УРОК № 29

Тема. Гетьманування І. Виговського. Початок Руїни.

Мета: дати оцінку правління гетьмана І. Виговського; поясни­ти причини і наслідки україно-московської війни 1658— 1659 pp.; з'ясувати причини громадянської війни, що спа­лахнула в Україні й призвела до її розколу на Правобережну і Лівобережну Гетьманщину; виховувати почуття патріотиз­му, інтересу і поваги до історичного минулого України.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.

Основні поняття і терміни: Гадяцький договір, україно-московська вій­на, громадянська війна, Руїна.

Основні дати: 1658 р. — Гадяцька угода; 1658—1659 pp. — україно-московська війна; 8—9 липня 1659 р. — Конотопська битва.

ХІД УРОКУ

I.          ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II.            ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Актуалізація знань учнів

1)        У якому становищі перебувала Українська держава на момент смерті Б. Хмельницького?

2)         Якими були соціальні наслідки Національно-визвольної війни?

1.     Обрання гетьманом Івана Виговського.

Розповідь учителя

Після смерті Б. Хмельницького в Україні створилася досить склад­на політична й соціально-економічна ситуація:

—     московсько-українські відносини загострилися внаслідок ігно­рування царським урядом інтересів України;

—     унаслідок невдалої україно-трансільванської воєнної кампанії 1657 р. проти Речі Посполитої не вдалося об'єднати всі українські землі в межах козацької України;

—     тривала війна викликала різке погіршення матеріального ста­новища селянства і козацтва. Чимало козаків, що не отримували платні за службу, зосереджувалися на Запорозькій Січі, яка перетво­рилася на осередок можливого соціального вибуху.

У середовищі козацької старшини сформувалися угруповання, що не поділяли принципу спадковості гетьманату й розгорнули боротьбу за владу.

У боротьбі за гетьманську булаву найуспішніше діяв Іван Вигов- ський (1657—1659 рр.). 15 вересня 1657 р. Старшинська рада в Чи­гирині обрала до повноліття Юрія Хмельницького гетьманом Вигов­ського. Проте вже в жовтні козацька рада в Корсуні обрала його ж повноправним гетьманом без будь-яких обмежень.

Звернути увагу!

Постать І. Виговського в історії України посідає особливе місце. Він фактично перейняв гетьманську булаву з рук Б. Хмельницького. Очолю­ючи Генеральну військову канцелярію, Виговський мав не одну нагоду довести свою вірність розпочатій справі — визволенню України. Він знав багато державних таємниць, був знайомий із багатьма іноземними політичними діячами, брав участь у всіх походах гетьмана. Походжен­ням та освітою він теж відповідав вимогам державця високого рангу: походив із православного шляхетного роду на Волині, освіту здобував, очевидно, у Києво-Могилянському колегіумі, мав військовий і полі­тичний досвід. Проте чимало козаків не любили Виговського, називали «ляхом», дорікаючи йому за шляхетське походження.

2.      Внутрішня і зовнішня політика І. Виговського. Гадяцький до­говір.

Розповідь учителя

Після обрання гетьманом І. Виговський продовжував зовнішньо­політичний курс, вироблений Б. Хмельницьким. Підтримував союз­ницькі відносини зі Швецією і Трансільванією, Кримським ханством та Московською державою. Зміст своєї політики стосовно останньої Виговський сформулював лаконічно: «Нехай Великоросія буде Вели- коросією, Україна — Україною, ми є військо непереможне». Розри­вати зв'язки з Московською державою він не поспішав, але виразно давав зрозуміти, що відтепер він — гетьман України і всі державні справи вирішуватимуться тільки з його згоди. Звичайно, таке став­лення і така політика не могли сподобатись Москві.

На час обрання гетьманом Виговський уже був досить досвідченим державним діячем. Однак він припустився досить серйозних прора- хунків у своїй соціально-економічній політиці:

—     гетьман усіляко підтримував козацьку старшину і шляхту, нех­туючи при цьому інтересами простих козаків, селян і міщан;

—     згубним для Української держави стало те, що для боротьби з антигетьманськими виступами Виговський почав шукати підтрим­ки Москви, а також скористався допомогою кримського хана.

Прорахунки гетьмана спричинили козацькі заворушення, що з жовтня 1657 р. розпочалися в Україні. їх очолили кошовий отаман запорожців Яків Барабаш та полтавський полковник Мартин Пуш­кар. Керівники повстанців звернулися по допомогу до московського уряду, який офіційно в події в Україні не втручався, але стосунки з повстанцями підтримував і матеріально допомагав.

Для того щоб придушити повстання, І. Виговський уперше в історії України використав кримських татар і розплатився за їхню допомогу дозволом брати ясир із Полтавщини. Під час кровопролитних боїв, які тривали у травні—червні 1658 р. між прихильниками і противниками гетьмана, в Україні загинуло близько 50 тис. осіб, серед яких і керівни­ки повстання. Фактично, ці події започаткували період громадянської війни. В українській історії його також називають добою Руїни (уперше був ужитий істориком М. Костомаровим). Цей період тривав від 1658до 1676 р. (згідно з іншими періодизаціями, від 1657 до 1687 р. або від 1663 до 1687 р.) і призвів до ліквідації козацького устрою і розорення Правобережної України, а якщо дивитися ширше, то й до розпаду Ук­раїнської козацької держави, її підкоренню сусідніми державими.

Робота з термінами і поняттями

Громадянська війна — найгостріша форма політичної боротьби, що являє собою збройну сутичку між класами і соціальними групами, націями задля досягнення певних політичних цілей, головною з яких є досягнення повноти державної влади.

Руїна — термін, який позначає процес занепаду й спустошення Ук­раїни в результаті громадянської війни, гострої боротьби старшини за владу й постійної агресії сусідніх держав.

Робота з документами

Із листа полтавського полковника Мартина Пушкаря до царя Олексія Михайловича (19 лютого 1658 р.)

Перше, забувши страх Божий і присяжне вічне підданство вашій царській величності, государеві нашому, інших собі царів знайшли, і вашу царськоївеличності милість тільки через посланців своїх Іван Виговський загоджує і дійшов до того, що вже з ордами і з ляхами домовився і нині січня в 25 день, із-за Дунаю найманий люд затягши, волохів, сербів, і яничар, і козаків охо­чих взявши, і при тих найманих людях старших Івана Богуна, колишньогополковника брацлавського, і Івана Сербина, полковника над тими людьми іноземними, і Яцька Черкаса, жителя говтвянського, своїх помічників при­слав був до міста Опішні на Ворсклу ріку. І ми, почувши про Виговського неправду і зраду вашій величності, відповідно до присяги нашої вічної спра­ведливої вашій царській величності, веліли те місто заперти і Полтаву, містоокраїнне вашої царської величності, через це ж заперли.

...Утрьох проти тих неприятелів пішли, і, коли ми стрінулися з ними в полі, то згодом нас почали перемагати яничари. ...в той же час за щастямвашої царської величності перемогу над супостатом здобули і тих іновірних супостатів відігнали.

А нині Виговський із Грицьком Лісницьким, полковником Миргород­ським, і з помічниками своїми після тієї військової ради і від вашої царської величності начальників, таємно з Карач-беєм у Чигирині присягнув і з де­якими мурзами, скупивши полк чигиринський, разом з ордою хоче воюва­ти міста українські, які присягли вашій царській величності... І хотіли мив місто Переяслав іти до ради посполитої..., але Іван Виговський заступив із людьми іноземними, і ми не можемо пройти. ... Ми, бачачи ту зраду Виговсь­кого і Грицька, полковника Миргородського, таємно послали до ближнього окольничого й оружейного і намісника іжевського, до Богдана Матвійовича Хитрово з товаришами, про то сповіщаючи, щоб він обережний був і Вигов-ському не вірив.

Запитання до документа

1)        Про які дії Виговського автор листа повідомляє московському цареві? Чому він кваліфікує їх як зраду?

2)         Чим пояснює Пушкар свій виступ проти Виговського?

3)         Які дії проти Виговського здійснює полтавський полковник? На чию допомогу він розраховує?

Із таємного донесення в Розрядний приказ (літо 1659 р.)

...Довірився мені пан Цецюра, полковник переяславський, що має [намір] на раду чорну вдарити, вибравши час, і тут скоро до князя Григорія Григоро­вича [Ромодановського] про це давати знати, щоб, знаючи про це, давав князь Ромодановський поміч. А ту раду з тієї причини хоче учинити, що бачить, як через Виговського сталося спустошення землі ордою і ляхами. І що від йогоцарської величності відступивши без усякої важливої причини, Виговський хоче і всіх до свого умислу залучити...

Чув я... що пані гетьманова дорікає панові Виговському, мужеві своєму, кажучи, що «і сам пропадеш, і людей погубиш»; те ж і Антон Жданович в очіпанові Виговському говорив...

Чув я... що говорив пан Виговський, як би, раз чи два побившись із вій­ськом московським, мир учинити.

...Уся чернь, як козаки, так і міщани ніжинські, хочуть під рукою його царської величності бути, тільки гетьманича Гуляницького сіверська черезсвоїх людей всякого схиляла на бік задуму Виговського...

Черкаси з черкаських міст, які міста тепер великому государеві служать, і його розіб'ють, і хан нібито Виговському переказав, що без нього, Івашка, на государеві міста він, хан, не йде, що тепер у татар коні худі; а як тільки татари коней відгодують, а він, Івашка, Ромен візьме, то вони нібито підуть за Сейм ріку на государеві міста разом.

Запитання до документа

1)        Яку інформацію про змову проти Виговського передає доку­мент? Хто стоїть на чолі змови, які обвинувачення проти Ви­говського він висуває?

2)         Що на основі документа можна сказати про становище Ви­говського та його оточення в цей час? Які свідчення слабкості позицій гетьмана містяться в документі?

Розповідь учителя

Подвійна політика Москви остаточно переконала Виговського в необхідності докорінно змінити свої зовнішньополітичні орієнти­ри. Навесні 1958 р. в Межиріччі протягом кількох місяців тривали переговори про умови повернення козацької України до складу Речі Посполитої. За результатами цих переговорів 16 вересня 1658 р. на козацькій раді неподалік Гадяча було схвалено україно-польську угоду, за якою:

—   Україна в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств під назвою Руське князівство входить до складу Речі Пос­политої як третя складова федерації — поряд із Польським королів­ством і Великим князівством Литовським;

—    федерація об'єднувалася особою спільного короля, обраного представниками всіх трьох держав;

—    на чолі Руського князівства був гетьман, якого затверджував король із чотирьох кандидатів, які були представниками козацької старшини. Гетьман обирався довічно;

—     гетьману заборонялося вести зовнішньополітичні відносини з іншими державами;

—    польські й литовські війська не мали право перебувати в Ук­раїні;

—  козацький реєстр мав становити ЗО тис. осіб. Гетьман мав право представляти королю щорічно по 100 козаків із кожного полку для надання їм шляхетської гідності;

—  церковна унія мала бути скасованою. Водночас п'ять православ­них ієрархів отримували місце в сенаті;

—  дозволялося заснувати в Руському князівстві дві академії й не­обмежену кількість гімназій, шкіл і друкарень.

На думку сучасних українських істориків В. Смолія і В. Степан­кова, «Гадяцький договір зводив нанівець суверенітет козацької України й істотно змінював її політичний лад ...унеможливлював досягнення незалежності й соборності (лише частина українських земель входили до князівства), ліквідував соціально-економічні заво­ювання селян, міщан і неєрестрових козаків, його основні положення запізнилися щонайменше на 100 років». Проте існують й інші дум­ки. Зокрема, історик В. Шевчук уважає, що «саме Гадяцький договір став вищою політичною ідеєю українців, котрі змагалися за свою дер­жавність і хотіли відстояти політичну суверенність України».

Гадяцький договір не було втілено в життя. Хоча польський сейм і ратифікував його (крім пункту про скасування церковної унії), вико­нувати його поляки не збиралися. Водночас, в Україні договір підтри­мала лише частина козацької старшини, а рядове козацтво, селяни й міщани його не поділяли, уважаючи це зрадою боротьби, яку вів Б. Хмельницький.

3. Україно-московська війна 1658—1659 pp. Конотопська битва.

Розповідь учителя(супроводжується показом на карті та

схемі битви)

Московський уряд підтримав тих, хто протистояв гетьману, і восени 1658 p., оголосивши Виговського зрадником, розгорнув наступ на Украї­ну великої армії. Розпочалася україно-московська війна 1658—1659 pp. Скориставшись існуючими в Україні протиріччями, Москва закликала український народ не підкорятися гетьману. Московська армія на чолі з воєводою Г. Ромодановським «вогнем і мечем» схиляла населення до підданства московському цареві. Частина лівобережних козацьких полків перейшла на бік московського царя. Виговський, у свою чергу, розіслав до європейських дворів звернення, у якому сповіщав про розрив із Москвою та про причини цього розриву.

Робота з документом

Зі звернення до європейських дворів І. Виговського

Ми, все Військо Запорозьке, повідомляємо і перед Господом та всім світомсвідчимо цією нашою щирою та відвертою заявою: у нашої війни, розпочатої та проведеної з поляками, не було іншої причини, ані іншого завдання й мети, крім оборони Святої східної Церкви, а також нашої давньої свободи, яку ми палко любили... Через що передусім ми уклали дружбу з татарами та найсвітлішою королевою Швеції Христиною, а тоді з найсвітлішим королем Швеції Карлом- Густавом, яким усім ми зберегли вірність постійну. Навіть із поляками ми не наважилися розривати будь-коли угоди, але до всіх нашу вірність, договори та годи ми зберегли непорушно. Ми прийняли захист великого князя Московської держави не для чогось іншого, як тільки для того, щоб із Божою поміччю здобу­ту та захищену великим і багаторазовим кровопролиттям нашу свободу зберегти й примножити для себе й для наших нащадків.

Запитання до документа

Як І. Виговський пояснював початок війни з Московською держа­вою?

Розповідь учителя

На початку квітня 1659 р. московське військо на чолі з князем О. Трубецьким підійшло до Конотопа і взяло його в облогу. Місто за­хищали 4 тис. козаків на чолі з наказним гетьманом Г. Гуляницьким. Героїчна оборона дала змогу І. Виговському разом із поляками і тата­рами рушити на допомогу обложеним.

8—9липня 1659 р. під Конотопомвідбулась вирішальна битва, у якій Виговський разом із татарами і поляками завдав нищівної по­разки 100-тисячній московській армії на чолі з князем О. Трубець­ким. У битви поліг цвіт московської кінноти, а переляканий цар на­віть залишив Москву, боячись походу козаків на Москву.

Цікаво знати

Битва розгорталася таким чином. Уранці 8 липня І. Виговський з ук­раїнськими і польськими полками рушив до переправи через р. Куколка поблизу с. Соснівка, за 12 км від Конотопа. Тим часом татари й українська кіннота пішли в обхід Соснівки. Назустріч українському війську рушилавідбірна московська кіннота. У районі переправи спалахнула запекла бит­ва. Українські полки вдавано відступили, заманивши частину московської кінноти на протилежний берег річки. У цей час у тил московського війська вдарила татарська й українська кіннота. Серед московитів почалася паніка, і вони почали тікати. У полон потрапили князі Семен Пожарський, Семен Львов та ін. Уночі Трубецький віддав наказ знімати облогу з міста й відсту­пати. У цей момент із Конотопа вдарив Гуляницький і захопив частину обозумосковського війська. Згодом підійшли Виговський з Іслам-Гіреєм і завдали росіянам ще більшої поразки, переслідуючи їх ще три доби. Незначній час­тині московського війська вдалося дібратися до Путивля.

Унаслідок гострої внутрішньополітичної ситуації скористатися ре­зультатами перемоги гетьман не зміг. Рух проти влади Виговського охо­пив Лівобережжя і частково Правобережжя. Його очолили: Яким Сомко, Василь Золотаренко, Іван Богун, Іван Сірко, Іван Брюховецький, Тихіш Цицюра. До того ж в Україну знову посунули московські війська. У цей час кримський хан зі своїм військом залишив гетьмана, бо вінницький полковник Іван Сірко разом із запорожцями здійснив військовий похід на Аккерман. Незадоволена політикою Виговського козацька старшина на чолі з І. Богуном об'єдналася навколо Ю. Хмельницького й висувала його на гетьманство. 21 вересня 1659 р. під м. Германівкою на Київщині відбулася козацька рада, яка обрала новим гетьманом Ю. Хмельницько­го. Виговський урятувався втечею до поляків, але в 1664 р. його звину­ватили в змові проти Польщі й розстріляли.

III. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями

1) У результаті яких подій І. Виговський став гетьманом?

2)         Які прорахунки політики І. Виговського призвели до загост­рення соціально-політичного становища в Україні восени 1657 — взимку 1658 p.?

3)         Хто очолював антигетьманське повстання, яке було жорстоко придушене І. Виговським за допомогою татар?

4)         Із якою державою І. Виговський підписав Гадяцький договір?

5)        Де відбулася вирішальна битва україно-московської війни 1658—1659 рр.?

Творчі завдання

Схарактеризуйте зміст Гадяцького договору. У чому була відмін­ність цього документа від Зборівського договору 1649 р. і «Березне­вих статей» 1654 p.? Умови договорів із якими державами були більш сприятливими для України: із Московською державою чи Річчю Пос­политою? Свою думку обґрунтуйте.

IV.        ПІДСУМКИ УРОКУ

У період гетьманства І. Виговського через внутрішні і зовніш­ні чинники в Україні спалахнула громадянська війна. Укладений із поляками Гадяцький договір не знайшов підтримки в більшої час­тини населення, що стало головною причиною втрати Виговським гетьманської булави.

V.       ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати § 20 підручника.