МАРКО ВОВЧОК. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. «МАКСИМ ТРИМАЧ». РОМАНТИЧНІСТЬ ТВОРУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО СЮЖЕТУ, ХАРАКТЕРОТВОРЕННЯ

Мета:   ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом Марка Вовчка, опрацювати ідейний зміст «Максим Тримач», визначаючи жанр твору, ознаки роман­тизму в ньому, особливості його сюжету; характе- ротворення; розвивати вміння коментувати зміст твору, розпізнавати характер романтичного типу; висловлювати власні судження про ідейно-художні особливості оповідання; формувати кругозір, світо­гляд учнів; виховувати повагу до творчої особистості письменниці, зневажливе ставлення до насильства над людиною; прищеплювати риси доброти, чуйнос­ті, порядності.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет Марка Вовчка, виставка книжок письменни­ці, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), фотоілюстрації до життя і творчості письменниці.

ПЕРЕБІГУРОКУ

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями:

• Що характерно для романтизму як літературного напряму?

Яких письменників-романтиків ви пам'ятаєте? Чим вражають

читача твори цих митців?

Під впливом яких чинників формується характер людини, лі­тературного героя того чи іншого твору? Наведіть приклад.

Як опис природи впливає на розуміння ідейного змісту твору?

Яким чином кріпацтво позбавляло простий люд їх права на особисте щастя?

Вмотивуйте, чи можна визначити ставлення автора до героя свого твору? Свої міркування обґрунтуйте.

ііі. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку

Я прожила весь свій вік, ідучи однією дорогою і не звертаючи вбік. У мене могли бути помилки, слабкості... але в головному я ніколи не опоганила себе відступництвом.

З листа Марка Вовчка до сина. Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких Людей неситих.

Т. Шевченко про Марка Вовчка.

Вступне слово вчителя

Глибокої чарівності, не підвладної часу краси і сили сповнена творчість Марка Вовчка, зокрема її одинадцять оповідань під на­звою «Народні оповідання». Хвилюючі, правдиві історії з народ­ного життя просто і задушевно розповідають самі їх учасники або свідки подій. І це не безсторонні спостерігачі тих життєвих картин. Вони дають народну оцінку всім подіям і вчинкам ге­роїв, поділяють простодушні вірування й турботи народу, спів­чувають його горю та радості. Ці твори романтично забарвлені, в них звучать мотиви народних пісень, далекі відголоски старо­давніх переказів, легенд.

Літературна подорож «Шляхами Марка Вовчка».

Марко Вовчок — Марія Олександрівна Вілінська (22.12.1833-28.07.1907). Життя і творчість письменниці

Екскурсовод № 1. Дитинство. Роки навчання 22 грудня 1833 року народилася Марія Вілінська, що ввійшла в літературу під псевдонімом Марко Вовчок.

Перші роки дитинства Марія провела в умовах поміщицького маєтку. Її батько, капітан у відставці Віденський, був, як і мати, завжди лагідним, привітним, веселим.

Раннє дитинство майбутньої письменниці проходило в селі Єкатерининське на Орловщині. Коли Марії минав усього сьомий рочок, а двоє менших братиків були ще зовсім маленькі — помер батько. Мати одружилася з поміщиком-гультяєм, який, граючи в карти, промарнував маєток, брутально ставився до кріпаків, за що ті хотіли його вбити. Звідси йдуть перші зародки критич­ного ставлення майбутньої письменниці до сваволі поміщиків.

Щоб уберегти дочку від тяжких вражень, мати часто відво­зила її до своєї двоюрідної сестри Писарєвої, де Маша заприятелю­вала з молодшим за неї, але розумним і не по роках розвиненим Митею. Два роки дівчина жила і вчилася у приватному пансіоні в місті Єльці, а потім її віддали в другий клас одного з пансіонів у Харкові, де термін навчання тривав чотири роки.

У харківському пансіоні викладалися різні науки, але найбільше уваги приділялося французькій мові, музиці, танцям, вихованню світських манер і вмінню поводитися в шляхетному товаристві.

Віденська ставилася до науки серйозно, вчилася старанно, багато читала. Закінчила вона пансіон 1848 року, після чого по­селилася в Орлі у тітки Мордовіної.

Екскурсовод № 2. Марко Вовчок на Україні

Тітка взяла Марію до себе як виховательку своїх дітей — хлоп­чика шести й дівчинки п'яти років. Увесь вільний час майбутня письменниця проводила в бібліотеці Мордовіних за читанням творів Пушкіна, Гоголя, Лєрмонтова, Некрасова, Тургенева, за­рубіжних письменників. У журналах нерідко траплялися статті прогресивного напряму, які особливо цікавили її. Юна читачка роздумувала й над різними науковими розвідками.

У будинку Мордовіної проводилися літературні вечори, де були представники прогресивної інтелігенції. Серед учасників цього гуртка був і засланий в Орел за діяльність у Кирило-Ме- фодіївському товаристві студент Київського університету Панас Маркович. Одружившись із ним 1851 року, Марія Олександрівна виїхала на Україну.

Спочатку подружжя оселилося в Чернігові, де Панас Мар­кович співробітничав у редакції місцевої газети та збирав різні матеріали з народного життя. Марія Олександрівна допомагала своєму чоловікові. Вона записувала й вивчала українські народні пісні, казки, легенди. У збірці «Народные южнорусские песни», виданій А. Метлицьким у 1854 році, вміщені деякі пісні, запи­сані Марком Вовчком.

Роки перебування на Чернігівщині мали велике значення у творчому житті письменниці. Тут вона мала можливість ближче ознайомитись із українською літературою, життям народу.

Екскурсовод М 3. Марко Вовчок — письменниця

Молода, вразлива, чула жінка прислухалась до голосу народу. Доля народу, трагедія жінки-кріпачки будили творчу думку. Усе це впливало на формування демократичного світогляду письменниці.

Вивчати життя трудового народу, збирати його усні твори продовжувала Марко Вовчок і пізніше, переїхавши з чоловіком до Києва, а потім до Немирова. У повсякденних розмовах з на­родом, у його піснях і казках вона знайшла багатющий мате­ріал для своєї літературної творчості, унаслідок чого в 1857 році вийшла збірка її творів «Народні оповідання» під псевдонімом Марко Вовчок.

Екскурсовод № 4. Марко Вовчок і Т. Шевченко

Говорячи про знайомство і дружбу Марка Вовчка з великим Кобзарем, наводимо конкретні факти, що засвідчують приятель­ські відносини між ними.

І. Тургенев: «...він (Шевченко) уже зустрічався з нею (Вовч­ком), був щиро їй відданий і високо цінив її талант».

На спогад про цю зворушливу зустріч Т. Шевченко присвя­тив молодій письменниці вірш «Марку Вовчку», у якому назвав її «обличителем жестоких людей неситих» (панів), висловив най- ніжніші, найтепліші почуття до неї. («Світе мій! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая!»)

Ще раніше, 13 липня 1858 року, до особистого знайомства, Т. Шевченко пише вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала»), який присвячує теж Марку Вовчку.

Знаючи, що Марковичі збираються їхати за кордон, Т. Шев­ченко, хоч був цим і невдоволений, не відмовляв їх від цього, З квітня 1858 р. дарує Марку Вовчку свій портрет (напис: «Марії Олександрівні») і поему «Неофіти» з теплим написом: «Любій моїй доні Марії Маркович на пам'ять 3 апреля 1859. Т. Шевченко»).

Коли письменниця була вже за кордоном, вийшов з друку «Кобзар» (1860); Т.Шевченко надіслав примірник його Марку Вовчку з дарчим написом: «Моїй єдиній доні Марусі Маркови- чевій — і рідний, і хрещений батько Т. Шевченко».

У 1902 року, через сорок один рік по смерті Кобзаря, у жур­налі «Киевская старина» була опублікована казка Марка Вовчка «Чортова пригода» з посвятою незабутньому другові, вчителю і порадникові Т. Г. Шевченкові; а також письменниця присвя­тила видатному митцю свою повість «Інститутка».

Екскурсовод № 5. Письменниця за кордоном

Наприкінці березня 1859 р. Марія Олександрівна з сином Бог­даном (так вона назвала його на честь Хмельницького) виїхала за кордон. Вона мала намір підлікуватися і ознайомитися з жит­тям людей, які не знали кріпацтва.

За кордоном письменниця жила до 1867 року. Побувала вона в Німеччині, Англії, Італії, Франції.

Лікуючись у Німеччині, Марко Вовчок познайомилась із ро­сійськими вченими, які перебували тоді за кордоном,— Сєчено- вим, Менделєєвим та композитором Бородіним.

Живучи за кордоном, письменниця співробітничала в журналі «Современник» та в ін. виданнях.

У цей час були написані української мовою «Ледащиця», «Ли- мерівна», «Три долі», російською «Глухой городок», «Червонный король», «Тюлевая баба» тощо; багато перекладено зарубіжних авторів — Жуля Верна, В. Гюго, Г. К. Андерсена, Дж. Грінвуда й ін. Деякі твори Марка Вовчка, перекладені нею на французьку, були надруковані в Парижі. Особливим успіхом користувалася повість «Маруся».

За кордоном Марія Олександрівна вивчила кілька мов. Маючи рідкісну пам'ять і тонке чуття фонетичних особливостей кожної мови, в Німеччині вона говорила як німкеня, у Франції — як француженка, в Італії — як італійка, без акценту, вільно роз­мовляла польською та англійською.

Перебуваючи за кордоном, Марко Вовчок не поривала з бать­ківщиною: пильно стежила за розвитком антикріпосницького руху, ходом підготовки реформи, літературним життям, листу­валася з друзями,— зокрема з письменниками, тримала постій­ний зв'язок з видавництвами та журналами.

Екскурсовод № 6. У Петербурзі

У лютому 1867 року письменниця повертається в Петербург. Усією душею рветься в Україну, але обставини складалися так, що ця мрія не могла здійснитися. Смерть чоловіка дуже вразила Марію Вілінську.

За десять наступних років Марко Вовчок переклала кілька де­сятків творів зарубіжних письменників і вважалася одним із кра­щих російських перекладачів XIX ст.

Письменниця усе своє свідоме життя була одним із активних і мужніх борців за емансипацію жінок, за рівність їх з чолові­ками. Вона гостро виступала проти забобону про жінку як істоту нібито нижчу в розумовому і фізичному відношеннях, створену тільки для домашнього вогнища.

Вважаючи письменницю «політично неблагонадійною», чи­новники Третього відділу імператорської канцелярії завели на неї справу, куди записувалося все, що в її діях і творах царським са­трапам здавалося підозрілим, не обминали й приватного життя письменниці.

Екскурсовод № 7. Останні роки життя

На своєму віку Марко Вовчок зазнала багато доброго і злого, радості й смутку, відданості й зрад, успіхів і поразок, захоплень і розчарувань. На її долю випали люті нападки, мстиві наклепи, незаслужені образи заздрісників та недоброзичливців, зокрема тих «братів і сестер по перу», які вважали, що вона «вкрала» їхню славу. Як і кожній людині, їй були притаманні болючі пере­живання, обурення й ненависть, скорбота й туга, але вона цього ніколи не показувала, не вступала в суперечки, не намагалася захистити себе, ні за яких обставин не поступалася своїми прин­ципами. «У мене могли бути помилки, слабості, як у більшості людей, але в головному я ніколи не оскверняла себе відступни­цтвом»,— писала вона синові Богдану.

Живучи в Україні (на Київщині в Богуславі та селі Хохітві), вона збирає фольклорні матеріали. У ній прокинулася колишня Марко Вовчок — вона знову береться за перо.

Але з переїздом до Нальчика веде замкнений спосіб життя. Тяжких переживань їй завдає Богданова недоля. Активний діяч політичної організації «Земля і воля», він зазнає постійних пе­реслідувань.

Серцева хвороба дедалі загострювалася, з'явилася задишка. 10 серпня 1907 року письменниця померла в Нальчику; похована в саду на власній садибі, яка пізніше стала легендарним музеєм- заповідником.

Екскурсовод № 8. Творча спадщина

Спадщина Марка Вовчка налічує дві книги «Народних опо­відань», романи й повісті: «Інститутка», «Кармелюк» (казка), «Три долі», «Маруся», «Гайдамаки», художні нариси «Листи з Парижа», твори російською мовою, переклади творів французь­кої, німецької, англійської, польської літератур, критична стаття «Мрачные картины». За тематикою творчість письменниці різно­манітна, але провідною темою є життя селян — непримиренність між кріпосниками та поневоленим народом, трагізм його стано­вища, непереборне прагнення до визволення. Характерною особ­ливістю цих творів є оповідь від першої особи. Оповідачі — най­частіше дівчата й жінки — розказували про випадки з власного життя чи близьких їй людей, а тому сприймаються читачами як живі свідки, конкретні представники тогочасного суспільства.

Тому твори Марка Вовчка набувають значення правдивих доку­ментів кріпосницької епохи.

Ось такою була Марко Вовчок — видатна письменниця, ав­торка високоталановитих, правдивих творів із життя трудового люду, зокрема покріпаченого селянства, виразниця їхніх дум і прагнень, борець за волю і людські права.

Для нас твори письменниці є джерелом не тільки естетичної насолоди, а й глибшого пізнання однієї з темних сторінок нашої історії — кріпацтва, оскільки ці твори є правдивими докумен­тами тієї епохи.

Складання «доміно» — «Хто ж вона, Марко Вовчок?». Робота у малих групах

(Марко Вовчок — письменниця — фольклорист — журна­ліст — перекладач — антикріпосник — борець за емансипацію жінок — ...)

Теорія літератури

Характер художній (від гр. character — відбиток, ознака) — образ людини у творі, поданий з достатньою повнотою, в єдності загального та індивідуального, об'єктивного та суб'єктивного; су­купність зовнішніх та внутрішніх рис особистості героя, детально вимальованих автором.

Романтичний характер у творі. В основі твору — конфлікт між людиною і суспільством. Розкриття його в сюжеті давало змогу відобразити світ сильних почуттів героя, показати його винятко­вість, духовне благородство, здатність до подвигу і разом з тим викрити нікчемність, недосконалість існуючого укладу життя.

Робота над твором Марка Вовчка «Максим Тримач»

Виразне читання оповідання, коментар його змісту.

Тема: зображення життя українського народу в часи пану­вання на Україні Польщі і Московщини на прикладі родини Максима Тримача.

Ідея: возвеличення щирого почуття кохання (Катрі до Семена); засудження соціальної нерівності, яка йому є перешкодою.

Основна думка: «— Катрю! Катрю! Дитино моя хороша! Загу­бив я твій вік молоденький».

Жанр: оповідання з елементами романтизму.

Проблематика:

батьки і діти;

соціальна нерівність — перешкода до повноцінного життя і врешті-решт — самогубство;

у чому щастя людини.

Елементи романтизму у творі:

усім позитивним героям притаманні високі моральні якості: доброта, співчутливість, милосердя, природжене благородство, почуття особистої гідності, всепоглинаюча жадоба волі, любов до природи, здатність милуватися її красою;

героїня мовчки підкоряється важким сімейним обставинам;

уміння мислити й спостерігати, правильно оцінювати явища навколишньої дійсності героями твору;

задушевний, журливий тон оповіді.

Композиція.

Експозиція: «...се діялось,— давно колись, як панувала на Вкра­їні удвійзі Польща і Московщина».

Зав'язка: кохання Катрі до Семена; вирушення козака у похід. Кульмінація: через смерть коханого Катря чинить самогуб­ство (топиться у Дніпрі).

Розв'язка: сум і страждання М. Тримача через втрату стар­шої дочки.

Опрацювання ідейно-художнього аналізу твору. І частина

За яких часів відбувалися події у творі? («Не за вас се дія­лось,— давно колись, як панувала на Вкраїні удвійзі Польща і Московщина. Московщина обладувала Україною сьогобочною. Застави хоч стояли, та не густо; сторожа не пильнувала так, як от тепер по Збручеві, чи що; то Дніпром руччіші людці перевозили всяке добро не оплачуючи: шовки, оксамити, парчі суто злоті, пахучі шафрани й крами дороги, в бариль­цях щире золото і срібло»)

Де жив Максим Тримач? («Саме проти Черкас, нижче До- монтова, сидів хутором над Дніпром..., то сей і довгенько кохався в тому. Такий-то богатир!»)

Яким був герой твору? Як до нього ставилися люди? («Ходив у жупанах, та в сап'янцях, та в атласах. І хороший був: повновидний, чорнобривий, чорновусий, а веселий, а жартів­ливий! Було, як вийде в неділю поміж люди, то так його і об­ступлять. Дуже його любили»)

Якої думки дотримувався Максим щодо панського життя? («Добре панам жити, кат їх не взяв!»)

Як ставився Тримач до тих, кому була потрібна допомога? («А такий був: нехай тільки станеться кому з нашого села пригода — головою ляже, а врятує; нехай зачепить хто чу­жий, то й не збудеться лиха: налетить, як той вихор на­гальний, дощенту викорчує»)

Що вдіяв герой шляхтичу, який оселився на козачому полі? («...то він і хату його спалить, і попіл розвіяв, і самого про­турив за Дніпро. Коли жив, то, може, й досі пам'ятає, які нагайки-дротянки плелися в пана Максима Тримача»)

Яким особистим скарбом пишався Максим? («...мав дві дочки. Одна — Катрею звали — вже дівчина доросла, а хороша та пишна, як королівна; друга — Тетяна, так собі підліток, не- величечка; звивається, було, в дворі або в віконце виглядає, як ясочка. Жили вони в батька у розкошах») Про що свідчить остання фраза цитати-характеристики дочок героя?

Як Максим ставився до козаків? («...пан Максим їх веде до світлиці та приймає, що треба»)

Які перші враження у вас склалися про Максима Тримача? Чим вони зумовлені?

II частина

Як у творі зображено козака Семена? («...вродливий парубок, хисткий як очеретина, сміливий, як сокіл»)

За що, на ваш погляд, його покохала Катря?

Чим пояснити відмову старшої дочки тим, хто до неї сватався? Чому через це був схвильований Максим?

Як пояснила Катря батькові про свій життєвий вибір? («Мені байдуже, що вони молоді й хороші, коли моє серце не до них горнеться»)

Якого щастя хотів Максим старшій дочці? («...я тебе не буду за них силувати, та й за бурлаку не віддам; нехай він хоч і місяць з неба схопить. Не оддам, дочко! ...Слово в мене бать­ківське, кріпке, сама знаєш»)

Що мав на увазі Тримач, висловлюючись: «Слово в мене бать­ківське, кріпке...»?

Яким було бачення Максима щодо майбутнього чоловіка для своєї дочки? («Вільного козака, дочко, щоб сам собі паном був, нікому не кланявся — от якого!»)

Що перешкоджало одруженню Семена і Катрі? («...треба ждати! Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика здобич. Отаман мене не скривдить. ...Подякую йому за хліб, за сіль, нагледжу де хутором красний да й поклонюсь тоді твоєму батькові... Тільки люби мене вірно, моя дівчино!»)

Поясніть, що мала на увазі Марко Вовчок, зазначаючи: «Не плаває — літає Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю роз­биває»?

Коли пообіцяв Семен Катрі повернутися з походу?

Поняття про характеротворення. Бесіда за питаннями

Що ви розумієте під словом «характер»?

Від чого залежить його формування?

Які типи характеру вам відомі? Чим керуються, визначаючи його тип?

Самоаналіз «Мої позитивні і негативні риси характеру»

Під впливом яких чинників формується характер героїв твору? І варіант — М. Тримач; II варіант — Катря; III варіант — Се­мен, Тетяна.

V. Закріплення тестовим опитуванням

1. Проведення тестового опитування

частина

Події у творі відбуваються:

а)  напередодні Першої світової війни;

б)  під час революції 1918 року;

в)  наприкінці XVII — початку XVIII ст.;

г)   коли на Україні панувала Польща і Московщина.

Неподалік від якого міста жив Максим Тримач: а) Києва; б) Одеси; в) Черкас, г) Ужгорода?

Характеризуючи героя свого твору, Марко Вовчок зазначила, що він був:

а) спритним і працьовитим; б) веселим і жартівливим;

в)  повільним і ледачим; г) кмітливим і винахідливим.

Народ до Максима ставився:

а) з любов'ю; б) зневажливо; в) байдуже;

г)   як до людини, що має вади у стані здоров'я.

Зважаючи на одяг Тримача, люди думали, що він: а) учитель; б) кріпак; в) служитель церкви; г) пан.

Якої шкоди завдавав шляхтичу Максим, коли той оселився на козачому полі?

а) спалив йому хату; б) витоптав озимину;

в)  покалічив худобу; г) вщент обібрав.

У творі Катря порівнюється із:

а) трояндою; б) зозулею; в) королівною;

г)сонячним       променем.

частина

Визначте героя за його характеристикою: «...хисткий, як оче­ретина, сміливий, як сокіл...»:

а) М. Тримач; б) Семен; в) шляхтич; г) пан з Московщини.

9. Весільний обряд, який згадується у творі: а) заручини; б) сватання; в) дівич-вечір; г) випікання короваю.

Батько хотів, щоб чоловіком старшої дочки був:

а) вільний козак; б) лікар; в) хлібороб; г) шляхтич.

Що перешкоджало одруженню Семена з Катрею:

а) наймитування героя у пана; б) бідність дівчини; в) заборона пана шляхтича; г) згода Максима?

Семен пообіцяв коханій повернутися з козацького походу, як: а) заспіває соловейко; б) з'явиться перший сніг;

в)  закінчаться жнива; г) зацвіте перша вишня. Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється

1 бал.

2. Робота на картках Картка № 1

Порівняйте взаємостосунки батьків та їх дітей у творі й су­часних родинах. Відповідь узагальніть.

Вмотивуйте, чи можете ви виправдати рішення Максима Три­мача щодо тимчасової заборони, яка стосується одруження Семена з Катрею? Наведіть переконливі аргументи.

Очікуючи коханого, Катря:

а) прасувала; б) співала; в) вишивала хрестиком;

г)   вишивала шовком рушники.

Картка № 2

Дослідіть, який весільний обряд зображений у творі. Охарак­теризуйте його особливості.

Як, на вашу думку, чи мала право Катря дорікати своєму батькові за те, що не дозволив одружитися із Семеном? Чим пояснити таку поведінку старшої дочки?

Хто з героїв твору висловився: «Добре панам жити, кат їх не взяв»?

а) Катря; б) Семен; в) Максим; г) представник від громади. Картка № 3.

Яким     чином, на ваш погляд, історичні події, що згадуються у творі, впливають на життєву долю його героїв? Відповіда­ючи, посилайтеся на приклади з твору?

Висловіть свою думку стосовно рішення Катрі позбавити себе життя. Чи був у неї інший вихід із становища, у якому вона опинилася?

Катря, звертаючись до коханого, називала його:

а) соколом; б) голубом; в) любчиком; г) рибонькою.

Підсумок уроку

Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

Домашнє завдання

Дібрати цитату для характеристики героїв твору, скласти пи­тання до III—V частин оповідання.