Шановні відвідувачі сайту!!!

Цей сайт створено для підготовки до уроків для вчителів та учнів. На даному ресурсі розміщені план-конспекти уроків, короткий та повний обсяг творів із шкільної програми, біографії та портрети письменнників, матеріали для підготовки до ЗНО, багато теоретичного матеріалу з української мови і літератури, літературні ігри, матеріали для проведення гурткової роботи, календарне планування на всі предмети, презентації для уроків, дуже багато творів за шкільною програмою та багато іншого цікавого матеріалу. Маєте пропозиції та побажання пишіть адміністратору, всі вони будуть обов'язково враховані!!!

P.S. Вибачте за рекламу на сайті. Це необхідність для подальшого сталого розвитку даного ресурсу.

План конспект 7 клас І. ФРАНКО «ЗАХАР БЕРКУТ». ПРОБЛЕМА ВИБОРУ ЛЮДИНИ У ВИРІШАЛЬНІЙ СИТУАЦІЇ. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ ЗАХАРА БЕРКУТА
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 5-03-2013, 18:16
Переглядів: 3427

І. ФРАНКО «ЗАХАР БЕРКУТ». ПРОБЛЕМА ВИБОРУ ЛЮДИНИ У ВИРІШАЛЬНІЙ СИТУАЦІЇ. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ ЗАХАРА БЕРКУТА

Мета:    продовжити опрацьовувати ідейно-художній зміст повісті (ІХ розділ); охарактеризувати образ Захара Беркута, добираю­чи відповідні цитати, фактичний матеріал з твору; розвивати в учнів навички характеризувати літературного героя, вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостережен­ня, творчо мислити, робити відповідні висновки; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття обов'язку, відданості своєму народові, справі, любов до вітчизни, рідного народу; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет І. Франка, текст твору, малюнки учнів та ілюстрації до повісті; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Хід уроку

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань

Гейм «Хто з героїв»

Завдання. Дати відповідь, кому з героїв твору «Захар Беркут» І. Франка належать нижченаведені слова?

«Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть». (Максим)

«Прийде пора, іскра розгориться новим огнем!» (Захар Беркут)

«Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду тухольському медведеві!» (Тугар Вовк)

«Раз мати родила, раз і гинути прийдеться». (Бурунда)

«Ні, власті у нас над громадою не має ніхто: громада має власть сама, а більше ніхто...» (Максим)

«Ми над усе любимо свій кутик,— коли б так кождий інший любив свій кутик, то певно всі люди жили б на світі спокійно й щасливо». (Максим)

«Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета!» (Захар Беркут)

«Свідоцтво моє проти боярина Тугара Вовка велике і страшне: він зрадник...» (Митько Вояк)

«Я буду твоєю служницею, твоєю невільницею до останнього віддиху, лиш не йди туди, не подавай свого чесного ім'я на вічну ганьбу!» (Мирослава)

«Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю!» (Мирослава)

«Гляди, дівчина, на свій тат. Будь вірна великому Чінгісхану. Велика ласка буде!» (Пета)

«Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж себе самого перехитрив! Ти кажеш, що щастя бажаєш, а ти вбив моє щастя». (Мирослава) Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів

!V. Основний зміст уроку

Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим.

І. Франко

1. Характеристика образу Захара Беркута

1.1. Цитатна характеристика. Додатковий матеріал. • Максим: «Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верхо­вині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має і не жадає її».

«...Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями... Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обста­вин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. ...Сад, пасіка й ліки — се була його робота».

«Громада — то був його світ, то була ціль його життя».

«В своїй чотирилітній мандрівці Захар Беркут пізнав світ, був і в Га­личині, і в Києві, бачив князів і їх діла, пізнав вояків і купців, а його простий, ясний розум складав усе бачене й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам'яті, як матеріали для думки».

«...Все те запалювало його гарячу душу до бажання — віддати ціле своє життя на поправу й скріплення добрих громадських порядків у своєї рідній Тухольщині».

«...Знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить рани і всякі болісті, але й не менш як чудового бесідника та порадника, котрий «як заговорить, то немов би тобі в серце вступає», а як порадить чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не придумають... Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам-один серед громади слабий і безрадний, так і од­на громада слаба і що тільки спільне порозуміння і спільне ділання многих сусідніх громад може надати їм силу і може в кожній громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські».

«Він за молодших часів часто ходив по громадах, бував на їх копних зборах, старався пізнати добре їх потреби й людей, і всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв'язків між людьми в громадах і між громадами в сусідстві».

«Нам не потрібно милості від боярина і ні за що ставати нам раба­ми — се причина, для чого він ненавидить нас і прозиває нас смерда­ми. Але ми знаємо, що гордість його пуста і що правдиво свобідному чоловікові личить не гордість, а супокійна повага та розум».

«Раз умирати кождому, але славно вмирати — се не каждому луча- ється».

«Недалеко від побоєвища, захищений кам'яною брилою від стріл, сидів на соломі Захар Беркут, занятий при ранених. Він повиймав їм із ран стріли, повимивав рани при помочі Мирослави і заходився пе­рев'язувати їх, поприкладавши якоїсь скусно приладженої живиці».

«Коли б про нього справді йшло діло, то я сказав би вам: "Я не маю сина, мій син погиб в бою. Але тут діло йде про нашу оборону і те­пер мусили б усі, неприготовані, погинути від монголів. Для того

я говорю вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі"».

«...Міняти одного хлопця за руїну наших сусідів се була б ганьба, була б зрада».

«Коли б діло йшло тільки між мною та твоїм бегадиром, то я радо від­дав йому все, що маю, навіть свою власну стару голову, за увільнення сина. Але ти радиш нам нерівну заміну, при якій скористати можу тільки я сам і мій рід, але стратити мусить не тільки одна громада, а всі ті громади, через які мусить іти ваш похід».

«Зломи другий раз погану силу так, як зломив її перший раз, коли могутньою рукою розбив сесю кам'яну стіну, і дав водам протоку, і дарував людям отою прекрасну долину! Загати її тепер назад, нехай згине горда ворожа сила, що тепер знущається над нами».

Максим: «Мій батько не на вітер говорить. Він звик добре передумати, за ким що говорить».

«Нехай же вам зв'язок в нинішню побідну днину буде порукою, що й наш народ так само перебуде тяжкі злигодні і не розірве свого сердечного зв'язку з чеснотою й людяним норовом!»

«Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».

Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської грома­ди. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор. Найповніше розкривається характер Захара Беркута у грізний для його

народу час, коли він стає на чолі тухольської громади у боротьбі з мон­гольськими нападниками. Саме він складає план знищення монголів, на його заклик приходять на допомогу тухольцям верховинці й загіряни, він безпосередньо керує боротьбою тухольців. І в цій боротьбі найбільше проявляється його мужність, світлий розум і передбачливість. Він пропо­нує не відбити напад монголів, а розгромити ворога в тухольській долині, щоб захистити сусідні села від несподіваного нападу монголів.

Ним керують у першу чергу громадські інтереси. Почуття громадського обов'язку, яке тісно зв'язане з глибоким патріотизмом, у Захара Беркута найяскравіше проявляється в трагічну хвилину, коли в полон до ворога потрапляє його син. Усією силою своєї душі він любить сина, але коли Тугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів із тухольської долини в обмін на полоненого Максима і частина тухольців просить Захара прийняти цю пропозицію і визволити свого сина, то він відмовляється. Захар пояснює, що тут справа йде не про його сина, а про долю їхніх сусідів — верховинців і загірян, які, непідготовлені, зазнають ще страш­нішого горя від нападу монголів. «Не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі»,— каже Захар Беркут, затамовуючи біль у душі. Він підкоряє свої батьківські почуття громадянським інтересам. І його відповідь посланцеві Бурунди звучить твердо і переконливо: «Або ми всі погинемо, або ви всі — іншого вибору нема».

Коли ж вдруге заходить мова про долю його сина, якого можна було врятувати, відпустивши живими ватажків монгольського війська, Захар Беркут і тут проявляє свою принциповість і твердість переконань. Він не може навіть тоді, коли монгольське військо знищене, прийняти пропозицію Бурунди, бо знає, який це підступний і жорстокий ворог. Бурунда ніколи не забуде загибелі свого війська і наведе на тухольців ще страшнішу силу. «Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю!» — каже Захар Беркут. Своєю рукою посилає він величезний камінь у купу, де, крім ворогів був і його син.

(Покажемо, яких надлюдських сил треба було Захарові, щоб нава­житися на це, бо в деяких учнів може скластися думка, що він черства людина, без батьківських почуттів, коли відмовляється визволити сина.) Після того як Захар послав смертельну зброю, він «тремтів, мов мала дитина, і, закривши лице руками, ридав тяжко». Ось як дорого коштував йому той останній удар по ворогу. Можливо, від цього він так раптово і помирає. Але яку силу духу, твердість і стійкість він проявляє перед цим, у грізний для свого народу час.

Слід підкреслити і чесність старого Захара. («Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові».) Він прекрасний у всьому, навіть у своїй смерті. У своїй останній промові перед громадою Захар говорить про те, що тухольці перемогли ворога не лише своєю зброєю, а й мудрістю і дружбою, згуртованістю, висловлює впевненість у щасливому майбут­ньому рідного народу. Як заповіт нащадкам звучать його слова: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить нас». В цьому образі втілені мудрість, мрії і прагнення народу.

1.2. Бесіда за питаннями.

Коли ви вперше, читаючи твір, дізналися про Захара Беркута?

Що єднає прізвище Захара з назвою птаха?

Чому Захар Беркут мав авторитет серед тухольців?

Як Захар реагує на шкоду, яку завдає Тугар Вовк громаді?

Чим пояснити те, що старий Беркут прагне розгромити, а не відбити татар?

Які сили допомагають Захарові прийняти правильне рішення і по­долати ворога?

В чому вбачав тухольський ватажок смисл свого життя?

До якої справи Захар Беркут мав хист?

Яке значення для ще молодого Захара Беркута мало його перебування у діда Акинтія?

Як Захар Беркут ставиться до зрадництва Тугара Вовка?

Чому Захар не погодився на пропозицію Тугара Вовка обміняти полоненого Максима на вихід татар з котловини? Що в цей період відчував старий Беркут? Чи можна його засудити за таке ставлення до свого сина?

Яким були останні слова Захара Беркута? Що він пророкував для майбутнього покоління?

Чим повчальний образ Захара Беркута?

1.3. Орієнтовний план-характеристика образу Захара Беркута.

Захар Беркут — ватажок тухольської громади.

Портрет і зовнішність героя.

Риси характеру: а) добрий і волелюбний; б) відвертий і чесний; в) пра­цьовитий; г) розсудливий і мужній; д) витриманий.

Прагнення героя: а) боронити рідний край від ворогів; б) шанувати традиції і богів; в) служити інтересам народу; г) закликати до єдності, згуртованості народу в боротьбі з ворогами.

Захар Беркут — патріот Руської землі.

2. Опрацювання ідейно-художнього змісту IX розділу повісті

Виразне читання або переказування окремих частин розділу.

Тема: зображення перемоги тухольців над монголо-татарами; смерть старого Беркута.

Ідея: возвеличення мужності, винахідливості, кмітливості тухольців, їх наполегливості у досягненні своєї мети.

Основна думка: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно дер­жатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».

Композиція.

Експозиція: продовження атаки тухольцями монголо-татар за допо­могою стовбурів загострених ялиць.

Зав'язка: намагання Бурунди і Т. Вовка обміняти своє життя на по­лоненого Максима.

Кульмінація: смерть ворогів, Максим залишається живий. Розв'язка: остання промова З. Беркута до громади; смерть і поховання ватажка Тухлі.

Сюжет.

Продовження боротьби тухольців і монголів. Все більше і більше татар гинуло під водою. Невелика купка татар, де були Т. Вовк, Бурунда, Максим, перебували на плоту. Всіх їх обстрілювали тухольці.

Щоб зберегти собі життя, Бурунда і Т. Вовк вирішують обміняти своє життя на полоненого Максима. З. Беркут не погоджується на це. Тоді Бурунда замахнувся із сокирою, щоб зарубати Максима, але Т. Вовк відрубав бегадиру руку. Бурунда, падаючи у воду, потягнув за собою Максима. Камінь, який кинув З. Беркут за допомогою метавки знищив решту ворогів.

Максим залишається живий.

Остання промова тухольського ватажка до народу перед смертю.

Поховання З. Беркута.

2.7. Бесіда за питаннями.

Що вирішили зробити тухольці для прискорення перемоги над во­рогом? («Їм квапно діялося доконати ворога. В лісі повише потока їх молодці рубали грубі ялиці, загострювали їх з обох кінців, мов палі, прив'язували до обрубаних із гілля пнів важке каміння, щоб ті новомодні стінолами плили попід водою, і, виждавши відповідну хвилю, коли сере­диною озера зробилася від водоспаду прудка течія просто до монгольських становищ, почали далі потоком пускати пні»)

Який новий засіб боротьби з оточеними монголами запропонува­ла Мирослава тухольцям? («...Збивати по кілька таких пнів докупи, спускати таку плоть на ужві долі водоспадом, а потім, притягнувши до берега, ставити на кожду по десять щонайсильніших і добре озброєних молодців, а двом довгими жердками керувати плотину проти монгольських становищ»)

Через що бегадир, побачивши, що тухольці знищують останні залишки його війська, нічого не міг зробити? («Бурунда, побачивши ворогів і таке їх воювання, аж зубами заскреготав і за зброю вхопився, але його гнів був даремний; навіть затроєні стріли його туркоманів не могли досягнути смілих тухольців. Приходилось завзятому бегадирові без діла стояти по груди в воді і дивитися, як тухольці становище за становищем розбивали останки монгольської сили»)

Що відчувала Мирослава, коли бачила у ворожому стані двох рідних для неї людей — батька й Максима? («...Погляди її летіли бистріше, ніж її стріли, в ворожу купу, серед якої тепер стояло все, що було найдорожче їй у житті: батько й Максим. За кождою пущеною з тухольських луків стрілою завмирало її серце»)

Якої думки був З. Беркут стосовно того, щоб зберегти життя Т. Вовку і Бурунді в обмін на волю Максима? («Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю») Як Мирослава сприйняла рішення З. Беркута щодо надання волі Максиму? («Що ти думаєш робити? За що ти хочеш погубити свого сина і... і мене, батьку? Я люблю твого сина, я присягала з ним жити і йому служити! Хвиля його смерті буде і моєю смертю!»)

Як тухольці поховали свого ватажка? («...За щасливим гріх плакати. Але з радісними співами обмили його тіло і занесли його на Ясну поляну, до стародавнього житла прадідівських богів, і, зложивши в кам'яній контині лицем до золотого образа сонця, вміщеного на стелі, потім привалили вхід величезною плитою і замурували»)

Чи є закономірним те, що в кінці твору всі вороги гинуть, а Максим залишається живим? Свої думки обґрунтуйте.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв'язування тестових завдань

Кому з героїв твору належать слова: «...найдужче мене лютить, так се те, що погинемо без бою, без слави, мов коти, кинені в ставок»? а) Т. Вовку; б) Бурунді; в) Максиму.

«Тухольці спихали монголів з одного становища за другим у воду», немов:

а) трава під косою; б) огонь, пущений по скошеній сіножаті; в) каміння, що сиплеться зі скель.

Гнів Бурунди під час останньої боротьби з тухольцями порівнюється з: а) шумом зграї вороння; б) пустим вітром;

в) безпредметною балаканиною.

Щоб зберегти життя собі та Бурунді, Т. Вовк вирішив запропонувати тухольцям:

а) багатий викуп; б) залишити їх вільними і щасливими; в) видати полоненого Максима.

Яким чином Бурунда хотів помститися Максиму за свою смерть: а) втопити молодця; б) зарубати сокирою; в) підстрелити.

Через що кара Бурунди по відношенню до Максима не була здій­снена:

а)            Захар Беркут кинув камінь на ворога;

б)            Т. Вовк відрубав руку бегадиру;

в)            молодий Беркут штовхнув головного монгола у воду.

Захар Беркут, звертаючись до громади, зазначив, що вона отримала перемогу над ворогом завдяки:

а) згоді оборонців і дружбі; б) воді і метавкам; в) Максиму і Мирославі.

Що пророкував Захар Беркут на майбутнє:

а)            щасливе життя;

б)            часи жорстокої боротьби народу проти поневолення;

в)            шанувати традиції Тухольщини — інакше Боже покарання.

Останній погляд Захара Беркута перед смертю був на: а) сонце; б) громаду; в) Максима з Мирославою.

Хто кликав на спочинок З. Беркута після бою? а) Мирослава; б) Сторож; в) тухольська громада.

В останній промові до громади Захар Беркут наголосив про:

а)            необхідність оберігати Сторожа;

б)            дружнє і впорядковане життя тухольців на майбутнє;

в)            вшанування пам'яті тих, хто загинув.

Щасливі дні майбутнього життя Захар Беркут уважає: а) сонячними; б) весняними; в) яскравими.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках Картка № 1

Що, на вашу думку, мав на увазі старий Беркут, говорячи: «Беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров'ю». Свої міркування обґрунтуйте.

В чому, на ваш погляд, вбачав Захар Беркут для себе щастя після перемоги над ворогом? Наведіть переконливі факти з твору.

Повість «Захар Беркут» була написана І. Франком у: а) Львові; б) Києві; в) Нагуєвичах.

Картка № 2

Що мав на увазі Захар Беркут, говорячи: «Прийде пора, іскра роз­гориться новим огнем!»? Власну думку вмотивуйте.

Обґрунтуйте слова — закінчення твору. Яку думку намагався ви­словити ними І. Франко?

Наприкінці твору Тугар Вовк:

а) тікає до Пети; б) тоне від каміння метавки Захара Беркута; в) залишається жити серед тухольців. Картка № 3

Прокоментуйте благословення Захара Беркута своїм дітям Максиму і Мирославі. В чому його значимість?

Чи виправдовує Тугара Вовка його останній добрий вчинок, коли він рятує Максима? Свої міркування вмотивуйте.

З. Беркут перед смертю зазначив, що майбутнє покоління буде жити в добу:

а) занепаду; б) відродження; в) великих змін.

VL Підсумок уроку

1. Групування персонажів у повісті,

його значення у розкритті ідейного змісту твору

У повісті «Захар Беркут» зображено боротьбу між волелюбною ту- хольською громадою і монгольськими нападниками. Дійові особи твору залежно від їх ставлення до цієї боротьби поділяються на дві групи: з одного боку — тухольці на чолі із Захаром Беркутом, з другого бо­ку — монгольські завойовники на чолі з Бурундою.

Між ними точиться гостра боротьба. Боярин Тугар Вовк іде служити ворогові у тяжкий для його батьківщини час, стає зрадником. Дочка боя­рина Мирослава, усвідомивши справедливий характер боротьби тухольців, допомагає трудящим у їхній визвольній боротьбі. Кожен персонаж визна­чив своє місце у житті, служачи рідному народові чи його ворогам. Залежно від цього ми і маємо у творі позитивних і негативних персонажів.

Таким протиставленням дійових осіб у творі автор висловлює свою любов до трудящих і ненависть до експлуататорів. Позитивних героїв він показує як глибоких патріотів, вірних захисників батьківщини, а негативних персонажів змальовує як лютих завойовників, жорстоких експлуататорів народу.

Виховне значення повісті (пропонується учням записати у зошит)

Любити свій народ, свою країну, яка зазнала стільки незгод у мину­лому, вірно їй служити, цінувати єдність і згуртованість. Популярність повісті у нашій країні і за рубежем.

І. Я. Франко підкреслює, що за новий суспільний лад треба боро­тися дружно, згуртовано, самовіддано, як тухольська громада боролася з монголами. Письменник проголошує у творі ідею згуртованості всіх трудящих: тухольці захищають не лише свої інтереси, а й думають про життя сусідів, їм на допомогу приходять воїни з інших громад, щоб разом боротися проти загарбників. Дружба має велике значення.

Значення творчості I. Я. Франка

Трудився І. Франко до останніх днів свого життя. А воно в нього було недовге, до того ж багато років він просидів у тюрмах. І все-таки Франкова літературна спадщина — величезна.

І. Франко — автор понад 5000 творів. Він — видатний поет, прозаїк, драматург. Він — критик і дослідник літератури, історик, філософ, фоль­клорист, етнограф, мовознавець, економіст, мистецтвознавець, публіцист, журналіст і політичний діяч. Володіючи чотирнадцятьма мовами, пере­кладав літературу народів світу.

Після смерті І. Я. Франка здійснено більше 1000 видань його творів загальним накладом понад 25 млн примірників українською мовою і в пе­реладах 65 мовами народів світу. І ми горді з того, що, живучи на святій Шевченковій землі, щиро вітаємо дух безсмертного Каменяра.

Значення повісті I. Франка «Захар Беркут»

Своєю повістю І. Франко хотів сказати, що загарбник, який би чис­ленний він не був, буде знищений. Автор закликає свій народ до єдності й утверджує думку: народ непереможний доти, доки він згуртований.

Повість «Захар Беркут» стала популярною одразу, як тільки вийшла друком, а ще через 2—3 роки вона помандрувала світовими шляхами.

Б. Лятошинський написав музикальну драму «Золотий обруч» — за мо­тивами повісті «Захар Беркут» (лібретто Я. Мамонтова). Золотий обруч — це символічний образ прапора тухольської общини. Режисер Київської кіностудії імені О. Довженка В. Івченко екранізував цей твір.

Зі сцени Івано-Франківського музично-драматичного театру не схо­дить п'єса «Захар Беркут» за мотивом повісті Івана Франка. Матеріали шкільного музею І. Я. Франка розповідають про це.

Письменник сподівається «збудити живий інтерес й у сучасних лю­дей...» І ми з певністю можемо сказати, що це йому вдалося.

«Скрізь і завсігди у мене була одна провідна думка — служити інтере­сам мого народу і загальнолюдським поступовим ідеям...» (І. Франко).

5. Висловлювання про I. Франка. Додатковий матеріал для вчителя

Іван Труш про І. Франка: «...Щира, ніколи не удавана скромність цього надзвичайного і найбільшого таланту серед нас усіх».

Про свого батька син Тарас пише: «Франко був дуже точною, старан­ною людиною. Коли вже щось обіцяв, то виконував сумлінно і вчасно. Працював він багато і плідно, не любив витрачати час на пусті балачки. Якщо брався за якусь роботу, то поринав у неї з головою. У вільний же час був ласкавим порадником, привітним господарем.

Дуже помітна прикмета вдачі мого батька була швидкість. Він швидко вирішував будь-яку справу, швидко писав. Ця швидкість поєднувалась у нього з високою якістю, бо до слова він ставився надзвичайно вимогливо».

«...Тепер ще яскравіше зарисувалася могутня постать Франка і всі його заслуги, ще дорожчим став нам той чоловік... Адже Франків у нас не густо» (М. Коцюбинський).

«Він — геніальний поет. Саме як поета ми бачимо його поряд з най- видатнішими світовими майстрами, а в рідній літературі він чи не єди­ний має право займати місце на недосяжній височині Шевченка» (Д. М. Павличко).

«Такі люди рідко родяться. Так багато страждання могли винести тільки інтелігенти. І яка гірка б не була історія їх життя, але з лю­бов'ю треба зібрати всі і найдрібніші факти їхнього життя, праці, страждань. Бо йдемо... з печаттю їхнього духу...» (І. Лизанівський, секретар І. Франка).

Іван Франко — це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості. ...Франко живе в народній пам'яті як великий Каменяр...» (М. Рильський).

«...Після Шевченка не було в нас такої постаті. Отже не буде в нас пере­більшення сказати, що Шевченко і Франко — це насправді ті два могутніх крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові. Франко стоїть серед тих великих порадників, мислителів-гума- ністів, до яких людство завжди буде звертатись...» (О. Гончар).

«...Ми не можемо назвати, мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював Іван Франко і в якій він би не був великий...» (П. Загребельний).

«...Франко — наш найкращий провідник, наш учитель, ясне сонце на українському небі...» (В. Стефаник).

«...Після Шевченка долю поводиря національного ідеалу українського народу прийняв І. Франко: це високе покликання гідно і з честю виконав...» (С. Петлюра).

«...У важкі часи безправ'я і темряви він був для Західної України і університетом, і енциклопедією, і академією наук, і народним, не затвердженим ніякою монаршою ласкою міністром культури та освіти...» (П. Тичина).

«...Іван Франко своїм впливом, працею і прикладом виховував ціле молоде покоління, яке за його вказівками пішло на новий шлях...» (Уляна Кравченко).

«...Титанічна діяльність Франка відбила національні воління розірваної між імперіями Романових і Габсбургів української землі... Шевченко народив, а Франко виховував українську націю...» (Д. Павличко).

«...Невеликий, хоч сильний мужчина. Велике чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергійне, уперте ...А заговорить — і вже зди­вує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б'є об кремінь і сипле іскри. Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою!..» (М. Коцюбинський). Отже, життя Івана Яковича Франка можемо вважати подвигом, воно

варте наслідування.

VІІІ. Оголошення результатів роботи на уроці школярів VML Домашнє завдання

Скласти «доміно» на тему «Життя Т. Шевченка»; вміти аналізувати поезію Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало»; написати домашній міні-твір за твором І. Франка «Захар Беркут» на одну з тем: «Захар Беркут — патріот Руської землі»; «Що я думаю про зрадника Тугара Вовка»; «Сила народу — в єдності».

Інформація
Відвідувачі, Ви також можете залишити коментар до даного матеріалу
 Залишити коментар
Схожі матеріали:
Меню
Авторизація
Архів матеріалів
Популярні матеріали
Яндекс.Метрика





загрузка...