Біографія Всеволод Зіновійович Нестайко
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 4-03-2013, 16:19

Всеволод Зіновійович Нестайко (* 30 січня 1930, Бердичів) — письменник, класик сучасної української дитячої літератури. Для його творів характерно гумористичне обігравання імен та ситуацій. Найпопулярніший твір — трилогія «Тореадори з Васюківки» («Пригоди Робінзона Кукурузо» [1964], «Незнайомець з 13-ї квартири» [1966], «Таємниця трьох невідомих» [1970]). 

Батько, Зіновій Нестайко, — народився в Чернелиці; закінчив гімназію в м. Бучач — під час Першої світової війни був січовим стрільцем в австрійській армії. Воював в лавах УГА, попав в польський табір полонених. Працював в Проскурові на цукроварні. 1930 або 1933 р. заарештований радянською владою; загинув у концентраційному таборі.

Мама Нестайка викладала російську мову та літературу. По смерті батька у 30-ті роки переїжджає з сином до Києва, де під час нацистської окупації організовує маленьку підпільну школу. Дід, о. Денис Нестайко — багаторічний декан і парох (УГКЦ) м. Бучач, знаний громадський діяч повіту.

Нестайко закінчує десятилітню загальну середню школу з одною четвіркою в табелі, зі срібною медаллю. Через обставини терору та війни не вчився у п'ятому та дев'ятому класах. Курс дев'ятого класу пройшов самостійно за два місяці[2]. Після школи вступає на слов'янське відділення філологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Всеволод Нестайко закінчує навчання на філологічному факультеті в 1952 році.

У дитинстві разом із сусідом та однолітком Вітасиком Дяченком читали книжки: Миколи Трублаїні («Лахтак», «Шхуна „Колумб"»), Джека Лондона, Жюля Верна, Бориса Житкова, та мріяли стати капітанами далекого плавання. Як виявилось, через особливості зору Нестайко не міг стати моряком, а сусід таки став капітаном[2].

Літературна праця

Працював у редакціях журналів «Дніпро», «Барвінок», видавництвах «Молодь». З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві «Веселка»[1].

Витяг із першого оповідання, що написав у вісім років, про відважного мисливця, який полював на бенгальського тигра в Африці: Ноги у мисливця були волосаті, як у всіх чоловіків[2]«           А коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати... Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше.     »

П'ятдесятирічній шлях у дитячій літературі засвідчив виданням близько тридцяти книжок оповідань, казок, повістей і п'єс. Перше оповідання для дітей Всеволод Нестайко надрукував у журналі «Барвінок» в 24 роки. Також друкувався у «Піонерії». Перша книжка «Шурка і Шурко» побачила світ у 1956 році[1][2].

За його повістями та оповіданнями поставлено фільми «Одиниця з обманом», «Чудеса в Гарбузянах», короткометражна стрічка «Тореадори з Васюківки».

Після проголошення Акту Незалежності України В.Нестайко разом із поетом та редактором Іваном Малковичем опрацьовують та публікують нову авторську редакцію книги «Тореадори з Васюківки». Твір позбавлено деяких неминучих ідеологічних нашарувань минулої доби, деталей, незрозумілих сучасному, а тим паче майбутньому читачеві. З'явилися й нові епізоди[4].

На початку 2000 року друкує в «Барвінку» свою нову повість-казку «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив»[2].

Веде програму на Національному радіо України «Радіобайка Всеволода Нестайка»[2].

Визнання

Згідно з соцопитуваннями, які провела у 1990–1992 роках Державна бібліотека для дітей та Міністерство культури — твори Всеволода Нестайка визнано лідерами читацького інтересу[2].

Літературні премії

Премія імені Лесі Українки (1982) — За повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі».

Премія імені Миколи Трублаїні — За повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків».

Премії імені Олександра Копиленка — За казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя».

Друга Премія Першого Всесоюзного конкурсу на кращу книгу для дітей — За повість в оповіданнях «П'ятірка з хвостиком».

Відзнака «Золотий письменник України», 2012.

Міжнародні нагороди фільмів, які знято по мотивах творів В.Нестайка

Гран-прі Міжнародного кінофестивалю в Мюнхені (1968) — За телефільм «Тореадори з Васюківки».

Головна премія Міжнародного фестиваля в Алегзандрії (Австралія, 1969) — За телефільм «Тореадори з Васюківки».

Премія Всесоюзного кінофестиваля в Києві (1984) — За кінофільм «Одиниця з обманом».

Спеціальний приз на кінофестивалі в Габровому (Болгарія, 1985).

1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогію «Тореадори з Васюківки» внесено до Особливого почесного списку Г. Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури[6][1][2].

Твори

«Тореадори з Васюківки» (трилогія) (1973):

«Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964) — повість;

«Незнайомець з тринадцятої квартири» (1966);

«Таємниця трьох невідомих» (1970) — повість;

«В Країні Сонячних Зайчиків» (трилогія) (1994):

«В Країні Сонячних Зайчиків» (1959).

«Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» (1988)

«В Країні Місячних Зайчиків».

«Шурка і Шурко» (1956) — збірка оповідань;

«Це було в Києві» (1957) — збірка оповідань;

«Марсіанський жених» (1968) — п'єса;

«Робінзон Кукурузо» (1970) — п'єса;

«Вітька Магеллан» (1975) — п'єса;

«Одиниця з обманом» (1976) — повість;

«Пригоди Грицька Половинки» (1978) — повість;

«Пригоди журавлика» (1979) — повість;

«Незвичайні пригоди у лісовій школі» (1981) — повість;

«Пересадка серця» (1983) — п'єса;

«Чудеса в Гарбузянах» (1984) — повість;

«П'ятірка з хвостиком» (1985) — повість;

«Скринька з секретом» (1987) — повість;

«Слідство триває» (1989) — збірка п'єс;

«Таємничий голос за спиною» (1990) — збірка детективів;

«Чорлі» (1995) — повість-казка;

«Ковалі Щастя, або Новорічний детектив» (~2003)[2] — детективна казка;

«Чарівні окуляри» (2006) — повість-казка.

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів