ЖИТТЄПОДІБНИЙ СЮЖЕТ

І ФІЛОСОФСЬКО-СИМВОЛІЧНИЙ ЗМІСТ

ПОВІСТІ-ПРИТЧІ Е. ХЕМІНГУЕЯ «СТАРИЙ І МОРЕ»

Повість «Старий і море» — один з останніх завершених творів легенди американської літератури Ернеста Хемінгуея, своєрідний підсумок твор­чих пошуків автора. Літературознавці визначають жанр цього твору як повість-притча, тобто твір, що розповідає про долю і певні події життя ге­роя, але ця розповідь має алегоричний характер, глибокий моральний і філо­софський зміст. Повість тісно пов’язана з усіма попередніми творами пись­менника і є вершиною його роздуму про сенс життя. Сюжет її можна переказати в кількох реченнях. Живе самотній старий рибалка. Останнім часом рибальська вдача, як і люди, покинула його, але старий не здається. Він знову і знову виходить у море, і ось нарешті йому таланить: на наживу впіймалася величезна риба, кілька діб триває боротьба старого і риби, і лю­дина перемагає, та ненажерливі акули нападають на здобич рибалки і нищать її. Коли човен старого пристає до берега, від красуні-риби залишаєть­ся лише остів. Знесилений старий повертається у свою бідну хатину.

Проте зміст повісті значно ширший і багатший. Хемінгуей уподібню­вав свої твори айсбергу, який лише на невелику частину видніється з во­ди, а решта схована в океанському просторі. Художній текст — та части­на айсбергу, яку видно на поверхні, і читач може лише здогадуватися, що письменник залишив невисловленим, віддав на тлумачення читача. Тому повість має глибокий символічний зміст.

Вже сама назва твору «Старий і море» викликає у читача певні асоціації, натякає на головні проблеми: людина і природа, тлінне і вічне, потворне і прекрасне тощо. Сполучник «і» об’єднує і разом із тим проти­ставляє ці поняття. Герої і події повісті конкретизують ці асоціації, поглиблюють і загострюють заявлені в назві проблеми.

Старий символізує людський досвід і разом із тим його обмеженість. Поруч зі старим рибалкою автор змальовує маленького хлопчика, який вчиться, переймає досвід у старого. Та коли рибальська вдача покидає героя, батьки забороняють хлопчику виходити з ним у море. У двобої з рибою старому дуже потрібна допомога, і він шкодує, що поруч нема хлопчика, та розуміє, що це закономірно. Старість, думає він, не повинна бути самотня, та це неминуче.

Тема самотності людини розкривається автором у символічних карти­нах вутлого човника на тлі безмежного океану. Океан символізує і вічність, і непереборну природну силу. Старий переміг прекрасну рибу, але океан не віддав йому здобичі, акули з’їли її. Хемінгуей упевнений, що людину можна знищити, але неможливо перемогти. Старий довів свою здатність проти­стояти природі, він витримав найтяжче у своєму житті випробування, тому що, незважаючи на самотність, він думав про людей (спогади про маленько­го хлопчика, їх розмови про видатного бейсболіста, про спортивні новини підтримують його в момент, коли сили його майже покинули).

У фіналі повісті Хемінгуей торкається також теми непорозуміння між людьми. Він зображує групу туристів, які вражені тільки розмірами остова риби і зовсім не розуміють трагедії старого, про яку намагається розповісти їм один із героїв.

Символіка повісті складна, і кожен читач відповідно до свого досвіду сприймає цей твір.