Урок №39.
ЗМ №3. Тарас Шевченко «Гайдамаки». Порівняльна характеристика персонажів твору (Ярема, Гонта)
Мета: продовжити опрацьовувати ідейний зміст поемиТ. Шевченка «Гайдамаки»; охарактеризувати образи героїв твору; з’ясувати їх роль у зображенні героїчного минулого рідного краю; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, уміння орієнтуватися в прочитаному і знаходити підтвердження своїм думкам у тексті, логічно мислити; формулювати світогляд учнів, стимулювати їх робити власні висновки; виховувати глибоку симпатію до незламних патріотів Батьківщини, почуття самопожертви в ім’я людей.
Тип уроку: розвитку комунікативних умінь.
Обладнання: портрет Т. Шевченка, фотоілюстрації про І. Гонту, М. Залізняка, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
1. Перевірка письмового домашнього завдання
2. Цитатний диктант «Пізнай героя поеми Т. Шевченка «Гайдамаки» Завдання: за наведеними рядками визначте, про кого йдеться.
• «...гнувся, бо не знав, / Не знав, сіромаха, що виросли крила, / Що неба достане, коли полетить» (Ярема Галайда)
• «Що його немає? / Найти його та повісить / Петелька свиняча» (Лейба)
• «Мудра голова, сидить «собі в хуторі, ніби не знає нічого, а дивишся скрізь...» (А.Головатий)
• «На ґвалт України / Орли налетіли: вони рознесуть / Ляхам, жидам кару...» (Гайдамаки)
• «Не витерпів святої кари, / Упав, сердега. Пропадай, / Душа, без сповіді святої!» (Титар)
• «А на ліжку ... ох, аж душно!.. / Білі рученята / Розкидала, розкрилася... / Як квіточка в гаю, / Червоніє» (Дочка Лейби)
• «Я сирота з Вільшаної, / Батька ляхи замучили, / А мене... боюся» (Оксана)
• «Горілку, мед не чаркою — / Поставцем черпає, / А ворога, заплющившись, / Ката, не минає / .... / Орел сизокрилий» (М. Залізняк)
• «До грошей я не дуже ласий. Аби була ласка слухати, поки не охрип, співатиму, а охрипну — чарочку, другу тії ледащиці-живиці, як то кажуть, та й знову.» (Волох, Кобзар)
• «Дрижить, ізігнувшись / Над каганцем: лічить гроші / Коло ліжка, клятий» (Лейба)
• «Сирота.., сирота убогий: / Ні сестри, ні брата, нікого нема! / Попихач жидівський, виріс у порогу; / А не клене долі, людей не займа» (Ярема Галайда)
• «Ідіть, сини, погуляйте, / Пошукайте долі / Сини мої невеликі, / Нерозумні діти...» (Гайдамаки)
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
III. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів
IV. Основний зміст уроку
1. Вступне слово вчителя.
2. Характеристика героїв твору
3. 2.1. Ярема Галайда.
2.1.1. Орієнтовний план опрацювання образу.
I. Образ Яреми Галайди, яскравого представника повсталих.
1. Соцiальне становище героя. (Наймит, сирота, у якого нема рiднi. Яре¬ма
- безбатченко, вiн не має навiть прiзвища. Щоб записати в реєстр, Залiзняк
пропонує назвати його то Голим, то Бiдою, а потiм зупиняється на прiзвищi Галайда,
що означає бездомний, бродяга. Усi три прiзвища характеризують соцiальний стан
Яреми.)
2. Рабська покiрнiсть Яреми-наймита. (Покiрно виконує накази корчмаря, не звертає
уваги на образи та лайку.)
3. Щирiсть та глибина кохання.
4. Незвичайна хоробрiсть Яреми-месника. (Кривда, яко? зазнав Ярема,
потро?ла його сили й ненависть до ворогiв. Та штовхають його до дi? не
особистi, а нацiональнi iнтереси. Ярема мститься за весь укра?нський народ.
Вiн мрiє завдати панам тако? муки, щоб аж пекло затряслося.)
5. Вiдданiсть Яреми боротьбi проти ненависного ворога.
Ярема
- узагальнений образ рядового гайдамаки. (Галайда
- не iсторичний, а узагальнений образ учасника Колi?вщини. Вiн мужнiй,
смiливий, вiдданий народовi, сильний i вiдважний. Ярема знаходить свою долю в
таборi повстан¬цiв. Саме таким, як вiн, належить майбутнє. Недарма iз головних
геро?в-повстанцiв автор залишає живим саме Ярему.)
Ярема Галайда
• наполовину вигаданий(прототип – Семен Неживий, який піднімав народ в Кирилівці та в навколишніх селах);
• наймит у єврея Лейби;
• сирота-безбатченко, навіть не має прізвища;
• поданий у розвитку – від наймита до повстанця-героя;
• спочатку хоче збагатитися, щоб одружитися з Оксаною;
• згодом стає месником за кривди; духовно багатий, бо здатний на сильні почуття кохання, ніжність;
• єдиний залишається живий;
• пов’язаний з образом оповідача;
• вірність повсталому народові2.1.2. Опрацювання образу героя.
• Яким є образ Яреми Галайди — реальним чи вигаданим? (Ярема — майже повністю художній домисел Т. Шевченка. У «Передмові» письменник зазначив, що «Галайда наполовину видуманий». Отже, в цього персонажа був прототип. Ним міг бути Семен Неживий родом із села Мельниківки, який наймитував у гончара. У дитинстві Тарас Григорович міг чути про Неживого, бо цей народний герой піднімав людей на повстання в Кирилівці та навколишніх селах. Народні перекази про нього допомогли поетові створити правдивий образ рядового учасника Коліївщини. Автор не ідеалізує свого героя, але зображує його з щирою симпатією, сердечним теплом, що надало цьому образу ясного ліризму.)
• Ярема — попихач у шинкаря. (Закомплексований, принижений, з дитинства затурканий і зацькований наймит справді волею злої долі приречений бути безмовним попихачем у Лейби, відчувати муки ревнощів до титарівни Оксани, яка, за мораллю села, не вважалася парою «безрідному байстрюкові, сироті убогому», «багатому на лати та на дрібні сльози».) Що змушує героя по-іншому подивитися на власне жалюгідне становище? (Не знав сіромаха, що виросли крила...) (Проте висока гідність, яка в юності таки заявила про себе, змусила Галайду круто змінити своє становище і вступити до табору повсталих. Т. Шевченко подає образ героя в розвитку. Цілком зрозуміло, що першим кроком до мети стає ймовірність збагачення на воєнних трофеях (Завтра вночі у Чигирині / Свячений достану. / Дасть він мені срібло-золото, / Дасть він мені славу). Тільки згодом Галайда усвідомлює, що є вища мета і більше щастя, ніж матеріальний достаток. У характеротворенні Яреми Галайди велику роль відіграє художня деталь. Так, уже з похвалянь майбутнього гайдамаки одягнути кохану, «як паву», «як гетьманшу», проглядається наївність парубка, його простакуватість. Хоч життя добряче пом’яло й покрутило хлопця, він ще надто молодий, щоб дивитися на світ по-філософськи, відчувати кривди упослідженої окупантами нації.)
Чи можна вважати Ярему месником? (Тільки власне горе і образа роблять героя месником. Він — це сильний характер. Мине зовсім небагато часу і від його вродженого, притаманного всім українцям сентименталізму не залишиться й сліду. Галайда вже готовий мстити й карати. І всі його криваві вчинки повстанця спричинені невимовними муками зболілого серця: безнадійністю (На край світу, та не найду, / Не найду Оксани!»), думкою про самогубство (Занапастить хіба душу?), співчуттям до дівчини — жертви (Може, гине, / Може, тяжко кине долю… / В пана у кайданах у склепу копає), ненавистю до ймовірної зрадниці (У жупані сама пані, / А лях... Боже, Боже!). Такі перепади настрою героя природні, вони цілком оправдують учинки Яреми-страдника і Яреми-месника: Мов скажений, мертвих ріже, / Мертвих віша, палить. Галайда не бере участі в оргії п’яних гайдамаків, які бенкетують у Лисянці.)
Чи має герой любляче, ніжне серце? (З теплотою змалював Т. Шевченко Ярему, якому властиві не тільки героїчні риси борця, а й ніжність серця. Глибиною і відданістю відзначається його кохання до Оксани, дочки титаря села Вільшани. Під час розмови із Залізняком Галайда випадково довідується, що титаря вбито, а Оксану викрадено. Під час бою в Лисянці герой дізнався, що його кохана — полонена, сидить в льоху в панському будинку. Якраз у той час, коли Залізняк наказав порохом висадити в повітря будинок, він пробирається в льох і виносить звідти Оксану. Якийсь час, доки Ярема воював з панами, вона перебувала в монастирі. Після придушення повстання її наречений, поховавши Залізняка, повернувся. У кінці поеми про нього згадують у пісні гайдамаки: «А в нашого Галайди хата на помості...»)
2.3. Іван Гонта.
2.3.1. Основні етапи опрацювання образу.
• Іван Гонта — реальна історична постать.
• Мотивація вбивства героєм своїх синів.
• Психологічний аналіз поведінки Гонти після вбивства своїх нащадків.
2.3.2. Матеріал для роботи над образом героя.
• Що відомо з історичних джерел про І. Гонту як людину, військового. (Гонта за походженням був вільним мешканцем села Розсішок, яке разом з Уманню та прилеглою територією належало польським магнатам Потоцьким. Як для селянина, Гонта зробив блискучу кар’єру: досить недовго послуживши надвірним козаком, отримав підвищення і став керувати сотнею. За довголітню і, зрозуміло, вірну службу, він одержав від магната у власність села Орадівку й Розсішки разом із кріпаками, одружився із шляхтянкою.
Іван Гонта приєднався до гайдамаків і став захисником рідного краю проти поневолювачів, яким служив досі. Він діяв за переконаннями, зі свідомістю свого обов’язку стати в боротьбі, що охопила Україну, на боці рідного народу, на оборону його прав, віри та державної самостійності. Загальній справі Гонта приніс і свою кар’єру, і своє привілейоване становище, і родинне щастя. Яку силу волі треба мати, добре серце, яку любов до вітчизни, щоб знехтувати життєвими благами і приєднатися до хлопів-бунтівників, кинутися у вир кривавих подій!)
• За яких обставин герой вимушений стратити своїх синів? (Факт убивства Гонтою дітей — глибоко психологічний епізод. Ксьондз-єзуїт логічно використовує ситуацію, у яку потрапив: Ти нас ріжеш — заріж і їх: / Вони католики. Вражений ватажок намагається дати дітям шанс на життя, сподіваючись, що під впливом побаченого вони зрозуміють небезпеку й визнають себе православними: Признавайтесь: /Що, ви католики?
Але хлопчики не можуть кривити душею перед рідним батьком: Католики... бо нас мати...
Почувши перше слово, Гонта жахається, намагається змусити наївних дітей замовкнути: Боже мій великий! / Мовчіть, мовчіть! Знаю, знаю!
Діалог вівся прилюдно, повсталі й так не особливо довіряють Гонті, адже він теж із табору ворогів, найменша помилка може коштувати життя не тільки вже давно приреченим дітям, а й батькові.
Вражає мужність ватажка, з якою він пояснює присутнім, чому вимушений розправлятися із синами: Мої діти — католики... / Щоб не було зради, / Щоб не було поговору, / Панове громадо! / Я присягав, брав свячений / Різать католика.
Проте після цих слів голос Гонти здригається, ним оволодіває розпач, який виливається у слова, надзвичайно близькі до народних голосінь: Сини мої, сини мої! / Чом ви не великі?) Яких страждань зазнав Гонта після вбивства своїх дітей? (Для Івана Гонти важливо одержати прощення від синів. І це не цинізм, не дика забаганка садиста, а страшне переплетення любові до рідних дітей і до України.
Шевченко не ідеалізує свого героя: Гонта спустошено-бай-дуже забороняє гайдамакам ховати його дітей, топить своє горе в крові шляхтичів, у руйнуванні, напівбожевільному крикові, страшних чоловічих сльозах. Страждання Івана такі великі, що, здається, небо над ним повинно розколотися або земля під ногами розступитися. Сам Гонта вважає себе пропащим навіки. Ось чому зорі — за фольклорним уявленням «Божі оченьки», «Божі бджілоньки» — стають для дітовбивці найвищим докором сумління: Праведнії зорі! / Сховайтесь за хмару, я вас не займав, / Я дітей зарізав! Від цього моменту доля Гонти асоціюється з долею Каїна, якому немає місця між людьми не через схвалення чи несхвалення його вчинку оточуючими, а через власний психологічний і, мабуть, психічний дискомфорт. Спроба полегшити гріх похованням дітей за народним звичаєм не дає Гонті бажаного заспокоєння. Не рятує і звинувачення, досить-таки жорстоке звинувачення дружини, що все сталося через її віру. Гонта добре розуміє, що єдиним винуватцем є він і тільки він. З’являється бажання вмерти, бути якнайшвидше покараним: Спочивайте, діти, / Та благайте, просіть Бога, / Нехай на сім світі / Мене за вас покарає...)
Як же було покарано ватажка гайдамаків? (Івана Гонту російський уряд віддав на розправу полякам як підданого Речі Посполитої. Ув’язненого негайно вивезли у штаб-квартиру коронного ловчого графа Ксаверія Браницького в село Серби. Тут інквізиційний трибунал, що складався з трьох католицьких ченців і одного ксьондза, після довгих тортур над підсудним виніс вирок: «Казнь должна продолжаться 14 дней; в течении первых десяти палач должен ежедневно снимать с его спины полосу кожи, в 11-й день отрубить обе ноги, в 12-й обе руки, в 13-й — вырвать сердце и наконец в 14-й — отрубить голову. За-тем части его тела должны быть прибиты к виселицам, возд-вигнутым в 14 городах Украины». Але мужність Гонти, за якої годі було сподіватися, що мученицька смерть і страждання героя налякають силою зігнаних селян, прискорила розв’язку:
«Браницький приказал обезглавить Гонту на третий день и продолжить исполнение дальнейшей казни на трупе»)
• Яким чином відбувалося трактування образу І. Гонти польськими письменниками та Т. Шевченком? (Якщо польські письменники та історики зображували Гонту кривавим злодієм, безжалісним убивцею власних дітей, то у Шевченка це рагічний образ патріота, вірного сина свого народу. Описуючи муки батька-вбивці, поет не тільки висловлює щире співчуття до нього, а й сам страждає разом зі своїм героєм).
Іван Гонта
• український шляхтич за походженням, одружений із шляхтянкою;
• сотник надвірних козаків у Потоцького;
• приєднався до козаків;
• діяв за переконаннями;
• свідомий свого обов’язку стати в боротьбі;
• загальній справі приніс і свою кар’єру, становище і родинне щастя;
• сила волі, любов до Вітчизни, добре серце;
• твердість характеру, непохитна воля виявилися у вбивстві власних дітей;
• відданість присязі;
• батьківські почуття змушують поховати дітей потай;
• трагічний образ патріота, вірного сина свого народу
4. Самостійна робота
Скласти сенкани до образів Яреми та Гонти.
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Робота на картках Картка № 1
1. Чому, на ваш погляд, І. Гонта спочатку відмовився ховати своїх дітей, а потім потайки від усіх здійснив цей обряд?
2. Що мав на увазі Т. Шевченко, висловлюючись: Посіяли гайдамаки / В Україні жито, / Та не вони його жали? Свої міркування обґрунтуйте.
3. І. Гонта вимушений був покарати своїх дітей, оскільки він: а) їх не любив; б) вважав їх позашлюбними; в) ненавидів ляхів; г) поклявся карати католиків.
Картка № 2
1. Як на ваш погляд, чому Лейба допоміг Яремі визволити Оксану з неволі? Це було виявом щирості, відчайдушності чи, навпаки, хитрості, улесливості?
2. Висловіть своє ставлення до вчинку Гонти щодо покарання власних дітей. Чи міг він уникнути цієї страти? Відповідь вмотивуйте.
3. «Ти поїла невеликих, добру не навчила»,— так звинувачував І. Гонта:
а) власну дружину; б) базиліанську школу; в) віру католицьку; г) життєву долю своїх синів.
VI. Підсумок уроку
Коліївщина тривала один місяць, у поемі «Гайдамаки» — «трохи не рік». Подібні відступи від життєвих фактів художньо виправдані. Т. Шевченко писав не історію цього повстання, а поетичний твір і мав цілковите право на домисел. Поет прагнув показати широкий розмах і велику силу повстанського руху, його могутній заряд суспільного перетворення.
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності
VIII. Домашнє завдання
Підготуватися до написання контрольного твору на задані теми.