І. С. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ ТА ЙОГО ПОВІСТЬ «КАЙДАНІЕВА СІМ'Я»
Історія створення
Повість «Кайдашева сім'я» написана в 1878 році і вперше надрукована 1879 року в десяти номерах львівського журналу «Правда». Утому ж році повість вийшла у Львові окремою книжкою. Після того автор двічі звертався до царської цензу ри, але дозволу надрукувати твір у Росії не одержав. Лише 1886 року було дозволено надрукувати «Кайдашеву сім'ю» з деякими змінами. У 1887 році повість вийшла в Києві в новій редакції: автором було перероблено початок і закінчення твору.
На початку того твору, який ми зараз читаємо (II редакція), подається пейзаж села Семигори та опис хати і подвір'я Кай-даша. Автор знайомить нас із Кайдашем і його синами.
У першій редакції вступна частина була інша: автор подавав широкий пейзаж правобережжя України. Ось уривок із неї:
«Вся Канівщина од самого берега Дніпра вкрита крутими горами, але ніде нема таких крутих та густих гір, як на полуденній стороні Канівщини, де річка Рось наближається до Дніпра, де вона прорізує гори... Глянеш з корсунських гір, славних битвами Богдана Хмельницького, і по обидва боки Росі земля ніби схопилась пухирями та бульками, ніби вона кипіла, клекотіла і тільки що простигла... Скрізь понад Россю стоять круті гори, як висока покрівля хат... На тих горах скрізь стримлять козацькі могили, куди тільки кинеш оком. Ввесь край ніби якесь здорове кладовище, де похований цілий народ, де під безлічними могилами похована українська воля. Вся країна без лісу, гола, спустошена».
Такі рядки, зрозуміло, не могли сподобатись цензурі, і письменник змушений був змінити початок повісті.
У другій редакції повість закінчується тим, що груша всохла і між сім'ями настав лад.
У першому виданні була така кінцівка:
«Діло з грушею не скінчилось і досі. А груша все розростається і вшир і вгору та родить дуже рясно, неначе зумисне дражниться з Кайдашами та їх жінками, а здорові, як горнята, груші й досі дратують малих Лаврінових та Карпових Дітей».
Отже, в першому варіанті розв'язка твору була інша, більш реалістична. Знаючи характери героїв і обставини їхнього життя, важко уявити, що сім'ї помирилися назавжди, Що вони не знайдуть приводу для нової сварки.
Із твору також були вилучені всі місця, де автор сатирично змальовує ченців, попів і церкву. У наступних прижиттєвих виданнях 1894 і 1906 років Нечуй-Левицький не зважувався відновити скорочені цензурою частини тексту.