ЖАНРОВА РІЗНОМАНІТНІСТЬ ГУМОРИСТИЧНИХ ТВОРІВ. Л. ГЛІБОВ «ЖАБА І ВІЛ»

Мета:  домогтися розуміння учнями ролі гумору в житті україн­

ців; виробляти вміння розрізняти жанри гумористичних творів, розповідати про особливість побудови байки, по­повнити знання про Л. Глібова як українського байка­ря, поета; проаналізувати байку «Жаба і Віл»; розвивати культуру зв'язного мовлення, вміння зіставляти описане в байці із сьогоднішнім реальним життям; грамотно ви­словлювати власні думки, судження, логічно й послідовно аргументувати свої міркування; виховувати почуття поваги до видатного українського байкаря Л. Глібова, його твор­чості; негативне ставлення до несправедливості, брехні, жадності; формувати активну життєву позицію.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Л. Глібова, бібліотечка його творів, учнівські малюнки до байки, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

хід уроку

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

Чому і над чим сміється людина?

Який буває сміх? (Доброзичливий і злий)

Хто такий Л. Глібов? Що вам відомо про видатного українського бай­каря, поета?

Які твори Л. Глібова ви вже знаєте?

Дайте визначення акровіршу як літературного жанру.

Які байкарі світової літератури вам відомі? (Езоп, І. Крилов, Жан де Лафонтен)

Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Основний зміст уроку

Глібов — творець правдивих перлин української літератури.

І. Франко

Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного,

благородного, прекрасного.

А. Шопенгауер

Можна й жартувати, аби діло знати.

Народне прислів'я

Роль гумору в житті українців

«Треба любити людину. Більше, ніж самого себе. Тільки тоді ти маєш право сміятися. І тоді людина разом з тобою буде сміятися... із себе, із своїх якихось хиб, недоліків», — так зазначав у своєму щоденни­ку Остап Вишня. І дійсно, сміятися треба вміти так, щоб не образити, не поранити людську душу, навіть говорячи про найнепривабніші речі. Творча натура будь-якого гумориста: пильно підмічати в житті всі нега­разди, вади, болі, пропускати їх крізь своє серце, а потім шукати дотеп­не, влучне слово, щоб дошкульно висміяти чи доброзичливо покепку­вати над ними. Завдання це нелегке: як же треба любити людину, щоб, глузуючи з неї, дбати про її і всієї нації моральне здоров'я!

Із сумною іронічною посмішкою розкривають гумористи і менталі­тет українця, його негативні національні риси.

Але творче кредо письменника-гумориста — писати щось веселе; тому найвищий гонорар для гумориста — веселий блиск в очах народу.

Жанрова різноманітність гумористичних творів: анекдоти, байки, усмішки, гуморески, співомовки, фейлетони та інші

Анекдот (від гр. aneсdotos — неопублікований) — жанр фольклору — коротка жартівлива розповідь про якийсь цікавий життєвий випадок з несподіваним і дотепним закінченням.

Байка — невеликий, здебільшого віршований повчально-гуморис­тичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, в якому людське життя відтворюється або в образах тварин, рослин і речей, або зве­дене до простих і умовних стосунків.

Усмішка — різновид фейлетону та гуморески, введений в українську літературу Остапом Вишнею.

Гумореска — невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жар­тівливою тональністю.

Співомовка — короткий віршований ліро-епічний твір, часто побудова­ний на якомусь народному анекдоті, приказці або казковому мотиві.

Фейлетон — художньо-публіцистичний жанр літератури, в основі якого лежать реальні факти, зображені в сатиричному або гуморис­тичному плані.

Теорія літератури

Визначення понять «алегорія», «мораль»; особливості байки як лі­тературного жанру.

Алегорія (гр. allegoria — іномовлення) — вид метафори: іномовне зо­браження предмета чи явищ через інші, подібні до них, з метою наоч­но показати їх суттєві риси. Використовується, як правило, у загадках, байках і відзначається загальновпізнавальним характером. Наприклад, у байках через характери дійових осіб — тварин і звірів — зображено риси людей, їх вдача; назви дійових осіб у таких випадках пишуться з ве­ликої літери: Вовк і Ягня, Лисичка й Журавель. Мораль — повчальна частина байки. Особливості байки:

а)         розповідь про подію;

б)        невелика кількість дійових осіб;

в)        алегорична спрямованість;

г)         повчальна значимість (мораль);

д)        складається з двох частин: розповідної та повчальної.

Життя і творчість Л. Глібова (матеріал для вчителя)

ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ ГЛІБОВ

(1827-1893)

Давно колись мимо стародавнього Седнева, що неподалік від Чер­нігова, проїжджав один чоловік. Зупинився і довго милувався чудовим краєвидом, що відкрився його очам. Забрався на зелену гору — і перед ним постала широка долина, посеред якої срібною стрічкою протягну­лася річечка Снов. Сумно посхиляли свої віти замріяні верби. Підпер­ши рукою щоку, чоловік стояв у задумі і вдивлявся, як плине ріка. Отак і спливають літа, минає молодість. Чоловік поглядом обіймав цей ма­льовничий куточок, а уста шепотіли слова вірша. Так народилася поезія «Журба», яка зачарувала композитора М. Лисенка. Він написав до неї музику — і пішла пісня в народ. Давно нема того чоловіка, та залиши­лася його безсмертна пісня, яку співають усі, хоч не завжди знають, що творцем її був Леонід Іванович Глібов.

Народився Л. Глібов у селі Веселий Поділ на Полтавщині. Батько його, Іван Назарович, працював управителем маєтку поміщиків Родзян- ків. Вони поважали його за ретельну службу, за розум, завжди з ним ра­дились у всіх господарських справах. Мати, Орина Гаврилівна, вихову­валась у родині пана Трощинського, в якого домашнім театром керував батько Миколи Гоголя. Орина Гаврилівна була освіченою і культурною жінкою, отож вона стала і першою вчителькою Глібова.

У цих поміщиків у свій час зупинялися Шевченко, Пушкін і зали­шили про них свідчення як про жорстоких і свавільних людей. Після по­ділу майна між батьками Родзянків батько Глібова разом із своїм паном переїжджає до села Горби, де й минуло дитинство хлопчика.

У дитинстві Льолик, як усі його звали, був веселим і жвавим. Йому подобалося все красиве, але найбільше він любив доглядати за квітами. Його й прозвали «королем квітів». Знайомі й родичі, вітаючись з ним казали: «Здоров був Льолику, квітчастий королику». Але поруч з краси­вим він бачив і сумні картини, особливо на панському дворі, де хлоп­чик був свідком жорстокого катування селян. Серед дворових кріпаків він мав багато друзів. Іноді хлопчик не витримував знущань і сам ходив до пана просити за селян.

Коли Льолик слухав казки баби Одарки, йому настільки виразно вимальовувались риси вдачі і звички тих лисиць, вовків, левів та інших звірів, що навіть здавалося, ніби тварини насправді думають і говорять, що серед них теж є добрі і злі, бідні й багаті.

Оселю Івана Назаровича ніколи не минали колядники й щедрівни­ки, і Леонід любив слухати ці пісні.

Коли настав час здобувати освіту в гімназії, тринадцятирічний хло­пець так засумував за рідною домівкою, що всю тугу вилив у своєму пер­шому вірші «Сон». Друзям-гімназистам цей вірш сподобався, схвалив його й учитель і ще більше заохотив юного поета до літературної твор­чості. Та через хворобу Леонідові довелося повернутися додому. Тепер він багато читає, сидячи під улюбленим явором. Розвиткові літератур­них смаків Глібова сприяло й те, що він мав доступ до багатої бібліо­теки пана Родзянка, часто бував у нього на обговоренні літературних новинок.

Л. Глібов любив дітей. Він якийсь час працював учителем історії і гео­графії. Про нього залишилися спогади як про хорошого вчителя, кот­рий не бив учнів, як було заведено, не примушував зубрити уроки, ста­вився до дітей з повагою. Свої твори для них він підписував псевдонімом «Дідусь Кенир». Розказують, що колись його батько купив дуже співучу пташку, через що сусіди прозвали Івана Назаровича «Кенир». Діти що­разу з нетерпінням чекали журнал «Дзвінок», аби прочитати нову баєч­ку Дідуся Кенира.

Хвороба серця й астма підірвали здоров'я Леоніда Івановича. Втра­тивши зір, він продовжував писати під лінійку з лупою. Залишив Глібов великий доробок: байки, пісенно-ліричні твори, вірші-загадки з відгад­ками, акровірші, які дуже подобаються дітям.

Помер письменник у Чернігові, де прожив основну частину свого творчого життя.

5. Аналізування байки Л. Глібова «Жаба й Віл» (1853)

Виразне читання байки у ролях.

Тема: зображення жаби, яка намагалася позмагатися з волом стосов­но розміру, в результаті «з натуги луснула — та й одубіла».

Ідея: засудження на прикладі жаби негативних людських вад, а саме: жадібності, заздрості, пихатості, хвалькуватості.

Основна думка: «...найлучче жити, Як милосердний бог дає».

Композиція.

Вступ: Жаба вилізла на берег подивитися і трохи погрітися і, поба­чивши Вола, вирішила з ним позмагатися.

Основна частина: змагання Жаби з Волом; намагання подруги-сестри Жаби довести їй марність цієї справи.

Закінчення: шкода, яку заподіяла Жаба собі — самознищення. Мораль: автор звертає увагу на застосовування тих реальних власних можливостей, які «милосердний бог дає».

Герої твору: Жаба, її подруга-сестра, Віл, автор.

Додаткова інформація щодо обговорення змісту байки.

Народні прислів'я про заздрість:

Сусід спати не дає — добре живе.

Людям на заздрість, а нам на користь.

В чужих руках завжди більший шматок.

На чужій ниві все ліпша пшениця.

Все чуже смачніше.

Нехай заздрять гірше, щоб прибуло більше.

Загадки про жабу.

Що то воно: у воді водиться, З хвостом родиться, А як виростає, Хвіст відпадає. У зеленому жакеті Репетує в очереті. Хоч і плавати мастак, А не риба і не рак. По землі скаче, А по воді плаває. У воді сидить охоче, Та не риба і не рак. Вистромля булькаті очі І співає: «Кум-квак-квак!»

Тлумачення за словником:

Віл — велика рогата худоба, яка використовується людиною як м'яс­на і робоча тварина.

Жаба — безхвоста земноводна істота.

Обговорення змісту байки за питаннями:

Чи бачили ви в природному середовищі жабу, вола? Що характерно для цих істот?

Чому в заголовку і змісті байки слова «Жаба», «Віл» пишуться з ве­ликої літери?

Які риси характеру притаманні Жабі, Волу? З якою метою Л. Глібов протиставляє ці образи?

Чим жаба відрізняється від своїх подруг, сестер?

Чому Жаба не сприймала і не розуміла застережень оточуючих?

Чи траплялася вам у житті подібна ситуація, яка викладена в байці?

V. Закріплення вивченого матеріалу за темою «Л. Глібов "Жаба і Віл"»

1. Опрацювання тестових завдань

Для чого Жаба вилізла на берег?

а) щоб погрітися на сонечку; б) хотіла зустрітися з подругами; в) Виявила бажання поїсти комах, бо зголодніла.

Чим була здивована Жаба, побачивши Вола?

а) Страшними міцними рогами; б) кольором шкіри; в) великим розміром тіла.

Жаба вирішила з Волом:

а) рівнятися; б) змагатися на швидкість у русі; в) посваритися.

Яку рису характеру людини Л. Глібов критикує на прикладі поведін­ки Жаби?

а) Лінь; б) заздрість; в) підступність.

Якою Л. Глібов називає Жабу?

а) Кмітливою; б) винахідливою; в) вигадливою.

Чому могли дивуватися подруги — сестри Жаби?

а) Манерою гарно співати — квакати; б) збільшенням у розмірі; в) стрибками на велику відстань.

За жанровою спрямованістю «Жаба і Віл» Л. Глібова: а) акровірш; б) гумореска; в) байка.

«Жаба і Віл» була написана:

а) у 1853р.; б) 1858р.; в) 1856р.

Яке з поданих нижче народних прислів'їв розкриває ідейний зміст тво­ру «Жаба і Віл»?

а)         «Хто багатий, той не любить дати»;

б)        «Людям на заздрість, а нам на користь»;

в)        «У скупого завжди по обіді».

Яким рядком закінчується розповідна частина твору?

а) «Як милосердним Бог дає»; б) «з натуги луснула — та й одубіла!» в) «От будуть жаби дивуватися!»

Кому в байці належать слова: «Та й що, дурна, собі зробила?» а) Волу; б) автору; в) сестрі жаби.

Скільки разів зверталася жаба до своїх подруг-сестер під час змагань з Волом?

а) Двічі; б) тричі; в) один раз.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках Картка № 1

Що трапляється з тими людьми, які занадто заздрять іншим? Вислов­люючись, наводьте приклади з власного досвіду та змісту байки Л. Глі- бова «Жаба і Віл».

Доведіть, що «Жаба і Віл» Л. Глібова — це байка, посилаючись на особ­ливості цього літературного жанру.

Яким рядком у творі «Жаба і Віл» Л. Глібова починається навчальна частина?

а) «Такі і в світі жаби є»; б) «Все думає, що стане більш»; в) «А по мені — найлучче жити».

Картка № 2

Що мав на увазі Л. Глібов, зазначаючи: «Такі і в світі жаби є.»? Власні думки обґрунтуйте, наводячи переконливі докази з власного життя.

Як, на ваш погляд, автор твору ставиться до своєї героїні? Особисті міркування вмотивуйте.

Кого у творі Л. Глібова «Жаба і Віл» стосується прислів'я: «Знайся кінь з конем, а віл з волом»?

а) Вола; б) жаби; в) інших героїв. Картка № 3

З якою метою Л. Глібов у творі «Жаба і Віл» на прикладі живих істот критикує людські вади? Власну думку обґрунтуйте.

Поясніть, яким чином народне прислів'я «Беруть завидки на чужі по­житки» розкриває ідейний зміст твору «Жаба і Віл» Л. Глібова.

Коли Жаба побачила Вола, то вона:

а)         почала голосно квакати і стрибати;

б)        звернулася до подруги, тихенько висловивши їй власні емоції;

в)        вирішила не чіпати його і навіть зовсім не помічати.

VL Підсумок уроку

VM. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

V!N. Домашнє завдання

Підготувати стислу інформацію про всіх істот, які згадуються у бай­ках Л. Глібова «Щука», «Муха й бджола», вивчити напам'ять байку «Щука».