М. ВОРОНИЙ - «ІДЕОЛОГ»

МОДЕРНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ, БАГАТОГРАННА ДІЯЛЬНІСТЬ

Мета: розглянути основні віхи життєвого і творчого шляху Вороного, його багатогранну діяльність; роз­крити суть новаторства М. Вороного в поезії; учити учнів добирати необхідний матеріал з літератури; розвивати мислення, уміння зіставляти факти, ро­бити висновки; виховувати естетичні смаки, почуття прекрасного.

Тип уроку: засвоєння нових знань та умінь.

Обладнання: портрет поета, роздрукований матеріал для роботи в групах.

ХІД УРОКУ

I.  Мотивація навчальної діяльності учнів.

Повідомлення теми й мети уроку

Микола Вороний — постать в українській культурі неорди­нарна. Щоб переконатись у цьому, досить згадати, що він був поетом, перекладачем, критиком, істориком літератури, публіцис­том, актором, режисером, редактором, дослідником національного театру, світової та вітчизняної драматургії, громадським діячем. Вивченням життя і творчості М. Вороного ми починаємо знайом­ство з долями українських письменників, що через несприйняття історичних подій 20-30-х років опинилися в еміграції, були ре­пресовані або ж морально зламалися й прийняли умови, які дик­тувала епоха. У 1938 році М. Вороний був розстріляний більшо­вицькою владою, його імя і творчість були приречені на забуття. Чому? Чим саме М. Вороний не підходив під шаблон «людини маси»? На ці питання ми спробуємо знайти відповіді.

II.Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово учителя

М. Вороний знаменує собою значну сторінку в житті нашої літератури й культури загалом. Його поетичний доробок кри­тика порівнювала з творчістю Шарля Бодлера й Поля Верлена. Павло Тичина, Максим Рильський вважали його своїм учителем. Саме М. Вороний примусив цілі покоління творців замислитися над сутністю художнього слова, над філософією мистецтва. І в ес­тетичних поглядах, і в творчості він був новатором художніх форм, прагнув розширити естетичні горизонти нашої літератури, закли­кав українських митців «уступити на європейський шлях». Поет відстоював право поезії нести красу «чуттів і замислів» людських. Доля послала йому в житті складні випробування.

2. Знайомство з біографією М. Вороного

за планом (робота в групах з біографічним матеріалом)

1.Життєва доля письменника.

2.М. Вороний і театр.

3.Трагічні 30-ті роки.

4.Естетичні погляди на літературу.

5.Творчий доробок письменника (тематичне й жанрове розма­їття).

Матеріал для вчителя

Микола Кіндратович Вороний народився 24 листопада (6 грудня) 1871 року в сім'ї ремісника. Батько — К. П. Воро­ний походив із кріпаків, мати — О. Д. Колачинська — з роду освітнього діяча XVII- XVIII століття, ректора Київської акаде­мії П. Колачинського. Навчався в Харківському реальному учи­лищі, пізніше — в Ростовському реальному училищі, звідки був виключенний за зв'язки з народниками, читання й поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом полі­ції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Продовжував навчання у Віденському і Львівському університе­тах (філософський факультет). У Львові зблизився з І. Франком, який справив великий вплив на формування його світогляду, літературно-естетичних поглядів. Працював бібліотекарем і ко­ректором Наукового товариства імені Шевченка. Мріяв стати ре­жисером. Мрія збулася — режисер українського театру товариства «Руська бесіда». Працював у редакції журналу «Життє і слово», де вів рубрику «Вісті з Росії». Допомагав І. Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал», деякий час був неофіцій­ним редактором журналу «Зоря». З 1897 — актор труп М. Кропив­ницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та ін. 1901 р. залишив сцену й служив в установах Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чер­нігова. Загалом театрові М. Вороний віддав третину свого життя. У 1910 році оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі. Жовтневої революції Вороний не сприйняв і в 1920 р. емігрував за кордон. Жив у Варшаві, де зблизився з польськими письменниками Ю. Тувімом і JI. Стаф- фом, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській дра­матичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, дея­кий час був директором цієї школи. Після повернення в Україну (1926) вів педагогічну й театрознавчу діяльність. Перші поетичні твори написав ще навчаючись у Харківському реальному училищі. Друкуватися Вороний почав у 1893 (вірш «Не журись, дівчино»). Публікувався в періодичних виданнях «Зоря», «Літературно- науковий вістник», «Засів», «Дзвін», «Сяйво», «Рада», в антоло­гіях, збірниках, декламаторах початку XX століття: «Акорди», «Українська муза», в альманахах «Складка», «За красою», «Ду­бове листя», «На вічну пам'ять Котляревському», «Багаття» та ін. У1901в «Літературно-науковому вістнику» опублікував від­критий лист програмного характеру, де закликав письменників до участі в альманасі, «який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур». У ви­даному ним альманасі «З-над хмар і долин» (Одеса, 1903) поряд з модерними поезіями були представлені твори поетів, що гостро виступали проти декадансу, «чистого мистецтва» та інших те­чій у літературі й мистецтві,— І. Франка, П. Грабовського, Лесі Українки, М. Старицького, В. Самійленка та ін. Перша збірка Во­роного «Ліричні поезії» вийшла 1911 р. у Києві (важкий період для письменника: розлучення з дружиною, яку любив протягом усього життя). Вірші були сповнені музикальності, свіжості об­разів. У наступній збірці «В сяйві мрій»(1913) Вороний іде шля­хом певної естетизації, самозамилування ліричного героя. Поезія Вороного дедалі глибшає змістом, порушує загальносвітові теми, філософські питання («Мандрівні елегії»). Він одним із перших уводить у лірику тему міста, переймає ряд традиційних мотивів єв­ропейської поезії, де протиставляється поетична одухотвореність і буденність, утверджує нестримне прагнення людини до краси, світла, осягнення космосу («Ікар», «Сонячні хвилини»), розкри­ває трагізм духовної самотності (цикл «Осокори»). Орієнтована передусім на читача, вихованого на кращих зразках світової літе­ратури, поезія Вороного була, за висловом О. І. Білецького, «яви­щем високої художньої цінності». Творчість Вороного знаменує розрив з народницькою традицією, їй притаманна різноманітність метричних форм і строфічних побудов. Тяжіння до модернізму не перешкоджало Вороному писати твори, пройняті щирою любов'ю до народу, шаною до його кращих синів («Краю мій рід­ний», «Горами, горами», «Привид», вірші, присвячені Т. Шев­ченкові, І. Франкові, М. Лисенкові). Водночас створює поезії, у яких висміює національну обмеженість, псевдопатріотизм, його антигуманістичну, аморальну сутність («Мерці», «Молодий патріот», «Старим патріотам»). Вороному належить ряд мисте­цтвознавчих («Пензлем і пером») і театрознавчих розвідок («Теат­ральне мистецтво й український театр», 1912;«Театр і драма», 1913,у якій виступає прихильником системи Станіславського; «Михайло Щепкін», 1913; «Український театр у Києві», 1914; «Режисер», 1925; «Драматична примадонна», 1924 — про сце­нічну творчість відомої актриси Л. Ліницької). Вороний — автор ряду літературознавчих статей, театральних рецензій. У спад­щині Вороного значне місце посідають переклади й переспіви з інших літератур. На початку тридцятих років митця судили, вирок — трирічне заслання до Казахстану. Вирок було замінено забороною проживати в Україні. Син Марко прагне добитися по­милування, але його звинуватили в націоналізмі, заарештували й відправили на Соловки.

Вивчення архівів КДБ (комітет державної безпеки) дозво­лило документально точно визначити, що Вороний проходив по груповій справі з традиційним для того часу формулюванням «за участь у контрреволюційній військово-повстанській організації» і 29 квітня 1938 року особлива трійка при НКВС (народний комітет внутрішніх справ) Одеської області розглянула «справу тринадця­тьох» і всім винесла вирок «розстріляти». М. Вороного розстрі­ляли 7 червня 1938р.

3. Запис у зошити найцікавіших

фактів біографії письменника

III. Узагальнення вивченого матеріалу

1. Продовжіть речення

•  М. Вороний народився...

•  Його батьками були...

•  Освіту здобув у...

•  Мріяв стати...

•  Працював у...

•  Стає ініціатором видання альманаху, метою якого є...

•  Причиною еміграції у 1920 р. була...

•  Повертається в Україну в... році

•  Є представником літературного напряму...

•  Був поетом,...

•  Я запам'ятав такі збірки...

•  М. Вороний закликав українських письменників до...

2. Усне висловлювання

•  Чим саме М. Вороний не підходив під шаблон «людини маси»?

IV.    Висновок

V.      Оголошення результатів навчальної діяльності школярів Vi. Домашнє завдання

Підготувати розповідь про життя і творчість М. Вороного, повторити відомості про неоромантизм; індивідуально: ідейно- художній аналіз поеми «Євшан-зілля».