Твір I щастя всіх прийде по наших аж кістках (за твором Івана Франка «Каменярі»)
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 17-01-2013, 14:05
I щастя всіх прийде по наших аж кістках (за твором Івана Франка «Каменярі»)
Іван Франко — новатор у галицькій літературі. Не тільки у формі, літературній манері, а й у своєму ставленні до фактів життя, які він змальовує.
Його цікавлять соціальні й економічні сторони сільського життя, гніт, страждання і всяка кривда. Наскрізь гуманний, людяний, Франко віддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто «в поті чола» добуває хліб не тільки собі, але й іншим, тим, що самі не працюють... Разом з вірою в людину у Франковій душі живе віра в світле майбутнє нашої землі. Воно прийде, те нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки розбити тверду скелю неправди і пробитись до світла, хоч би й довелось вкрити кістками шлях до нового життя. Ця свята віра лунає у Франковому вірші «Каменярі». Івана Франка ми називаємо Каменярем за його завзятість у боротьбі з вадами на шляху до прогресу, ґенієм — за всеосяжність охоплення життя, розмаїття поставлених проблем і думок, нашим національним пророком, бо він звершував найкращий подвиг — вів свій народ до щасливої долі. Титаном праці ми величаємо Франка. Та справжнім гімном колективній праці, що прокладає дорогу в новий світ, є твір «Каменярі». Образ каменярів, «в одну громаду скутих», озброєних важкими залізними молотами, під ударами яких рушиться скеля старого задушливого світу, виростає до узагальненого показу революціонерів, борців за нове життя, за добро і щастя. «Каменярі» — твір величезної поетичної сили і вражаючої майстерності. Перша строфа дає зорове уявлення про велич картини: на «безмірній та пустій і дикій площині», прикутий ланцюгом до височенної гранітної скелі, стоїть каменяр. «А далі тисячі таких самих, як я», — говорить поет, — і зображує їх:
У кожного чоло життя і жаль порили,
І в оці кожного горить любові жар,
І руки в кожного ланці, мов гадь, обвили,
І плечі кожного додолу ся схилили,
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.
Образ каменярів, який з надзвичайною силою втілює красу і велич колективної праці, не втратив свого ідейного й художнього значення і для нас. Як каменярі падають на шляху до нового життя, знесилені, так і інші, що заступають на їхнє місце, йдуть, не збавляючи кроку, бо світить їм ясність ідеалу:
І всі ми вірили, що своїми руками
Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт,
Що кров'ю власною і власними кістками
Твердий змуруймо гостинець і за нами
Прийде нове життя, добро нове у світ.
Все життя і діяльність Івана Франка були невтомним руйнуванням скелі капіталістичних відносин будуванням дороги до щасливого майбутнього рідного народу-трудівника. Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці. Щастя не дається задарма. Треба забути свої вигоди, свої дрібні інтереси, треба загартувати в собі волю — зробити руки свої сильними, голову світлою, серце гарячим...
І взагалі, був нам Каменяр співцем відради, віри, надії, гартував своїм міцним словом духовність покоління.
Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів
Популярні матеріали