Звеличення національних героїв в українському героїчному епосі
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 30-01-2014, 13:53

Звеличення національних героїв в українському героїчному епосі

Сьогодні, коли наша Україна стала на шлях незалежності, ми з особливою повагою і шаною вдивляємося у постаті тих героїв, які свого часу боролися і віддавали життя за її свободу й суверенність. їх немало було в славній історії нашої країни, імена цих відважних синів рідної землі золотом вкарбовані в її пам'ять.

Український героїчний епос знайомить нас із багатьма безсмертними постатями захисників народу України, яка зазнавала постійних нападів ворогів:

Зажурилась Україна,

Бо нічим прожити,

Витоптала орда кіньми

Маленькії діти,

Котрі молодії —

У полон забрато;

Як заняли, то й погнали

До пана, до хана. Та на захист стають козаки, які обороняють рідну землю і волю свого народу; серед них — на почесному місці Богдан Хмельницький, котрому присвячено багато дум та пісень. Він оспівується народом як досвідчений полководець, мудрий воєначальник, який не боїться того, що «іде ляхів сорок тисяч хорошої вроди». Адже за ним «велика потуга» — народ, що довіряє йому:

А я ляхів не боюся і гадки не маю,

За собою великую потугу я знаю,

Іще й орду за собою веду:

А все, вражі ляхи, на вашу біду. Ще дві історичні постаті — Дорошенко та Сагайдачний — герої пісні «Ой на горі та женці жнуть», що змальовує картину козацьких походів початку XVII століття. Коли читаєш цю пісню, переймаєшся гордістю за історичне минуле Батьківщини, за її синів-героїв, один з яких:

Веде своє військо,

Веде запорізьке

Хорошенько!

Постать одного із керівників Коліївщини — Залізняка— оспівана народом у творі «Максим козак Залізняк». Ця пісня, одна з багатьох, присвячених цьому героєві, є продовженням народнопоетичної традиції героїчного епосу. У ній образ Залізняка уособлює могутні сили народу, його вільнолюбний характер. Заради визволення свого народу з ярма Максим іде на кривавий двобій і перемагає:

Та вдарили з семи гармат

У середу вранці

Накидали за годину

Панів повні шанці...

Визволення українців із турецької неволі породило великий цикл народних дум, яскравим прикладом яких є «Втеча братів із города Азова, з турецької неволі». її тема — це показ трагічної загибелі козака-українця через потурання його братами народної моралі. Сила народного таланту створила три різних образи наших полонених співвітчизників, але, виді­ляючи з-поміж них молодшого брата за його людяність і хоробрість, народ славить його як героя:

І вже його слава не вмре, не поляже,

Буде слава поміж царями,

Поміж панами,

Поміж православними християнами.

Знайомлячись із творами українського героїчного епосу, ми переконуємося, що вдячний народ завжди натхненно возвеличував своїх героїв. Про це свідчать і легенди («Як Сірко переміг татар»), і балади («Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси»), і думи, і пісні, і навіть казки («Яйце-райце», «Іван-мужичий син»). Безперечно, всі вони є не лише джерелом інформації про історичні події, а одним із найважливіших джерел історичної та національної самосвідомості народу.

 

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів