Художня реальність у поезiї «Садок вишневий коло хати»
Мета: ознайомити учшв iз пейзажними поезіями
Т. Шевченка; формувати аналітичні навички, логічне мислення; розвивати естетичні смаки; виховувати любов до рідного краю.
Тип уроку: сприйняття i засвоення нових знань.
Обладнання: репродукції картин Т. Шевченка «Хата батьків у Кирилівщ», «Селянська родина» (1843 р.), аудіозаписи пісень «Зоре моя вечірняя», «Садок вишневий коло хати».
Хід уроку
I. Організаційний момент.
II. Актуалізація опорних знань.



батьків у Кирилівці», «Селянсъка родина» (1843 р.).
III. Повідомлення теми, мотивація навчальних
досягнень.

Сьогодні на уроці нам належить розгадати таємницю однієї з поезій Кобзаря — «Садок вишневий коло хати». Якщо ви уважно слухали пейзажні поезії Тараса Шевченка, то неодмінно звернули увагу на їхню метафоричну мову.
Повторімо відомості з теорії літератури:
1. Які епітети, метафори та порівняння ви
запам'ятали?
2. Яка їx роль у поезіх, особливо в пейзажній ліриці?
Так, тропи сприяють неабиякій образності, вони роблять картини зримими, а відчуття — гострими. Тож починаймо роботу.
IV. Сприймання i засвоення нових знань.

1. Знайдіть тропи в поезії «Садок вишневий коло хати». (У цьому вірші немає узвичаєних художніх засобів, ніяких барв. Про maкі твори говорить, що вони написані так майстерно, що майстерності не видно зовсім.)
2. Завдяки чому досягається образність за відсутності метафор, порівнянь, (за винятком «садок вишневий» та «вечірня зіронька»).

1. Яким настроєм пройнята ця поезія?
2. Які почуття вона цробуджує у вашому серці?
3. Які асоціфції вона викликає? (Ми чуємо и бачимо чудову картину природи, npаui й побуту селянської ciм'i. Поет створює її за допомогою зорових i слухових образів. Бачимо: садок вишневий, батьківську хату, плугатарів з плугамисім’ю, що вечеряє коло хати, вечірню зіроньку. Чуємо: хрущі над вишнями гудутъ, співають дівчата, витъохкуе соловейко, тиша...)
4. Який мотив у цьому вірші можна назвати провідним i чому?
5. Завдяки чому цей вірш так легко запам'ятовується?
Пояснения вчителя.
Високого рівня образності досягнуто завдяки побудові поезії: образ «коло хати» в поезії є центральним. Складається враження, що цей вірш написаний швидше художником Шевченком, аніж поетом Шевченком.
3. Повтор «коло хати» наприкінці кожної строфи наче демонструє хату на передньому плані картини, навколо якої розгортаються певні події в чіткій послідовності. Цей повтор ніби обрамлює картину, цементуючи словесну оповідь. Така побудова поезії споріднює її з народними піснями, у яких картини розгортаються одна за одною. Спочатку автор фіксує увагу слухача-глядача на центральному образі хати, потім — на вишневому садку, далі — на cім’ї, котра вечеряє коло хати i, врент-решт, — на матері та маленьких її дітках. Динамічна зміна картин (садок, вечеря в садку коло хати, сон) споріднює цю геніально просту поезію з майже кінематографічним відтворенням типової картини життя української селянської родини. Таким чином, вірш «Садок вишневий коло хати» — безтропний. Принада, художність цієї поезії криється в доборі певних картин, фактів, ix продуманій взаемодії За якими ознаками можна визначити науковий стиль?
4. Які стилістичні особливості характерні для тексту художнього стилю?

Визначити стиль тексту.
Орієнтовна відповідь. Жагуча пристрасть до малювання визначила майбутній життєвий шлях Т. Шевченка. Залишивши кирилівського дяка, Тарас намагався потрапити в науку до живописщв-богомазів навколишніх сіл. Побував він у дяка-маляра с. Тарасівки, відомого на всю околицю тим, що малював «великомучеників» та Івана-воїна. Але той заявив, що в хлопця немає жодних здібностей, i вдмовився взяти його учнем. Змінивши ще кілька таких «учителів», Тарас потрапляе нарешті до сільського живописця в село Хлипнівку. Цей за два тижні переконався, що Тарас має здібності i бажання вчитися, згодився взяти його в науку, але потрібен був дозвіл поміщика.
Коли Тарас прийшов просити пана, його забрали в панські покої. Управляючий рекомендував панові використати Шевченка як кімнатного маляра, але той звелів хлопцеві бути козачком. У своїй автобіографії. Шевченко пише, що він сидячи в передпокої, ледве чутно наспівував сумні гайдамацькі пісні та зарисовував крадькома картини, що прикрашали панську оселю.
Часто за непереможне бажання малювати Тараса карали. Так було i 6 грудня 1829 р. Шевченко потрапляє до Петербурга, куди в кінці 1830 р. переїхав пан. Поміщик нарешті переконався, що iз Шевченка путящого лакея не буде, i тому вирішив підучити здібного кріпака малярству, сподіваючись, що це в майбутньому принесе вигоду. У 1832 р. пан законтрактував Шевченка на чотири роки до «різних живописних справ» цехового майстра В. Ширяєва.
Перспектива стати малярчуком не захоплювала Шевченка, він хотів учитися справжньому мистецтву живопису. Тому білими ночами Тарас ходив до Літнього саду i зарисовував там статуї, розставлені уздовж алей.
Під час одного з таких «сеансів рисування» Шевченка зустрів випадково студент Академії мистецтв Іван Сошенко. Ця зустріч вирішила долю Шевченка, незабаром він теж став студентом Петербурзької академії. *

Орієнтовна відповідь. 3 раншх літ у мене виявилась пристрасть до малювання. Вугіллям i крейдою я малював скрізь: на стінах, дверях, воротах. Життя моє в дяка закінчилося втечею від нього. Я утік у село Лисянку, де сподівався знайти co6i вчителя в oco6i диякона-маляра. Але замість науки малярству диякон лише змушував мене працювати по господарству. Я твердо вирішив усе знести, аби хоч трохи навчитися малярського мистецтва. Та дячок, поглянувши на мою ліву долоню, сказав, що в мене немає таланту не тільки до малювання, а й до шевства чи бондарства. Тоді я повернувся в рідне село, де пас громадську худобу, не залишаючи мрії знайти вчителя малювання. Мене погодився взяти в науку маляр iз села Хлипнівка, але зажадав на це панської згоди. I коли я звернувся до поміщицького управителя, той послав мене на кухню кухарчуком.
На 15-му році життя в моїй долі сталася змна. Помер старий пан. Кирилівка дісталася його синові — Павлу Енгельгардту, для якого набирали по селах двірню. Мене зробили «козачком», у мої бов'язки входило невідлучно сидіти в панському передпокої й чекати, поки панові необхідно буде дати люльку, вогонь чи налити склянку води. Разом з іншими слугами я опинився у Вільно. Тут, порушуючи панську заборону, сидячи в передпокої, тихенько наспівував пісеньки, крадькома перемальовував олівцем дешеві картини, які всілякими правдами i неправдами роздобував на постоялих дворах під час мандрів з України до Вільно. Одного разу, коли пан i пані поїхали на бал, я став копіювати портрет Платова, не помітив, як повернулися пани. Пан за це мене дуже суворо покарав.
Невдовзі Енгельгардт покинув Вільно i на початку 1831 року переїхав до Петербурга. За ним прибув i я. Тут, у Петербурзі моя нездоланна пристрасть до малювання виявилася ще з білыпою силою. Пан віддає мене в науку до Ширяєва, навчання збагатило мене необхідними професійними навичками.
Світлими ночами я ходив у літній сад змальовувати статуї. За цим заняттям мене якось i застав молодий художник Іван Сошенко, який, вражений моїм талантом, намагався мені допомогти. Він познайомив мене з Є. Гребінкою, викладачами Академії мистецтв, зокрема з К. Брюлловим. Hові знайомі вирішили викупити мене з кріпацтва. Брюллов намалював портрет відомого поета В. Жуковського, який було розіграно в лотерею. На виручені грошіi 22 кі1тня 1838 р. я був викуплений на волю i незабаром став учнем Академії мистецтв. MОЇМ вчителем став Карл Брюллов,під керівництвом якого я досяг значних yспіхів. Протягом 1839-1841 років я одержав3 срібні медалі за художні роботи.

«Циганка-ворожка» (1841 р.) «Катерина» (1842 р.),
«Селянська родина» (1843 р.), «Автопортрет зі
свічкою» (1860 р.), «Автопортрет у шапці та кожусі» (1860 р.).
III. Повідомлення теми, мотиваці навчальної діяльності.

На уроках укарїнської мови з розвитку зв'язного мовлення ми працювали з текстами наукового стилю, характерними ознаками яких були слова-термши, вжиті лише в прямому значенні. Ви уявляли себе вчителями біології та описували для молодших братиків i сестричок кімнатну рослину. Сьогодні на нас чекає надзвичайно цікава робота з художнім стилем, адже протягом уроку нам доведеться не лише ознайомитися з твором живопису, а й написати твір-опис за картиною, на якій змальовано дитинство Т. Шевченка. Це полотно допомагає нам глибше зрозуміти, якими були дитячі літа відомого поета. Тарас деякий час пас свиней у свого дядька П. I. Шевченка, а пізніше — громадську череду. Про це розповідали i С. Васильченко у повісті «Широкий шлях», i О. 1ваненко в оповіданні «Тарас у наймах». Саме цей епізод з дитинства малого Шевченка зобразив I. С. Їжакевич на картині «Тарас-пастух».
IV. Сприймання i засвоєння нових знань.


Розгляньте малюнок. Не забуваймо, що твір — це не переказ чужих висловлювань, а відтворення ваших особистих думок та вражень від почутого та побаченого.
1. Що саме зображено на картині?
2. Яким є перше враження від побаченого?
3. Кого ви бачите на передньому плані?
4. Що можна сказати про малого пастуха? (Робота з деталями.) (Хлопчик у латаній сорочині, порваних штанцях. У задумливому погляді Тараса передано глибокий сум, невимовний бшь, безвихідьдъ того важного життя, яке його оточувало. Надворі л1то, чудова погода, навітъ старенька, підперта з ycix боків, рідна хата повеселішала від яскравого сонечка, а Tapacoвi сумно.)
5. У який момент зобразив художник малого Тараса? (Малий пастух старанно виписує букви абетки. Yci зусилля хлопчика зосереджені на виведенні друго літери алфавіту — букви Б. У цю хвилину він далекий від думок про свєе тяжке життя та й від овецъ, яких доглядав. Сонце стоїть високо. Ягнята й вівці наїлися травички, збилися докупи.)
6. Про які почуття i прагнення хлопчика ми довідуємося, розглядаючи картину? (Як xomiв малий Тарас навчитися читати i малювати! Заробить якусь копійку, купить своїм б1дним сестричкам, Яринці i сліпенъкій Марійці, цукерку чи бубличок, a co6i аркушик грубого cipoгo nanepy. Сховається десь у бур'янах, малює i cniває сумні nicni. I тут, на картині, малий Тарас опановує науку: самостійно вчиться писати, старанно виводить кожну літеру на тому цупкому сірому nanepi.)
7. Яким настроем пронизана картина? Чому?
8. Кого ви бачите на задньому плані? (Милується заглибленістю у неповторний ceim дитинства Тараса i сам художник. Biн зображує його на фоні малъовничої природи. Дерева за огорожею, вітряк на косогорі, хатинки в долніт, чисте, свіже noвітря — усе ніби принишкло, допомагаючи малому оволодівати складною наукою. Художник зумів проникнутися станом Тараса-пастуха, бо й сам зазнав чимало горя в дитинстві)
9. Які асоціації (прямі чи опосередковані) викликають у вас люди та предмети, зображені на полотні?
10. Який колір домінує в картині? Про що це свідчить?

Орієнтовна відnoвідь. Іван Сидорович Їжакевич (1864—1962) народився в селі Вишнополі на Уманщині. Батьки його були бідними селянами. Не маючи засобів до існування, вони не змогли дати синоі1 будь-яку ocвіту. Хлопчик рано відчув велику любов до мистецтва, жадібно тягнувся до знань, прагнув опанувати майстерністю малювання. У десятирічному віці він поїхав у Київ до свого дядька, там вступив до жовописної школи при Киево-Печерській лаврі. Одного разу, намалювавши перед дзеркалом власний портрет, Їкакевич пішов з ним до відомої на той час у Києві малювальної школи Миколи Івановича Мурашка. Довідавшись про бідність хлопця, Мурашко спитав: «А хто буде за тебе платити?» — «Не знаю,— відповів той,— у мене грошей немае». Художник вийшов iз кімнати, а Їжакевич став швидко змальовува-и голову дівчинки з картини, що висіла на стіні. Цей, здавалося б, незначний епізод i вирішив його долю. Коли Мурашко повернувся i побачив розпочату роботу, він одразу ж запропонував Їжакевичу бути його помічником. Хлопчик не повірив у своє щастя. За такої умови він отр-мував заробіток i разом з тим міг учитися далі. Вчився Їжакевич старанно й успішно. Вирішивти продовжити i глибше опанувати мистецтво малювання, він поїхав до Петербурга i в 1884 році став вільним слухачем Академії мистецтв. Та, не маючи матеріальної допомоги, змушений був через два роки залишити навчання i вийти на самостійний творчий шлях. I. С. Їжакевич по-справжньому народний художник — протягом більш ніж 75-річної творчої діяльності він відображав у своїх творах жииття українського народу.
Серед його численних творів чимало полотен, створених за мотивами поезії Тараса Шевченка.

1) Вступ: іформація про автора та назву картини.
2) Основна частина: дане та нове.
3) Висновок: ваше враження від картини, почуття, викликані побаченим, думки, які виникли після ознайомлення з твором.


Обговорити думки з приводу почутого та побаченого, підготувати тезисний варіант твору.


V. Підсумок уроку.
VI. Повідомлення домашнього завдання.
1. Оформити відредаговані вчителем варіанти твору-опису в робочих зошитах.
2. Прочитати I роздл повісті С. Васильченка «Широкий шлях».