БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ

Дороги

 

Розгорнулась земля, наче книжка

 

(дороги, дороги, дороги).

 

Зашуміла трава і принишкла,

 

простелилась нам юним під ноги.

 

 

 

Тільки небо і тільки пшениця

 

 (над нами, за нами, під нами).

 

 Тільки безкрай і далеч іскриться,

 

тільки безвість вітає вітрами.

 

 

 

Голубінь, золотавість і зелень

 

(яруги, галявини, кручі).

 

Розспівались таємно: дзінь-дзелень

 

цвіркуни в конюшині пахучій.

 

 

 

Залізиста вода із криниці

 

(дороги, дороги, дороги).

 

О, відкрий нам свої таємниці,

 

 дивний місяцю мідянорогий!

 

 

 

Бо в дорогах звабливая врода

 

(о зелень! о юність! о мріє!).

 

Наша молодість, наче природа,

 

колосистим ще літом доспіє.