ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ
(1864-1902)
КОРОТКИЙ ЛІТОПИС ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ
11 вересня (ЗО серпня за ст. ст.) 1864. Народився Павло Арсенович Грабовський у с. Пушкарному на Харківщині (тепер с. Грабовське Краснопільського району Сумської області). Батько був паламарем, помер рано, залишивши п'ятеро дітей. Родина жила в бідності.
1871—1873. Павло навчається в місцевій церковно-парафіяльній школі.
1874—1879. Учень Охтирської бурси, яка, за свідченням самого П. Грабовського, нічого йому не дала.
1879. Навчання в Харківській духовній семінарії.
Грудень 1882. П. Грабовський виключений із семінарії за участь у діяльності народницької групи «Чорний переділ». Заарештований і висланий у рідне село Пушкарне під гласний нагляд поліції.
1883. Починає літературну діяльність. «Рукописи в прози стихах доказывают озлобление и ненависть Грабовского к существующим порядкам или глумление над местной властию»,— свідчить один із поліцейських протоколів.
1884. Обшук і арешт. Знайдено сім рукописів віршів і прози власної творчості Грабовського, два зошити чернеток.
1885. Закінчення «домашнього арешту». П. Грабовський
повертається до Харкова, влаштовується коректором, але працював недовго. Забирають служити в Туркестанський військовий округ. За протест проти знущань офіцерів над солдатами
військове начальство відправляє Грабовського до Ташкента.
1885—1886. П. Грабовський — рядовий п'ятої роти 62-го піхотного резервного батальйону у Валках біля Харкова.
1886. По дорозі до служби Грабовського заарештовано й повернено до Харкова для слідства у справі групи «Чорний переділ».
1888. Відправляють етапом до Східного Сибіру. Грабовський знайомиться з Надією Сигидою.
1890. У львівському журналі «Зоря» вперше з'являються друком поезії П. Грабовського. Пише нарис «Надія Костева Сигида».
1893. Вислано у Вілюйськ, потім переведено до Якутська за складання відозви і підпис під протестом «Русскому правительству» , що був спрямований проти нелюдського поводження з політичними засланцями (викривалася, зокрема, і Карій-ська трагедія, з якою пов'язана загибель Н. К. Сигиди).
1894. Виходить перша збірка поезій П. Грабовського «Пролісок» та книжка перекладів творів російського поета І. Сурикова. Мужній в'язень пише статтю «Дещо до свідомості громадської», вірші «Трудівниця», «Справжні герої», цикл «До Н. К. С », «До матері», «До Б. С-го», нарис «Микола Гаврилович Чернишевський», листується з І. Франком.
1895. Виходить збірка перекладів «З чужого поля».
1896. З'являється збірка поезій та перекладів «З Півночі», написані цикл віршів «Веснянки», поезії «Не сумуй, що врода...», «ДоУкраїни», «Уперед», «Співець».
1896—1899. Укладає антологію української поезії російською мовою «Песни Украины» (побачила світ тільки в І половині XX ст.).
1897. Виходить книга перекладів «Доля».
1898. Збірка поезій і перекладів «Кобза», вірш «Я не співець чудовної природи...».
1899. П. Грабовський пише прозовий автобіографічний твір, статтю «К Пушкинскому вечеру в народной аудитории», укладає збірку «Хвиля» (побачила світ після смерті автора).
1900. Одружується з фельдшеркою Анастасією Миколаївною Лук'яновою, яка була вислана з Москви до Тобольська під таємний нагляд поліції за революційну діяльність. Пише статтю «Тарас Григорович Шевченко».
1901. У Грабовського народився син, названий на честь Б. Грінченка Борисом. (Згодом Борис стане відомим ученим
фізиком, винахідником телевізійного апарату.) П. Грабовський пише статтю «Памяти Т. Г. Шевченко».
12 грудня (29 листопада за ст. ст.) 1902. Павло Арсенович Грабовський помер. Похований у Тобольську поруч із могилами декабристів.