«СЕРЕД ТЕМНОЇ НОЧІ ЗАСВІТИЛАСЯ БОЖА ІСКРА...»
(АНАЛІЗ ПОВІСТІ «ТАЛАНТ»)
Історія написання, творчий задум
Над своїм твором С. Васильченко працював відносно довго: чорнова редакція повісті була завершена ще в 1912 р., а опубліковано її тільки в 1924 р. У найбільш повній чорновій редакції вона мала підзаголовок «Про дні, що минули».
В автобіографічних записках «Мій шлях» Васильченко зізнається: «Для своєї творчості я брав свідомо сюжети із близького мені життя...». Навколишня дійсність стала для письменника джерелом правдивої художньої творчості. А правда полягала в тому, що молода парость українського народу — діти і молодь — виростали в неуцтві і темряві, не мали доступу до освіти й культури. Вчителюючи по селах, письменник надивився на тих неграмотних нащадків козацького роду, на молодих співачок та скрипалів з живим вогником в очах, щирим потягом до мистецтва й науки.
Із роздумів про долю обдарованих дітей з народу з'явилися новели «На хуторі», «У панів». Дорога і болюча для прозаїка тема знайшла своє продовження й у повісті «Талант». Назва її цілком зрозуміла. У творі розповідається про трагічну долю талантів у тогочасному суспільстві. Самогубство обдарованої селянки Тетяни — не тільки смерть молодої дівчини, а й втрата, загибель таланту.
Епіграф до повісті взятий автором з «газетної хроніки». Він не тільки допомагає чіткішому окресленню теми, а й створює мінорний настрій.
Підзаголовок до чорнової редакції твору «Про дні, що минули» вказував на те, що письменник обрав улюблений прийом спогадів, ведених від імені оповідача — безпосереднього очевидця і учасника зображуваних подій, людини вразливої, душевної, поетичної, схильної до глибоких роздумів. Звідси та емоційна тональність, яка проймає весь твір.