План конспект 7 клас Тема: Прикладка як різновид означення. Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки. Контрольне аудіювання.
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 15-03-2013, 11:35

Тема: Прикладка як різновид означення. Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки. Контрольне аудіювання.

Мета: дати поняття про прикладку як різновид означення, формувати вміння  розрізняти прикладку й означуване нею слово, правильно записувати  прикладки-загальні та власні назви, обгрунтовуючи вживання і невживання тире або лапок відповідними правилами; розвивати увагу, пам’ять, логічне мислення.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання:  роздавальний матеріал, підручник.

 

Хід уроку

 

І. Перевірка домашнього завдання.

 

*Робота біля дошки. Виконання індивідуальних завдань двома-трьома учнями.

 

 

Картка 1

 

Переписати речення, підкреслити в кожному граматичну основу. З’ясувати, яким членом речення є неозначена форма дієслова.

 

Князь наказав збирати рать. (О.Ольжич.) Князь Святослав спочити повелів. (О.Омельченко.) За правду, сину, будь готовим своєю кров’ю розписатись. (П.Перебийніс.) І праця кличе вас, як мати,  орати, сіяти, косить, тесать, копати, будувати! (М.Рильський.) Я не встиг ще на світ надивиться. (М.Сингаївський.) І горлиці летять мене зустріти зблизька. (А.Малишко.) Літнього ранку з рідної хати  вийдеш у світі долі шукати. (В.Раєвський.)

 

 

 

Картка 2

 

Переписати, вставивши пропущені букви та знявши риску. В кожному реченні підкреслити граматичну основу. З’ясувати, яким членом речення є неозначена форма дієслова.

 

Обридла дневі суєта людськая, спустився він спочити в т..мноті. (Л.Глібов.) Усякий клопіт голови морочить, а серце відпочить ні/як не/хоче. (М.Рильський.) Ходити вчився я у полі. (П.Перебийніс.) А соняшники вийшли на городи і до ставка вм..ватися біжать. (М.Сингаївський).  От як над/вечір сонечко сх..лилось, мій Влас полуднувати сів. (Л.Глібов.)

 

 

Картка 3

 

Переписати речення, підкреслити в кожному всі члени речення. Вказати означення узгоджені й неузгоджені.

 

І пахне хлібом батьківський поріг. Радію я, коли знаходжу слово із пахощами й кольором. Тарас у бронзі думи снить пророчі. Наснились нам зорі вночі над Дніпром. Упіймалась риба-щука, мабуть, метрів з півтора.

З творів А.Малишка.

 

 

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

 

* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 233).

 

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

* Прочитати. Вказати прикладки та означувані слова. На що вказує кожна прикладка? Які з прикладок є власними назвами?

 

Чоловік на селі жив Тимоха, і була в нього жінка Солоха. (Б.Грінченко.) Збудилась Анна-королева і стала при вузькім вікні. (Д.Павличко.) Принцесо Анно, вже готова ванна! (І.Драч.) Сніговик Морквяний ніс вгору віника підніс і питає: "Перехожі, чом на мене ви не схожі?” (О.Сенатович.) У бригадира Сави слова ласкаві, та думки лукаві. Не боюся  лева з міста Могилева. (Нар.творч.) Чи знаєте ви річеньку Мурашку? Цю річеньку знайти на карті важко. (П.Перебийніс.) Летіть, птахи, не журіться, в Дунай-річку задивіться. (П.Усенко.) Там, де колгоспи "Україна” й "Праця”, буля зупинки явір шелестить. (О.Довгий.)

 

*  Робота з підручником. Виконання вправи 654 (усно).

 

V. Вивчення нового матеріалу.

 

* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 234)

 

*  Прочитати. Вказати прикладки й означувані ними слова. Пояснити вживання і невживання  дефіса.

 

І. Вистраждану пісню солов’їну я беріг, як неньку Україну. (Д.Луценко.) Живу тобою, Україно-мати, з твоїми ворогами не в ладу. (А.Бортняк.) Край Чорногорівки-села текла мого дитинства річка. (В.Сосюра.) Гей, ростіть, берези! Гей, ростіть, тополі, де село Сеньківка над рікою в полі. (О.Довгий.) На Савур-могилі тиша руки заломила. (Б.Олійник.) Був на селі вівчар Тарас, він панових овечок пас. Гусятник-хлопець заганяв од берега  гусей додому. (Л.Глібов.) Могутній лайнер "Україна” чумацьким шляхом з-за Дніпра легенько лине, мов пір’їна. (П.Воронько.) А дим гіганта корабля повзе за обрії похилі. (П.Перебийніс.)

ІІ. Згадки, згадки течуть лазурною рікою, подібні до Дніпра-ріки. (В.Сосюра.) А долі сивий наш козак Дніпро з лугами виграває. (Т.Шевченко.) Наче грім, веде надія до Славутича-ріки. (А.Малишко.) І так схотілось до Дніпра-Славути! (П.Тичина.) Який же ти принадний, красень Київ! (Д.Луценко.) З вікон і стін школи  вихопилася хвилями смутку  всім знайома пісня "Стоїть гора високая”. (М.Стельмах.) Який я дідусь? Я солдат-ветеран, на тілі рубці чотирнадцяти ран. (П.Воронько.) І слухняні велетні машини, як слони, покірні малюкам. (М.Рильський.) А недбальці хлопчаки рвуть книжки, мов  ті вовки. (О.Пархоменко.)

 

*Пояснення вчителя.

 

Через дефіс пишуться  іменники з непоширеною прикладкою (напр.: Забуяли  молодії думи-мрії.  (М.Вороний.)  Довічна мудрість матері-природи.(Д.Луценко.) І мерехтить росина-бубонець. (Є.Гуцало.)

Дефіс не ставиться:

якщо прикладка стоїть перед означуватим словом  і своїм значенням близька до  прикметника:  красуня дівчина, богатир юнак  але  дівчина-красуня, юнак-богатир;

якщо прикладка, що стоїть після означуваного слова. є іменником-власною назвою: ріка Дніпро, гора Говерла  але Дніпро-ріка, Говерла-гора;

якщо  означуване слово й прикладка становлять  родове й видове поняття: квітка троянда, риба  щука  але троянда-квітка,  щука-риба;

між словами типу добродій, пан, громадянин і наступним іменником-власною назвою: пан Богдан, добродій Бондаренко.

Складні сполучення, що  називають рослини, пишуться через дефіс (напр.:Розмай-трава усохла з пожару чи з розлуки. (А.Малишко.) Приворотний напій хай мені б помогли наварити  нечуй-вітер на луках і синя волошка в полях. (Є.Гуцало.) Тільки сонечко пригріло, мати-й-мачуха з’явилась. (В.Паронова.)

 

VІ. Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

* Попереджувальний диктант.

 

У полум’ї смарагдових  вулканів  верхів’я кленів і дубів-титанів. (Д.Луценко.) В горах вили, як вовки, хуги та хуртечі. Снігу велетням дубам нанесло по плечі. (Д.Павличко.) Дуби-філософи руками благословляють даль і нас. (М.Стельмах.) Тільки ніч вигойдувала зорі у підніжжі скелі Кічкіне. (О.Довгий.) Чаклунка ніч зорю знаходить в осіннім полі, в борозні. (М.Сингаївський.) Зросли в артілі "Січ” сади.  А спробуй ти за день сходи! (М.Нагнибіда.) Десь у веселому краю зійшлися у гаю ведмідь товстий і волохатий, весвітній пасічник-ласун, завзятий Цап-стрибун і телепень Осел вухатий. (Л.Глібов.) Подай-но лапу, задавако Лорде! Я, бач, людина, це тобі не жарт! (М.Рильський.)

 

* Переписати. Пояснити написання прикладки через дефіс і окремо.

 

Кажуть в народі правдиві слова: "Хліб-годувальник – всьому голова!” (Л.Компанієць.) Владико-хліб! Воістину владика усіх і континентів, і держав, у тебе сила й влада превелика... Підносив дід-мудрець на таці дари землі й людської праці. (Д.Луценко.) Виходить на вічну дорогу мати: "Ой сини-соколята, звідкіль виглядати?” (А.Малишко.) Дід грузин мене, спасибі, перевіз на другий берег. (В.Щвець.) В селі будує хату дід-чабан, коли в долині осіда туман. (О.Довгий.) А дід вітряк з-під сивого крила у мливі теплім висивсь в одиночку. (А.Малишко.) А по морю йдуть баркаси, обважнілі від улову. Молодий рибалка-красень в пісні славить  чорноброву. (М.Нагнибіда.) Скажи нам, дівчино-краса,  чого печалиш зір? (А.Малишко.)

 

*Вибірковий диктант. Виписати прикладки разом із означуваними словами.

 

І. Дзвони й кобзи, дзвоніть, дзвоніть!  Добрий день, Україно-мати! (М.Самійленко.) Мати Україно, сонце чорнобриве, уклоняюсь піснею тобі. (П.Перебийніс.) Земле Вітчизно, на те не ріс, щоб в рідній хаті наругу зніс. (П.Усенко.) Шабля-нещадимиця, Богданова жона, що вона розказує, проказує вона? О шабле-полонянко, нам волю спороди! Куди ж ти мчиш, куди? (І.Драч.) А вже метнули в битву козаки, і дико скрикнув ординець-татарин, сповзаючи з високої луки. (А.Малишко.) Гетьман, застогнавши, сідає на білого  змія-коня і лине назад до порогів крізь води й ліси навмання. (М.Старицький.) Веде ватагу Залізняк Максим, його чекає Гонта-побратим. (А.Малишко.)

        ІІ. Де  ж ви тепер, товариші-братове? Чи привітала доля вас в житті? (М.Старицький.) Ой нема на рідний берег броду-переходу, не знайти до роду броду через бистру воду. (П.Куліш.) Я на голос батьків з діда-прадіда йду, розділяючи з ними і славу й біду. (М.Сингаївський.) Одлітайте, хмари, за моря, моря, хай на землю зійде райдуга-зоря, щоб води напитись із Дніпра-ріки, щоб звелись під сонцем знову колоски! (В.Сосюра.) Був на селі козак Кирило Яловець, хазяйство добре мав і повний гаманець. (Л.Глібов.) А поруч жив сусіда-завидюх. (Б.Олійник.) Сусідів-хижаків знущання відбито і розбито вкрай. Ну, словом,  був собі невдаха чоловік. (М.Рильський.) Виростали у Настасі-удовиці двоє хлопчиків на хлібі і водиці. (П.Перебийніс.) А сирітка безталанна – красна дівчина Оксана. (Н.Забіла.)  Одарка-няня, що колись  мене маленьким доглядала, мені, тихенько сміючись, цю саму загадку сказала. (Л.Глібов.)

 

* Пояснювальний диктант.

 

І. З урочищ тихих та узвиш біжить лугами річка Здвиж. (М.Сіренко.) В Москві-ріці будови відбивались, як трепетне видіння несказанне. (М.Рильський.) Цілує квітки миле сонечко жовтогаряче, і річка Ірпінь з небуття воскресає неначе. (С.Литвин.) Там, де долина Арарат, живе мій друг, живе мій брат. (В.Швець.) Широкі в Чехії дороги, тугі й міцні, як полотно. Ми їхали до міста Брно. (Т.Масенко.)

ІІ. Борвій-буран схопив дерева в бран, з князів-дубів зірвав іржаві зорі. (І.Драч.) Гойдає тихо віти в лісосмугах веселий розбишака-вітерець. (О.Довгий.) Замовкли давно журавлі, і сонця любов охолола  до нашої нені-землі. (В.Сосюра.) І не старіють птиці солов’ї! (А.Малишко.) Чую чудо-солов’я. (П.Перебийніс.) Вже пташата ластів’ята бавляться в моїх долонях. (І.Драч.) На подвір’ї у бабусі красень півень, кури, гуси. (В.Паронова.) Нікчему півня шукай, де росте курай. (Нар.творч.) Мухтар-собака розумний був, нікого не підпустить. (І.Сенченко.) Мама ведмедиця мовила сину: "Ти зоставайся, а я по малину”. (О.Пархоменко.) Лев-дідуган на світі довго жив, багато лиха наробив. (Л.Глібов.) Дядько дощ стоїть над лісом, неба велетень сяга. Він сміється, мов залізом  дудонить: "Га-га! Га-га!” (Д.Павличко.)

 

* Переписати прислів’я, на місці крапок уставляючи прикладку.

 

 Хто ...-землю доглядатиме, ніколи  не голодуватиме. У найдовшого дня теж є син-... . Ніч-...  не дасть погибати. Щука-...  в морі грає, а й  та собі пару має!

Народна творчість.

Для довідок. Матір. Вечір. Мати. Риба.

 

* Диктант з коментуванням.

 

І.  Хай серце порадіє й пощемить за кожний кущик матері-природи. (Д.Луценко.) Гілки й дуба зрізані снарядом, і кожен сук стирчить, немов культя. Дуб-інвалід стоїть із кленом рядом, клен-підліток лиш розпочав життя. І над ним схилився друг-світанок, за світанком вийшов день-юнак. І дівчатко вибігло на ганок напувать теля чи просто так. (П.Воронько.) Вдяг ясень-князь кирею золоту, а дика ружа буйнії корали. (Леся Українка.) Вітри-заброди палять синій гай, плюндрують небо, розкрадають зорі. (Є.Гуцало.)

ІІ.  О ранку-самоцвіте, о краю рідний мій! (М.Самійленко.) Зорі-очі, очі-зорі тут і там. (М.Вороний.) У небесах схоластики  не видно мислі-ластівки, не видно думки-блискавки, що бігає навискоки. (Д.Павличко.) Кінь-пенсіонер замріявся про половецьку гриву, обмиту в росах. (А.Малишко.)  Ниточку між нами слово-човник тягне, мріяти в цю пору серце моє прагне. (Д.Павличко.) Не все  вмістить зумів рядок-прокруст. (Є.Гуцало.) А у серці з туги-муки завелись мені гадюки. (М.Старицький.) Може, то відьма-гарячка спогади й мрії зібрала? (Леся Українка.)

ІІІ. Живи, душе-дитя, живи! Радій, вітаючи все суще! (М.Самійленко.) Чаклунка ніч зорю поклала в долоню сонному хлопчиську. (М.Сингаївський.) Рута-м’ята братерства виростає по плечі самоповаги. (І.Драч.) Осінь ходить на милицях, дзвонить медалями,  а вдовиця-шипшина палає коралями. Все курятся, все димують сніговійниці-тополі. (Є.Гуцало.) В безсмертя візьмемо з собою євшан-зілля гіркого із наших вкраїнських степів. (Є.Гуцало.) Та біла зима під  зимовим  наркозом женьшенем калини врятує мене. (І.Драч..)

 

Словник. Схоластика -  суха, мертва наука, буквоїдство.

 

* Навчальний диктант.

 

І. Гербери-квіти звідкілясь привозять, гербери-квіти сонячно горять. Гербери-квіти урочисто носять. Мені гербер не треба дарувать! І не тому, що жовті – на розлуку, що виросли не з рідної землі. А лиш тому, що відсахнуться руки, відчувши дріт при ніжному стеблі. (Г.Чубач; 40 сл.)

ІІ. Знов на стежку повен колос хилиться все нижче. Уклонюсь тобі я в  пояс, матінко-пшенице. Під половою-лускою на твоєму полі шелестіли колискову зерна білочолі. І дзвеніла ти стодзвонно диво-колосками. Град лупив тебе з розгону, зливи полоскали. Як навіки я спочину, з грудкою землиці киньте, люди, хоч зернину рідної пшениці. Хай троянди не тривожать вічної оселі. Хай заграє над травою колос мій веселий. (П.Перебийніс;  64 сл.)

ІІІ. Якось один самотній бусел полюбив чужу буслиху. От тільки бусел-чоловік полетить кудись із гнізда, коханець уже й спускається до буслихи. І відбив-таки він її, забрав з гнізда, полетіли вони жити на нове місце до лісу.

А через день, коли бусел-коханець  прилетів на луг, його великим колом оточило пташине товариство й щось почало вичитувати  клекотом. Шарпнувся він в один бік, в другий, але навкруги стояли похмурі птахи-чорнокрильці. І притихнув він, знітився,  а товариство творить свій суд. А коли затихла буслина мова, підвів опущену голову, важко підняв крила, тріпнув ними й самотньо піднявся угору.  Злетів у високость і враз, згорнувши крила, поменшав та й каменем полетів донизу.  Ні один чорнокрилець навіть не опустився на той луг, переманена буслиха не прилетіла. Так навіть птахи розбираються, як треба вірність берегти. І це не казка-байка, не вигадка, а правда. (За М.Стельмахом; 138 сл.)

 

ІV. Підбиття підсумків уроку.

 

V.  Домашнє завдання. П.25, вправа  660.

 

Тексти для контрольного аудіювання

 

1. Добродій

 

Народився Євген Харлампійович Чикаленко у рік смерті Кобзаря – 1861 на Херсонщині. Козацький його рід походив з Полтавщини, де слово  чикала, означало рибальське знаряддя. Чикаленків дід Іван  наприкінці ХVІІІ століття мешкав у запорозькому зимівнику і займався хліборобством. Захоплення хліборобською працею передалося від діда батькові Харлампію. Здобувши освіту, Харлампій  вступив на державну службу й дослужився  до посади секретаря суду, що давало право на  звання мирового судді. Проте тричі на тиждень Харлампій  Чикаленко приїздив, долаючи  30 верст, до рідного села, аби вести сільське  господарство.

Осиротів Євген десятирічним. З того часу його долею опікувався дядько. Саме він відвіз племінника до престижного пансіону англійця Рандаля в Одесі. Невдовзі пансіон було перейменовано на реальну прогімназію. Серед викладачів з’явилися непересічні особистості, зокрема композитор і перекладач "Одіссеї” українською мовою Петро Ніщинський.  Саме він заклав першу духовну "цеглину” в освіту й національну свідомість  юного Євгена Чикаленка. За його порадою він почав читати Шевченка  й  Гоголя.

Опинившись у Києві, Чикаленко знайомиться з професором історії Володимиром Антоновичем, композитором Миколою Лисенком. Разом із ними бере участь у  роботі "словарної комісії”, що працювала над створенням словника української мови за редакцією Бориса Грінченка. Юнак пробує сили в перекладі:  перекладає з німецької  оповідання Брема про тварин. Намагається вступити в університет, але це йому не вдається.

Свою мрію про університетську освіту Євген втілює в Харкові, де його зараховують вільним слухачем природничого факультету. Закінчити навчання не вдалося, бо незабаром за політичні переконання був позбавлений права проживання в Харкові, Києві, Москві, Петербурзі.  Місцем  п’ятирічного заслання Чикаленка стало рідне село.

Ще в Харкові Євген побрався  з лубенчанкою Марією з князівського роду Садикових, тож вони разом поїхали  господарювати до дядькового маєтку. Бездітний дядько заповів небожеві  маєток і чималий шмат землі.

Ось тут і виявився спадковий  господарський хист землевласника Чикаленка. Він розпочав науковий обробіток грунту і у себе, і в селян, передаючи їм  світовий агрономічний досвід.

Саме тоді Чикаленко зазнає горя в особистому житті - навесні 1995 року  він поховав восьмирічну дочку. Пам’ять дитини Євген Харлампійович вирішив вшанувати  чимось корисним для суспільства. З посагу дочки він  заснував премію  за найкраще написану історію України в одному томі (треба зазначити, що історія України Миколи Аркаса та історія Михайла Грушевського  з’явилися на світ значно пізніше).

Тим часом Чикаленко пише й видає 5 книжок із сільського господарства.

 Тривалим було його змагання з цензурою,  завданням якої було не пропустити українських видань. Згодом автор повторив видання у Санкт-Петербурзі, і загальна кількість книжок досягла 500 тисяч. Особливо актуальною була книжка про боротьбу з посухою на півдні України.

Як меценат Чикаленко зановує фонд допомоги українським письменникам, оплачує гонорари  літераторам. У рідному селі ним було засновано бібліотеку для селян. За участю Євгена Харлампійовича відбулося заснування  української демократичної партії. До її програми увійшли такі тези: свобода особи, слова, віри, введення української мови в школах, адміністрації, самостійність української території,  восьмигодинний робочий день, пенсія всім, хто дожив до 60 років.

Разом з Василем Симиренком Чикаленко починає видавати передову українську газету "Рада”.  Тут друкувалися  практично всі літератори,  кого згодом поіменовано класиками. До яких тільки заходів не вдавався Чикаленко, щоб газета  потрапляла до читача!  Вкладав у неї власні кошти,зароблені вирощуванням зерна, брав у банках кредити, продавав землю...

Євген Чикаленко оселився у Києві неподалік від  корифеїв рідної культури:  Михайла Старицького,  Миколи Лисенка, родини Косачів.  Квартал по вулиці Маріїнсько-Благовіщенській (нині Саксаганського) кияни охрестили "українським”.

Саме у  київській квартирі  Чикаленка  зупинявся 1909 року Іван Франко. Звісно, за "неблагонадійним” Євгеном Харлампійовичем  безперервно стежили. В архіві Київського жандармського управління збереглися донесення філерів  про найменші подробиці його життя.

В уряді Української Народної Республіки Чикаленкові пропонують посаду міністра земельних справ, але він вагається. Не приймає й пропозиції очолити уряд.

1919 року Євген Харлампійович Чикаленко виїхав до Галичини, звідти – до Чехії, потім – Австрії.  З України приходить звістка, що все його майно розграбоване, унікальна збірка часописів, архів і бібліотека знищені.

Живучи в Австрії, Чикаленко бідує: дружина працює на фабриці, він заробляє на хліб, заготовляючи дрова в громадському лісі.

1925 року Чикаленки переїздять до Праги, пізніше – до Подєбрадів у Чехії.  Підкосили Євгена Харлампійовича дві страшні звістки  з України: у в’язниці помер син Петро, заарештовано сина Івана. Обох звинувачували у націоналізмі й контрреволюції.

       Серце батька не витримує: Євген Чикаленко помирає у Празькій лікарні.

Умираючи, Євген Харлампійович просив, щоб по визволенні України його попіл було відвезено в Україну й розсипано  по полю. Довідавшись про це, його онук  має намір виконати дідів заповіт. (За Ю.Хорунжим; 700  сл.)

 

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

 

1.Євген Харлампійович Чикаленко народився у рік смерті

а) Тараса Шевченка;

б) Івана Франка;

в) Івана Нечуя-Левицького.

2. Першу духовну "цеглину” в освіту й національну свідомість Євгена Чикаленка заклав

а) Олександр Кониський;

б) Петро Ніщинський;

в) Павло Чубинський.

3. Слово непересічний означає:

а) невдалий, поганенький;

б) середній, посередній;

в) винятковий, особливий.

4. "Словарна комісія”, в роботі якої брав участь Євген Чикаленко, працювала над створенням словника української мови за редакцією

а) Пантелеймона Куліша;

б) Миколи Лисенка;

в) Бориса Грінченка..

5. Вільним слухачем природничого факультету Євгена Чикаленка зарахували

а) у  Санкт-Петербурзькому університеті;

б) у Київському університеті;

в) у Харківському університеті.

6. Університетської освіти Євгенові Чикаленку не вдалося завершити

а) через  політичні переконання;

б)  у зв’язку із станом здоров’я;

в)  через сімейні обставини.

7. Пам’ять померлої дочки Євген Чикаленко вшанував

а) заснуванням  притулку для сиріт;

б) відкриттям гімназії для селянських дітей;

в)  встановленням премії  за найкраще написану історію України.

8. За участю Євгена  Чикаленка  відбулося заснування 

а) української демократичної партії;

б) української соціалістичної партії;

в) української ліберальної партії.

9. Передову українську газету  "Рада” Євген Чикаленко видає разом із

а) Борисом Грінченком;

б) Платоном Симиренком;

в) Василем Симиренком.

10. В уряді Української Народної Республіки Чикаленкові пропонували  посаду

а) міністра земельних справ;

б) міністра віросповідань;

в) військового міністра.

11. З України  Євген Чикаленко емігрував

а) 1919 року;

б) 1925 року;

в) 1933 року.

12. У своєму заповіті Євген Чикаленко просив

а)  встановити йому пам’ятник на батьківщині;

б) розвіяти його прах  по українському полю;

в) розвіяти його прах над Дніпром.

 

2. Свята Тереза

 

1999 року Папа Римський прийняв рішення про канонізацію Матері Терези. Серед вироблених Ватиканом  правил  прилучення до святих  є таке: через п’ять років по смерті людини необхідно представити докази здійснених нею чудес. Таких чудес має бути не менше двох.

Свідоцтва було пред’явлено. Колишній пацієнт онкологічної клініки міста  Райджандж (Західна Бенгалія) підтвердив, що після благословення його Матір’ю Терезою в нього зникла ракова пухлина. Молода француженка, яка одержала якнайсерйознішні травми у автокатастрофі, заявила,  що після того, як вона почала носити медальйон із портретом Матері Терези,  переломи грудної клітки  зрослись. Палестинська дівчина  розповіла, що вона повністю видужала від раку після того, як у сні їй явилася Мати Тереза й сказала: "Дитино, ти зцілилася!”

Та, кого весь світ знає як Матір Терезу, народилася  1910 року в македонському містечку Скоп’є.

 Агнес була наймолодшою з-поміж трьох дітей багатого купця-албанця Ніколи Бояджиу. Родина була цілком забезпеченою, тому діти зростали у повній безтурботності.  Коли Агнес виповнилося сім років,  батько несподівано помер. Щоб вберегти  дітей від матеріальної скрути, мати  негайно відкрила власне підприємство  з продажу оздоблених ручною вишивкою виробів.  Їй вдалося не тільки забезпечити власну сім’ю, вона ще й допомагала збіднілим сусідам. Це був найперший одержаний Агнес у дитинстві  урок життєвої стійкості.

Рішення стати монахинею дівчинка прийняла чотирнадцятирічною, перейнявшись  повагою до діяльності місіонерів у Індії. Коли Агнес  виповнилось вісімнадцять,  вона вирушила назустріч  свідомо вибраній  нею долі.

Морським шляхом діставшись Калькутти, Агнес вступила  до Ордену сестер Лорето, який мав у місті місію. З вікон монастиря Лорето дівчині доводилося бачити злидарів, що просто неба вмирали від голоду й хвороб. Проте згідно з правилами монастиря Агнес не мала права покидати стін святої обителі.

 Через дев’ять років по приїзді в Калькутту (1937 року) Агнес прийняла постриг, прибравши ім’я сестри Терези на честь французької  монахині  ХІХ ст. Терези де Лізьє, яка запам’яталася своїм  винятковим  милосердям.

Під час Другої світової війни  Бенгалію охопив страшенний голод. Люди вмирали тисячами. У вересні 1946 року Тереза письмово звернулася до папи Пія ХІІ з проханням дозволити їй покинути монастир. Папа дозволив. Тоді сестра Тереза взула грубі сандалії та перевдягнулась у біле сарі, яке  носять найбідніші індійські  жінки. "Білий – колір тих, хто нічого тут не вартий. Я хочу бути поруч з такими”, - пояснила  Тереза. До білого кольору одежі вона  додала лише  блакитну смужку, а до плеча свого сарі пришила маленький хрестик.

Прилаштовувати тяжко хворих злидарів до лазарету виявилося дуже важко. Тому Мати Тереза звернулася до властей з проханням про виділення приміщення. Для притулку для знедолених було надано занедбаний і зруйнований  храм  богині Калі. Притулок одержав назву "Дім чистого серця”. У ньому перебували сотні тисяч людей. Для  врятованих від смерті Мати Тереза завжди знаходила роботу, проте чимало з них добровільно ставали їй за  помічників.

Чим Мати Тереза приваблювала людей? Насамперед – безкорисливою любов’ю до людей. Разом із мешканцями притулку вона  голодувала, мерзла, терпіла нестатки й приниження. У кожній людині вона вбачала втілення Христа. Можливо, саме це допомогло їй, подолавши страх і відразу, доглядати хворих на проказу.

До притулку почали сходитися  дівчата. 1950 року було засновано Орден милосердя.

Витримати життя в притулку вдавалося лише найбільш відданим й стійким. Обов’язкова щоденна молитва розпочиналась о четвертій ранку. Сестри-жалібниці не мали власності, крім  єдиної зміни одягу.  Виснажлива робота  тривала 16 годин на добу.

Хоч сама Мати Тереза свою працю щиро вважала "краплею в морі”, їй судилося здобути міжнародне визнання: 1979 року їй присудили Нобелівську премію миру.  Звісно, всі гроші вона вклала у діяльність місії. До речі, як і інші  кошти, які коли-небудь потрапляли до її рук.

В Індії Мати Тереза створила  унікальні пересувні клініки для лікування прокажених. У Нью-Йорку вона організувала найперший притулок для  хворих на СНІД. Вона побувала у багатьох місцях катастроф і воєн. Двічі Мати Тереза приїздила до колишнього СРСР: у Вірменію після страхітливого землетрусу в Спітаку та  в Чорнобиль.

Маючи хворе серце, Мати Тереза не погоджувалася  на  операцію, мотивуючи відмову тим, що для  її підопічних така операція була б недоступною. Коли через півроку після  перелому  ключиці (1996 р.) її в критичному стані поклали до госпіталю, вона благала лікарів, щоб їй дали змогу померти так, як  зазвичай умирають бідняки. Увесь світ молився за її  порятунок, і вона  видужала. Щойно звівшись на ноги, Мати Тереза  повернулася до своїх  злидарів.

Вона ніколи не давала інтерв’ю, не виголошувала промов, не доскіпувалася смислу життя. Вона просто допомагала, підтримувала, полегшувала страждання.  Зневаженому всіма злидареві вона говорила: "Ти не самотній!” І свято у це вірила. (За О.Слабошпицькою;  705 сл.)

 

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

 

1. Матір Терезу було канонізовано

а) 2000 року;

б) 1999 року;

в) 1995 року.

2. Значення слова канонізація таке:

а) включення особи до числа святих;

б) створення музичного духовного твору на честь особи;

в) будівництво церкви на честь особи.

3. За національністю Мати Тереза була

а) албанка;

б) турчанка;

в) румунка.

4. Рішення стати монахинею дівчинка прийняла,  маючи

а) 10 років;

б) 14 років;

в) 18 років.

5. До Ордену сестер Лорето Агнес вступила у місті

а) Делі;

б) Калькутті;

в) Багдаді.

6. Для Агнес Бояджіу  ім’я  Тереза  - це

а) псевдонім, яким вона підписувала свої  листи;

б) ім’я, яким  називала її у дитинстві мати;

в) ім’я, яке вона одержала, постригшись у монахині.

7. Заснований Матір’ю Терезою притулок  для знедолених називався

а) "Дім для розбитих сердець”;

б) "Дім чистого серця”;

в) "Дім хороброго серця”.

8. Людей Мати Тереза приваблювала насамперед

а) своїми медичними знаннями;

б) вмінням домовитися з властями;

в) безкорисливою до них любов’ю.

9. 1950 року Матір’ю Терезою було засновано

а) Орден милосердя;

б) Орден любові;

в) Орден  надії.

10. 1979 року Матері Терезі  присудили

а) Гонкурівську премію;

б) Пуліцерiвську премію;

в) Нобелівську премію миру.

11. У колишньому СРСР Мати Тереза свого часу відвідала

а) Москву й Ленінград;

б) Сталінград і Брест;

в) Спітак (Вірменія) й Чорнобиль.

12. Основним  у прослуханому тексті є такий тип мовлення, як

а)  опис;

б) роздум;

в) розповідь.

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів
Популярні матеріали