УРОК 28

Тема. Селянська реформа в Наддніпрянській Україні

Мета: охарактеризувати соціально-економічне становище україн­ських земель у складі Російської імперії в другій половині XIX ст., а також більш детально зупинитися на проведенні селянської реформи в Україні; розвивати в учнів уміння встановлювати причинно-наслід- кові зв'язки під час аналізу історичних подій, працювати з історични­ми джерелами, зіставляти різні погляди з однієї проблеми і висловлю­вати свою точку зору, аналізувати матеріал, робити висновки; сприяти патріотичному та правовому вихованню учнів.

Основні поняття: криза кріпосницької системи господарюван­ня, реформа, модернізація, стан тимчасовозобов'язаних, «викупні угоди».

Обладнання: карта, історичні документи, схеми, таблиці, ілю­страції.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

описувати й характеризувати модернізаційні процеси в ук­раїнських землях;

визначати суть селянської реформи 1861 р. та особливості її проведення в Україні.

на основі аналізу різних джерел інформації: описувати явища й наводити статистичні дані щодо соціальних та економічних зрушень в українських землях, визначати основні тенденції мо­дернізації українського суспільства у другій половині XIX ст.; доводити закономірність процесів модернізації у розвитку ук­раїнських земель даного періоду.

ХІД УРОКУ

I.   Організаційний момент

II.  Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда за запитаннями

1.       Пригадайте, яким було соціально-економічне становище Над­дніпрянської України в першій половині XIX ст.

2.        Яку економічну політику проводив російський уряд щодо ук­раїнських земель?

3.        Які факти свідчили про наближення рішучих змін у становищі селянства?

III.  Мотивація навчальної діяльності

Робота над поняттями

Модернізація — це оновлення, удосконалення, надання сучасно­го вигляду, перетворення відповідно до сучасних вимог економіки, технічне й технологічне переобладнання економічної сфери. У світовій економіці відомі три типи модернізації:

1.       Піонерська модернізація. Вона притаманна лідерам світового технічного та економічного прогресу. Постійна боротьба за сві­тові ринки збуту підштовхує передові країни до вкладення значних коштів у науково-технічні розробки. Це дає змогу ство­рити найефективніші економічні механізми, найраціональніші технології, найпродуктивнішу техніку.

2.        Органічна модернізація. Її практикують країни, що перебува­ють у другому ешелоні світового економічного прогресу. Вона є наслідком природного розвитку капіталізму й характери­зується оволодінням технологіями та економічними механізма­ми, які виробили модернізатори-піонери. Ці новинки органічно вписуються у структуру національної економіки, яка внаслідок своєї еволюції вже дозріла для їх сприйняття, засвоєння та ви­користання.

3.       Наздоганяюча модернізація. Така модернізація теж базується на засвоєнні передових технологій та економічних механізмів. Проте це засвоєння не є природним, органічним, що стимулює дозрілість національної економіки? До цього, як правило, спо­нукає зовнішній виклик сусідніх більш економічно розвинених держав, що загрожує державі-аутсайдеру втратою позицій на міжнародній арені.

Проблемне завдання

Працюючи сьогодні на уроці, ви маєте відповісти, до якого типу модернізації можна віднести реформи 60-х років XIX ст. у Росії.

IV.  Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Робота зі схемою

Опрацювання схеми відбувається шляхом поєднання розповіді вчителя і роботи учнів, які повинні самі дійти висновку, що прове­дення селянської реформи та реформ адміністративно-політичного управління було зумовлено об'єктивною необхідністю тогочасного російського суспільства.

 

Робота з джерелом інформації

Учні мають ознайомитися з документом і виконати завдання.

Текст

«...Причини реформ стали об'єктом гострих наукових супере­чок. Деякі західні вчені переконані, що вирішальними у проведен­ні реформ були економічні чинники, ...стали ще очевиднішими не­доліки кріпацької праці. Так, продуктивність праці російського кріпака 1860 року дорівнювала продуктивності праці англій­ського фермера 1750 року та центральноєвропейського селянина 1800 року. Словом, кріпацька праця за всієї своєї дешевизни була настільки малоякісною, що не виправдовувала себе економічно.

...Радянські історики наполягають на тому, що селянські завору­шення створили «революційну ситуацію», яка перелякала царя і дво­рян, змусивши їх до поступок. Американський історик Альфред Рібер доводить, що до реформ спричинилося передусім прагнення модерні­зувати царську армію, в той час як англієць Бернард Пейрз мотивує це занепокоєністю Росії своїм відставанням від Заходу. Інші історики схильні підкреслювати роль у реформі ліберальної інтеліґенції, яка... піддавала кріпацтво моральному осудові». (Субтельний О. Україна: історія. — К.: Либідь, 1991. — С. 225-226)

Завдання

1.       А як би ви вирішили суперечки істориків?

2.        Яка все ж таки, на ваш погляд, вирішальна причина проведен­ня селянської реформи про відміну кріпацтва?

Роботав малих групах

Для опрацювання питання про проведення та суть селянської реформи учні поділяються на малі групи, кожна з яких отримує своє завдання.

1-а група працює зі схемою, яка пояснює, як відбувалася підго­товка до проведення селянської реформи.

 

Завдання

1. Які соціальні групи Російської імперії були залучені до розроб­ки проектів селянської реформи? Чому до цього не допускалися представники кріпосного селянства?

2.        Які були пропозиції українських поміщиків? Чим вони були зумовлені?

3.        Чому більшість українських поміщиків пропонували звільни­ти селян без землі?

2-        а      група працює з уривком із царського Маніфесту 19 лютого 1861 р. про скасування кріпацтва.

Маніфест 19 лютого 1861 р.

«Поміщики, зберігаючи право власності на всі належні їм зем­лі, надають селянам за встановлені повинності в постійне користу­вання... для забезпечення побуту і виконання обов'язків їх перед урядом визначену в Положеннях кількість польової землі та інших угідь.

Користуючись цим поземельним наділом, селяни зобов'язані виконувати на користь поміщиків визначені в Положеннях повин­ності. У цьому стані, який є перехідним, селяни іменуються тимчасовозобов'язаними.

Разом із тим їм надається право викупляти присадибну їх осілість, за згодою поміщиків вони можуть купувати у власність польові землі та інші угіддя, відведені їм на постійне користуван­ня. З таким придбанням у власність визначеної кількості землі се­ляни звільняються від обов'язків щодо поміщиків за викуплену землю і вступлять у стан вільних селян-власників.

Окремим Положенням про дворових людей визначається для них перехідний стан, пристосований до їхніх занять і потреб; по за­кінченні дворічного терміну видання цього Положення вони одер­жать повне визволення і термінові пільги». (Сарбей В. Г. Історія України XIX — поч. XX ст.— К.: Ґенеза,1996. — С. 114)

Завдання

1.       На основі даного документа визначте, за яких умов відбувалося звільнення селян.

2.        Чи обійшла реформа інтереси поміщиків? Відповідь підтвердь- те висловлюваннями із документа.

3-        я      група опрацьовує таблицю (див. на с. 138). Завдання

1.       Назвіть основні положення селянської реформи.

2.        Чи давала вона селянам, на вашу думку, повне звільнення?

3.        Наскільки справедливою, на вашу думку, була викупна опе­рація?

____________________ Суть селянської реформи__________________________________

1.     Селяни отримали:

1)     особисті права (поміщик не мав права їх купувати, дарувати, об­мінювати, селяни могли брати шлюб без дозволу поміщика, йти на службу, вступати до навчальних закладів, переходити до ін­ших станів);

2)     майнові права (укладати договори, займатися промислами чи тор­гівлею, володіти власністю);

3)     право на власну землю. Розмір наділу визначався відповідно до закону і за згодою поміщика.

2.      Понаднормова земля вилучалась у селянина на користь поміщика як «відрізок».

3.      Селянин укладав «викупну угоду» і мав сплатити за землю 20 % вар­тості одразу, а 80 % з відсотками — протягом 49 років, взявши пози­ку у держави (ціна на землю в 4 рази перевищувала ринкову).

4.      До укладання «викупної угоди» селяни вважалися тимчасовозобов'язаними

4-а група працює з уривком із праці О. Субтельного «Україна: історія».

Із праці О. Субтельного «Україна: історія»

«Особливо нажилися на реформі поміщики України. Вдаючись до різноманітних хитрощів під час переговорів та перерозподілу зе­мель, вони привласнювали собі ліси, луки та водойми, що раніше вважалися загальною власністю. Собі вони завжди лишали найро- дючіші землі, а гірші продавали за підвищеними цінами. У процесі перерозподілу вони часто примушували селян переїжджати... До такої практики вдавалися по всій імперії, але особливо поширеною вона була в Україні, де точилася найгостріша боротьба за землю. Внаслідок цього селяни Лівобережної та Південної України потер­піли від реформи набагато більше, ніж їхні російські сусіди. ...їхні землі зменшилися майже на ЗО %.

Виняток становило Правобережжя. Серйозно сумніваючись у відданості польської шляхти цього регіону, уряд намагався при­вернути на свій бік українських селян і роздавав їм наділи, на 18 % більші, ніж вони мали до 1861 року. Але, виграючи на величині наділів, колишні кріпаки втрачали на дуже завищених цінах, які вони мусили платити за землю.

...У Росії, де понад 95 % селян жили общинами, документ на щойно набуті землі був у колективній власності. Але в Україні об­щинні володіння були рідкістю. Понад 80 % селян Правобережжя і 70 % селян Лівобережжя вели одноосібне господарство. Відтак більшість українських селянських сімей отримували індивідуаль­не право на землю й несли особисту відповідальність у сплаті боргу за неї. (Субтельний О. Україна: історія. — К.: Либідь, 1991. — С. 227-228)

Завдання

1.       У чому полягали особливості проведення селянської реформи в Україні порівняно з Росією?

2.        Узагальніть проведення реформи про скасування кріпосного права в Україні. Чи згодні ви з оцінкою реформи як великої? Відповідь обґрунтуйте.

5-а група працює з ілюстрацією «Читання Маніфесту 19 лютого 1861 року» та карикатурами, що відображають ставлення ук­раїнського селянства до їх «звільнення».

Завдання

1.       Як, на вашу думку, сприйняли селяни царський Маніфест про відміну кріпацтва?

2.        Чому Маніфест царя асоціювався у селян з «подарунком» вовка вівцям?

3.        Чому післяреформене життя видавалося багатьом селянам стрибком у вир?

V. Узагальнення та систематизація знань

Робота з джерелами інформації

Учні мають ознайомитися з документом і виконати завдання.

Із праці О. Субтельного «Україна: історія»

«Взагалі, селян... реформа розчарувала. Вони сподівалися пра­ва на володіння своїми наділами — натомість наділи урізалися, а селянам нав'язувався обтяжливий фінансовий тягар. По селах прокотилася хвиля заворушень... Але їх завжди швидко придушу­вали, й селяни продовжували в поті чола добувати свій щоденний хліб, хоч і за помітно змінених умов». (Субтельний О. Україна: іс­торія. — К: Либідь, 1991. — С. 228)

Завдання

1.       Чи згодні ви з оцінкою значення селянської реформи, яку дає нам Субтельний? Спробуйте висловити власні міркування з да­ного питання.

2.       А які позитивні наслідки цієї реформи ви можете назвати?

Також учні дають відповідь на запитання, що прозвучало на по­чатку уроку (завдання виконується методом «Прес»):

До якого типу модернізації можна віднести реформи 60-х років у Росії?

Висновки. Російська модернізація була модернізацією третього типу (наздоганяюча). «Згори блиск — знизу гниль»,—так говорив П. Валуєв про Росію того періоду. Характерними ознаками такої модернізації були:

поява нових прогресивних явищ та процесів завдяки не «еволю­ції знизу», а силовій модернізації — «революції згори»; вибіркове, а не системне запозичення та використання світо­вих досягнень у галузі техніки, технології та організації вироб­ництва;

пріоритетність окремих галузей, яка в перспективі веде до де­формацій економічної структури держави;

збереження на тривалий час багатоукладності, паралельне іс­нування нового укладу, що набирав сили, і попередніх укладів, що не досягли піку свого розвитку та повністю не вичерпали своїх можливостей;

ускладнення соціальних та політичних проблем, зростання со­ціального напруження в суспільстві.

Принциповою особливістю наздоганяючої модернізації є різке зростання ролі держави, що виявляється у встановленні державно­го контролю за всіма сферами економіки, активному втручанні дер­жавних структур у хід реформ. Реалізація такого сценарію на прак­тиці веде до посилення авторитарності влади, централізму, ролі чиновництва, бюрократизації управління.

Принципові ознаки російської моделі селянської реформи нага­дують австрійську: ліквідація особистої залежності селян від помі­щиків; створення органів селянського самоуправління; наділення селян землею та визначення за неї повинностей; викуп селянських наділів.

Маючи підтримку держави та користуючись відсутністю зе­мельного розмежування до реформи, поміщики Російської імперії не тільки захопили найкращі землі, а й відрізали в селян чимало їхньої землі: від 14 % у Херсонській губернії до 37 % — у Катери­нославській. Тому після проведення реформи 220 тис. українських селян залишалися безземельними.

VI. Домашнє завдання

1.       Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2.        Порівняти селянські реформи в Австрійській імперії (1848) та

в Російській імперії (1861) за планом:

1)         причини;

2)         мета;

3)         форма проведення;

4)         зміст;

5)         наслідки.