Б. ХАРЧУК «ПЛАНЕТНИК». ДОБРО І ЗЛО В ПОВІСТІ, В СУЧАСНОМУ СВІТІ І В ЛЮДИНІ

Мета:     опрацьовуючи ідейно-художній зміст повісті «Планетник», дослідити, як у творі відтворено добро і зло, а також в сучас­ному світі і в людині; охарактеризувати образ Планетника, проаналізувати його вчинки; розвивати культуру зв'язного мовлення, логічне мислення, увагу, пам'ять, спостережли­вість, уміння грамотно висловлювати власні думки, надавати оцінку подіям, явищам, вчинкам героя; виховувати береж­ливе ставлення до природи, її краси; прищеплювати риси чуйності, доброти, відповідальності за доручену справу.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Б. Харчука, текст твору, книжкова виставка на тему «Українські письменники на захист природи»; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань

1. Вікторина «Пізнай героя, якому належить цитата»

• «...А плата? За гріш не купиш маку, а за гривню правди. Мені б живе

слово, бо я говорю зі всім на світі й сама із собою». (Олена Булига)

«Малий? Хай він і без штанів, але більше знає іншого старого, більше за мене!» (Знахарка)

«Рік неврожайний, подушне плати, кріпаччину відробляй». (Мати хлопчика)

«Я... виплекаю квітку — я стану над громом». (Планетник)

«Як мені зберегти цю красу?.. Як? Щоб ця краса не боялася ні грому, ні морозів?» (Планетник)

«Ми будемо... шукати з тобою корінь... корінь весни і літа, корінь осені й зими... А шукатимемо його до схід сонця і при зорях...» (Дід Капуш)

«Земля — найпривітніша людська домівка. Кращу чи й знайти?» (Дід Капуш)

«Так у мене ж нема корови... Товчу й товчу вермішель з плавленим сиром, а вам же треба і молочка, і...» (Олена Булига)

«Краса безборонна і беззахисна у світі, а тобі її утверджувати... Іди...» (Знахарка)

«Бери мене, сторожа поснула, перед тобою відчиняються двері хо­лодної, йди і випусти сина». (Нарцис)

«Я такий мудрагель: робити — це і є жити у згоді зі всім світом». (Планетник)

«Шукай пізнання у трьох коренях — у землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і у самому собі, у своїй душі». (Дід Капуш) Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Бесіда за питаннями.

Чому людина і природа міцно взаємопов'язані між собою? Про що це свідчить?

Яким чином ви сприяєте збереженню довкілля?

Чи згодні ви з висловлюваннями Фр. Бекона про те, що природу найлегше підкорити, підкоряючись їй. Власні міркування доведіть.

Як на ваш погляд, чи можна сприймати природу не тільки очима, а й душею, серцем? Відповідь обґрунтуйте.

Чи завжди добро перемагає зло? Свої переконання аргументуйте.

Яким чином у сучасному світі і в людині виявляється добро і зло? Як кожний із вас намагається підтримати добро і знищити зло? Наведіть конкретні життєві приклади.

Оголошення теми мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів

Основний зміст уроку

Земля — найпривітніша людська домівка. Кращу чи й знайти?

Б. Харчук

...Світ збудувався і держиться на двох силах — на потузі любові й на потузі терпіння.

Б. Харчук

Люби природу не як символ душі своєї, Люби природу не для себе, люби для неї.

М. Рильський

Вступне слово вчителя

Добро і зло... Скільки казок уже перечитав кожний із вас, на сторінках яких ведеться боротьба між силами красивого і потворного. Наші предки вміли долати труднощі з усмішкою й жартами на вустах. Вони вміли пожартувати і над ворогом, і над собою.

У в сучасному світі людина завжди намагається протистояти лиху, кривді, жорстокості, захищаючи добро, правду, справедливість. Як пер­сонаж твору, так і людина опиняється в конфліктних ситуаціях і мусять самі вирішити, обрати власний вірний шлях. Тому герой твору Б. Харчука «Планетник» повсякчас прагне довести людям свою щирість, доброту, чуйність, але вони не завжди її сприймають. Всі життєві негаразди люди пов'язують з Планетником — представником, на їх думку, нечистої сили. Сам герой твору, перебуваючи в ув'язненні, не страждає від того, що його спалять. Планетник жалкує через те, що не встиг злетіти у небо, не встиг... пізнати більшого, щоб і далі творити добро на благо інших.

Дослідницька робота. Застосовуючи текст (зміст) твору, заповнити таблицю «Добро і зло»

 

2.1. Добро.

Олена Булига прийняла агронома на квартиру безкоштовно.

Квартирант зробив лавку і стіл, які поставив під вишнею: тут він з бабусею вечеряв.

Любов матері до сина, землі, праці.

Стосунки хлопчика з нарцисом, свійським птаством.

Вдячність людей хлопцю за його вміння випасати худобу.

Вміння хлопця цінувати і оберігати природу.

Порозуміння героя з дідом Капушем.

Допомога хлопця матері по господарству.

Намагання хлопця викликати хмару з дощем, щоб спасти майбутній урожай.

Прагнення героя жити «...у згоді з людьми, з усім...»

Допомога хлопця людям у вирішенні їх проблем (лікування худоби, дітям робив свистки, сопілки, виправляв людям вивихи і складав кості).

Зневажливе ставлення героя до «могорича».

За допомогою квітки нарциса мати сприяє звільненню сина з не­волі.

2.2. Зло.

Кріпацтво. Люди вимушені були відпрацьовувати, сплачувати по­датки.

Град, який завдає шкоди квітці хлопчика, городині, посівам.

Хвороба героя.

Сільські хлопці не сприймали Планетника, ображали його.

Заздрість людей хлопцю. «Не інакше зв'язаний з нечистою силою».

Шкода і збитки, що наробила злива наступного разу.

Неврожайний рік: злива, а потім спека.

Ув'язнення Планетника, рішення його спалити.

Висновок: «Кожна людина, людський рід — з кореня добра і зла... людина з добра і зла, вона і зла, і добра.»

Складіть «доміно», добираючи синоніми до слів «добро», «зло» Наприклад:

а)            добро — вірність, ввічливість, людяність, мужність, працьовитість, щирість...

б)            зло — жорстокість, егоїзм, боягузтво, грубість, зазнайство, скупість, заздрість...

Інформаційне ґроно «Навчання Планетника у діда Капуша»

Наука про небо, землю, пастухів, дерева і звірів, про зілля. Мета навчання:

а)            «Ми будемо... шукати... корінь... Корінь «весни і літа, корінь осені й зими...»

б)            «...Як зв'язаний світ проникнути у цю складність. Як у дріб'язку вгадати велике? Як у частинці побачити ціле?»

 

1) «Що не бачиш оком, що не чутне вухом, що не понюхаєш, що не від­чуєш шкірою, те невпізнанно відгукується у нас, у всьому сущому. Хмари і ясність, сонце і місяць, мінливе небо і мінлива земля живуть у людині. І хіба лишень у ній? Не тільки звірина, кожен листочок трави несе в собі крапельку небес. Життя землі залежить від життя сонця: воно налило зерном колосок, від нього зацвіла квітка, з його теплом піднявся на крильця метелик...

Є недоступне, яке називається мороком. Ти повинен знати стільки, скільки може знати людина».

«...На чому стоїмо,— до землі... Перед нами зелена книга...

...Он врушиться молодий засів — це наше з тобою життя виколи­сується на кожному тендітному тоненькому листочку. Бо що ми без колоска? Ми залежимо від зерна: людина, звір і пташка. І ми самі як зерно — вийшли із землі. ...Краси людини без землі і краси землі без людини нема. ...Найвища радість людини — орати й сіяти. ...Без поту земля не родить і не буває жнив. Земля — найпривітніша людська домівка. Кращу чи й знайти?»

«...Розповідав про зілля, навчаючи, яке допомагає людині, яке тварині, а яке — отрута. Одне корисне листком, інше цвітом, а ще інше коренем. Що треба брати до сходу сонця, а що до заходу. ...Вчив визначати чверті місяця, коли він ріжечком, коли йому півповня, коли повен і яке це має значення для рослин».

«Вище голови скачуть нерозумні. Світ підлягає суворій необхідності: зима відповідає літу весна — осені... світ збудувався і держиться на двох силах — на потузі любові й на потузі терпіння. ... З любові й терпіння народжується людина і хліб».

«Учись перемагати самого себе, поборювати слабкість і бути хоробрим. ...Ти людина... людина — дитина неба й землі, але чи вона завжди те пам'ятає? ...Хто заперечить сонце чи родючість поля? Вони все­могутні — це краса. ...Щоб жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».

Висновок. «Шукай пізнання у трьох коренях — землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і у самому собі, у своїй душі».

5. Характеристика образу Планетника

5.1. Цитатна характеристика.

«Найбільшою мрією стало самому щось посіяти і щоб воно зійшло. Хлопчик і робив це, наслідуючи маму».

«Усе ще ходив безштаньком. Закутаний у хустину, кінці якої пущено під пахви, в сірячому із закаченими рукавами й довгими полами, в личаках, намотаних до колін, скидався на дівчину, а ще більше на якусь прояву, мов би він і не чоловічої статі. Оченята бистрі. Руки беручкі».

«Малий? Хай він і без штанів, але більше знає іншого старого, більше за мене!»

«Але й ніхто не міг зрівнятися з ним, граючи у гилки».

«...Його проганяють, кривляються, кидають у нього камінцями, й ді­став за це між плечі штурхана».

«Я, мамо, виплекаю квітку — я стану над громом...»

«Ніяких помічників йому не треба. Корови напасені, телята і вівці не губляться, їх не крадуть вовки. Між людьми йде поговір: «Він щось знає...» А підліток чередникує, самуючи, і нікому не здогадатися, яке в нього бистре око, яке чуйне вухо».

«Гнаний, кривджений і безпритульний,— все шука, до кого б при­хилитися й пригорнутися.

Прихилиться до берези: вона шумить, гуде, губить листячко і голубить його.

Пригорнеться до трави: вона шелестить, гомонить, пахне, милує».

«Блаватоокий — у тих очах назавжди поєдналися гострий розум і мрійливість. У них світиться стримана, лагідна, мовчазна душа.

У виразі обличчя, в найменших порухах голови вгадується чуйність, сторожкість, напружена увага до шурхотів і запахів. Він і птах, і мис­ливець. В його душі живуть всесвітні тривоги — великий страх, але ще більша цікавість і боязка, невтомна жадоба пізнання».

«Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави — усе живе, усе для чого призначене. Навіщо ж його мучити й нівечити?»

Про матір, людей: «Як би вона мене не сварила, я її все одно люблю», «Люблю... я ніколи, їх не покину... хоч я серед них і останній — че­редник...»

«Дома чекали клопоти: згортав на загадку листя, допомагав матері копати город, рубав дрова. Роботи по зав'язку...»

«Я мушу!.. Гине село і ліс, гине худоба і звірі, гинуть птахи і люди... Я повинен!»

«Ніколи не мав вільної хвилини: гонили на панщину, і він ішов, як не з косою, то з ціпом,— косив, молотив. Восени садив дерева. Викопував у лісі дубки, кленочки, явірки і тикав їх, де було місце: коло хати, край вулиці. Біля криниці. Взимку возився з гноєм, роз­носив його на город і на поле. Коли втомлювався, розтирав снігом руки й обличчя — вони горіли як жар. Ще й не пахло бруньками, заготовляв живці, ховаючи їх до пори в погребі. А з теплом щеплював дички. Хто просив, нікому не відмовляв».

«Викопані й пересаджені ним деревця не сохли. ...Щепи його при­ймалися, бо він не щепляв на вербі груші».

«І все село звірялося по ньому. Люди пам'ятали, як він посіяв ра­но — і вродило, як посіяв пізніше — й теж вродило. А коли стягнув хмари й накликав дощ, ніхто не вагався: він не абищо — мудрець, Планетник... »

« Не було такої праці, яку не подужав би або якої цурався б. На його подвір'ї не залежувався не то що гній, а й синячка. Зі свого поля він позбирав і повиносив геть камінці й камінчики. Наковував жорна, виправляв шкіри, шив кожухи. Корова не могла отелитися, кликали і допомагав корові. Лікував коней, які прохромлювали ноги. Готував зілля від різних хвороб. А дітям робив свистки й сопілки. Одного тільки цурався — не вступав у корчму, відмовляючись від могоричу: "Мені й так весело"».

«Його очі були сині, як озеро, і такі ж, як і воно, задумані. Любив іноді посидіти на березі — просто так, без вудки, хоч і вмів сплести її з кінської волосіні. Але він руками ловив рибу, і то небагато, а раки витягав ногою: вони чіплялися йому за пальці».

«Село подейкувало, що Планетник знається з Водяником, русалками, що він заодно з Лісовиками і Лісовками, що його слухається По- льовик. ...Якби він схотів, то міг би обернутися у Вовкулаку».

«Хліборобство — його святе ремесло. ...Тримаючись за чепіги, він скроплював борозну потом».

«...Його любов зростала до землі. Її з неї не виторгнеш. ...Його любов до землі клалася в скиби й покоси. ...Тоді й земля повірила йому — його великій любові і його великому терпінню. І вона роз­крилася перед ним. Пустила його у свою душу, бо він узяв її у свою, не як скарб і надбання, а як честь і красу».

«Земля не могла існувати без його праці, як квітка без бджоли».

«Не почувався розумнішим за бджолу і не вивищувався над комашкою. Злий вовк і той був йому за друга, бо якій ліс без вовка?»

«Не стояти осторонь спостерігачем, а бути у самій цієї краси, належати їй, як і вона тобі. Її закон — твоє правило: не нівечити листочка з дерева. Листочок і ти — ви обоє народилися з діяння. І, наслідуючи листочок, уподібнюючись йому, як він умивається росою, так і собі, вмиваючись працею, діяти і примножувати красу світобудови, не за­сліплюючись корисливістю».

«...Ти дій — для людських поколінь. І не покладай рук».

«Він умів ткати полотно, то в що б вони з матір'ю одягалися».

«...Йому доводилось спиняти хмари, викликати дощ. І навпаки — тучі розганяти... виправляв людям вивихи, складав кості, обкладаючи їх лубом, коли хтось ламав руку або ногу, й допомагав худобі».

«Я ніс засвічені свічки, а вранці сам згорю,— ну й дарма, тільки жаль, що не встиг злетіти у небо, не встиг... »

5.2. Орієнтовний план до характеристики Планетника.

Легенда про незвичайне хлоп'я.

Портрет, зовнішність героя.

Риси характеру: а) «...добрий, правдивий, вірний...» (дід Капуш); б) спритний і працьовитий; в) цілеспрямований і наполегливий;

г)            допитливий і безкорисний; д) чемний і чуйний.

Інші риси: а) прагнення пізнати світ за допомогою навчання діда Капуша; б) порозуміння з тваринним та рослинним світом; в) обі­знаність у лікарській справі; г) зневажливе ставлення до пияцтва;

д)            повага до матері, людей;

е)            знання природних прикмет, народних свят.

Прагнення героя перемогти зло добром.

Чи є на нашій землі Планетники?

5.3. Бесіда за питаннями.

В яких умовах виховувався хлопчик? Як вони вплинули на його світогляд, вчинки, поведінку?

Про що свідчить те, як герой твору садив, а потім доглядав за на­рцисом?

Чим, на ваш погляд, хлопчик був сильнішим за знахарку?

Чому герой повісті не завдавав шкоди дітям, які його ображали, принижували?

Для чого хлопець хотів «стати над громом»?

Як Планетник сприймав повчання діда Капуша? Про що свідчить його старанність?

Над чим розмірковує хлопець, навчаючись у діда Капуша? («А земля і людина хіба теж не відбиваються в небі, як у великому дзеркалі? Тоді доля неба, його сонця залежить від землі й від людини? ...Що відбувається в небі, те відразу ж дістається і землі. ...Вони віддзеркалюються одне в одному»)

Як хлопець сприймав красу довкілля?

В чому виявляється доброта, чуйність, щирість героя?

Для чого Планетник досліджував природні прикмети, знав народні свята?

Чим хлопець допомагав людям?

Як Планетник сприймав науку діда Капуша про добро і зло?

Чому хлопця названо Планетником? (Хтось підстеріг, як ішов греблею, як, умившись, вибрався на гору й накликав дощ. ...— Еге ж, стягнув хмари — він Планетник»)

В чому виявляється вміння хлопця працювати на землі? Через що він ставився до землі, як до живої істоти?

Чому люди змінили своє доброзичливе ставлення до Планетника? Які відчуття в результаті цього охопили героя?

За що люди засудили хлопця? Чи можна його вважати злочинцем?

Поясніть, про що свідчить останнє благословення матері своєму сину.

Чому агроном завжди згадує легенду про Планетника?

V. Закріплення опрацьованого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

Що знищувало городину?

а) Сильний вітер; б) грім; в) дощ з градом.

Проводячи ритуал ворожіння над хлопцем, знахарка зазначила єдине слово:

а) «Диво...»; б) «Краса...»; в) «Жах...»

Яка історична епоха відтворена у повісті:

а) Події напередодні революції 1905 року; б) кріпаччина; в) після Другої світової війни.

Ніхто серед хлопців не міг зрівнятися з Планетником, граючи у: а) шахи; б) крем'яхи; в) гилки.

На селі люди до хлопчика ставилися з повагою через те, що він: а) чесний і привітний; б) міг майстерно випасати худобу;

в) швидко обробляти городину.

Перебуваючи на галявині, хлопчик побачив і хотів погладити: а) ромашку; б) лісовий дзвіночок; в) мальву.

Коли Планетник побачив незчисленну кількість квітів, він задумався: а) «Якби цю красу сфотографувати?»; б) «Як мені зберегти цю красу?»; в) «Чи маю я право володіти цією красою?»

Дід Капуш, звернувшись до хлопця, промовив:

а)            «Мені потрібно, щоб ти зміг побороти злу силу»;

б)            «Ти, отроче, призначений мені в учні»;

в)            «Чи не маєш ти бажання стати чаклуном?»

Які риси вдачі високо оцінив дід Капуш у хлопчика? а) мужність і чемність; б) правдивість і вірність;

в) пунктуальність і щирість.

Дід Капуш наголосив, звертаючись до хлопця, що разом вони будуть шукати:

а) квітки-щастя; б) корінь весни, літа, осені і зими; в) цвіт папороті.

Життя на землі, на думку діда Капуша, залежить від: а) води; б) сяючих зірок; в) сонця.

Дід Капуш вважав, що хлопець повинен знати стільки, скільки: а) знає він сам; б) може знати людина; в) захоче сам. Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках Картка № 1

З чим, на ваш погляд, пов'язано те, що Б. Харчук твір про Планетника називає легендою, «оповитою чарами давніх часів...»? Свої міркування обґрунтуйте, посилаючись на зміст повісті.

Доведіть, що «краса людини без землі і краси землі без людей нема.» (Б. Харчук «Планетник»). Власні думки поясніть.

Після дощової негоди хлопчик:

а) занедужав; б) висаджував нові квіти; в) допомагав матері пересівати поле. Картка № 2

Чому Б. Харчук проголошує у творі «Планетник», що «найвища радість людини — орати й сіяти»? Свою відповідь вмотивуйте.

Дослідіть, на прикладі чого автор «Планетника» намагається від­творити красу, яка панує на землі. Наведіть переконливі приклади.

На думку діда Капуша, людина, звір і пташка залежать від: а) погодних умов; б) сонця; в) зерна.

Картка № 3

Порівняйте ідейно-художню спрямованість повісті Б. Харчука «Планетник» з твором А. Де Сент-Екзюпері «Маленький принц». Зробіть висновки.

Про що свідчить закінчення твору? Як, на ваш погляд, складалася подальша доля Планетника? Свою думку обґрунтуйте.

Хто із зазначених фантастичних героїв твору Б. Харчука «Планетник» не згадується в повісті: Лісовики, Лісовки, Палісун, Польовик, Во­дяник, Русалки, Перелесник?

а) Полісун; б) Водяник; в) Перелесник.

Підсумок уроку. Бесіда за питаннями

Чому Б. Харчук назвав свою повість «Планетник»?

Чим повчальний даний твір?

Як необхідно ставитися до наших мам? («Матері не вибирають... Її любити — закон і совість. Одна материнська сльоза не пропадає даром. Коли плаче мати, розверзається небо і стогне земля...»)

Які враження вас охопили після закінчення читання твору?

Чи живуть поруч з вами Планетники?

Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

Домашнє завдання

Дібрати матеріал про життєвий і творчий шлях Є. Гуцала, скласти план твору «Сім'я дикої качки».