ПАНАС МИРНИЙ ТА ЙОГО РОМАН «ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНІ?» Художні особливості роману
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 11-02-2013, 11:38
ПАНАС МИРНИЙ ТА ЙОГО РОМАН «ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНІ?»
Художні особливості роману
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є взірцем письменницької майстерності: вмотивований, продуманий сюжет, дещо ускладнена композиція, але така, що допомагає глибоко розкрити творчий задум письменника, майстерні соціально-психологічні портрети персонажів, виразно виписані пейзажі, яскрава народна мова, багатство тропів.
Пейзажі в романі — це засіб для глибшого розкриття подій, передачі внутрішнього світу персонажів. Так, картина вечора після жорстокої розправи над селянами посилює передачу горя, якого зазнали селяни, а водночас ніби кличе до помсти: «Сонце закотилося за гору червоно-червоно, немов обпилось тії крові, що була пролита за день.-Село, наморене то бійкою, то дивовижею, втихомирилось: нігде ні крику, ні гуку. Високі стовпи диму вилітали з верхів у небо високо-високо, наче несли туди людські сльози, прокльони, молитви».
Пейзаж допомагає краще зрозуміти душевний стан персонажів. Похмурими барвами змальовано картину темної ночі, коли Чіпка йшов до пана красти. Веселий, сонячний пейзаж на початку твору передає настрій Чіпки, радість від зустрічі з Галею, світлу чистоту юнацького кохання. Ще одна зустріч Чіпки з Галею після деякої перерви — в обох жевріє десь глибоко-глибоко спалах кохання. Природа наче раділа їхньому почуттю: «Вона кудись геть-геть дивилася, а він — на неї. Повійнув вітерець; розірвав димчасту хмарку, що заступала сонце; воно з-під неї виплило у своїй пишній красі і обдало їх хвилями блискучого світу, наче гарячим золотим дощем осипало. Жита зашамотіли, піднімаючи догори свої похилені колоски».
Через портрети дійових осіб розкрито їх внутрішній світ, психологію. Наприклад, портрет парубка Чіпки говорить нам про національну і класову приналежність героя (український селянин), матеріальне становище (небагатого роду), вік, вдачу і навіть натякає на його подальшу долю (хижий погляд). Дуже промовисті також описи зовнішності Василя Семеновича Польського, Чижика. Портрет розкриває й авторське ставлення до персонажів. Порівняймо:
1.«Схилила вона сумно голову; потекли гіркі сльози з жовтих, мутних очей, потекли по щоках, по глибоких рівчаках, що літа та недоля попроорювали по сухому виду...»
2.«Випрямилась — висока, суха, мура, аж зелена; а очі —як у її любимчиків — жовті-жовті».
Дечим портрети Мотрі й генеральші навіть схожі (колір очей, сухість), але різко відмінні баченням цих постатей авторами. Перший змальовується із щирим співчуттям, другий — із зневагою, відвертою іронією.
В одних випадках автори дають докладні, повні описи зовнішності персонажа (Чіпка, Галя, пан Польський), в інших — підкреслюють тільки окремі найхарактерніші портретні деталі (Мотря, генеральша, баба Оришка).
Мова роману багата, виразна, позбавлена діалектизмів, її головними джерелами є народна мова і пісенна творчість. Діалоги персонажів збагачені народними приказками, порівняннями, влучними висловами: «Життя — що стерняста нива; не пройдеш, ноги не вколовши»; «На людях і смерть красна»; «Дарованому коню
в зуби не дивляться». Часом за народними зразками автор створював власні афоризми, крилаті -слова: «Селянин без поля — старець без рук і без ніг»; «дівчина, як перепілка»; сухарі «чорні, як земля». Усі вони допомагають яскравіше побачити, глибше відчути сутність предметів, подій чи
явищ.
Афористична мова, як важливий засіб типізації та індивідуалізації персонажів, дала змогу авторам роману відтворити багатогранність психологічного стану людей різних соціальних груп.
Вдало використовується в творі й персоніфікація. Ось як передає автор на початку твору картину весняної землі: «... вона красується в своїм розкішнім убранні... Поле розіслало зелений килим, аж сміється в очах. На ланах грає сонячна хвиля; під хвилею спіє хліборобська доля... Легенький вітерець продихає з теплого краю, перебігає з нивки на нивку... живить, освіжає кожну билинку... І ведуть вони між собою тиху-таємну розмову...» Засобом персоніфікації передано силу любові селянина до землі, до ниви, показано поетичне сприйняття Чіпкою навколишнього.
Порівняно нешироко, але влучно використано в романі народні пісні. Почуття Чіпки передано словами відомої пісні:
Зелений байраче на яр похилився; Молодий козаче, чого зажурився?
У творі щедро використано художні засоби з народнопоетичної творчості, зокрема постійні епітети (лиха доля, ясне сонце, темна ніч, чоловік добрий), завдяки яким виразніше поставали перед читачем герої та події.
Це дає підстави твердити, що роман є справді народним як за змістом, так і за формою.
Роман Панаса Мирного « Хіба ревуть воли, як ясла повні? » засвідчив зрілість художника-романіста, який став на шлях реалістичного зображення дійсності і прагнув художнім словом боротися за інтереси народу. Цей твір значно збагатив українську реалістичну літературу.
Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів