МИ – НАЦІЯ ЄДИНА, ТВОЇ МИ ДІТИ, УКРАЇНО!

Бібліотекар: Доброго дня, дорогі учні! Сьогодні наш загальний училищний урок я хочу розпочати такими рядками: « Дякую Богу, що дав мені народитися українцем» - це останній запис у щоденнику Олеся Гончара, добре знаного в світі українського письменника-гуманіста. Його слова – це вияв глибокої любові до рідної України, ознака великої гордості за свій багатостраждальний народ, свідчення великого почуття національної честі.

 

Моя Україна

Учень:На світі багато чудових країн,

Мені наймиліша, найкраща країна,

Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,

Безсмертна моя Україна.

Ти з давніх віків непокірна була

І волю свою боронила невпинно.

Нарешті збулося – її здобула

Звитяжна моя Україна.

На землях твоїх неозорих степів

Живе працьовита і чесна родина,

Хвилюється колосом стиглих хлібів

Моя золота Україна.

В садах і дібровах в вечірні часи

Чарує нас пісня дзвінка солов’їна,

І чути співочі дівчат голоси, –

Пісенна моя Україна.

Тепер ще не легко живеться тобі,

Є в тому, мабуть, особлива причина.

Та все подолає в тяжкій боротьбі

Незламна моя Україна.

Квітуй, мов калина, над плесами вод,

Будь в дружбі і праці міцна та єдина.

Хай буде щасливим твій вільний народ,

Прекрасна моя Україно!

Бібліотекар: – Подивіться, будь ласка, у вікно: шепоче замріяний вітер слова

кохання річці синьоокій, а день стоїть у шелестах золота та яскравих кольорах осінніх квітів. Обнялися голубе небо і пожовкле колосся безкраїх степів. Такою ми бачимо під вересневим сонцем нашу неньку – Україну. Вона горда від того, що зуміла виховати людей, здатних об’єднатися на Майдані, здобути волю, вибороти справедливість. Ми заявили про себе, як про велику націю, гідну зайняти достойне місце у світовій спільноті.

Трагічні події в Україні, починаючи з листопада минулого року, тривожать

та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас

необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого

пожертвувала своїм життям «Небесна сотня».

(Демонстрація відеофрагменту «Небесна сотня»)

 

Бібліотекар: – Вшануємо їх пам’ять хвилиною мовчання.

(хвилина мовчання)

 

Учень: Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа – частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія…

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

(Звучить Гімн України)

Бібліотекар: – Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися.

Столиця України – Київ. Широкі i чарiвнi простори, прекрасні села i міста.

Могутньо котить до Чорного моря сиві хвилі найбільша річка України – Днiпро. Буйною зеленню шумлять на його берегах сади, ліси. Золотистим морем розливається безкраїми нивами жито-пшениця.

 

Бібліотекар: – Погляньте на карту України. На нiй позначено кордони української землi. На півдні нашу державу омивають теплі моря – Чорне й Азовське, є в нас чудові гори. Простір землі, заселений українським народом великий. Щоб його перетнути, потрібно пішки йти із заходу на схід 90 днів, долаючи щодня по 30 км.

 

Бібліотекар: – Щороку ви поглиблюєте, збагачуєте новим змістом поняття

«Батьківщина». Нещодавно поняття «Батьківщина» обмежувалось для вас

рідною хатою, де вперше пізнали любов та опіку мами і тата, ласку бабусі,

мудрість дідуся, тепло родини. Проминуло раннє дитинство – і вже стежинка

від хати повела вас до школи. Саме тут відкрили для себе, що ви не просто діти своїх батьків, а ще й українці, а Батьківщина наша – Україна, велика і

прекрасна.

 

Бібліотекар: – Україна – одна з найбільших держав Європи. За офіційною

статистикою на 1 січня 2014 року в Україні проживає 45,5 мільйонів осіб. За

цим показником Україна займає 29 місце у світі. Оскільки це велика країна, то живуть у ній люди різних національностей. Поряд з українцями на території України проживають представники понад 100 національностей.

 

Бібліотекар: - Український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові. Однак найголовнішою ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова – його найбільша духовна цінність. Це найдорожчий скарб, переданий нам попередніми поколіннями, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці. Пригадаймо слова Панаса Мирного: «Найбільше і

найдорожче добро в кожного народу – це мова. Ота жива схованка людського

духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої

сподіванки, і розум, і досвід». Якщо в народу відібрати його мову, він зникне, втративши культуру та історію. Ось як про це свого часу сказала Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирають мову».

 

Ми з нею відомі усюди,

Усе, що треба, нам є

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот.

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

В. Сосюра

 

Бібліотекар: – Слава країни – це не лише її територія, мова, природні багатства, а головне – люди, які своїми здобутками прославляють країну на весь світ. Слід згадати найвидатніших з-поміж тих, чиї імена назавжди увійшли в історичну пам’ять, у душу народу українського.

Тарас Григорович Шевченко – український поет, філософ, письменник,

графік, художник, політик, громадський діяч, і, як кажуть самі українці,

духовний батько сучасного українського народу.

Григорій Сковорода – педагог, поет, просвітитель, філософ, автор

трактатів, байок, пісень.

Микола Лисенко, український композитор, автор опер «Тарас Бульба»,

«Наталка Полтавка», «Енеїда», автор дитячих опер і оперет.

Михайло Грушевський – історик, організатор української науки,

професор, автор ілюстрованої історії України.

 

Бібліотекар: – У прислів’ях, приказках, крилатих виразах втілені моральні

цінності українського народу, які живуть сотні років та висвітлюють найвищу мудрість – як бути Людиною.

«Без верби і калини…» (немає України).

«Людина без рідної землі…» (як соловей без гнізда).

«За рідний край…» (життя віддай).

«Та земля мила…» (де мати народила).

«За народ і волю…» (віддамо життя і долю).

«Жити – …» (Вітчизні служити).

«Нема на світі другої України…» (немає другого Дніпра).

 

Бібліотекар: Бути людиною не легко. Адже це означає, що завжди слід діяти по справедливості, а це не всіх влаштовує. На жаль, сьогодні в Україні доводиться відстоювати національну честь і гідність, дуже дорогою ціною, як це сталося на майдані. Небесна сотня не абстракція, а реальні люди які поклали своє життя на вівтар свободи, аби жити в Українській державі було гідно, а називати себе українцем – гордо. У кого на першому плані власне его, той не витримує випробування страхом, користю чи владою. Випробування на міцність витримують ті, хто не мислить свого щастя без щастя України, особистої слави без слави Батьківщини, власної честі на фоні безчестя нації.

Бібліотекар: – Україна багатонаціональна, багатомовна, але Україна єдина.

Пам’ятаємо, не забуваємо і цінуємо нашу Батьківщину. Збережемо наш

патріотизм, віру та силу духу для наступних поколінь.

(Демонстрація відеофрагменту «Україна прекрасна»).

 

Бібліотекар: Дякую за увагу!