Г. КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО. БАТЬКО УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ. «МАРУСЯ» - ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПОВІСТЬ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Мета:   ознайомити школярів з життям і творчістю бать­ка української прози; визначити ідейно-тематичну спрямованість твору, ознаки сентименталізму; стис­ло охарактеризувати головних героїв твору; розви­вати вміння виразно читати художню літературу і осмислено сприймати її зміст, грамотно вислов­лювати власні думки, спостереження, робити ви­сновки; виховувати повагу до творчості митця рід­ного краю, високі почуття любові до людей, приро­ди, бажання допомогти ближньому.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет Г. Квітки-Основ'яненка, книжкова виставка його творів, фотоілюстрації про життя і творчість митця, підручник, текст повісті, дидактичний ма­теріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

Організаційний момент

Перевірка домашнього завдання

Заслуховування уривків з домашнього твору учнів, які є, на їх думку, найбільш суттєвими, виразними.

Актуалізація опорних знань

1. Комбінований диктант «Наш славетний І. Котляревський»

Хто з митців слова так висловився про видатну постать Кот­ляревського: Він світ новий словами відкрив, / Світ правди і добра, любові й волі? (Леся Українка)

Орлом могучим І. Котляревського називав... (І. Франко)

Образ автора «Енеїди» в художній літературі започаткував... (Т. Шевченко)

Автор повісті «Грозовий ранок», який правдиво створив образ Івана Петровича. (І. Пільгук)

«Слово І. Котляревського, немов фенікс із попелу, воскресло знову і голосно залунало по широких світах»,— так висло­вився про митця... (М. Коцюбинський)

Коперніком українського слова І. Котляревського назвав... (М. Рильський)

Кого вважають творцями сценічної слави «Наталки Пол­тавки»? (Корифеїв українського театру — Садовського, Сак- саганського, Кропивницького, Старицького)

Російський актор, який своєю грою приверунв увагу критики того часу до п'єси І. Котляревського «Наталка Полтавка». (М. Щепкін)

Перший біограф І. Котляревського. (М. Стеблін-Камєнський)

Композитор, який написав музику для обох програмових тво­рів Івана Петровича — «Енеїда», «Наталка Полтавка». (М.Ли­сенко)

Письменник, поезію якого було перероблено І. Котляревським для виконання пісні возним у п'єсі «Наталка Полтавка». (Г. Сковорода)

Кількість творів, що складають літературний доробок І. Кот­ляревського. (П'ять: 1 поема, 2 оди, 1 драма, 1 водевіль) Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється

1 бал.

2. Фронтальне опитування. Відповіді на питання

Хто такі патріоти? Відповідаючи, згадайте поезію В. Самійленка «Патріоти».

Яких героїв твору «Енеїда» І. Котляревського можна віднести до тих, хто мав отримати шанобливе ставлення за мужність і героїзм?

За що українці поважають творців вітчизняної класики, куль­тури?

Для чого письменники намагаються у своїх творах зобразити життєві реалії і водночас вдаються до художнього вимислу?

Як епоха, в яку жили письменники, впливала на їх творчість? Про що це свідчить?

Оголошення теми, мети, епіграфів. Мотивація навчальної діяльності

Основний зміст уроку

Г. Квітка-Основ'яненко — один із перших творців народної повісті в усій європейській літературі.

І. Франко

Я написал «Марусю» и доказал, что от малороссийского языка можно растрогаться.

Г. Квітка-Основ'яненко

Вступне слово вчителя

Серед багатьох видатних митців українського слова є той, чия спадщина заслужено користується широкою популярністю в на­роді. Його твори із захопленням читають і добре знають. Він — Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко — перший український прозаїк, славетний син Харківщини. (Учитель звертає увагу шко­лярів на портрет письменника.)

Основні віхи життя і творчості письменника

ГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧ КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО (.18(29).11.1778-20.08.1843) Повідомлення 1. Дитинство Г. Квітки Народився 18 листопада 1778 року в слободі Основа (тепер вона злилася з Харковом) в сім'ї знатного поміщика-дворянина, відставного прапорщика Федора Івановича Квітки. Був другим сином.

Родина Квіток була дуже набожна, і хлопчакові з перших ро­ків життя наполегливо вселяли віру в усемогутнього Бога. Коли він був зовсім малим, годувальниця необачно зірвала на його оці ячмінь; прикинулася жовтуха, і дитина осліпла. Завдяки напо­легливому лікуванню і розвитку юного організму захворювання поступово відступало, і через чотири роки раптом зір повернувся. Це сталося в церкві, а тому прозріння було сприйнято як чудо, як милість Божа. Вчився Григорій у монастирській школі, де ве­лика увага приділялася релігійному вихованню.

Він чудово грав на фортепіано і флейті, а краса народної пісні, захоплення майстерною грою кобзарів кликали його до творення власних музичних творів. Наприклад, Григорій є автором жар­тівливої пісні «Грицю, Грицю, до роботи».

Повідомлення М 2. Юнацтво майбутнього письменника Виростав Григорій в атмосфері глибокої шани до рідної мови, історії, фольклору, мистецтва, що панувала в сім'ї Квіток. Звичаї в родині відзначалися простотою, тут багато читали, постійними були вистави самодіяльного театру, натхненником яких був Гри­горій, він же виконував головні ролі. Усе це формувало мистецькі смаки юного Квітки, його суспільні погляди, прищеплювало лю­бов до народної поезії, виховувало повагу до простого люду.

У родині Квіток часто бував Г. Сковорода, а відомо, що він відвідував лише однодумців. Може, тому Григорій Квітка вивчає напам'ять вірші видатного філософа і мислителя, байки Гулака- Артемовського, цілі уривки з «Енеїди», читає Ломоносова і Мольєра, Жуковського і Сервантеса — все, що потрапляло йому на очі, любив слухати легенди, повір'я та розповіді про героїчні битви козаків супроти нападників.

Повідомлення № 3. Служба в армії

і перебування в монастирі

Ще п'ятнадцятирічним хлопцем батько записав Григорія в лейб- гвардію вахмістром. За тогочасними звичаями, молоді дворяни могли не служити у війську, але чини їм ішли. Наступного року вже в чині капітана Квітка вийшов у відставку. Через два роки, за його власним бажанням, був прийнятий у військо, та вже через рік знову подав у відставку, не бувши на службі жодного дня.

В юнацькі роки він закохався в багату шляхтянку, але вона зне­хтувала його почуттям, що викликало важкі переживання, праг­нення сховатися десь від цього безжального світу зі своїм горем.

Пробувши в монастирі десять місяців, Григорій переконався, що далеко не всі ченці вели богобоязливий спосіб життя. Чимало було й таких, що пиячили, любили всмак попоїсти, писали один на одного доноси, займалися гендлярством. До того ж, веселий і жвавий Григорій важко переносив монастирську нудьгу. У нього поволі визрівав намір залишити монастир.

Повідомлення № 4. Культурна діяльність

Повернувшись з монастиря, Григорій Федорович з головою увійшов у культурне життя Харкова. На вечорах у дворянському клубі читав напам'ять вірші Сковороди, уривки з «Енеїди» Кот­ляревського, співав романси. Грав на флейті й піаніно, гарно тан­цював, дотепно розповідав про різні смішні пригоди, талановито виконував комічні ролі в аматорських виставах, писав експром­том вірші дамам в альбом. Незабаром його обрали директором танцювального клубу і розпорядником вечірок.

Енергійний, ініціативний, сумлінний, Григорій Федорович брав активну участь у кожному культурному починанні. Як ре­жисер аматорського театру ставив водевілі, сам писав інтерме­дії, був актором і музикантом. Пізніше став одним із засновни­ків і директором професійного театру.

Повідомлення № 5. Громадська діяльність

Григорій Федорович сприяв організації «Товариства доброді­яння», яке, збираючи між заможними людьми пожертвування, допомагало сиротам, удовам, а також людям, що попали в скрутне матеріальне становище. На кошти цього товариства та додаткові збори Квітка заснував першу на Слобожанщині жіночу школу — Інститут шляхетних дівчат — і став у ньому керуючим справами.

Був також організатором і попечителем першої в місті бібліотеки, членом «Товариства наук» при університеті.

Займав і службові посади. Чотири рази обирався повітовим пред­водителем дворянства (1815-1828), пізніше — суддею (1832-1840) та головою Харківської палати кримінального суду (1840-1843).

За яку б справу не брався, Григорій Федорович виконував її сумлінно, захоплювався до самозабуття, не шкодував ні сил, ні часу. Нерідко, коли не вистачало коштів для придбання чогось важливого, докладав потрібні суми із своїх скромних достатків.

Обіймаючи офіційні посади, Григорій Федорович прагнув вико­рінювати такі суспільні пороки, як казнокрадство, хабарництво, різне порушення законів поміщиками та чиновниками, захищав інтереси простих людей.

Повідомлення № 6. Літературна обдарованість Близько 80 прозових і драматичних творів українською та російською мовами написав Квітка.

Свою літературну діяльність Григорій Федорович почав з на­писання віршів російською мовою.

Письменницький талант Квітки-Основ'яненка розвивася під впливом трьох мистецьких факторів:

досягнень українського письменства (Г. Сковороди, І. Котля­ревського, П. Гулака-Артемовського);

усної народної творчості;

російської літератури XVIII — початку XIX ст. (В. Наріжного, О. Пушкіна, М. Гоголя).

За свідченням самого письменника, він дотримувався прин­ципу «списування з натури». Однак це не означало простого ко­піювання окремих подій, явищ, людей. Григорій Федорович мав прекрасну пам'ять, яка тривалий час зберігала все побачене, по­чуте, пережите. Щоб створити образ якоїсь події або героя, йому достатньо було пригадати спостережувані в житті подібні між со­бою випадки чи людей, відібрати найхарактерніше, спільне для багатьох, домислити те, чого «не вистачало», осмислити весь цей матеріал і об'єднати в одне ціле. Після такої роботи пам'яті, уяви, фантазії Квітка записував готову вже сценку майбутньої п'єси або епізод епічного твору. Коли таких «шматків» набира­лося багато, він сполучав їх у яви та події п'єси чи розділи про­зових творів. Над рукописом кожного твору Григорій Федорович ще довго працював: одні місця заміняв на інші, будував «містки» між окремими епізодами, вносив уточнення, кінець узгоджував з початком, відшліфовував мовний стиль.

До 1883 року Квітка-Основ'яненко писав лише російською мо­вою; у подальші роки до кінця життя він писав двома мовами, причому українські твори в авторизованих перекладах виходили як у журналах, так і окремими книжками.

У 20-30 pp. XIX ст. продовжувалася полеміка про зображу­вально-виражальні можливості української мови. Це спонукало Квітку, як і Котляревського, до написання художніх творів рід­ною мовою.

Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко залишив по собі значну літературну спадщину, написану російською та україн­ською мовами: це комедії «Сватання на Гончарівці», «Шельменко- денщик», «Шельменко-волостной писарь»; літературно-пуб­ліцистичні статі «Супліка до пана іздателя», «Лист до видавців «Русского вестника»; історико-художній нарис «Головатый»; фей­летон «Письма Фалалея Повинухина»; жартівливі вірші «Шпи- гачки»; романи «Пан Халявський», «Жизнь и похождения Петра Степановича, сына Столбикова»; повісті «Ганнуся», «Панна сотниковна», «Конотопська відьма», «Маруся», оповідання «Сол- дацький патрет», «Купований розум», «Пархімове снідання», «Перекотиполе», «Малоросійська биль» та ін.

Повідомлення № 7. Останні роки життя митця Довгі роки напруженої праці, важкі розчарування й пережи­вання поволі, проте неухильно підточували здоров'я письменника. У середині липня 1843 року він тяжко захворів. Перші дні ще писав листи і деякі давно задумані твори, читав, потроху гуляв. Але дедалі все більше слабшав. Думкою перебігав свій життєвий шлях: чи не схибив, не збився на манівці? Ні, не було того! Усе життя він жив і працював для людей, віддавав їм увесь запас тепла й доброти, щедро засівав щирим словом рідну ниву укра­їнського красного письменства.

20 серпня 1843 року визначного сина України не стало. По­мер Г. Квітка-Основ'яненко в Харкові. Похований на Холодній горі. Але його думи, його мрії, втілені в художні твори, продо­вжували жити з людьми. їх з великою насолодою читають і в наш час. Мало не щороку виходять у світ окремі з них; кілька разів з'являлися повні зібрання творів.

3. Теорія літератури

3.1. Літературний напрям — це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спіль­ності групи письменників у певний період часу. Літературний напрям є своєрідним синтезом художнього методу та індивіду­ального стилю письменника.

Течія (літературна) — різновид літературного напряму, який характеризує спільність духовно-естетиного змісту в на­ціональній літературі й об'єднує велику групу письменників (наприклад, бурлескне бароко в українській літературі XVI- XVIII ст.).

Сентименталізм (фр. sentimetalisme, від sentiment — чуття) — напрям у європейській літературі другої половини XVIII — по­чатку XIX ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати у читача співчуття до героїв.

Напрям походить від назви роману першого англійського сен­тименталіста JI. Стерна «Сентиментальна подорож Францією та Італією».

Жанри: елегія, медитація, послання, щоденник, епістолярний роман, роман-подорож.

Для сентименталізму характерно:

намагання показати особистість в рухах, думках, почуттях, прагненнях;

культ почуття, культ природи;

утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів;

домінування чіткої ієрархії морально-етичних цінностей;

збереження класицистичної тенденції поділу героїв на пози­тивних і негативних.

Теми бралися з тогочасної дійсності, велика увага приділялася побуту, взаєминам у родині, стосункам між знайомими і незна­йомими людьми.

Героями творів стали вихідці з народу, переважно громадяни середньої заможності: торговці, міщани, багаті селяни. Ці пер­сонажі внутрішньо благородні, здатні на самозречення, схильні до сильних переживань, скромні, вродливі.

Конфлікти переважно психологічного та побутового характеру: між інтересами панівних і середніх верств суспільства.

Посилюється роль пейзажу: тепер він стає важливим засо­бом відтворення душевного стану героя, поглиблення відповід­ного настрою у творі.

В українській літературі сентименталізм найяскравіше ви­явився в повістях Г. Квітки-Основ'яненка. Послідовників сен­тиментализму було дуже мало, тому в самостійний напрям він не розвинувся.

Реалізм (від лат. realis — речовий) — один із творчих методів у літературі та мистецтві, що полягає в правдивому об'єктивному і всебічному відображенні дійсності. Основна властивість — за допомогою типізації відображувати життя в образах, які відповідають суті явищ самого життя. Прагнення до широкого охвату дійсності в її протиріччях, глибинних закономірностях і розвитку. Тяжіння до зображення людини в її взаємодії із се­редовищем: внутрішній світ персонажів, їх поведінка несуть на собі прикмети часу; велика увага приділяється соціально- побутовому фонові часу.

Провідний критерій художності — вірність дійсності, пра­гнення до безпосередньої достовірності зображення, «відтворення життя» у формах самого життя».

4. Робота над твором Г. Квітки-Основ'яненка «Маруся»

Переказ цікавих епізодів твору, виразне зачитування уривків повісті з відповідним коментарем.

Джерела для написання твору.

Дійсність українського села XVIII — початку XIX ст.

Народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу — її розповідний стиль.

Герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відту­шовування».

Майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті.

Історія створення.

Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Мало­російських повістей...». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна опи­сати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань.

Над текстом повісті письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змі­нював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згоди­лися давні й нові записи прислів'їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь.

Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Ма­русі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться хулителі й недо­брозичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором ро­сійською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.

Тема: зображення життя і побуту українського народу к. XVIII — поч. XIX ст., відтворення його душевної краси і ви­сокої моральної чистоти.

Ідея: засудження соціальної нерівності, що перешкоджала щасливому життю героїв, уславлення гуманізму, щирості, чес­ності, доброти, палкого почуття кохання.

Основна думка: закохані не можуть одружитися через загрозу солдатчини та бідність нареченого.

Жанр: сентиментально-реалістична повість.

Повість — епічний прозовий твір, який характеризується од­нолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням.

Ознаки сентименталізму: письменник наділяє Марусю й Ва­силя надмірною чутливістю й душевною вразливістю, вводить у повість мотиви віщування серця, смерті з туги за коханим; у зо­браженні Марусиного батька виявилося прагненя Квітки показати життя селянина в прикрашеному вигляді. Василь, як і Маруся, зображений ідеально як зовні, так і внутрішньо; герої закоху­ються з першого погляду, не можуть жити одне без одного.

Ознаки реалізму: змалювання картини народного побуту, об­рядів і звичаїв; відтворення тяжкого лиха того часу — солдат­чини. Устами Наума Квітка-Основ'яненко перший в українській літературі сказав правдиве слово про гірку долю жінки-солдатки, беззахисність сиріт у тогочасному суспільстві.

Сюжет твору.

В основі повісті — розповідь про нещасливе кохання дівчини- селянки, дочки заможних батьків, і бідного хлопця-сироти, який є наймитом у купця. На початку твору дається опис ідеального кохання. Василь і Маруся закохані з першого погляду, мріють про одруження. Але Василь є одиноким сиротою і за тогочасними законами має йти у солдати. І батько Марусі не погоджується на такий шлюб, бо доля незахищеної солдатки на селі важка. За допомогою купця, у якого Василь працював, вдається залаго­дити справу з рекрутчиною.

Але автор справжні випробування героям своїм залишає на­далі. Сподіванням на щасливий шлюб, здається, більш нічого не загрожує. Василь перед весіллям повинен був покинути Ма­русю. Дівчина сумувала за нареченим, ходила в гай, де вони зу­стрічались. Там застудилась, захворіла і померла. Такий удар долі батьки Марусі, Наум і Настя, перенесли, рятуючись у вірі, у молитвах. А от Василь, «письменний», так і не зміг пережити втрати коханої. Він постригся в ченці в Києво-Печерському мо­настирі й невдовзі помер з туги за Марусею.

4.9. Композиція.

Будова твору своєрідна, відповідає різким змінам сюжетної лінії. Немає у «Марусі» розподілу повісті на частини, тільки спи­раючись на зміст, можна виділити три частини: позасюжетний вступ, сюжет, моралізаторські висновки.

У першій частині розміщені філософські роздуми автора про сенс життя людини, декларується одна з провідних ідей традиційного народного світогляду — фатальність долі. Тобто життя людини залежить від божої волі (а далі — від бажань начальства), їй треба скорятись, не намагатись щось змінити. Г. Квітка-Основ'яненко пропонує простому селянину спосіб життя раба: багато працюй і не про що не думай. Так живуть Наум і Настя.

У другій частині розгортаються дії. Деякі сюжетні зміни по­вісті виглядають штучно, надумано, зате наслідують ідеї, задек­ларовані у вступі. Вагомими й важливими елементами сюжету стають талановито написані картини природи, описи народних свят і обрядів, колоритні репліки й коментарі.

Трагічна розв'язка передує епілогу — третій частині повісті. По суті, епілог є повчанням, моралізаторською настановою. Наум і Настя після смерті Марусі їдуть до Василя вже в Києво-Печер­ський монастир. Василь служить там дияконом. Але вони спізни­лися, бо коханий Марусі помер, страждання потроху знищували його душу, а тіло він заморив сам нескінченними постами. Саме третя частина повісті нагадує змістом давньоруський жанр — жи­тійний (опис життя й мук святих). Такі аналогії у повісті цілком виправдані. Жанр релігійної літератури, її морально-дидактичні настанови були дуже близькі авторові.

Експозиція: знайомство з героями твору — родиною Дротів, які жили, віруючи в Бога.

Зав'язка: зустріч Марусі з Василем, їх кохання з першого по­гляду.

Кульмінація: смерть Марусі, її поховання.

Розв'язка: страждання Василя — ченця в монастирі, його смерть через тугу за милою.

Проблематика:

батьки і діти;

соціальна нерівність;

життя і смерть;

пошуки щастя.

Характеристика образів твору. 4.11.1. Маруся.

4.11.1.1. Матеріал для опрацювання образу.

Чому Маруся — народний ідеал дівочої краси? (Головна ге­роїня повісті наділена найкращими людськими якостями простого трудового народу. Про красу Марусі свідчить її портрет: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, лич­ком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». Особливо наголошено на тому, що Маруся «до усякого діла невсипуща»)

Як Квітка-Основ'яненко зображує внутрішній світ героїні? (Письменник розкриває поетичність і ліризм її душі, яка так щиро й довірливо розкрилася в коханні до Василя. Зовнішня і духовна краса Марусі ідеалізовані письменником)

Якими фольклорними рисами наділений художній образ Ма­русі? (Вона слухняна, покірна, працьовита і релігійна, по­важає своїх батьків, старанно працює. Не ходила Наумова донька гуляти з дівчатами ні на вулицю, ні на вечорниці й іншим не радила цього робити. У характері героїні втілю­ється ідеал скромності)

Про що свідчить виявлення ніжності і любові до Василя? (їх внутрішній світ сповнений великих почуттів, душевної краси. Дівчина прагне щастя. Сільська дівчина Маруся «ви­кручується» перед матір'ю, соромливо приховуючи перші по­бачення з коханим, «як ясочка» милується своїм Василечком, червоніє, «як калина», тріпонеться, «як тая рибонька», коли б їй крила, «полетіла на край світу». Слухняна і покірна, Ма­руся зважилась благати батька зглянутись на неї, не губити її щастя і видати заміж за Василя. Вона вибухає незборимою силою кохання: «Таточку, голубчику, соколику, лебединку! Матінко моя ріднесенька! Утінко моя, перепілочко, голубо­чко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком». Але майнова нерівність насамперед стала непереборною пере­шкодою до її одруження. Сумне життя настало для Марусі без Василя, який пішов на заробітки, щоб звільнитися від солдатчини. Вона журиться, ночей не досипає, уболіває за долю свого коханого. Маруся ніжно і палко закохана, проте знаходить в собі силу волі, щоб не зустрічатись з Василем до сватання без відома батьків. Прощаючись із Василем, який їхав на заробітки, Маруся пророчить собі смерть: «Василю! На кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! Поминай мене, не удавайся в тугу... прощай на віки вічні!.. Там побачимось!»)

• Яких страждань зазнала Маруся, журячись за милим? (Геро­їня стала безвільною, занепала духом, втратила працездат­ність, нудьгує. Одного разу вона пішла у бір по гриби, змо­кла під холодним дощем, застудилась і незабаром померла. В останні хвилини, перед смертю, Маруся не скражиться на свою долю і не шкодує за втраченим життям, а батькам радить не вболівати, щоб не розгнівати Бога)

4.11.2.1. Інформаційне ґроно щодо рис характеру та якостей героя.

вірність, богобоязливість; працьовитість і наполегливість; щирість, здатність на палке кохання; сирітство і бідність; шанобливе ставлення до людей; розум і зовнішня краса; чесність і порядність; скромність і чуйність;

дотримання патріархально-родинних звичаїв.

4.11.2.2. Матеріал для опрацювання образу.

• Яким ви уявляєте Василя? («Світлими тонами змальовано і коханого Марусі Василя. Цей образ цілком гармонує з образом Марусі. Василь бідний селянський парубок, сирота, працює свитником у місті. Він розумний, гарний, працьовитий і ре­лігійний. Портрет його змальований у фольклорному дусі: «хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки: на виду рум'яний, моторний, звичайний...»)

За яких обставин герой познайомився з Марусею і закохався в неї? (Гнучкий стан Василя Г. Квітка порівнює з молодим ясенком і підкреслює його парубоцьку красу. Василь з першого погляду закохується в Марусю на одному з весіль. Він відчув себе щасливим, коли дізнався, що Маруся його теж любить. Автор користується фольклорними зворотами, словами з народної пісні для висловлювання Василем своїх почуттів. «Марусенько, моя лебідочко, зірочка моя, перпілочко!.. Я мов у раю!»)

Через що Наум Дрот не погоджується на одруження Василя з дочкою? (Сирота працьовитий і чесний, тому родина Дрота шанобливо ставилася до Василя, але перешкодою до одру- Ж* Н- НіЯ була лиха солдатчина. Василь благає Наума змилува­тись над сиротою і віддати свою дочку за нього. Але батько Марусі непохитний у своєму рішенні. Тоді Василь кориться долі. Щоб заробити на найомщика, він змушений іти в найми до купця)

Як герой сприймає сум коханої через перешкоду до їх одру- ЛС6ННЯ ? (Коли Василь повертається з торговельних справ, то бачить свою Марусю на лаві під церковним сукном, хоч і вбрану, але не до вінця з ним, а у яму. Угледівши таку кар­тину, Василь зблід, «закричав жалібно, застогнав, зблід як смерть, та тут же і впав, мов неживий...»)

Що вирішує робити Василь після смерті Марусі? (Велика чутливість і переживання властиві Василеві. Він тяжко сприйняв смерть коханої, навіть хотів покінчити життя самогубством, але знайшов інший вихід зі становища: по­стригся в ченці печерського монастиря, де незабаром помер під іменем отця Венедикта)

Які риси характеру сироти Г. Квітка найбільше возвеличує? (Василя показано як скромну, щиру, палаючу й нелукаву лю­дину, що шанобливо ставиться до старших і кориться пат­ріархально-родинним звичаям)

У чому значення образу героя? (В образі парубка втілено гли­бокі переживання від втраченого щастя. О. Гончар, виходячи з «народних критеріїв», писав: «В образі Василя письменник намагався втілити найхарактерніші риси кращого парубка, такого хлопця, який був би гідним Марусі»)

4.11.3. Наум Дрот та його дружина Настя.

Інформаційне ґроно щодо рис характеру та якостей ге­роїв.

ідеальне подружжя; покірність і доброта;

працьовитість і чуйність до будь-якого лиха, бідності; любов до Марусі, шаноба до Василя; патріархальний образ життя; щедрість, богобоязливість; заможність, мудрість.

Матеріал для опрацювання образів.

Як Г. Квітка характеризує ідеальність наума Дрота? (НаумДрот був парень на уее село, де жив. Батькові і матері слухняний, страшим себе покірний, меж товариством друзяка, ні півслова ніколи не збрехав, горілки не впивавсь, п'яниць не терпів, з ле­дачими не водивсь, а що до церкви — так хоч би і маленький празник, тільки піп у дзвін, він вже й там... Коли прочує яку бідність, наділить по своїй силі і совіт добрий дасть)

В яких умовах він живе зі своєю дружиною? («Щасливе і за­можне життя було в нього з Настею. їх турбувало лише те, що не було дітей, і не знали вони, кому дістанеться їх добро після смерті. А в них було й воликів пар з п'ять, була і шкапа, були й батраки, було чим і панщину відбувати, і у дорогому ходити, була і нивка одна і друга, ще дідівська, а третю він сам вже купив, так було йому чим орудувати»)

Що свідчить про взаємоповагу в родині Дротів? («Життя в сім'ї Наума Дрота проходило в повній згоді, ніколи не було сімейних чвар. Він любив свою дочку, шанував дружину На­стю. Наум був вольовий, непохитний у своїх намірах, до­тримувався патріархального образу життя. Всі складні пи­тання він вирішував на свій погляд. Дочка і дружина безпе­речно слухали його. Дружина говорить: «Він мені закон, а не
я йому». Маруся каже: «Чи здужала, чи не здужала, а коли батько каже без жартів та трохи чи й не сердитий, то треба устати». Батько Марусі дуже релігійний, тому він і сподівається на «волю божу»)

Як Дроти сприйняли смерть своєї дочки? (Смерть Марусі була тяжкою втратою для батьків. Наум оплакує свою дочку: «На кого ж ти нас покинула? Узяла всі наші радощі з собою...»)

Якою у творі зображена дружина Наума? (Настя — працьо­вита, релігійна, любляча мати, добра і покірна. Вона бажала щастя для Марусі, хотіла видати її заміж за Василя, але за­лежність від рішень чоловіка змусила покоритись його волі)

4.12. Ідейно-художній аналіз твору. Бесіда за питаннями:

Над чим розмірковує Г. Квітка на початку твору? («...Немає на світі нічого вічного: сьогодні живеш, а завтра — помер»)

Чому необхідно покорятися Отцю Небесному? («...Коли вже й пошле за гріхи яку біду, то він же і помилує! Тілько поко­ряйся йому!»)

За що Бог був милосердним до Наума? («Хоч маленьке свято, а він свічечку у церкві поставить, гроші старцям роздасть»)

Як письменник вперше характеризує Марусю? («Ходить на вулицю не любила, а ось із задоволенням допомогала батькам, варила їжу, пряла)

Де познайомилися Маруся та Василь? Яке враження справила на хлопця дочка Наума Дрота? («Став наш Василь і сам не свій, і, як там кажуть, як опарений. То був шутливий, жар­тівливий, на вигадки, на приклади — поперед усіх: тільки його і чули, від нього весь регіт іде; тепер же тобі хоч би пів­слова промовив: голову посупив, руки поклав під стіл і ні до кого нічичирк; усе тільки погляне на Марусю, тяжко здихне і пустить очі під лоб»)

Що розповів Левко Цьомкало сироті про Марусю? («Ця дів­чина багата, вона байдужа до розваг і гуляти на свята не ходить, роботяща: добре шиє, пряде, варить і пече»)

Які почуття охопили героїню, коли вона взяла від Василя го­рішки? («їй часом ставало то весело, то сумно, і вона сама не знала, що з нею діється»)

Як Олена Кубраківна охарактеризувала Марусі Василя? («Він свитник, хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сіль­ських дівчат і не дивиться. Нібито його хазяїн хоче взяти хлопця в прийми, віддати за нього свою доньку-красуню»)

Чим був викликаний сум героїні, коли вона повернулася до­дому з весілля? (Думала, що Василь її не любить)

Як це вплинуло на її діяльність по господарству? {«Треба було йти по зілля на город, а вона з кошиком пішла по воду. При­йшла додому, затопила піч і почала ставити в неї порожні горшки, замість пшона стала терти сіль — усе в цей день робила не так як слід»)

Про що вигадав Василь дівчатам, аби разом з ними піти до міста? («Нібито по дорозі бігав якийсь собака і кидався на лю­дей. Парубок пообіцяв провести їх і оборонити від злодія»)

3 якою промовою про щире почуття звернувся Василь до Ма­русі, коли вони залишилися на самоті? {«Люблю я тебе, Мару- сенько, усім серцем моїм, люблю я тебе більш усього на світі. Не сердься на мене, не відворожуйся, не затуляй очиць твоїх білою рученькою, дай її мені сюди, нехай пригорну її до свого серденька, та тоді хоч і вмру, коли тобі невгодна щирая моя любов!»)

Коли героїня остаточно повірила в те, що хлопець її палко ко­хає? («Та я ж тобі, моя Марусенько, тим же Богом божуся, що нема у сьому ніякого гріха. Він повелів бути мужу й жоні; заповідав, щоб вони любили один одного і щоб до смерті не розлучалися. Тепер ми любимося: дасть Бог»)

Чим дочка здивувала батька після повернення з базару? («Ні­коли Маруся не варила такого самачного борщу»)

Через що дівчина вимушена була приховати від батьків своє побачення з коханим?

За яких обставин Василь познайомився з Наумом Дротом?

Чим викликане добродушне ставлення Дротів до хлопця?

Прочитайте виразно опис обряду сватання. Для чого Г. Квітка використав його у творі?

Чому Наум не дав згоду на одруження Василя з дочкою? (Його могли забрати в солдати. «Принеси бумагу, що «найомщик» принят за самого себе і за твої гроші — от тобі зараз, обома руками, віддам Марусю»)

Що свідчить про те, що Маруся, опікуючи Василя, відмовляла всім, хто до неї сватався?

Як героїня готувала паску? («Учинила паску, поклала в неї яєчок, імбиру, шафрану, і паска спеклася висока, жовта і ще у печі добре зарум'янилась»)

За яких обставин Наум раптово зустрів Василя на Великдень у церкві?

Чим пояснити те, що родина Дротів за столом харчувалася ра­зом із батраками?

Як сталося, що Маруся захворіла?

Яким чином Наум з Настею лікували дочку від застуди? («От він зараз дістав йорданської води та й звелів Насті, щоб нею на­терла Марусі бік, де болить, і дав тієї води трошки напитись, а сам підкурював її херувимським великоднім ладаном...»)

До кого найнявся Василь на роботу, аби здобути гроші, щоб відкупитися від рекрутчини? («Хлопець найнявся до купця- залізняка, для цього Василь навчився читати, писати, раху­вати; співав у церковному хорі»)

Через що розлучення Василя і Марусі було надто сумним? («Як ти вернешся, Василечку, то, може, мене на сім кладо­вищі будеш так поминати»)

Що робив Дрот для спасіння Марусі від недуга? («Запрошував цирюльника, приводив німця-лікаря»)

3 якою промовою звернулася героїня до батьків?

Як Василь сприйняв смерть коханої? («Василь скрикнув, жа­лібно застогнав, зблід як смерть та тут і впав мов неживий до мертвої, припав до неї і, ридаючи, цілував її руки. Він так плакав і вбивався, що всі люди, навіть малі діти, почали го­лосити, дивлячись на Василя і на Марусиних батьків»)

Що було незвичним для поховання Марусі? («Запросили, як на весілля, бояр, дружок, старостів, свашок та світилку, а молодого не знадобилось вибирати — це був Василь, посва­таний наречений Марусі»)

Куди зник Василь, коли залишився самотнім? («Пішов у ченці і став уже дияконом Печерського монастиря в Києві»)

Через що батьки Марусі не змогли побачити Василя, при­їхавши до нього в Київ? (Чернець сказав їм, що той помер: «Він і прийшов немощний та таки себе не оберігав: не слухав нікого, ськав усякої болісті і заморив себе зовсім. Далі чах-чах та от неділь зо дві як і помер»)

3 яким останнім проханням перед смертю звернувся коханий Марусі до служителів монастиря? («Якоїсь землі, що у нього у платку була зав'язана, покласти з ним, а платок шовко­вий, червоний, просив покласти під голову»)

Чого побажав Наум Василеві, відслуживши по ньому пани- хіду? («Дай Господи милосердний, щоб ти там знайшов свою Марусю!»)

Що зумовило трагічне закінчення твору? Хто є винним у не­щасті двох молодят?

Які знання про життя і побут селян у першій половині XIX ст. ви почерпнули з твору?

Що вас особливо вразило в повісті? Чому?

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

Вперше Василь познайомився з Марусею:

а)  під час збирання у лісі грибів і ягід;

б)  перебуваючи на ярмарку; в) на одному з весіль; г) коли вона прийшла по воду до річки.

Коханий героїні — сирота, бідний парубок, який працював у місті:

а) шевцем; б) свитником; в) кравцем; г) ковалем.

Найбільше Маруся полюбляла:

а) читати книжки; б) відвідувати церкву;

в)  господарювати по хатї, г) перебувати на вечорницях.

На загадку про себе сирота подарував коханій: а) горішки; б) намисто; в) хустку; г) черевики.

Через що Наум Дрот спочатку не дав дозволу на одруження Василя з Марусею? Оскільки хлопець був:

а) сиротою і дуже бідним; б) вимушений іти в солдати; в) вже засватаний на іншій дівчині; г) кріпаком.

Церковне свято, яке згадується у повісті:

а) Вербна неділя; б) Великдень; в) Пречиста; г) Спас.

Кульмінацією твору «Маруся» є:

а) служба Василя в монастирі; б) хвороба Марусі;

в)  смерть героїні; г) стражадання Василя через втрату коханої.

Кого автор «Марусі» так характеризує: «...на вигадки, на при­кладки — поперед усіх: тільки його й чути, від нього весь ре­гіт іде»?

а) Василя; б) Наума Дрота; в) Левка Цьомкала;

г)  купця-залізняка.

Основний конфлікт твору має характер:

а) психологічний; б) національний; в) побутовий; г) соціальний.

Хто з письменників звернувся до Г. Квітки, написавши: «Ваша «Маруся» так мені про вас розказала, що я вас нави­літ знаю»?

а) І. Котляревський; б) М. Гоголь; в) Є. Гребінка; г) Т. Шевченко.

Укажіть хибне твердження:

а)  Опис поведінки Марусі має фольклорну основу.

б)  Устами Наума Дрота Г. Квітка-Основ'яненко першим в українській літературі правдиво висловився про гірку долю кріпаків.

в)  Процес праці у повісті «Маруся» не описаний, а лише на­звані різні її види.

г) На образах Марусі й Василя позначився вплив сентимента­лізму.

12. Свою героїню повісті «Маруся» Г. Квітка порівнював з: а) Лаурою; б) Джульеттою; в) Афродитою; г) Венерою. Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Робота на картках Картка № 1

Як ви вважаєте, хто є винним у трагедії Василя і Марусі? Чи можна було їй запобігти? Відповідь умотивуйте.

Доведіть, що «Маруся» — сентиментально-реалістичний твір. Наведіть переконливі аргументи.

Народний обряд, про який не зазначається у повісті «Маруся» Г. Квітки:

а) панахида; б) хрестини; в) весілля; г) поховання. Картка № 2

Дослідіть, які світоглядні переконання Г. Квітки під впли­вом Г. Сковороди, виявилися у творі «Маруся». Свої спосте­реження обґрунтуйте.

Чому, на ваш погляд, багатий, добрий і набожний селянин Дрот не допоміг убогому сироті Василеві заплатити найман- щикові? Чи виваженим було його рішення? Висловіть власне припущення.

«Сентименталізм» з французької перекладається як: а) чутливість; б) традиційність; в) обґрунтованість; г) пишномовність.

Картка № З

Яким    чином виявився вплив усної народної творчості на по­вість Г. Квітки «Маруся»? Свою думку підтвердіть фактами з твору.

На думку критика Д. Чалого, побудова повісті, її основна фа­була багато в чому нагадують житійну літературу. Чи пого­джуєтесь ви із цим трактуванням? Власні міркування обґрун­туйте.

З нижчезазначених ознак виберіть ту, яка характерна для сентименталізму:

а)  підвищений інтерес до історичних подій;

б)  наслідування античного мистецтва;

в)  утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів;

г)  нахил до ускладненої форми.

Підсумок уроку

Оголошення результатів навчальної діяльності

Домашнє завдання

Опрацювати ідейно-художній зміст частин I-V твору Г. Квітки- Основ'яненка «Контопська відьма», скласти питання до них; під­готувати інформацію «Зображення козацтва в українському су­спільстві за часів Великої Руїни».