Твір Людина землі у філософському осмисленні Олександра Довженка (за кіноповістю «Зачарована Десна»)
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 17-01-2013, 23:08
Людина землі у філософському осмисленні Олександра Довженка (за кіноповістю «Зачарована Десна»)
О. Довженко великий не тільки як режисер, а й як публіцист і письменник, автор багатьох чудових творів, як-от: «Повість полум'яних літ», «Україна у вогні», «Поема про море» та інші. Серед творів, що виникли після Великої Вітчизняної війни, одне з найпочесніших місць посідає його повість «Зачарована Десна».
Вихований у любові до праці, письменник усе життя звеличував її, бачив щастя людей і їхню красу саме в труді.
У своїй кіноповісті письменник змальовує наддеснянських селян, які становлять узагальнений образ дореволюційного українського селянства з його високими повсякденними буднями. Дорогі Довженку земляки — працьовиті, сильні фізично, мудрі життєлюби, хоча й жили у великих злиднях. Нелегка доля випала Сашковому батьку, який багато «землі виорав» і «хліба накосив», але так і не міг у дореволюційні часи вирватися з кайданів бідності. Через це і Бога прокляв, і попа вигнав з двору, і «зневажав начальство і царя».
З любов'ю говорить Довженко про свою матір, яка любила «саджати що-небудь у землю, щоб проізростало». Образ матері постає перед нами як взірець працьовитості і доброти.
У нелегкій праці пройшло життя діда Семена, «схожого на Бога»... Він «прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок», пахнув «теплою землею і трохи млином».
Захоплено пише автор про чудесний талант косаря дядька Самійла. Сусіди забули його прізвище і звали просто косар. Він так вправно володів косою, що міг би за добрий харч обкосити всю «земну кулю». Гут у художній формі звеличено руки селянина, які символізують працьовитість усіх хліборобів. А коротконогий мисливець Тихон Бобир, Що, йдучи на полювання, забув дома курок від рушниці уособлює добродушність і лагідність селянської натури.
Живучи в нестатках, б'ючись за копицю сіна, як бувало у родині малого Сашка, хлібороби, проте, високо цінували людську гідність, чесність, роботящі руки, поетизували працю, яка виступала головним критерієм моралі селянина.
Винятково важливу роль у повісті відіграє природа, нерозривно пов'язана з життям людей. «Жили ми в певній гармонії з силами природи. Зимою верзли, літом смажились на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою. І хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти життя».
Отже, кіноповість «Зачарована Десна» — це гімн людині праці, яка своїми руками вирощує хліб і створює всі земні блага. Заклик любити життя, цінувати й берегти все те прекрасне, що робить людину духовно багатою й щасливою, не забувати, якого ти кореня і що дав тобі твій народ та батьки, щоб ти став гідним сином їх, — така ідея кіноповісті «Зачарована Десна».

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів