УРОК № 44

Тема.Лівобережна та Слобідська Україна. Ліквідація Гетьман­щини.

Мета: скласти уявлення про останнього гетьмана К. Розумов­ського та його політику; визначити причини і з'ясувати процес ліквідації гетьманства і решток автономії Гетьман­щини та Слобідської України; розвивати в учнів інтерес до історії; виховувати повагу до історичного минулого своєїБатьківщини.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.Основні поняття й терміни:Генеральний або Рум'янцевський опис,

Друга Малоросійська колегія.Основні дати: 1750—1764 рр. — гетьманство К. Розумовського. Від­новлення й остаточна ліквідація гетьманства в Ук­раїні; 1764—1786 рр. — Друга Малоросійська колегія; 1765 р. —ліквідація козацького устрою на Слобожанщині;1765—1767pp. — Генеральний або Рум'янцевський опис; 1782—1786 pp. — скасування царським урядом усіх ад­міністративних і судових установ Гетьманщини. Ліквідація української автономії; 1783 р. — указ Катерини II про за­кріпачення селян.

ХІД УРОКУ

I.          ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II.            ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Актуалізація знань учнів

1)        Яку політику проводила Росія щодо Лівобережної Гетьманщи­ни в першій половині XVIII ст.?

2)        Назвіть найбільші виступи проти російського панування на Лі­вобережжі та Слобожанщині в першій половині XVIII ст.

1. Відновлення гетьманства 1750 р. Розповідь учителя

По смерті гетьмана Д. Апостола в 1734 р. було заборонено вибори нового гетьмана України, а вся влада в Гетьманщині була передана «Правлінню гетьманського уряду», який всіляко обмежував і утискав права козаків. Серед населення Гетьманщини зріло невдоволення.

Сподівання на покращення становища були пов'язані зі сходжен­ням на імператорський престол доньки Петра І Єлизавети Петрівни у листопаді 1741 р. в результаті палацового перевороту. Такі споді­вання базувалися на тому, що серед оточення імператриці було чима­ло українців, а Олексій Розумовський був її фаворитом.

Уже скоро сподівання стали справджуватися. Зміни, що торкнули­ся Гетьманщини, Слобідської України були зумовлені не лише особ­ливими відносинами імператриці зі своїми наближеними. До цього штовхали як зовнішні обставини (загроза війн з Османською імпе­рією, Пруссією, а українські землі були значним джерелом людських і матеріальних ресурсів), так і нагнітанням соціальної напруги.

Уже 1742 р. було відновлено київську метрополію. Наступного року скасовуються нововведення в Слобідській Україні.

Під час перебування імператриці в Києві (1744 р.) старшина звер­нулась до неї з проханням дозволити обрати гетьмана. Імператриця не заперечувала, проте конкретних обіцянок не давала. У травні 1747 р. з'явилось відповідне розпорядження, згідно з яким у березні 1750 р. в Глухові розширена Старшинська рада обрала гетьманом брата Олек­сія Розумовського Кирила (1728—1803).

Постать в історії

Олексій Розумовський походив із родини козака Григорія Розума з Чер­нігівщини. Дитинство і юність його минали на хуторі Лемеші. Він займався звичними для сільського юнака справами. Маючи чудовий голос і музичнийслух, час від часу співав у церковому хорі сусіднього села. Улітку 1731 р. до цих міст завітав полковник Федір Вишневський, який мав набрати хлопчи­ків для придворного хору імператриці Анни. Зачарований співом Олексія, полковник забрав 22-річного козака до Петербурга. Там сталося несподіва­не: у вродливого юнака закохалась донька Петра І Єлизавета. Звичайно, проофіційний шлюб між ними не могло бути й мови. Є свідчення, що імперат­риця й Олексій, який вже став Розумовським, восени 1742 р. взяли таємний шлюб, повінчавшись в одній із церков.

Олексій прийняв найактивнішу участь в організації перевороту, у резуль­таті якого на престол зійшла Єлизавета. Здобувши владу, імператриця не забула про О. Розумовського. Своїм указом вона надала йому чин генерал - поручика, обер-єгермейстером імператорського двору, нагородила орденом Андрія Первозванного,призначила управителем усіх своїх маєтностей. Че­рез деякий час було присвоєно титул графа Римського, а згодом — Російськоїімперії.

За часів Олексія Розумовського при імператорському дворі було все модне українське: при дворі грали бандуристи, на бенкетах подавались українськістрави. Дедалі більше українців стали призначати на різні адміністративні посади. Не забув Олексій про свого брата. Кирила узяв до себе, допоміг здо­бути освіту — спочатку в Петербурзі, а згодом у Німеччині, Італії, Франції.У 17 років Кирило став графом Російської імперії. У 1746 р. він повернувся із-за кордону і був призначеним президентом Петербурської академії наук. Цього ж року він одружився з родичкою Єлизавети графинею КатериноюНаришкіною. Далі молодому хлопцеві судилося стати останнім гетьманом України.

2. Гетьманство К. Розумовського.

Самостійна робота за підручником

Випишіть основні заходи, здійснені гетьманом К. Розумовським.

Додатковий матеріал

Ставши гетьманом, К. Розумовський домігся підпорядкування собі Запо­рожжя, а згодом Києва. Отримав право самостійно призначати полковни­ків та роздавати землі. Відновив традицію скликання Старшинських рад (з'їздів), які набрали значення станово-представницького органу. Почалосявідновлення Батурина, який знову став гетьманською резиденцією.

Незважаючи на те, що гетьман та його брат мали значний вплив при пе­тербурзькому дворі, такі дії викликали занепокоєння. У 1754 р. з'явилась ціла низка указів, що обмежували владу гетьмана. До К. Розумовського булоприставлено радника, заборонено самостійно призначати полковників. Від­тепер гетьман міг лише пропонувати кандидатуру. Гетьман був зобов'язаний постійно звітувати про прибутки й видатки Скарбу, скасувати кордони між Україною та Росією, мито на ввезення російських товарів, державні митни­ці, що давали гетьманському уряду 50тис. крб щороку. У відповідь на кло­потання відновити самостійні зовнішньополітичні відносини Гетьманщини Розумовський отримав категоричну відмову.

Ці обмеження не зупинили реформаторської діяльності гетьмана. Протя­гом 1760—1763 pp. була здійснена судова реформа, що започаткувала роз­межування влади на виконавчу і судову. Вищою судовою інстанцією став Генеральний суд, у складі якого, окрім двох генеральних суддів, перебуваливиборні особи (по одній від полку). У свою чергу, полки (їх налічувалося 10) поділялися на два судові повіти, у яких створювалися земський (для роз­гляду цивільних справ) і підкоморський (для розгляду межових справ) суди;у кожному полку створювався також городський (для розгляду криміналь­них справ) суд, на чолі якого стояв полковник. Судді обиралися старшиною. Скасовувалися судові функції Генеральної військової канцелярії. Таким чином Гетьманщина мала перетворитися з військової на світську державу.Поряд зі змінами в судочинстві продовжувалася робота із систематизації законів Гетьманщини, що розпочалась ще за Апостола. Але завершити цю справу останній гетьман не встиг.

К. Розумовський здійснив перетворення в армії та освіті. Так, усі козакивідтепер мали однакове озброєння (рушниця, шабля, спис) та уніформу — синій мундир із червоним коміром, білі штани й різнокольорові шапки. За­проваджувалася муштра. Упорядковувалася і вдосконалювалася артилерія. В усіх полках відкривалися школи для навчання козацьких дітей. Гетьмантакож мав намір відкрити університети в Києві та Батурині. Першим універ­ситетом стала оновлена Києво-Могилянська академія.

Тим часом у Петербурзі відбулись кардинальні зміни, які мали безпосе­редній вплив на подальшу долю України.

Творче завдання

Чи могла Україна вибороти незалежність за правління К. Розу­мовського? Відповідь обґрунтуйте.

3. Остаточна ліквідація гетьманства. Діяльність П. Рум'янцева наЛівобережній Україні.

Розповідь учителя

У 1761 р. померла імператриця Єлизавета Петрівна. На престол зійшов Петро III. Пробувши імператором усього декілька місяців, він устиг роздратувати всіх своєю політикою. Проти нього склалася змова, у результаті якої його було усунуто від влади і вбито. Імпе­ратрицею була проголошена його дружина Катерина II. К. Розумов­ський прийняв найактивнішу участь у заколоті, та це не вплинуло на прагнення нової імператриці ліквідувати автономію Гетьманщини. Формальним приводом для скасування Гетьманщини стали дві чоло­битні до імператриці, надіслані 1763 р. гетьманом К. Розумовським і представниками козацької старшини. У них ішлося про відновлен­ня давніх прав України (самостійні судову і фінансову системи, землі, втрачені з 60-х pp. XVII ст. тощо) та офіційне визнання спадковості гетьманської посади за нащадками роду Розумовських.

У Петербурзі це було розцінено як прагнення відділитись від Росії. Розлючена Катерина II була готова віддати гетьмана під суд. Урешті- решт вона запропонувала йому добровільно зректися гетьманства. Кирило Розумовський змушений був це зробити. Як компенсацію він отримав високий чин генерал-фельдмаршала й цілу низку нових маєтностей. 10 листопада 1764 р. вийшов царський указ про ліквіда­цію гетьманської влади в Україні. У наступні роки К. Розумовський жив у російській столиці або за кордоном. Тільки в 1794 р. він повер­нувся до Батурина, де й помер у 1803 р. (похований у Воскресенській церкві).

Для управління землями колишньої Гетьманщини була створена Друга Малоросійська колегія, яку очолив її президент, генерал-гу­бернатор, видатний полководець П. Рум'янцев. Колегія складала­ся з чотирьох російських чиновників і чотирьох генеральних стар­шин. Основне завдання колегії полягало в ліквідації українських державних інституцій та утворення натомість російських. Протягом 1765—1768 pp. Колегія підпорядкувала собі всі центральні установи Гетьманщини. У геральдичних зображеннях запроваджувався дво­головий орел — герб Російської імперії. Козацька Україна втратила свої центральні органи управління. У той же час для охорони народ­них прав П. Румянцев запровадив посади присяжних адвокатів при Колегії і Генеральному Суді.

У секретній інструкції щодо управління краєм Катерина II напо­легливо рекомендувала знищити всі залишки української автономії, закріпачити селян, здійснювати пильний нагляд за розвитком еконо­міки, усіляко збільшувати збір податків. Для успішного виконання цих завдань Рум'янцеву було рекомендовано діяти дуже обережно, «аби не викликати ненависті до росіян», «уміло вивертатися» та водночас «мати і вовчі зуби, і лисячий хвіст». Зокрема, він мав пе­реконувати українських селян, що погіршення іхнього становища є наслідком відсталості «малоросійських звичаїв». Щодо козацької старшини Рум'янцеву було рекомендовано вживати випробуваний і надійний метод батога і пряника — жорстоко карати за будь-які прояви відновити Гетьманщину і водночас приваблювати українську старшину урядовими посадами і маєтками. Імператриця ставила зав­дання «старатися викоренити серед українців фальшивий погляд на себе як на народ, цілком відмінний від москалів».

Рум'янцев завзято взявся до виконання цих інструкцій. Першим практичним кроком нового генерал-губернатора було проведення в 1765—1767 pp. загальної ревізії земельної власності (Генеральний або Рум'янцевський опис). Було переглянуто й упорядковано подат­ки. Замінено натуральні повинності грошовим податком, сума якого сягнула 250 тис. крб на рік (у 1780 р. вона складала вже 2 млн крб).

Антиукраїнську діяльність Рум'янцева припинила чергова росій­сько-турецька війна 1768—1774 pp.

Певна річ, українці не могли не усвідомлювати того, що відбу­вається ліквідація автономії. Тому під час виборів у 1767 р. депу­татів до Комісії для укладання нового збірника законів Російської імперії (попередній був укладений у 1649 р.) та її роботи депутати від козацької старшини, шляхти, духівництва, козаків і міщан за­жадали поновити чинність україно-російського договору 1654 р., відновити гетьманську владу тощо. Серед тих, хто відстоював права України, виділявся лубенський депутат Григорій Полетика. Але ко­місія, не зумівши виробити якогось реального документа, у 1774 р. була розпущена, а імператриця остаточно перебрала на себе видання законів імперії.

4. Скасування козацького устрою на Слобожанщині. Ліквідаціярешток автономного устрою Гетьманщини.

Самостійна робота за підручником

Скласти хронологічну таблицю заходів російської влади з ліквіда­ції решток козацького устрою в Україні.

Додатковий матеріал

Скасування гетьманської влади на Лівобережжі дало поштовх до змін ус­трою Слобожанщини. У серпні 1765 р. Катерина II видала указ про скасуван­ня полкового устрою й створення Слобідсько-Української губернії. Замість п'яти козацьких полків було сформовано п'ять гусарських. Місцеві козаки були позбавлені прав і привілеїв і перетворювалися на «військових обива­телів». У 1780 р. замість Слобідсько-Української губернії утворюється Хар­ківське намісництво.

У вересні 1781 р. був скасований полковий адміністративно-територіаль­ний поділ і Гетьманщина, яка перетворюється на Малоросійське генерал-гу­бернаторство в складі трьох губерній (намісництв) — Київської, Чернігівської й Новгород-Сіверської. У губернських центрах і повітових містах створюють­ся російські адміністративні та судові установи.

Поряд з адміністративно-територіальними змінами царський уряд перей­мався проблемою втечі українських селян. У травні 1783 р. було прийнято указ про остаточне прикріплення селян до місць їхнього проживання. Цим самим було узаконене кріпосне право на Лівобережжі та Слобожанщині.

9 липня 1783 р. дійшла черга й до українських Збройних сил: замість десяти козацьких і трьох компанійських полків формуються десять кіннихкарабінерських полків російської армії. Термін служби складав шість років.

Козацька старшина отримувала російські офіцерські звання, а козаки пере­творювалися на державних селян.

У 1783—1785 pp. українське населення було зрівняно у правах із росій­ським. За указом Катерини II козацька старшина зрівнювалася у правах із російським дворянством.

Таким чином на початок 80-х pp. XVIII ст. було остаточно ліквідовано Українську козацьку державу. Українські прапори, гармати, печатки ви­возилися до Петербурга. Її адміністративно-територіальний устрій, судовасистема, соціальний склад в основному був уніфікований із рештою регіонів Російської імперії. В історії України починається новий період —період ста­новлення нової національної ідеї розгортання боротьби за відновлення Ук­раїнської держави.

III.            ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями

1)        Коли востаннє було відновлено гетьманство в Україні? Хто був останнім гетьманом?

2)         Що спричинило відновлення гетьманства в 1750 p.?

3)         Перелічіть реформи, здійснені гетьманом К. Розумовським.

4)         Чим було зумовлено стримування реформаторської активності останнього гетьмана?

5)        Хто очолював Другу Малоросійську колегію? Які заходи були здійснені цією установою?

6)         Коли був ліквідований автономний статус Слобожанщини?

7)        Як відбувалася ліквідація решток української автономії в 60— 80-ті pp. XVIII ст.?

8)         Чим обернулося українському народу ліквідація автономії Гетьманщини і Слобожанщини?

9)         Яке історичне значення Української козацької держави — Гетьманщини?

IV.        ПІДСУМКИ УРОКУ

На роки гетьманування К. Розумовського (1750—1764 рр.) при­падає останній період існування Гетьманщини у складі Російської імперії.

Незважаючи на бурхливу діяльність гетьмана, спрямовану на зміцнення автономного устрою, у 1764 р. імператриця Катерина II скасовує гетьманство, а протягом наступних 20 років, діячи обереж­но, щоб не викликати заворушення, вона ліквідувала автономію Гетьманщини, Слобідської України, а також знищила Запорозьку Січ.

V.       ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати § 29 підручника.