Приклад складеного плану опису твору мистецтва (Памятника)
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 17-04-2013, 11:48

ВІДГУК ПРО ТВІР МИСТЕЦТВА

ПАМ’ЯТНИК Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ В КИЄВІ

План

1.     Богдан Хмельницький — видатна постать в історії України.

2.     Історія створення пам’ятника, матеріал.

3.     Фігура гетьмана на коні.

4.     Оригінальний постамент.

5.     Розташування пам’ятника, його оточення.

6.     Доленосний момент історії, закарбований у бронзі й камені.

ПАМ’ЯТНИК Т. ШЕВЧЕНКОВІ В ХАРКОВІ

План

1.     Т.Шевченко — духовний батько нації.

2.     Скульптурна композиція.

3.     Центральна фігура Кобзаря.

4.      Фігури героїв поезій Шевченка.

5.     Реалістичність зображення, чіткість ліній, вдала передача харак­теру героя.

6.     Постамент.

7.     Оточення пам’ятника: клумби, парк, майдан та алеї.

8.     Один із кращих пам’ятників Т.Шевченкові у світі.

ТЕАТРАЛЬНА ВИСТАВА «МИНАМАЗАЙЛО»

План

1.     Комедія М. Куліша «МинаМазайло», на основі якої зіграна вистава.

2.     Сцена, декорації.

3.     Музичне оформлення.

4.     Гра виконавців головних ролей — Мини Мазайла, Мокія, Улі, Рини.

5.     Майстерність виконання епізодичних ролей — тьоті Моті, дядь­ка Тараса.

6.     Проблеми мови, порушені у виставі.

7.     Засоби комічного.

8.     Сміх крізь сльози.

ВІДГУК ПРО КІНОФІЛЬМ С. ПАРАДЖАНОВА «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ»

План

1.     Повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» — основа кіно­стрічки.

2.     Розповідь про українських Ромеоі Джульєтту.

3.     Національний гуцульський колорит.

4.     Гра головних персонажів — Івана та Марічки.

5.     Роль епізодичних персонажів.

6.     Що найбільше вразило і чому?

7.     Через заборони та забуття.

ВІДГУК ПРО КАРТИНУ І.РЄПІНА «ЗАПОРОЖЦІ ПИШУТЬ ЛИСТА ТУРЕЦЬКОМУ СУЛТАНОВІ»

План

1.     Наш земляк — І.Рєпін.

2.     Запорізька Січ — слава і легенда землі української.

3.     Центральна постать писаря.

4.     Група козаків навколо.

5.     Неповторність, індивідуальність кожного обличчя, точне відоб­раження характеру.

6.     Прототипи картини, два її варіанти.

7.     Волелюбність, дотепність і добре почуття гумору — характерні риси запорізьких козаків.

ВІДГУК ПРО КАРТИНУ Т. ЯБЛОНСЬКОЇ «ХЛІБ»

План

1.     Народна художниця України.

2.      Хліб — найбільше багатство.

3.     Золотисте зерно в центрі картини.

4.     Фігури дівчат — працівниць току.

5.     Теплі тони, радісний, світлий настрій.

6.     Уславлення людської праці, гордість за трудівників села.

РЕЦЕНЗІЯ НА КІНОСЕРІАЛ «РОКСОЛАНА»

План

1.     Яке місце посідає кінотвір у сучасному мистецтві?

2.     Яка тема фільму?

3.     В яких суперечностях, зіткненнях розкриваються характери дійо­вих осіб?

4.     Яка його головна думка?

5.     Як це доводять актори, що виконують ролі?

6.     Як ви оцінюєте художнє і музичне оформлення фільму?

7.     Що найбільше сподобалося у фільмі, а що викликало заперечення?

8.     Які думки і почуття викликав фільм?

Серед численних серіалів, що заполонили останнім часом телеекран, фільм «Роксолана» привертає увагу не тільки тим, що він створений на основі роману нашого сучасника, українського письменника Павла Загребельно-го. Фільм побудовано за законами пригодницького жанру, і тому сюжет сприймається як захопливий. Темою кінотвору є зображення подій XVI століття, пов’язаних із двома країнами — Україною і Туреччиною. Фільм розповідає про дивну долю дівчини з Прикарпаття Насті Лісовської, яка пройшла через невільницьку Кафу, на великому стам­бульському ринку була продана удруге, та не втратила своїх природ­них якостей — сильної волі, живого розуму, людської гідності. Саме завдяки цим якостям вона зуміла не розчинитися серед сотень жінок великого гарему султана Османської імперії, а стати законною дружи­ною Сулеймана Розкішного (Завойовника). Нелегко було звикати Настусі, яку назвали чужим іменем Хурем, до нового життя. Холодом віяло від усього, а найбільше від чужих людей. Розмовляючи з Валіде Хафсою, дівчина побачила перед собою людину, яка не сміється ніколи і не відає ні людяності, ні милосердя. Тут сама мова була ніби не по­трібна — достатньо було мови знаків, мови зневаги і загрози. Та Валіде звеліла їй вивчити турецьку та арабську мови. Це не злякало дівчину. Будучи дочкою священика, знала латину, німецьку; від подруг навчи­лася польської, легко переймала єврейську, вірменську. Потім уже ста­ла Хурем відома усьому світові під іменем Роксолани. Так називали полонянок з України. Для нас, телеглядачів, цей образ завжди асоцію-ватиметься з чарівною українською актрисою Ольгою Сумською, яка талановито зіграла у фільмі роль Роксолани. Здавалося, ніби самі очі ак­триси висловлювали більше, ніж скупі жести. Вона прожила цю роль на екрані, переконливо, з гідністю і гордістю втіливши образ української дівчини, що стала не просто красивою жінкою, а особистістю. На фоні численних красунь султанського гарему вона виділялася розумом, ду­ховною сповненістю, і саме це змусило султана звернути на неї увагу.


Фільм знято цікаво. Широкі панорами казкової природи Прикарпаття, Туреч­чини, інших місць служать не тільки фоном для дійства, але й якоюсь мірою обумовлюють події та характери дійових осіб. Ось Роксолана дивиться на Гасана — яничара, якого колись в Україні звали Василем. І перед очима її по­ставав Рогатин, і батьківський дім, і шовкові степи, і лагідне сонце України. Автори фільму зуміли зняти не просто кольорові картини світових принад, але й передати тепле почуття патріотизму. У фільмі постійно проводиться думка про невмирущість Батьківщини, про святість почуття до неї. Фільм, сповне­ний пригод і інтригуючих поворотів сюжету, викликає відчуття гордості за нашу людину. Все — музика, гра акторів, операторська робота — покликане передати почуття, заховане десь глибоко у душі кожного. За Роксоланою і її предками — віки славетної історії, в якій була золотоверха Софія і перші кни­ги, кам’яне диво великих міст і вражаюча краса вишиванок і дерев’яного зод­чества. Фільм пробуджує добрі почуття у душі кожного, кому не байдужа доля України, її історії і сьогодення.

ВІДГУК ПРО КАРТИНУ К.О. ТРУТОВСЬКОГО «Т. Г. ШЕВЧЕНКО З КОБЗОЮ НАД ДНІПРОМ»

Творчість Костянтина Олександровича Трутовського завжди була пов’язана з Україною. Більшість його картин написані саме на українські сюжети: «Весільний викуп», «Побачення», «У місячну ніч» та інші. Це й не дивно з огляду на те, що дитинство майбутнього художника минуло на Харківщині. Початкову освіту він здобув в одному з приват­них харківських пансіонів. Навчаючись вільним слухачем у Академії мистецтв, художник познайомився з Д. Григоровичем, Ф. Достоєвським. Незабутнє враження справили на нього твори М. В. Гоголя та Т. Г. Шев­ченка. Може, тому у його картинах так багато гоголівського і шевчен­ківського. У 1850 році художник їде на Україну, і тут з’являються його найбільш відомі картини «Бандурист», «На церкву», «Лірник у селянській хаті». Так поступово розкривається душа України, її наро­ду. Не дивно, що після численних побутових сюжетів із життя українсь­кого селянства художник приходить до думки зобразити Т. Г. Шевчен­ка. Адже в образі великого поета втілена душа багатостраждального великого народу з древньою історією. Саме так сприймаємо ми картину «Т. Г. Шевченко з кобзою над Дніпром», написану у 1875 році.

На першому плані Т. Г. Шевченко, що сидить на старій колоді, задум­ливо похиливши голову на кобзу. Які думки заполонили його, може виз­ріває новий задум поеми чи легкого летючого вірша — картини рідної природи? Сидить він на високій кручі, з якої відкривається широка па­норама Дніпра з його пологими берегами, полів і садів його рідної Ук­раїни. Кожна травинка біля ніг великого поета промовляє до глядача знай­омими пахощами рідної землі. Кольорова гамавитримана у спокійних тонах зеленого, жовтого, рудуватого кольорів. Художник зобразив Т. Шевченка у звичайній селянській сорочці і штанях, на голові у поета шапка, яку носили чоловіки на Україні здавна. Він проста людина. Він один із тих простих людей, яких знав і любив, для яких працював і страждав усе життя. І разом із тим це людина могутнього інтелекту, якій доступне розуміння життя. Усе це написано на його обличчі, не стільки засмученому, скільки задумливому. Його постать вражає природністю, ве­личним спокоєм і гідністю. Але вже другий погляд на картину дарує відчут­тя безмежного простору, поданого на другому плані. Там вдалині видні-ється церква, а село, мабуть, потонуло у густих садах, що зеленню вкривають велику частину Дніпрового берега. А там, наче у туманному мареві пастельних тонів ховаються нові безмежні далі. Картина вражає величчю і спокоєм. Вона спонукає зрозуміти, яке багатство дісталося нам — наша велика земля, цей дивний безмежний світ і на ньому наша Україна, її культура та історія, уособленням якої є великий поет і мисли­тель землі нашої — Тарас Григорович Шевченко.

МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ ТВІР МИСТЕЦТВА

Мистецтво… Воно зачаровує нас силою краси: краси звуків, краси по­чуттів, краси побаченого. І якщо вже зачарувало людину — то це навіки. Отака вона сила — сила мистецтва. Когось зачарувала таємнича, ніжна, трепетна музика, когось довершена картина, когось прекрасна книга, ко­гось чарівний спів виконавця.

Серед музичних творів мені найбільше подобається «Місячна сона­та» Бетховена. Бетховен був геніальним композитором, тонким ліри­ком, умів майстерно передавати звуками те, що відчувала його перепов­нена образами, зранена переживаннями та нещастями душа.

Глибоким ліризмом сповнена «Місячна соната» Бетховена. Ніжно звучить музика, але де-не-де чуються насторожені звуки. Вони ніби віщу­ють негоду, що наближається. Я відчуваю звуки спочатку тихі, а далі все сильніші, гучніші. І ось вже буря. Уявляю, як над морем потьмари­лося небо, закривши свинцевими хмарами срібний місяць. Як великі лавини злітають вгору, вдаряються об каміння і розлітаються тисячами краплинок. Сила звуків наростає, і перед моєю уявою постає розгніва­не море, справжня буря на морі… Громові розкати чуються в музиці. Вона зривається з клавіш і летить вдалину, наповнюючи мою кімнату стого­ном. Та враз громовиця зникає, і знову звучить мелодія. Знову ллється місячне сяйво в душу і звучать затихаючі тривожні звуки…

У своїй сонаті Бетховен передав боротьбу прекрасних, чистих по­чуттів людини з темними силами людської душі, із сірою буденщиною, міщанством, з темними силами обивательського благополуччя.

Музика… Її звуки чарують нашу уяву, захоплюють, викликають певні почуття. Музика — це дивовижна скарбниця, яка збагачує нас, відкри­ває двері у світ прекрасного.

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів