони хотіли домогтися для України таких же прав, які мала Польща і Литва).
Таким чином, гетьман реально врахував обставини того часу.
Ведуча. Говорять, що гетьмана Б. Хмельницького порівнюють з Мойсеєм. Чи справді це? Відповідь почуємо від нашого кореспондента.
Кореспондент. 2 лютого 1649 року під дзвін церков і гарматний салют Б. Хмельницький з тріумфом в'їхав до Києва через Золоті ворота — символ державної величі Давньоруських часів. Його, а також козаків, з невимовною радістю зустрічали тисячі киян, урочисто вітали православне духовенство на чолі з єрусалимським патріархом Поїсієм і київським митрополитом Сельвестром Косовим.
Студенти Києво-Могилянського колегіуму прославляли Хмельницького «як Мойсея, спасителя, освободителя і визволителя народу з людської неволі, добрим знаком названого Богданом — від Бога даним».
Через кілька днів у Софіївському соборі єрусалимський патріарх благословив Хмельницького на війну з поляками. Саме в Києві, вважають історики, сталися кардинальні зміни у поглядах гетьмана на основну мету боротьби.
10 лютого 1649 року відбулися переговори у Переяславі Б. Хмельницького з послом польського короля Адамом Киселем.
Під час переговорів з поляками Хмельницький заявив про свій намір визволити всю Україну та український народ з-під польської влади.
Ведуча. Якщо слідкувати за хронологією подій Визвольної війни, то бачимо, що під літо 1649 року війна розгорілась наново. Проте Ян Казимир був змушений просити перемир'я.
Як поступив Б. Хмельницький? Прийняв чи відхилив пропозицію?
Кореспондент. 18 вересня 1649 року було укладено Зборівський мир. Козаки мали право жити в трьох воєводствах: київськім, брацлавськім і чернігівськім. Число реєстрового війська визначено на 40 000.
Зборівський договір був укладений під натиском хана, який не хотів допустити до зростання сил України і підпирав польські домагання. Хмельницький був примушений прийняти низку некорисливих умов обмеження територій, заведення реєстру, повернення польської адміністрації.
Але Хмельницький не надавав великої ваги паперовим актам, розуміючи, що справу вирішують фактична сила, і згноблено прийняв постанови договору. Зборівська умова все-таки давала Україні широкі права і гетьман використав їх для державної будови. Хоч і мала повернутись на козацькі землі польська адміністрація, проте вона без військової допомоги була безсила.
Історик. Підсумовуючи все сказане, ми дійшли висновку, що протягом першої половини 1649 року Б. Хмельницький узяв революційний курс на національно-державну свободу і незалежність українського народу. Розроблена Гетьманом програма побудови Української держави була оприлюднена під час його переговорів з представниками урядів Речі Посполитої та Росії.
Програма мала такі положення:
1) досягнення національного визволення українського народу збройним шляхом;
2) розрив з Річчю Посполитою і проголошення державної незалежності України;
3) створення Української держави в етнічних межах проживання українського народу.
Літературознавець. Ось як пише про цю подію Гнат Хоткевич: «Хмельницький виростав «Зі збунтованого підданого Речі Посполитої на повелителя української сили, на представника вільної і самостійної України». А сам Хмельницький так мовить: «Діло ясно стало перед очима... війна мусить початися у трьох або чотирьох тижнях. Виверну вас усіх, ляхів, догори ногами! Малий я чоловік і незнаний, але так мені Бог дав, що став я тепер єдиновладним самодержцем руським. Доказав я те, об чім не мислив, а тепер докажу ще й те, що умислив. Виб'ю з лядської неволі весь український нарід і, ставши над Віслою, крикну: "Сидіть ляхи! Мовчіть ляхи! І не зостанеться ні одного князя, ні одного шляхтюка у нас на Україні"».
Ведуча. Професор М. Грушевський так відгукнувся на ці слова: «Многоважні слова. Лет гадок орлиний, як не ті часи. Кілько віків ми не чули такого нічого від політичних діячів на Русі — ідея єдності українського народу в його етнографічних границях».
Він сам був творець ідеї — і надприродним було б вимагати, щоб він же був і її довершителем. Такі ідеї ростуть віками, а люди... люди й зовсім не виростають...
Ведуча. Наша програма добігла кінця. Якщо вас, телеглядачі, зацікавила наша тема, то наступна зустріч відбудеться через тиждень.
Щиро дякую всім учасникам сьогоднішньої телепередачі «Козацькими шляхами».