Правдиві картини життя трудового народу у творах Архипа Тесленка

Коли дивишся на портрет Архипа Тесленка, бачиш засмучене обличчя, очі, сповнені журби. Згадуєш його трагічне, сповнене поневірянь життя, його слова: «Життя моє справді таке, що треба звірячого організму, щоб я перетяг за тридцять років». Багато його оповідань носять автобіографічний характер. Це правдиві картини його життя. Життя письменника-інтелігента, вихідця з простого народу. Це справжні художні, правдиві документи тієї епохи, епохи першої російської революції, епохи розшарування села, зубожіння та спролетаризування селян.

Правдиве змалювання тяжких картин тогочасного життя ми знаходимо в його оповіданнях «Хуторяночка», «За пашпортом», «Немає матусі», «Любов до ближнього», «У схимника» та ін. Кожне з них, лаконічне, виконане в простій задушевній розповіді очевидця. Оповідач — людина добра, гуманна, проста. Він добре знає життя простих людей і глибоко співчуває їм.

Перед нами трагічна доля дівчини — хуторяночки Марини, яка оповідає, як тяжко довелося їй працювати в наймах. її праця, чесна, добро­совісна, часто дуже тяжка, зовсім не цінилась. Працювала з ранку до ночі за копійки. Та все ж стягнулась на кожушину якусь і матері допо­магала. Почала вже мріяти і про свою сім'ю. Та нема худібки —і ніхто заміж не візьме. Кинулась худібку заробити, а тут пан зі своїми домаганнями. Всі гроші, зібрані на придане, до суду віднесла, якби тільки «спекатися панської любові». Та й у відчаї втопилась. Ось одна з трагіч­них картин життя молодої дівчини. Ні праця, ні врода, ні великі чесноти — ніщо не має значення, якщо ти наймичка. Селянин, поставлений у таку залежність від пана, що всі його намагання вирватись із неволі, зажити вільно, мати хоч якийсь достаток— марні. Ось герой оповідання «За пашпортом». Він, як і Марина, вирішив змінити своє життя, спробувати заробити більше грошей, ніж ті криваві копійчини, які платив йому пан. Та й образи пана терпіти вже не міг. Вирішив податись до Одеси на заробітки. Але паспорта не отримаєш, бо пани з владою заодно, їхні інтереси вона захищає, біднякові ж правди ніде не знайти.

Страшне зубожіння селянства, велика смертність дітей, тяжке знедолене життя дорослих — все це правдиві трагічні сторони тогочасного суспільного устрою. Та в цьому страшному моторошному світі прості селяни зберегли у своїх душах іскорки великої любові, доброти, порядності. Зовсім нестерпним після смерті матері стає життя героя оповідання «Немає матусі». Але згадка про матір, її велику святу любов до своїх дітей, її вміння знайти для кожної дитини ласкаве слово, її постійна турбота про них — все це додає йому сили жити і перемагати труднощі.

Любов'ю до знань, прагненням до чесного трудового життя сповнене серце і головної героїні повісті «Страчене життя» Оленки. Здається, всміхнулась доля бідній дівчині. Може, «вийде в пани» колись і селянська дочка. Великі здібності, чиста ніжна душа, наполегливість і працелюбність дали можливість їй здобути знання, спеціальність учительки. Та жорстока дійсність призводить і цю дівчину до самогубства. У тогочасному суспільстві не бачив Тесленко жодної можливості для простих трудівників села. Страчено життя ще однієї хорошої людини.

Багато оповідей Тесленка із сільського життя, інтелігенції того часу мають трагічне звучання. Якщо й змальовує він борців за права народу, то й їхня доля — це поневірення, арешти, тюрма. Гірка правда про життя людей тогочасної України звучить у кожному слові творів цього своєрідного талановитого письменника.