Біографія Осип Назарук
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 9-03-2013, 18:50

Біографія  Осип Назарук

 

Осип Назарук народився 31 серпня 1883 р. в Бучачі (за іншими даними в селі Язловець) в родині кушніра (гробівець батьків знаходиться біля церкви Св. Михайла (див. Архітектурні пам'ятки Бучача) на Нагірянці - тепер частині Бучача). Навчався в Бучацькій і Золочівській гімназіях, голова таємного драгоманівського гуртка в 1900 р. За пропаганду соціалізму Осипа відрахували з Бучацької гімназії із забороною складати матуру (іспит на атестат зрілості) в Галичині.

 

Вивчав право у Львівському університеті, під час хліборобського страйку в Бучаччині 1902 р. разом з адвокатом в Монастириськах А.Мозлером на сторінках газети «Двірська служба», яку вони видавали (укр. і пол. мовами), друкував матеріали на його підтримку. 1904–1905 рр. - очолював роботу «Січі» (української студентської організації у Відні); 1906–1907 рр. — голова Львівської «Академічної Громади»; 1908 р. - закінчив юридичний факультет Віденського університету.

 

Його покликанням зі студентських років стала політика, водночас він шліфував публіцистичну майстерність. Результатом стала видана ще до 1914 року низка брошур на політичні теми. Після початку Першої світової війни — в Українських Січових Стрільцях,- літописець — один з організаторів Пресової кватири УСС.

 

Один з чільних членів Української Радикальної Партії, в якій перебував до 1922–1923 рр.

З його іменем пов'язане видання гумористично-сатиричних журналів стрільців "Бомба", "Самопал". "Самоохотник". щомісячника "Шляхи".

 

1916 року з друкарні Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові вийшла ґрунтовна праця О. Назарука «Слідами Українських Січових Стрільців», а у Відні побачила світ його ж книжка «Над Золотою Липою». Цього ж року у Львові вийшла ще одна книжка — «З кривавою шляху Українських Січових Стрільців», до якої був безпосередньо причетний. У цю «ілюстровану збірку оповідань і описів» він вклав багато праці як автор, редактор і упорядник. А роком раніше О. Назарук видав у Відні «Співанки УСС».

 

1915–1918 рр. — керівник Пресової Квартири УСС. Від жовтня 1918 - секретар філії УНРади у Львові, делегат Української Національної Ради ЗУНР від Радикальної партії. 6 листопада 1919 р. - мав зустріч з гетьманом Скоропадським П.П. як представник Української Національної Ради ЗУНР: гетьман пообіцяв 2 млн.доларів, ескадрилью літаків, кілька вагонів амуніції, відпустити з Києва Курінь Січових Стрільців (1300 чол.). Грудень 1918 — червень 1919 — керівник Головного управління преси й пропаганди уряду УНР. Один з авторів «Проскурівської Декларації Січових Стрільців» в березні 1919 р., в кінці січня — на початку лютого 1919 перебував в Одесі та Бірзулі разом з С. Остапенком на перемовинах з начальником штабу французьких військ полковником Фрайденбергом про порозуміння Антанти з Директорією, котрі закінчилися нічим. Виступав на з'їзді УРП 22-23 березня та на селянсько-робітничому (трудовому) з'їзді 30-31 березня 1919 р.

 

У складі Українських січових стрільців (УСС) перебував у Кам'янці-Подільському (липень — жовтень 1919). З червня 1919 року керував роботою пресової квартири Української Галицької Армії. Середина липня 1919 — в складі УГА прибув до Кам'янця-Подільського, увійшов до уряду Директорії, одночасно редагував газету УГА «Стрілець». Серпень 1919 р.- здійснив наукову екскурсію до Бакоти. У видавництві «Стрілець» вийшла книжечка Назарука «До Бакоти». Враження з подорожі до української Помпеї". У Кам'янці-Подільському почав писати повість «Роксоляна».

 

У період Західноукраїнської Народної Республіки О. Назарук займався в її уряді питаннями преси і пропаганди. Коли й ця «третя будова української державності» закінчилася невдачею і Галичина опинилася під гнітом панської Польщі, він емігрував за океан, у Канаду і США.

 

Заступник голови делегації УНР на Ризькій мирній конференції у вересні 1920 року. Увійшов до президії Західноукраїнського товариства Ліги націй (22 січня 1922 р.). 19 квітня 1922 р.- з Відня в складі делегації ЗУНР відбув на Генуезьку конференцію. Один з засновників Центральної Управи УСС 22 квітня 1922 р, авторів звернення «До населення Галицької землі!» 10 вересня 1922 із закликом бойкотувати вибори. У 1922–1926 роках перебував у США, в 1923–1926 рр. редагував тижневик «Січ» (Чикаго), у 1926–1927 рр. — редактор «Америки» (Філадельфія).

 

Повернувшись до Львова в 1928 р, став близько до Української Християнської Організації, з січня 1928 року очолював редакцію її газети «Нова Зоря».

 

У різних видавництвах Львова вийшла «Вчасна війна в північній Альберті». «Греко-католицька церква і українська ліберальна інтелігенція», «Галицька делегація в Ризі». «Спомини учасника». «Вибір звання». «Венеція. Катедра св. Марка». «Галичина І Велика Україна». «Замах на церкву». «Значіння партій» та інші книжки і брошури.

 

Проте перед загрозою радянської окупації в 1939 р. був знову змушений емігрувати до Польщі.

 

Осип Назарук помер від інфаркту 31 березня 1940 року в Кракові, куди виїхав перед вступом радянських військ до Львова. Похований на місцевому Раковицькому цвинтарі.

Літературна діяльність

 

З іменем Осипа Назарчука пов'язане видання "Вісника Пресової квартири У. С. С., гумористично-сатиричних журналів стрільців «Бомба», «Самопал». «Самоохотник». щомісячника «Шляхи».

 

Письменника постійно вабила історична тематика. Його погляд зупинився зокрема на двох яскравих постатях минулого — князя Ярослава Осмомисла та знаменитої Роксолани, а також помандрував у часи монгольських набігів. Першою вийшла до читачів у 1918 році «Українська повість з 12-го століття у двох частинах» — «Князь Ярослав Осмомисл». Товариство «Просвіта» нагородило цей твір престижною «Михайловою премією». Літературні критики відгукнулися на книгу О. Назарука по-різному. Полеміка між ними не припинялася кілька років. А читачі тим часом дуже активно розкуповували повість, її почали вивчати у школах.

 

У цей період О. Назарук написав ще дві повісті — «Проти орд Чінгісхана» і «Роксоляна», однак видати їх не вдалося: на заваді став буревій політичних і воєнних подій, що охопив Україну. 30 грудня 1918 року було утворене Управління преси та інформації УНР, очолити яке довірили О. Назарукові. Після повернення до Галичини у 1919, він керував Прес-кватирою Української Галицької Армії. Згодом із урядом ЗУНР емігрував до Відня, де видав свій «Конспект споминів з української революції» під назвою «Рік на Великій Україні». В цій об'ємній книзі детально описував події від 5 листопада 1918 до 16 листопада 1919. Серед дійових осіб спогадів — В. Винниченко, С. Петлюра, інші історичні постаті. 1971 р. побачила світ і двотомна повість «Проти орд Чінгісхана».

 

Влітку 1922 р. О. Назарук виїхав з Відня до Канади і змушений був залишитися за океаном. У Канаді став відомий як співорганізатор гетьманського руху, а в США, куди переїхав у листопаді 1923, одну за одною видав свої книжки і брошури: «Тома Томашевський — піонер української преси в Америці», «Іван Данильчук — найбільший український гуморист в Канаді», «На спокійнім океані», «Організаційний Отченаш», «В лісах Альберти і Скалистих горах», «В найбільшім парку Скалистих гір» та інші.

 

Повернувшись до Львова у 1928 році, Осип Назарук почав редагувати газету «Нова зоря» — католицький часопис. Виступав тут з публіцистичними статтями, кращі з них видавав брошурами. У 1930 побачила світ його доопрацьована протягом 1923–1929 рр. «Історична повість з 16 століття» під назвою «Роксоляна. Жінка халіфа й падишаха Сулеймана Великого, завойовника і законодавця».

 

Також у Львові у різних видавництвах вийшли «Вчасна війна в північній Альберті», «Греко-католицька церква і українська ліберальна інтелігенція» (обидві — 1929), «Галицька делегація в Ризі. 1920. Спомин учасника» (1930), «Вибір звання», «Венеція», «Катедра св. Марка», «Галичина і Велика Україна», «Гоги і магоги» (усі — 1934), «Ромаятерна. Вічний Рим — апостольська столиця» (1937), «Вражіння з Волині», «В Будапешті» (обидві — 1938), «Замах на церкву», «Значіння партій» (обидві — 1939) та інші. Статті О. Назарука публікували львівські часописи «Діло», «Українське слово», «Свобода», «Поступ», «Шляхи»…

 

Чимало з того, що він написав, залишилося в рукописах… Але й твори, що побачили світ, чекала сумна доля. Після так званого «визволення» 1939 року книги письменника були вилучені з бібліотек і зараховані до категорії націоналістичних. Ім'я О. Назарука зникло з літератури. Нині письменник і його твори повертаються до читача.

Твори

Що то є нарід або нація. Львів, 1911.

Що то є суспільні кляси, боротьба кляс, буржуазія, пролетаріят і організація. [S.l.], 1915.

Слідами українських січових стрільців. Львів: накладом Союзу Визволення України, 1916.

Рік на Великій Україні. Львів, 1921.

В лісах Алберти і скалистих горах. Чікаґо, 1924.

Греко-католицька церква і українська ліберальна інтелігенція. Львів, 1929

Роксоляна 1930.

 

 

 

 

 

 

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів
Популярні матеріали