Урок №55. Пантелеймон Куліш. «Чорна рада» - перший український історичний роман. Історична основа сюжету
Мета: ознайомити учнів з історичною основою твору, з передісторією написання, розповісти про першу публікацію твору; поглиблювати знання про історичне минуле рідного народу; вправляти у вмінні визначати теми, сюжетні лінії, проблематики художнього твору; виховувати почуття любові до України, національну свідомість.
Тип уроку: засвоєння нових знань
Обладнання уроку:підручник з української літератури для 9 класу; текст роману
Хід уроку.
І. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
1. Літературна вікторина «Чи все я знаю про П. Куліша?»
Спростуйте або підтвердіть запропоновану думку:
• «Могучий майстер української мови й творець українського правопису»,— так зазначив про П. Куліша Т. Шевченко. (Ні)
• Фольклор був для Пантелеймона Олександровича поштовхом до слова, книжки, самоосвіти. (Так)
• «Духовна мати» для митця — «Новгород-Сіверська гімназія». (Ні)
• Балади Є. Гребінки П. Куліш вивчив майже всі напам’ять. (Ні)
• Справжнім відкриттям для чутливого до краси національно свідомого гімназиста Пантелеймона виявився збірник «Українські народні пісні», укладений М. Максимовичем.(Так)
• У 1841 р. П. Куліш закінчив юридичний факультет Київського університету. (Ні)
• Пантелеймон Олександрович вперше познайомився з М. Костомаровим, Т. Шевченком, перебуваючи на засланні у Тулі. (Ні)
• «Кулішівка» — збірка поетичних творів митця. (Ні)
• П. Куліш вважав, що політична боротьба шкідлива для справи національного відродження. (Так)
• Перша поетична спроба письменника — поема «Маруся Бо-гуславка». (Ні)
• П. Куліш був головним редактором журналу «Основа». (Ні)
• Псевдонім дружини письменника — Ганна Барвінок. (Так) Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється
1 бал.
ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
IV. Сприйняття і засвоєння нового матеріалу
1. Слово вчителя
Теорія літератури
Роман — вид епічної літератури, для якого характерні значний обсяг і складність будови, широке зображення подій і докладне розкриття життєвих доль людей чи однієї людини упродовж тривалого часу. Цей жанр дає авторові змогу докладно передати історію формування характерів персонажів, показати умови їхнього життя і побуту, розкрити психологію, описати боротьбу за тривалий проміжок часу на тлі важливих історичних подій, а також соціально-класові й національні відносини. У романі буває кілька головних сюжетних ліній, які часто взаємопереплітаються та перехрещуються. Якщо романи одного автора пов’язані сюжетом, ідейним задумом, образами персонажів, тоді їх називають дилогією (два твори), трилогією (три твори), тетралогією (чотири твори) або говорять про цикл романів (якщо їх багато). Особливості роману:
• докладне розкриття історії формування характерів багатьох персонажів, показ їх побуту, психології, праці, кохання тощо за тривалий проміжок часу;
• наявність розгорнутого сюжету або кількох сюжетних ліній, об’єднаних спільним задумом;
• велика кількість дійових осіб;
• докладність описів і розповідей;
• прозова (рідше віршована) форма;
• великий обсяг.
За змістом розрізняють романи соціальні, психологічні, історичні, сімейно-побутові, сатиричні, філософські, науково-фантастичні, пригодницькі та ін.
Роман-хроніка — це такий прозовий твір, у якому розкривається послідовна історія певних суспільних або родинних подій за тривалий проміжок часу.
Історичний роман — роман, у якому відтворюється історична епоха на прикладі конкретних людських долях і подіях.
2. Повідомлення учня про причини написання та історію видання роману “Чорна рада”
Письменницький талант Пантелеймона Куліша найповніше виявився у прозі. Причому активніше і з більшим успіхом він виступив як прозаїк у перші десятиріччя своєї творчої діяльності, в 40-60-х роках.
Розробляв письменник чимало прозово-епічних жанрів, а в деяких з них став новатором, увівши в українську літературу нові для неї на той час жанри - оповідання - ідилію (“Орися”), історичний роман (“Чорна рада”), історичне оповідання (“Січові гості”).
Роман “Чорна рада” - найвизначніший художній твір П. Куліша. Його поява знаменувала собою піднесення української прози на новий, вищий рівень після повістей Г. Квітки - Основ’яненка. Загалом “Чорна рада” стала одним з вершинних досягнень української прози ХІХ століття.
В умовах поглиблення в українському народі національної свідомості , а відтак й інтересу до свого героїко-драматичного минулого, з появою праць з історії України та художньо-історичних творів, таких, як “Тарас Бульба” М. Гоголя, “Гайдамаки” Т. Г. Шевченка, “Чайковський” Є.Гребінки, П. Куліш захоплюється вивченням цих праць і творів, проймається думкою про потребу широкого й глибокого художньо-історичного осмислення своєї минувшини в її визначальних процесах, суспільних рухах, як це вже робилося в літературах інших народів.
Робота над твором тривала понад чотирнадцять років. Пантелеймон Куліш захоплювався романами В. Скотта і під їхнім впливом у нього народився задум написати історичний роман на українському ґрунті. До здійснення цього задуму його підштовхнула також повість М. Гоголя «Тарас Бульба», aлe на противагу гоголівському творові Куліш хотів створити роман, який би ґрунтувався на історичних фактах, зафіксованих літописцями. У «Літописі Самовидця» письменник знайшов історичну основу для майбутнього роману — опис «Чорної ради» біля Ніжина.
Перша редакція “Чорної ради” була написана українською мовою в 1845-1846 рр., однак арешт і заслання Куліша за причетність до Кирило-Мефодіївського товариства перешкодили публікації повного тексту роману. В 50-х роках він створює другу редакцію роману, перекладає його російською мовою і публікує 1857 року в журналі “Русская беседа”. Того ж року виходить окремими виданнями - українською мовою - в Петербурзі, російською - в Москві.
3. Про історичну основу роману
Історична основа роману
Після Переяславської угоди 1654 року і смерті Богдана Хмельницького між козацькою старшиною починається боротьба за гетьманську булаву на Лівобережній Україні. Оскільки боротьба за булаву була гострою як ніколи, відбулася Чорна рада (термін на позначення козацької ради, в якій, крім старшини, брала участь велика кількість рядових козаків. Слово «чорна» походить від «чернь» — так старшина називала рядових козаків, а також нижчі верстви суспільства). Найвідоміша Чорна рада відбулася 17-18 червня 1663 року біля Ніжина, де старшина і тисячі рядових козаків, і «некозацьких добровольців » (селяни і міська біднота) зібралися на вибір нового гетьмана.
Між інтересами старшини і черні пролягала велика прірва. Кандидатами старшини були наказний гетьман Яким Сомко і ніжинський полковник Василь Золотаренко, кандидатом від черні виступив кошовий Запорозької Січі Іван Брюховецький, який обіцяв зменшити побори. Брюховецького підтримував і уряд царської Росії, який розраховував на його допомогу в поширенні впливу на Україну. Перед радою Брюховецький пообіцяв запорожцям, що дозволить безкарно грабувати майно Сомка, Золотаренка та їх прибічників. Ця обіцянка поширювалася й на чернь, яка допомогла б йому стати гетьманом. Чернь перемогла, гетьманом обрали Івана Брюховецького, який згодом наказав низовцям розігнати чернь і скарав на смерть Сомка, Золотаренка й інших старшин.
У «Чорній раді» П. Куліш використав численні історичні та фольклорні джерела. Письменник прагнув до точної хронологізації подій і відтворення соціально-історичного змісту епохи, відтворюючи суперечності між козацькою старшиною та рядовим козацтвом і селянством, прагнення народу до соціальної рівності. Разом з тим, показуючи станові відносини, Пантелеймон Куліш підносить ідеал станової суспільної гармонії, єдності української народності, заснованої на вірності національним традиціям.
У «Чорній раді» Куліша особливо виразно відчувається поетика романів В. Скотта: герої реальні і вигадані діють на сторінках твору згідно з принципами романтизованої історичної легенди, де любовні пригоди переплітаються з описом національної історії. Тому, хоча Куліш і прагнув до історичної достовірності, але часто над істориком перемагав митець, і письменник відхилявся від історичних фактів.
4. Тема, ідея, проблематика твору
Тема: Зображення суспільно-політичних умов на Україні у часи Руїни після смерті Б. Хмельницького і обирання нового гетьмана на «чорній раді», що відбулася 1663 року в Ніжині.
Ідея: Викриття і засудження доби Руїни, яка призвела до соціального розладу між селянами і поміщиками, міщанами і шляхтою, міщанами і козаками, низовим козацтвом, «черню» і козацькою старшиною; також засудження підступності, брехні, жаги до збагачення, прагнення заволодіти гетьманською булавою будь-яким шляхом (І.Брюховецький); заклик до єднання за «цілість України», яку намагаються «розідрати надвоє».
Основна думка:
А) зображуючи минуле, автор прагнув збагнути й оцінити сучасне;
Б) народ — рушійна сила у визначенні своєї подальшої долі;
В) «усяке багатство, усяка слава — усе воно суєта суєт»;
Г) «нема там добра, де нема правди».
Жанр: Перший історичний україномовний роман, роман-хроніка.
Проблематика твору:
(Морально-етичні: зрадництво, продажність верхівки, владолюбство і протиставлення їм вірності своєму обов’язку, відданості рідній землі та народу України (підтверджується образами); проблема людського щастя: батьки і діти, кохання і щастя людське; проблема і роль державного діяча.
5. Особливість назви твору.
Події у творі відбуваються незабаром після возз’єднання України з Росією. На Україні розгорнулась складна політична боротьба за владу, що і призвела до Чорної ради в Ніжині 1663 року, на якій було скинуто тимчасового гетьмана Сомка й обрано гетьманом І. Брюховецького. На раді, крім козацької старшини, були також запорожці, селяни, міщани («чернь»), тому її і названо чорною радою.

6. Визначення сюжетних ліній роману - історичної (розвиток суспільних подій, пов’язаних з Чорною радою), любовна (історія кохання).
7. Композиція.
Твір містить 18 розділів.
Автор влучно використав композиційний прийом — подорож героїв. Цей прийом дає змогу показати широку панораму народного життя, різні стани, верстви населення, ознайомити і героїв твору, і читачів із тим, як і чим живе й дихає народ, складними соціальними проблемами тогочасності.
Експозиція: Зображення історичної епохи, у якій відбуватимуться події твору, знайомство з головними героями роману.
Зав’язка: Прагнення Шрама підтримати на раді Я. Сомка, подолати розбрат і безлад серед козацтва.
Кульмінація: Проведення «чорної ради», за підсумками якої І. Брюховецький — гетьман, Я. Сомко — в’язень.
Розв’язка: Смерть Я. Сомка, І. Шрама; одруження Петра з Лесею.
8. Робота над змістом твору.
І розділ
• Чому в підзаголовку до назви роману зазначено: «Хроніка 1663 року».
• За яких часів відбуваються події у творі? Про що це свідчить?
• Що П. Куліш зазначає про Череваня, знайомлячи цього героя з читачем? («…Був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатилось за десятилітню війну з ляхами. Річ тут про Б. Хмельницького, як він років з десяток шарпав з козаками шляхетних ляхів і недоляшків. От тоді-то й Черевань доскочив собі незчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло Києва»)
• Яких страждань у минулому зазнав Василь Невільник? («Ох, боже правий! Далась мені та проклята неволя добре знати, не забуду її довіку!»)
• Через що Шрам одночасно був попом і полковником?
• Як історичні події вплинули на життєву долю полковника?
• Кого звинувачує П. Куліш у зрадництві простого люду, а кого возвеличує?
• За яких умов «розлилась козацька слава по всій Україні…»?
• За що Шрам отримав таке прізвище?
• Що змусило полковника з сином вирушити у далеку путь? («Шрам, думав, як би Вкраїну на добру дорогу вести…»)
• Як піп отримав звання полковника? («Послужив я православному християнству з батьком Хмельницьким, послужу вам, дітки, ще й тепер, коли буде на те ваша воля. Як почула ж се рада, то так і загула от радості. Зараз окрили Шрама шапками, військовими корогвами, дали йому до рук полковницькі клейноди, вдарили з гармат, та й став панотець Шрам полковником»)
ІІ розділ
Яким постав у вашій уяві старець-кобзар? («А в божого чоловіка довга, до самого пояса, борода іще краще процвітала сіди-нами, а на виду дідусь просіяв якимсь світом. Співаючи пісню, од серця голосить і до плачу доводить, а сам підведе вгору очі, наче бачить таке, чого видющий зроду не побачить») За що був вдячний Василь Невільник старцеві? («А ти виспівав за мене сто золотих червоних; от я ізнов між хрещеним миром, ізнов почув козацьку мову!»)
Яке лихо сталося за Дніпром після смерті Б. Хмельницького? («Жодного ладу між козаками»)
Як козаки ставилися до Ніжинського Я. Сомка? Чим це пояснити? («Хто він і розумом, і славою узяв над усіма, да й йому не дають гетьманувати. Сомко, бачте, навпростець іде, не хоче нікому придіте поклонімося. Отаке як завелось між старшими головами, то й козаки пішли один против одного») Що свідчить про зневажливе ставлення Я. Сомка до І. Брюхо-вецького? («Сомко налаяв Іванця свинею, чи що? Не свинею, а собакою, да ще старим собакою, да ще не на самоті, чи там як-небудь напідпитку, а перед отаманням, перед генеральною старшиною, на домовій раді в гетьмана»)
Які непорозуміння виникли між двома претендентами на гетьманську булаву?
Через що Я. Сомко принизив гідність Юрка Хмельницького? Яким шляхом І. Брюховецький намагався отримати для себе прихильність козаків? («Іванець маючи в себе од усіх льохів гетьманських ключі, підчистив щиро срібло, скілько його там осталось, да й махнув на Запоріжжя. А там сипнув грішми, так запорожці за ним роєм. А він, ледачий, з усіма обнімається, да братається, да горілкою поїть…») Як Шрам визначив мету своєї подорожі? («…А іду от чого. Україну розідрали надвоє: одну часть, через недоляшка Тетерю, незабаром візьмуть у свої лапи ляхи, а друга сама по собе перевернеться кат знає на що. Я думав, що Я. Сомко вже твердо сів на гетьманстві,— а в нього душа щира козацька,—
Так міркував я, що якраз підійму його з усіма полками на Тетерю, да й привернем усю Україну до одної булави»)
III Розділ
Що свідчить про заможність Череваня?
У чому виявилася сміливість П. Шраменка? («…Переплив Случ під кулями? Їй-богу, я й досі дивуюсь, що таке молоде, та таке сміле!»)
Яку загадку запропонував І. Шрам розв’язати М. Череваню? Про що вона свідчила?
За що Меланя Череваниха дорікала своєму чоловікові? Як Шрам поставився до Лесі, побачивши її у світлиці? Яким чином у романі відтворено сватання? Що характерно для цього обряду?
За яких умов Череваниха погодилася на заручення своєї дочки з П. Шрамом? («…Тільки ж бо треба чинити таке діло по-християнськи. Наші діти й баби, як думали заручати дітей, то перше їхали з усею сім’єю на прогулку до якого монастиря да молились богу. От бог давав дітям і здоров’я, і талан на всю жизнь. Се діло святе: зробімо ж і ми по-предківськи») Про який сон розповіла Меланія Петру? Для чого вона звернулася до ворожки?
Якого вбачала для себе зятя Череваниха? («…Кращий над усе панство і лицарство був молодший гетьман: замість очей — зорі, на лобі — сонце, на потилиці — місяць») Чим був вражений Петро, слухаючи вимоги Меланії до майбутнього суженого його дочки?
IV Розділ
Як П. Куліш описує історичне минуле «старого діда Києва? («Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх боків збирались…Скільки-то князів, лицарства і гетьманів добуло, воюючи за тебе, слави; скільки-то на твоїх улицях, на тих старосвітських стогнах, на валах і церковних цвинтарях пролито крові християнської! Уже про тих Олегів, про тих Святославів, про тії ясири половецькії нічого й згадувати. Ту славу, тії злигодні вибила нам із голови безбожна татарва, як уломився Батий у твої Золоті ворота») З приводу чого Шрам оглядав Київ із сумом? Через що козаки називали міщан личаками, а міщани козаків — кармазинами?
Що стало перешкодою Шраму для проїзду вздовж вулиці міста? Чому полковник не виявив бажання долучитися до святкування народження дитини Тараса Сурмача? («Чи до речі ж
Оце чоловікові, приїхавши до церков божих, до мощей святих, застряти на хрестинах?»)
Як на це зреагувало товариство при дорозі? («Усі так і загорілись, бо міщане вже давно на городове козацтво та на старшину важким духом дихали»)
Чим був схвильований Шрам після розмови з козацтвом? Кого звинуватив полковник у прагненні козаків зібрати чорну раду?
Чому Шрам називав Череваня Барабашем? Як на це зреагував ображений?
V Розділ
Хто був засновником братської школи на Подолі у Києві? («…Гетьман Сагайдачний церкву збудував і монастир братський з школами устроїв, щоб теє братство дітей козачих, міщанських і всяких учило, людям у темноті розуму загинути не давало»)
Яких народних героїв-ватажків з народу вшановували ченці церкви? («Був там намальований і Нечай, і Морозенко, і козак Байда, і Самійло Кішка»)
Як у творі зазначено про дозвілля козаків? Про що це свідчить? («Тут і бандури, тут і гуслі, тут і співи, й скоки, і всякі викрутаси. Отже одкуплять було бочки з дьогтем, да й розіллють по базару; одкуплять, скілько буде горшиків на торгу, да й порозбивають на череп’я; одкуплять, скілько буде маж із рибою, да й порозкидають по всьому місту») Чому П. Куліш пишався Запорізькою Січчю? («Може тим, що Запорожжє іспоконвіку було серцем українським, що на Запорожжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались, козацькі предковічні пісні до посліду дней не замовкали, і було те Запорожжє, як у горні іскра: який хоч, такий і розідми з неї вогонь. Тим-то, мабуть, воно й славне поміж панами й мужиками, тим воно й припадало так до душі всякому») За що Шрам піддав критиці запорожців? («Поки ляхи да не-доляшки душили Україну, туди втікав щонайкращий люд з городів, а тепер хто йде на Запорожжє? Або гольтіпака, або злодюга, що боїться шибениці, або дармоїд, що не звик заробляти собі насущного хліба. Сидять там окаяннії в Січі да тілько п’янствують, а очортіє горілку пити, так і їде в городи да тут і величається, як порося на орчику. Цур їм із їх скоками»)
Що згадав про своє минуле Василь Невільник? («…Я колись таким вигадчиком був, поки літа не приборкали та проклята
Неволя не прилучила! Гасав і я, як божевільний, по степах за кабардою, вигадував і я усякі вигадки; знали й мене у городах і на степах, знали мене шинкарі й музики, знали пани й музики, знало лицарство й хлібороби»!)
• До якої хибної думки вдалися Кирило Тур та Богдан Чорногор?
VI Розділ
• Які враження охопили Шрама, коли він побачив Я. Сомка?
• Як названий гетьман поводив себе з гостями?
• Що свідчить про чесність і порядність Я. Сомка у ставленні до своїх суперників?
• Як гетьман реагував на прагнення окремих козаків щодо проведення чорної ради?(«Нехай лиш виїдуть у Переяслав царські бояре, побачимо, як та чорна рада устоїть проти гармат! Запорожців тоді я здавлю, як макуху, гетьмана їх поверну в свинопаси, а дурну чернь навчу шанувати гетьманськую зверхність»)
• Яким чином Я. Сомко прагне протистояти ворогам? («…Скоро одбуду царських бояр, хочу йти на окаянного Тетерю. Виженем недоляшка з України, одтиснем ляхів до самої Случі, да, держачись за руки з Москвою, і громитимем усякого, хто по-куситься ступити на руськую землю!»)
• Про що свідчать заручини гетьмана з Лесею Череванихою?
• Як Я. Сомко охарактеризував Кирила Тура?
• Чи було це зроблено об’єктивно? («…Низовці зледащіли після Хмельницького, а все-таки між ними єсть люди драгоціннії. От хоч би й отсей Кирило Тур. Не раз він мені ставав у великій пригоді. Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває»)
• Що мав на увазі Шрам, зазначаючи: «Перевелись тепер лицарі в Січі і зерно висіялось» за війну, а в кошу осталась сама полова?»)
• Яке враження справив Кирило Тур на полковника?
- Яким зображений “Божий чоловік” в романі.
V. Підсумок.
VI. Домашнє завдання.
Зіставлення образів, вчинків та ідеалів Івана Шрама, Михайла Череваня, Матвія Гвинтівки.