ВІДГУКИ ПИСЬМЕННИКІВ ТА ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІВ ПРО ТВІР Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для Публіки, котра від комедії жде тільки сміху. «Хазяїн» же зла сатира на чоловічу любов до стяжания, без жодної іншої мети. Стяжания для стяжания! Побачимо, як-то вона піде.
«Хазяїн» пройшов з великим успіхом. Всім дуже подобається. Ніхто, навіть самі сильні критики, не находить великих недочотів, крім деяких дрібниць, на котрі не варт було б звертать уваги, але я і ті дрібниці поправив. Я сам бачу, що це найкраща моя комедія...
І. Карпенко-Карий
І. Карпенко-Карий у своїй комедії «Хазяїн» відтворив «грандіозну по своїм замислам і по майже бездоганнім обробенню картину великого промисловця і глитая з селян з його могутніми впливами і чисто селянською вдачею... Майстерна драматична техніка надає тій драмі велику сценічну вартість і запевняє їй довговічність на сцені.
Та проте цілість драматичної творчості Карпенка-Карого наповняє нас почуттям подиву для його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор [спостерігач] людського життя.
...Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се зрозуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література...
?. Франко
Тим часом з цензури повернулася комедія Карого «Хазяїн». Пішла чутка, що в п'єсі виведено Терещенка... Одна риса справді нагадувала Терещенка: це сцена з халатом. І от до Карого підіслано було якогось чоловіка, що пропонував ЗО тисяч за те, щоб п'єсу зняли з репертуару. Звичайно, Карпенко не згодився: його не можна було купити.
...Тип «Хазяїна» був подібний на Терещенка, як і на кожного багатія з Херсонщини. Типів цих Карпенко знав досконало...
П. Саксаганський
З усього написаного І. Тобілевичем «Хазяїн» — найменш театральна п'єса.
В ній «дуже слабенька динаміка, дуже повільний темп».
Ця безсюжетність деяких п'єс І. Тобілевича становить дуже серйозний дефект в його композиційних засобах...
Автор «Хазяїна» «поводився з драматургічною традицією в цій галузі досить вільно», «нечітко виступають у нього типові ознаки жанру (комедію не завжди можна відрізнити од
драми...)».
Я. Мамонтов
Заслуга автора «Хазяїна» саме й полягає в тому, що він на конкретному матеріалі з української дійсності кінця XIX ст. показав, як ненаситна жадоба капіталіста до наживи, що стає самоціллю, перетворює його на моральну потвору, робить з нього хижака, який загрожує нормальному існуванню інших людей.
...Образ Пузиря посів почесне місце серед «стяжателів», відомих у світовій літературі.
... «Хазяїн» і задумом, і виконанням винятково оригінальний, самобутній твір. І в той же час не можна не помітити в ньому органічного продовження і творчого розвитку передових традицій російського критичного реалізму.
...Драматург показує контрасти, що збуджують сміх. Але в цьому сміхові чується, говорячи словами Бєлінського, «не одна веселість, а й помста за принижену людську гідність». Висміюючи «стяжателя», автор викриває і засуджує його. «Серйозність» комедії «Хазяїн» посилюється сміливим введенням в неї елементів суто драматичних і навіть трагічних (згадаймо бунт робітників, самогубство Зозулі). Ці елементи Драматичного і трагічного, будучи підкорені загальним законам комедійного жанру, так як його розумів Карпенко-Карий, І збільщують сатирично-викривальну силу «Хазяїна». Н. Падалка
Пузир, що закрутив це колесо, сам уже не спроможний вискочити з нього. Він — раб наживи, раб свого господарства.
...Та, мабуть, найстрашніше спустошення чинять отакі «хазяйські колеса» в духовному житті, перетворюючи людину на гвинтик господарського механізму. Здорова мораль, наука, культура, те, що рухає кожен народ вперед,— для пузирів пустий звук. Головне для них — «хазяйство», зростання кількості овець чи збільшення врожаю пшениці... І, звісно, гроші...
...Сила драматургії Тобілевича не лише в тому, що він створив типові образи представників різних верств українського народу кінця минулого — початку нашого століття. Він зумів укласти в ці образи загальнолюдські ідеї.
Канули в Лету пузирі, калитки, михайли барильченки, а гостре слово драматурга й сьогодні воює з людською жадібністю, обмеженістю, кар'єризмом і чиношануванням. Близький нам і Тобілевичів гуманізм — протест проти всякої наруги над людиною, проти попирания людської гідності. В справді мистецьких творах завжди є те, що непідвладне подихам часу.
В. Чорновіл