Твір Україна у творчості Олександра Довженка (за твором Олександра Довженка «Україна в огні»)
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 17-01-2013, 23:10
Україна у творчості Олександра Довженка
(за твором Олександра Довженка «Україна в огні»)
Як палко треба любити Україну, яким чесним та мужнім бути, щоб написати «Україну в огні»! У своєму «Щоденнику» за 26 листопада 1943 року Довженко зробив такий запис: «Мені важко од свідомості, що «Україна в огні» — це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо». Через те, що весь твір з першого до останнього рядка пронизаний правдою, його замовчували так довго. Тільки 1966 року уперше кіноповість було надруковано, але й після такої довгої мовчанки у ній було багато цензурних купюр. Жаль, що за життя автор не побачив свого твору. Ця кіноповість у творчій біографії Олександра Довженка посідає особливе місце, це один з найкращих його творів.
«Україна в огні» — твір про трагедію українського народу. Сьогодні цілком аргументовано дослідники стверджують, що сталінський режим був жорстоким, антинародним.
Злочинне нехтування життями людей призвело до численних трагедій, непоправних втрат, катастроф, смертей у ході війни. Для Олександра Довженка завжди найбільшу цінність у житті мала людина. Усією своєю творчістю він принципово обстоював твердження, що людина — особистість. Людина — не гвинтик. Вона неповторна. До такої думки автор підводить читача через використання загостреної полемічності: Христина Хуторна і прокурор Лиманчук, Лаврін Запорожець та Заброда, автор полемізує з фон Краузе. Слід зауважити, що 0. Довженко ставить у полярні позиції полемізуючих.
У Олександра Петровича є одна любов і молитва — це рідна Україна, тому центральним образом твору є саме вона, тому болить авторові, коли рідний край став руїною, тому ненависть його невгасима до тих, хто топче кованим чоботом рідну землю, поплюжить її, обливає кров'ю. Найстрашніше — це бачити дітей-калік, зґвалтованих дівчат, скупі старечі батьківські сльози над могилою сина. Все це — Україна в огні. Це — найтрагічніші сторінки Великої Вітчизняної війни.
Без перебільшення можна сказати, що всі твори мистецтва про війну славили Сталіна, а ось знайшовся сміливець Довженко, що знехтував цим. Розплата була надто-жорстокою, бо цей твір про війну міг бути удостоєний світовим мистецтвом високої нагороди, як, скажімо, «Земля», але про нього мовчали довго, понад двадцять років.
Для Довженка суттєвою була тільки правда і більш нічого, крім правди. Для нього Україна — це українці. Тому в центрі твору — трагічна доля Лавріна Запорожця, простого селянина-хлібороба, що уособлює собою долю всього українського народу. Найтрагічнішою сторінко історії України є доля жінки на війні. Тут Тетяна Запорожець - берегиня роду. З особливою привабливістю змальовано образ Олесі, а образ Христі — особливий. Саме він, на думку автора, є найтрагічнішим, бо де — сама Україна, яку кинуто під ноги виродкам-фашистам. Доля «інки в окупації, жінки-полонянки. Його героїні не стають на шлях активної боротьби, але людську гідність не втрачають у тій страшній веремії, початку війни. Устами Лавріна Запорожця Довженко закликав, «якщо й судити людей, то по закону народного лиха». А це значить, що слід бути гуманістом, ненавидіти будь-яке насильство. Олександр Петрович вірить у те, що хай дорогою ціною, але біда навчить, мусить навчити шанобливого ставлення до людини.
Кіноповість «Україна в огні» була одним з перших творів, в якому на тлі смертельного двобою з фашизмом принципово ставились проблеми гуманізації суспільства й особистості, заперечення війни, вперше заперечувалися постулати сталінізму.
І коли сьогодні говорять про те, що треба встановити пам'ятник Сталіну в Севастополі, то в пригоді стають для молодого покоління такі творі, як «Україна в огні» Довженка — хай уважно вчитуються у ці безсмертні рядки.
Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів
Популярні матеріали