Шановні відвідувачі сайту!!!

На даному сайті розміщені план-конспекти уроків, короткий та повний обсяг творів із шкільної програми, біографії та портрети письменнників, матеріали для підготовки до ЗНО, багато теоретичного матеріалу з української мови і літератури, літературні ігри, матеріали для проведення гурткової роботи, календарне планування на всі предмети, презентації для уроків, дуже багато творів за шкільною програмою та багато іншого цікавого матеріалу. Маєте пропозиції та побажання пишіть адміністратору, всі вони будуть обов'язково враховані!!!

P.S. Вибачте за рекламу на сайті. Це необхідність для подальшого сталого розвитку даного ресурсу.

ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА Зовнішність П. Грабовського
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 12-02-2013, 16:12
ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА
Зовнішність П. Грабовського
П. Грабовський був невеличкий на зріст, згорблений, з м'якими, інтелігентними рисами обличчя. Він незмінно викликав симпатію до себе, особливо вражали великі, глибокі з журливо-прекрасним виразом його очі. При такій зовнішності поет був людиною залізної волі й відзначався великою витривалістю.
Був делікатний, не любив обивательського ходіння в гості, спиртних напоїв зовсім не вживав, у карти не грав, а любив хорошу музику, чудово грав у шахи, володів виключною здібністю до художнього читання, був чудовим оповідачем і ніжно любив дітей.
Тюремні будні
Сидячи у харківській в'язниці, П. Грабовський був душею політичних в'язнів. Вечорами, коли тюрма нишкла, починались у політичному коридорі розмови. Усі ставали кожен біля свого дверного вічка, розмовляли й слухали. Декламували вірші, іноді читали якийсь журнал, що потрапляв сюди нелегально. В ізюмській тюрмі П. Грабовський із товаришами так зуміли вплинути на тюремних наглядачів і доглядача, що ті зробилися приятелями ув'язнених. Унаслідок цього всі камери було відчинено до 11 вечора, в'язні могли приймати в себе родичів. Закінчилося це тим, що наглядачі почали якось у трактирі зовсім недвозначно поводитись, а підпивши, стали кричати: «Хай живе соціалізм!*, «За здоров'я наших соціалістів!». Вночі ж, коли справник кинувся з лайкою на наглядача Волкова, який не зачинив камер, той пригрозив справнику зброєю. Волкова було заарештовано, а наглядачів Филимонова і Перцова почали тягати на допити.
Зустріч по дорозі на заслання
Щоб дістатися П. Грабовському до місця заслання, йому, як і іншим засланцям, довелося витерпіти більше, ніж у тюрмі й на засланні. Сибірської залізниці тоді ще не було. Починаючи з Томська, політичні в'язні йшли етапом під солдатською вартою. Дорога ця від Томська до Іркутська мала 1500 верст, і проходили її за 3—4 місяці. Головна неприємність була в тому, що в'язні переходили через руки тридцяти вартових команд, не встигаючи зжитися зі своїми конвоїрами, через що виникали сутички і конфлікти. Та партія, з якою простував Грабовський, йшла з великими і частими конфліктами.
У пересильній бутирській тюрмі поет зустрівся з політичною ув'язненою Надією Сигидою, яку вели на каторгу. В серцях поета й Надії відразу спалахнула любов. Але закохані встигли обмінятися тільки кількома листами. На каторзі начальник образив Надію лихими словами, і вона дала йому ляпаса. За це дівчину покарали різками. На знак протесту вона прийняла отруту й померла в тяжких муках.
Клуб шахістів
Живучи в Тобольську, Грабовський, як пристрасний шахіст, збирав до себе любителів гри, і часто вечори проводились у змаганнях. За цими зібраннями й змаганнями досить нахабно наглядали поліцаї. Тоді одного із учасників змагань викликали з якогось приводу в жандармське управління.
— Ну, як ідуть шахові змагання у Грабовського? — запитав начальник управління.— Може, й мені до вас приїхати
позмагатися?
Викликаний розгубився і не запросив. А виявилося, що начальник жандармського управління був сам великий аматор шахів.
Обдурив
Молодий купець Новицький вирішив нашвидку засвоїти основні науки й умовив П. Грабовського вчити його сократівсь-ким способом: 2—3 години на день під час чаювання. Оплата 20 крб. на місяць.
— Спочатку це було цікаво,— розказував потім П. Грабовський,— але згодом він набрид мені пригощаннями і подарунками, солониною та ікрою. Не витерпів, відмовився.
Сам купець був задоволений навчанням. Він казав:
— Заплатив я за три місяці навчання шістдесят карбованців, а порозумнішав на тисячу, знаю тепер, що таке політична
економія і звідки в капіталу ростуть ноги.
При цьому учень реготав так голосно і радісно, ніби уклав угоду чи спритно обдурив покупця.
Ходіння по муках
Одна з найтрагічніших доль випала українському поету П. Грабовському. Починаючи з вісімнадцятирічного віку і до смерті, упродовж двадцяти років терпів він безнастанні переслідування й муки, і хоч і загинув у нерівній боротьбі зі світом нетерпимого й немилосердного чиновництва, проніс через усе своє життя світлу людську гідність, не схибивши ні разу. За читання нелегальної літератури в 1882 році його вперше заарештували й вигнали з семінарії. Два роки жив він на селі, тяжко бідуючи, а коли повернувся до Харкова, включивсь у роботу групи «Чорний переділ». Потрапивши в солдати, він і тут виявляє непокору: коли офіцер покарав солдата звичайним на той час способом, змусивши марширувати його з набитим камінцями ранцем, Грабовський не витримав і кинувся до нього:
— Ви не маєте права з нас знущатися! — вигукнув він.— Ви не повинні з муштри робити кару!
За це поета заарештовують і відправляють до Ташкента на заслання. Але в Оренбурзі по дорозі заарештовують уже за належність до групи «Чорний переділ». У тюрмі Грабовський протестує проти брутального поводження із в'язнями і разом із товаришами оголошує голодовку, витримавши одинадцять днів. Після того поета засилають до Східного Сибіру в Балаганськ. Він переніс величезний піший перехід етапом у Сибіі знову повстав проти нелюдського ставлення до його това¬ришів. 22 березня 1889 року в Якутську трапилася ганебна подія, яка ввійшла в історію під назвою Якутська трагедія:

групу політв'язнів вирядили етапом, не видавши достатнього запасу харчів. Група запротестувала, тоді на них кинули солдат: шість чоловік убили, багатьох поранили, в тому числі й жінок.
П. Грабовський з товаришами В. Краніхфельдом, М. Ожиговим, С. Улановською і С. Новаковською склали відозву: «Російському урядові». Відозву розмножили гектографом і розіслали поштою. Поет знову опинився в тюрмі, де пробув три з половиною роки. Нарешті його заганяють у найвідда-леніший куточок Якутії, до Вілюйського краю, де відбував заслання і М. Чернишевський. Це сталося 1892 року. Десять літ витримував поет важкий клімат, самотність, нелюдське становище політичного в'язня. Смерть поклала край його двадцятирічним ходінням по муках.
Інформація
Відвідувачі, Ви також можете залишити коментар до даного матеріалу
 Залишити коментар
Схожі матеріали:
Меню
Авторизація
Архів матеріалів
Популярні матеріали
Яндекс.Метрика





загрузка...