Шановні відвідувачі сайту!!!

На даному сайті розміщені план-конспекти уроків, короткий та повний обсяг творів із шкільної програми, біографії та портрети письменнників, матеріали для підготовки до ЗНО, багато теоретичного матеріалу з української мови і літератури, літературні ігри, матеріали для проведення гурткової роботи, календарне планування на всі предмети, презентації для уроків, дуже багато творів за шкільною програмою та багато іншого цікавого матеріалу. Маєте пропозиції та побажання пишіть адміністратору, всі вони будуть обов'язково враховані!!!

P.S. Вибачте за рекламу на сайті. Це необхідність для подальшого сталого розвитку даного ресурсу.

Скороминущість життя людини в поезії «Минають дні, минають ночі»
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 7-12-2012, 23:34
8 клас
Скороминущість життя людини в поезії «Минають дні, минають ночі»
Мета: поглибити знання про творчу діяльність великого митця, зосереджуючи увагу на ідейно-художньому аналізі поезії «Минають дні, минають ночі», пов’язати даний твір з життям Т. Шевченка; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, логічне мислення, вміння грамотно висловлювати власні міркування, почуття, спостереження; коментувати основні мотиви, ідею поезії, формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття любові, пошани до творчості Кобзаря, народної культури, традицій.
Тип уроку: урок сприймання і засвоєння нових знань.
Обладнання: портрет Т. Шевченка, тексти творів письменника, дидактичний матеріал (картки).
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань. Літературна вікторина «Пізнай поезію Т. Шевченка»

Вже не три дні, не три ночі
Б’ється наш Трясило
Од Лимана до Трубайла
Трупом поле крилось.
(«Тарасова ніч»)
Сидить козак на тім боці,
Грає синє море.
Думав доля зустрінеться –
Спіткалося горе.
(«Думка»)
Було колись добре жити
На тій Україні…
А згадаймо! Може серце
Хоч трохи спочине.
(«Іван Підкова»)
Доле, де ти? Доле, де ти?
Нема ніякої…
Коли доброї жаль, боже,
То дай злої, злої!
(«Минають дні, минають ночі »)
Покинули стару матір.
Той жінку покинув,
А той сестру. А найменший –
Молоду дівчину.
(«Ой три шляхи широкії»)
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
(«Минають дні, минають ночі»)
Не вертаються три брати,
По світу блукають,
А три шляхи широкії
Терном заростають.
(«Ой три шляхи широкії»)
Прилітайте ж, мої любі.
Тихими речами
Привітаю вас, як діток,
І заплачу з вами.
(«думи мої, думи мої»)
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: «Молись.
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись.
(«Мені однаково, чи буду»)
III. Повідомлення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів
IV. Засвоєння знань і формування вмінь
1. Слово вчителя
Чи могла доля Т. Шевченка скластися інакше, чи міг він бути щасливим звичайним людським щастям?
Ні, він був не таким, як усі, а винятковою особистістю.



Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
(«мені однаково, чи буду»)
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
(«Заповіт»)
Прилітайте, сизокрилі
Мої голуб’ята,
Із-за Дніпра широкого
У степ погуляти.
(«Думи мої, думи мої»)
















Рядки з есе Максима Рильського «Тема Батьківщини в творчості Пушкіна, Міцкевича і Шевченка» (1942 р.): «Шевченко ніби вродився з раною в серці… Він мав повне право заявити, що історія його життя – це історія його народу. Всі муки соціального
рабства і національного поневолення, якими мучився український народ, були й муками самого поета. Він був не дзеркалом життя України, а фокусом, де найгустіше сходилися всі одвічні болі і всі пориви її. Він був її серцем».
Ознайомлення з листом Т. Шевченка до А. І. Лизогуба, датованим 1848 р. (с. 124), («От вам і кобзар! Позабирав грошики та й шморгнув за Урал до киргиза гуляти. Гуляю. Бодай нікому не довелось так гуляти..»), засвідчую нарікання на долю і тяжку безнадію, нудьгу, цей документ однак свідчить і про те, якими щирими були стосунки інтелігенції тих часів, як цінувалася тоді талановита особистість серед розумних людей. Шевченко був самотнім (бо геній завжди самотній), але ніколи не був людиною одинокою, мав безкорисливих друзів, які полегшували його страждання.
Другим його порятунком від розпачу й ностальгії була творча праця, що за будь-яких умов заборони знаходила свій вияв. І в цьому він був щасливою людиною, ніколи не ламався, не зосереджувався на особистому горі, а думав про долю свого нещасливого народу.
Т. Шевченко силою свого поетичного слова, силою своєї безмежної любові до рідного народу , до України намагався пробити мури людської байдужості, панської байдужості, панської обмеженості. Поет все знав, все відчував: як жив народ, про що він думав, постійно шукаючи шляхів до кращого майбутнього.
Роздумуючи над минулим і майбутнім свого народу, Т. Шевченко неодноразово порушує питання: а для чого живе людина, в чому суть людського життя? Як боляче було дивитись поетові на підневільне тяжке життя свого народу, але ще гірше було бачити його покірність. Поет прагне розбудити свій народ від тяжкого сну, запалити в ньому іскру протесту, ненависті до жорстокої дійсності. Про це і йдеться мова в поезії Т. Шевченка «Минають дні, минають ночі», з якою ви зарас ознайомитеся.

2. Ідейно-художній аналіз твору Т. Шевченка «Минають дні, минають ночі» (В казематі, 1847)
Виразне читання поезії
Історія написання поезії
Навесні 1845 року Тарас Шевченко закінчив Академію мистецтв і поїхав на Україну, за якою так тужив. Але побачені в рідному краї жахливі картини соціальної несправедливості, розгнузданої панської сваволі глибоко вразили серце поета.
Як жити, щоб якнайбільше принести користі своєму народові, щоб допомогти йому вирватися на волю?
Свої роздуми над смислом людського життя поет вилив у вірші «Минають дні, минають ночі….» (1845)
Даний твір уміщений у збірку «Три літа». Цей вірш поет написав у В’юнищі 21 грудня 1845 р. За чотири дні до створення «Заповіту» .
Поезія привабила багатьох композиторів. Музику до неї писали М. Лисенко. С. Воробкевич, В. Заремба.
У вірші чітко виражена позиція борця за справжнє життя. В тогочасних умовах це був заклик до повстання проти царизму. Поезія «Минають дні, минають ночі» - глибоко патріотичний вірш, пройнятий гуманістичними ідеями. Він є зразком філософської лірики.
Ця поезія розпочинається чудовим пейзажним малюнком. Картина природи тут надзвичайно сконцентрована. Кілька штрихів яскраво виражають плин часу. («Минають дні, минають ночі, минає літо. Шелестить пожовкле листя… »). З твору ми яскраво можемо уявити картину осінньої природи – «побачити» пожовкле листя, «почути» його шелест. За допомогою цього пейзажу автор передає відхід людини від діяння:
…Гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже й не плачу й не сміюсь…
От саме ця бездіяльність, яка яка у вірші порівнюється зі сном, і засуджується поетом. У вірші звучить критика людей, які змирилися з підневільним становищем, викривається задушлива атмосфера, що панувала в тогочасній царській Росії і часто прирікала людину на бездумне життя, робила її безликою, аморфною.
Звертаючись до Бога, Шевченко просить його дати долю; якщо нема доброї, то хоч злу, щоб «світ запалити», бо байдужість, на думку поета, - це найстрашніше, що може бути в житті.
3. Тема: роздуми поета над важкою долею своєю і пригнобленого люду.
4. Ідея : засудження пасивності народу, який «спить на волі» і не прагне позбавити себе кайданів.
5. Основна думка: «Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше – спати, спати, І спати на волі».
6. Жанр: громадянська лірика.
7. Обговорення змісту поезії. Бесіда за питаннями:
o Про що свідчить початок поезії?
o Яким ви уявляєте ліричного героя твору? («…Гаснуть очі, Заснули думи, серце спить,І все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь Бо вже не плачу й не сміюсь»)
o Як за допомогою опису природи поет намагається відтворити внутрішній стан героя поезії?
o Через що герой твору не може визначитися: чи він живе, чи доживає?
o З якою метою ліричний герой вірша звертається до своєї долі?
o Чому пасивність, на думку Шевченка, - основний ворог у житті людини?
o Через що поет порівнює бездіяльну людину з гнилою колодою?
o Прокоментуйте рядки: «…дай жити, серцем жити і людей любити».
o Якою, на думку Тараса Григоровича, є неволя? («Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше – спати, спати, і спати на волі»)
o Чому життя у неволі Т. Шевченко ототожнює зі смертю?
o З якою метою митець повсякчас звертається до своєї долі?
o Про що свідчить закінчення поезії?
o Чому ліричний герой, звертаючись до Бога, просить у нього дати йому якщо не доброї долі, то хоч злої?
8. Міні-дискусія. Обговорення питань
o Хто є творцем долі людської? Вона залежить від самої людини, її оточення, чи від обставин? Відповідь умотивуйте.
o В чому полягає ваше призначення у світі?
9. Художні особливості твору.
Метафори: «шелестить листя», «заснули думи», «серце спить», «Гаснуть очі».
Риторичне запитання: «Доле, де ти?», «…дай злої, злої», «…Жити, серцем жити», «…спати, спати», «Коли доброї – жаль боже».
Риторичні запитання: «То дай злої, злої! І світ запалити!», «Немає ніякої!», «Чи жив, чи загинув!».
V. Закріплення вивченого матеріалу
Робота за картками
Картка № 1
1. Що необхідно, на думку поета, зробити народові для покращення свого життя. Висловлюючись, посилайтеся на зміст твору.
2. Як ви вважаєте, чому доля поневоленого люду не була байдужою для письменника? Яким чином даний твір змушує кожного осмислити своє призначення в житті?
3. Визначте художні засоби в уривку з твору: Минають дні, минають ночі, Минає літо. Шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, серце спить…
а) метонімія, епітет; б) порівняння, тавтологія; в) метафора, епітет; г) тавтологія, метафора.
Картка № 2
Дослідіть, яким настроєм пройнятий твір. Чи змінюється він упродовж поезії? Свої спостереження вмотивуйте.
Чому, на ваш погляд, Т. Шевченко у творі життя гнобленого народу порівнює зі сном? Чи вважає він його щасливим? Відповідь аргументуйте.
Наприкінці твору ліричний герой звертається до:
а) всіх поневолених; б) самотніх; в) тих, хто вірить у перемогу добра над злом; г)долі.
Картка № 3
1. Якої, на вашу думку, хоче долі поет для свого народу? Свої міркування доведіть.
2. Обґрунтуйте рядки поезії: Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь.
3. Про свого героя поезії Т. Шевченко зазначає, що він:
а) прагне здобути влади над іншими; б) насолоджується красою осінньої природи; в) живе у своє задоволення; г) блукає по світу.


VI. Підсумок уроку
У поезії «Минають дні, минають ночі» звучить мотив осуду дюдей, які задовольняються своїм підневільним становищем у тогочасній Росії, людей безликих, які вели безтурботне життя й ні до чого в світі не прагнули. Кобзар твердо переконаний, що людина не повинна бути пасивною, вона мусить боротися за своє майбутнє. Байдужість , на думку Шевченка, - це найстрашніше, що може бути в житті:
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі, а ще гірше – спати, спати
І спати на волі.
Поезія «Минають дні, минають ночі» - це глибоко патріотичний твір, у ньому чітко окреслюється позиція поета-борця, який закликає читачів до активних дій на користь свого народу, своєї країни. Поет, звертаючись до долі, просить у неї не багатства:
А дай жити, серцем жити
І людей любити…
Людина, на думку Кобзаря, не повинна бути байдужою, бо байдужість страшніша за зло: байдужість – замаскована, не знати від кого її чекати, а до зла людина морально себе готує, готує себе на боротьбу зі злом.
Життя й творчість Шевченка – це боротьба за кращу долю народу, за те, щоб показати йому шлях до майбутнього, допомогти йому повірити в свої сили, запалити іскру надії, іскру волелюбності, правди, щастя.
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності
VIII. Домашнє завдання

Вивчити напам’ять поезію «Минають дні, минають ночі», навчитися самостійно аналізувати її.
Інформація
Відвідувачі, Ви також можете залишити коментар до даного матеріалу
 Залишити коментар
Схожі матеріали:
Меню
Авторизація
Архів матеріалів
Популярні матеріали
Яндекс.Метрика





загрузка...