«Життя – це шанс».

-       Дорогі діти, шановні батьки, гості. Дозвольте ще раз Вас привітати зі святом Останнього дзвоника і запросити до участі у «Ключовому моменті», тема якого «Життя – це шанс». Ці слова «Життя – це шанс. Скористайся ним» належать матері Терезі і є одним із пунктів духовного заповіту, який вона залишила тим, хто вступає на життєвий шлях. Діти, вам сьогодні надійшов лист:

«Ну от і все. Останній день і мить.

Остання зустріч, погляди зріднілі

Душа болить, сльоза в очах бринить

Учнівські роки в вирій відлетіли.

Стараюся згорнути у клубок

Щасливі зими, осені і весни.

А в підсумок останній наш урок»…

-       Дорогі діти. Ми прожили з вами 7 довгих і щасливих років, спілкувалися, підтримували один одного, ділили разом радощі і печалі, успіхи і невдачі.

Сьогодні для Вас пролунав останній дзвоник, який покликав Вас у незвідані далі. Останній дзвоник є ключовим моментом вашого життя, а позаду залишилось безтурботне дитинство, попереду на вас чекає самостійне доросле життя.

Яким воно буде? Встелене пелюстками троянд, залите сонячним світлом. Чи це буде важкий і тернистий шлях? Хвилюються ваші батьки:

-       Як складеться доля?

-       Чи будете ви щасливі?

-       Чи готові ви до випробувань, які на вас чекають?

-       Чи готові ви до самостійного життя?

Давайте запитаємо про це у наших випускників?

-       Як ви вважаєте чи готові ви до самостійного життя?

-       Чи можете ви сказати, що визначились у виборі життєвого шляху? Ким мрієте стати зараз? А ким мріяли стати в дитинстві?

-       Які риси характеру допоможуть тобі в житті?

-       Якщо б через 20 років тебе запросили на «Ключовий момент» з ким би ти хотів зустрітися?

Я хочу зачитати вам наступний лист:

«Дорогі мої діти. Сьогодні ви почули останній ваш шкільний дзвоник, який покликав вас на останній шкільний урок. Ще будуть іспити й лунатимуть шкільними коридорами дзвоники, але уроків більше не буде.

Останній дзвоник… скільки в ньому спогадів, мрій і сподівань, радості і смутку.

А чи пам’ятаєте ви своє найперше  1 вересня і свій 1 дзвоник?

Підпис нерозбірливий»

-       Як ви вважаєте, хто надіслав вам цей лист і запросив вас на зустріч?

Швидкоплинні, гомінкі шкільні роки! Можливо, найщасливіші у вашому житті. Одинадцять років тому ви вперше прийшли до школи. Одинадцять разів з тих пір схилялися до шкільного порога осінні айстри. Прошуміло над школою одинадцять зимових хуртовин. Одинадцять весен буяли цвітом яблуні і паморочили голови пахощами бузку. Одинадцять років кружляв над вами тополиний пух, як той вальс, що бентежить душу.

Перша вчителька! Навічно вона залишиться в пам’яті кожного випускника. Вчителька, яка відчинила двері до країни знань, яка навчила читати і писати, бути добрими і уважними до людей, добросовісно відноситися до праці.

-       Надаємо слово вашій першій вчительці Шелін Таїсії Юліївні.

Дорогі випускники, всі ці 11 років ви були не просто нашими учнями, а й дітьми вчителів школи. Мине час, до нас прийдуть інші учні, але завжди, дивлячись на тих, інших, ми будемо порівнювати їх із вами. У вашому житті ще також буде багато вчителів.

Та де б ви не були, куди б вас не закинула доля, на вас завжди чекатимуть ті, для кого ви одні в цілому світі, єдині і неповторні, — ваші найближчі, найрідніші люди, мама і тато. Це вони дали вам життя, піклуються про вас щодня, щохвилини. І зараз погляньте в очі своїх батьків, і ви помітите, що на очах у них непрохані сльози. Сльози радості і сльози смутку. І кожна мама в думках промовляє те саме: «Боже, вбережи мою дитину!». Бо де б ви не були, що б не робили, мама завжди буде думати про вас.

Вони були поряд з вами усі ці довгі роки. Це до них ви прихилялися у хвилини відчаю і невдач, бо знали, що вони завжди підтримають вас, зрозуміють і ніколи не зрадять.

-       Діти! Сьогодні ви маєте можливість звернутися до ваших батьків, скористайтеся цією можливістю.  (виступи дітей)

-       Шановні батьки, Ви почули своїх дітей. Щоб ви хотіли їм побажати?  Як ви вважаєте чи готова ваша дитина до самостійного життя? Які риси характеру допоможуть вашій дитині в житті? Ким ви бачите свою дитину в майбутньому? Від чого ви б хотіли застерегти вашу дитину? (виступи батьків).

-       Сьогодні на нашій передачі присутня людина, яка досягла певних висот і змогла використати шанс, який дарувало їй життя. Це ………

………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………, будь-ласка, щоб ви порадили нашим випускникам, які роблять лише перші кроки у самостійне життя?  (виступ)

-       На нашому ключовому моменті присутня людина, яка більше 30 років свого життя віддала дітям. Кожен рік 1 вересня вона зустрічала їх на порозі школи, яка стала для неї рідною домівкою, а потім зі смутком на серці проводжала їх у доросле життя. В кожну дитину вона вклала частинку своєї душі. Ви здогадалися, це наш директор Петренко Людмила Анатоліївна. Ми вам надаємо слово. (виступ)

-       Так сталося, що доля цієї людини також дуже тісно пов’язана зі школою, хоч вона і не працює в школі, її хвилює все, що відбувається навколо неї. Вона не стоїть осторонь від шкільних проблем і завжди допомагає чим може. Окрім цього, упродовж усього свого життя вона зуміла зберегти жагу до нього та той вогонь, який горить у нас з юності до старості. І вона напевне знає, як досягти своєї мети. Слово надається Мурич Валентині Василівні. (виступ)

-       Можливо хтось із присутніх ще хоче звернутися до випускників? Просимо вас…

-       Сьогодні ключовий момент також і мого життя. І я хочу скористатися шансом який дає мені доля і звернутися до батьків та дітей.

Шановні батьки. Всі ці роки ми прожили разом з вами. Я вдячна вам за те, що ви були поруч, допомагали мені. Ми з вами завжди знаходили спільну мову. Спасибі вам за ваших дітей. Я сподіваюся, що вони стануть гарними людьми, адже ми в них віримо.

Дорогі діти! Ви стали частинкою мого життя. Я завжди буду пам’ятати вас і чекати зустрічей з вами.

Волею долі склалося так,

 Що треба прощатися з вами назавжди.

 Вірно ідіть у доросле життя,

Несіть своє світло, несіть свою правду!

Я хочу, як ваша мати благословити вас на щасливу дорогу.

Я запалюю свічку надії,

 Щоб збувалися всі ваші мрії!

 Я запалюю свічку чекання,

 Щоб зустріли ви справжнє кохання!

 Я запалюю свічку терпіння,

 Щоб з роками приходили вміння,

 Щоб краса й почуття не згасали

 Й один одного ви пам’ятали!

Підніміться діти і підійдіть сюди. Візьміться за руки міцно - міцно: це ваша дружба така міцна. Нехай вона буде завжди такою!

Підніміть руки високо-високо: це ваші мрії. Нехай вони завжди будуть здійснювати! І нехай ваше майбутнє буде таким зірковим та блискучим, як цей срібний дощ. (дзвоник)

Щоденник закрито назавжди.

Портфель спорожнів без книжок.

Прощальну пісню для вас особисто

Уже проспівав ваш останній дзвінок.

Ось добігає до кінця наш останній урок. Щасливої вам долі, дорогі мої випускники!  До нових зустрічей!  До побачення!