Модульне оригамі

Перші згадки про модульне оригамі зустрічаються в японській книзі Ranma Zushiki Хаято Охоко в 1734 році. Вона вміщує групу традиційних моделей оригамі, одна з яких – модульний куб. Можливості притаманні модульному оригамі не розвивались до 1960-х років, саме тоді дану техніку знову відкрив Роберт Нейл в США і, пізніше, Міцунобу Сонобе в Японії. З тих пір модульне оригамі популяризувалося і набуло широкого розвитку. І сьогодні воно представлене тисячами робіт.
Для того, щоб зрозуміти, що таке модульне оригамі, необхідно знати, що називають модулем. А модулем називають один з елементів оригамі. Певна кількість однакових модулів, зібраних разом, утворюють ту чи іншу конструкцію. Таким чином, модульне оригамі можна назвати конструктором.
До модульного оригамі відносяться всі кусудами, деякі види кубів та квадратів, багатогранники, складені з трьох і більше (до 900 елементів) модулей, модульні коробочки, квіти, а також інші вироби, які складаються з декількох однакових частин.
Модульне оригамі має більше переваг ніж класичне оригамі. Чому так? За допомогою модульного оригамі набагато легше виконати якусь складну роботу, виготовити просторові геометричні та інші фігури. За допомогою модульного оригамі можна скласти п'ять Платонових тіл: тетраедр, куб, октаедр, ікосаедр і додекаедр.
Люди, які багато років займаються оригамі, вважають, що будь яке оригамі – це модульна робота, яка вимагає точності, працелюбності і бажання підкоряти нові вершини. Важко сказати, наскільки вони праві, але те, що модульне оригамі неможливе без наукових знань, зрозуміло, навіть, для дитини. Тільки, знаючи добре геометрію, можна створити щось складне (наприклад, Платонові тіла). Але складним хай займаються, поки, майстри, а ми почнемо займатися з того, що легше.