Особисті міркування. Поезія, близька моєму серцю (за лірикою Володимира Сосюри)
Додав: maria
Коментарів: 0
Додано: 11-03-2014, 18:32
Особисті міркування. Поезія, близька моєму серцю (за лірикою Володимира Сосюри)
Співа моя душа, прозора і крилата,
любові сповнена до всього і до всіх....
І кожного обнять я хочу, наче брата,
у райдузі пісень закоханих моїх.
Коли я вперше читав вірші Володимира Сосюри і натрапив на вірш «Співа моя душа», мені здалося, що поет дещо прикрашає свої почуття, свій внутрішній стан. Та з часом я поринув у такий безмежний світ його задушевної щирості, людяності, закоханості у красу, що зрозумів: наведений на початку твору уривок — дзеркальне відбиття Сосюри — людини і пойта. Із рядків його поезії переді мною постав талановитий поет-лірик, співець боротьби і кохання, неперевершений майстер чарівного слова.
Вся його творчість є сповіддю ніжної і бентежної душі, яка раділа і мучилася, бо не могла залишатися байдужою. Назавжди, мабуть, закарбувались у моє серце і пам'ять вражаючої сили і емоції признання:
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
і земля убирається зрання...
Щодо мене, то ці рядки можна порівняти лише з шекспірівськими сонетами. Та із всього ліричного доробку поета мені найбільше подобаються вірші, пронизані осінніми мелодіями («Айстри», «Осіння пісня», «Ти між єдиних одна» тощо).
Осінь у житті — як осінь у природі: час тихої замріяної краси, час плодозбору. Тому глибоким оптимізмом сповнені цикли осінніх мелодій Сосюри, в них звучить віра у вічну молодість героїв. Він і про себе говорить:
Мов два мене: один ще юний, юний,
а другіїй, що й казать, уже старий.
Та їх серця од;ні єднають струни,
і тому я незмінно молодий.
Поетична книжка Володимира Сосюри «Осінні мелодії», в якій найповніше відбилися осінні настрої поета, — це пісня щирого й відданого серця. Ця пісня бринить найтоншими нотами, підноситься до неба,
охоплює душу:
Хай опадає лист в саду
на землю в срібному інеї —
Я в пісні молодість знайду
і довго-довго буду з нею.
На мою думку, кожний, хто читав пристрасні слова поета про осінь, знаходить у своєму серці щирий відгук, бо не можна залишитися стороннім слухачем співу душі відкритої, людяної, дивовижно тонкої
і ніжної у своїх почуваннях:
Осінній сад, жоржин печаль багряна,
стрясають їх пориви вітру злі,
і дерева жаліються туманом,
що вже так мало листя на гіллі. Лірика кохання, що є вічною темою світової поезії, незмінно звучала в ніжній поезії Володимира Сосюри. Вона зливається з лірикою людського серця, яке трепетно відгукується на будь-які чарівні прояви навколишнього життя:
Не кує вже зозуля в діброві,
лиш хитаються тіні криві
і зоря у пожовклій траві
ливший траві розгубила стрічки пурпурові.
Звучать в «Осінніх мелодіях» і патріотичні мотиви, які оспівують воїнів-захисників, невтомних трударів — всіх тих співвітчизників, яких щиро любив і якими пишався поет. Серце його, сповнене цими почуттями, бажало,
Щоб розцвіли усмішки щирі,
Щоб їх не стерли грози злі.
Яке це щастя — жить у мирі
і вічній дружбі на землі
Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів
Популярні матеріали