Має крилами Весна   Запашна,   Лине вся в прозорих шатах,   У серпанках і блаватах...   Сяє усміхом примар   З-поза хмар.   Попелястих, пелехатих.
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 4-04-2016, 23:06
О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні і лазурово простелися, пролийся мертвому мені!
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 14-03-2016, 16:54
У тропічному місті Рангуні, де молоді смаглочолі солдати стоять з автоматами на постах у своїй джунгляній зеленавій одежі, в місті золотих пагод – храмів, що підносяться в небо стогами жовтогарячого жнив'яного блиску, в місті, де рано ніч настає і в присмерках палацу, мовби вихопленого з казок Шехер
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 7-03-2016, 19:37
Дощ полив, і день такий полив'яний. Все блищить, і люди як нові. Лиш дідок старесенький, кропив'яний, блискавки визбирує в траві.
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 29-02-2016, 11:25
Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 29-02-2016, 11:22
Давно,   іще в шістсот якомусь році,   ну, цебто більш як три віки тому,   коли носили шпаги ще при боці   і розважали стратами юрму,
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 17-02-2016, 19:21
«Пандора» за поемою Овідія «Метаморфози» урок з позакласного читання для 4 класу

Міф Стародавньої Греції
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 7-09-2015, 23:56
Ранок.   П'ять хвилин тому почався урок.   У коридорах порожньо й тихо.   Та ось хряскають вхідні двері. Спершу лунко — у вестибюлі,— потім глухіше — по коридору — дріботять швидкі кроки: якийсь неборака запізнився.   Прочинились у кінці коридора двері якогось класу, і то
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 31-08-2015, 14:03
Вертоград моей сестры... Пушкин      
У сестри моєї тихо   Процвітає сад в ограді.   Кінамон, моя утіха,   Нард, алое в любім саді.
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 10-04-2015, 10:35
Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать,
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 2-03-2015, 22:31
Ти не лукавила зо мною,   Ти другом, братом і сестрою   Сіромі стала. Ти взяла   Мене, маленького, за руку   І в школу хлопця одвела
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 1-03-2015, 21:24
Задивляюсь у твої зіниці, Голубі, тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань.
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 22-02-2015, 22:35
Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати про квітучу надію свою.
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 15-02-2015, 14:07
Володимир Лис Соло для Соломії КАНТ ДЛЯ СОЛОМІЇ Важко знайти краще пояснення тому, що є найцікавішим у літературі, ніж універсальна сентенція Канта. Та сама, про дві речі, що викликають його захоплення і здивування, — зоряне небо над головою і моральний закон усередині людини. Зоряне небо — це Бо
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 5-02-2015, 23:04
В минуту жизни трудную,   Теснится ль в сердце грусть.   М. Ю. Лєрмонтов
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 22-12-2014, 19:36

  Весна — неначе карусель,   на каруселі білі коні.
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 9-12-2014, 15:57
Василь Симоненко "Цар плаксій та лоскотон"   Цареве сімейство   Там, де гори і долини, Де гуляє вітровій, — Там цвіте краса-країна З дивним ім'ям Сльозолий. І колись в країні тій Був па троні цар Плаксій, Голова його мов бочка, Очі — ніби кавуни. В Плаксія було три дочки І пла
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 24-11-2014, 00:53
Іван Франко "Фарбований лис"

Жив собi в однiм лiсi Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кiлька разiв гонили його стрiльцi, травили його псами, заставляли на нього залiза* (* Залiзо — пастка.) або пiдкидали йому затруєного м'яса, нiчим не могли йому доїхати кiнця. Лис Микита кпив* (* Кпити — глу
Додав: maria
Коментарів: 0
Додано: 29-10-2014, 23:44
Меню
Архів матеріалів
Популярні матеріали