ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ШОСТОМУ КЛАСІ

Відповідно до Програми з української літератури, в основній школі (5-9 класи) закладаються ази загальної освіченості учнів, їхньої естетичної підготовленості, формування суспільно-ціннісних орієнтирів, світобачення. Тому кожен наступний клас чергова сходинка в засвоєнні нових знань з української літератури та необхідних теоретичних понять, у закріпленні та поглибленні вивченого раніше. Треба зважити, що 6-му класові передували не лише 5-й, а й 1-4-й класи початкової школи, в яких у межах предмета «Читання» також подавалися основні відомості про літературу, розглядалися казки, загадки, міфи, легенди, народні пісні, вивчалися твори Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, Гр. Тютюнника, М. Вінграновського, Є. Гуцала, І. Жиленко, Л. Костенко, Д. Павличка та багатьох інших. Однак уроки літератури в молодшій і основній школі - пропедевтичні, вони покликані привчити дитину до читання, зацікавити її книжкою, а також навчити грамотно, хоча й на початковомурівні, сприймати будь-який художній твір.
Особливості Програми для 12-літньої школи - насамперед концептуальні. Крім того, що за формою це програма-резуль-тат (про що детальніше див.: Мовчан Р.В. Українська література: Кн. для вчителя: 5 кл. - К.: Генеза, 2005), вони полягають у тому, що:
1. Українська література розглядається як явище мистецтва, але мистецтва національного, тому може братися до уваиг лише національно-патріотична ідеологія й відхиляється будь-яка партійна.
2. Треба зацікавити дитину українською літературою як національним мистецтвом, повернути її втрачений за радянської влади престиж, змінивши її загальнопоширений, донедавна канонізований імідж.
3. Портретно-хронологічне вивчення української літератури в 5-8-х класах змінено на проблемно-тематичне.
4. Докорінно змінено витрактування багатьох творів, запропоновано сучасну науково обґрунтовану, водночас доступну для школярів їх інтерпретацію.
5. У Програмі здійснено відхід від попередньої догматичності та декларативності, особливо закцентовано на самостійності міркувань, творчому підході, на праві власної думки і вибору учнів.
Всі ці особливості нової Програми передбачають і провокують нову методику проведення уроку з української літератури і, відповідно, концептуально нові підручники. Якщо такого важливого повороту в шкільному літературознавстві не буде здійснено, чи можливо привчити школярів до зацікавленого, усвідомленого читання, розвинути їхню допитливість, спрагу пізнання і творчості, розбудити національну гідність, патріотизм, врешті, художнім словом сприяти формуванню особистості, допомогти підготувати до майбутнього дорослого життя?
Максимальному втіленню цієї концептуальної новаційності Програми з української літератури для 5-8-х класів сприяє її структурування за взаємопов'язаними і доповнюючими проблемно-тематичними блоками.
Для 6-го класу запропоновані такі: «Загадкова, прекрасна і славна давнина України», «Я і світ», «Пригоди і романтика», «Гумористичні твори», які складають наступну, після 5-го класу ланку і продовжують розпочате в ньому вивчення української літератури як шкільного предмета крізь призму цих блоків. До кожного з них Програмою пропонуються художні твори, які за змістом репрезентують ту чи іншу тему. Відповідно до цього, на уроках акцентується не біографія митця, а сам художній твір, який тепер представляє не творчість письменника, а насамперед тему. Таким чином, українська література в основній школі вивчається за своєрідним цілісним сюжетом, у якому кожен із запропонованих митців має свою «нішу» в темі, а його запропонований твір виконує певну естетичну і морально-етичну місію. При цьому біографія письменника вивчається диференційовано, лише у такому обсязі, якого потребує основна тема. Звичайно, вчитель ознайомлює шестикласників із основними біографічними відомостями про митця - у рубриці Програми «Зміст навчального матеріалу» це завдання формулюється як «Коротко про письменника». Однак, відповідно до «Державних вимог...», учень повинен знати і вміти розповідати окремі фрагменти біографій лише деяких митців, зокрема Т. Шевченка, Лесі Українки, В. Винниченка, О. Довженка. Зазвичай ці відомості мають їх зацікавлювати, бути доступними для дітей цього віку, вони також повинні допомагати зрозуміти основну тему і сприяти її успішному засвоєнню.
Усього на вивчення української літератури в 6-му класі загальноосвітніх навчальних закладів відведено 70 год. Із них на текстуальне вивчення творів пропонується 54 год, на уроки виразного читання - 2 год, на уроки повторення та узагальнення - 2 год, позакласне читання - 4 год. Маємо 8 год резервного часу, який кожен учитель використовуватиме на свій вибір (для тематичного оцінювання, поглибленого вивчення якогось твору, відвідання музеїв, виставок, театру, проведення екскурсій, перегляду кінофільмів тощо). Біля кожної теми Програмою передбачається певна кількість годин, проте учитель може їх коригувати відповідно до конкретних ситуацій.
У додатках до Програми для 6-го класу зазначено той мистецький контекст, у якому створювалися художні твори, та міжпредметні зв'язки, які можуть використовуватися при вивченні тієї чи іншої теми. Однак обов'язково враховується обізнаність шестикласників із таким матеріалом. Так, наприклад, звертається увага на історію України часів Київської Русі, княжої доби, XV-XVIII ст., початку XX ст. - з цим періодом шестикласники вже ознайомлені. Зарубіжний контекст також пропонується в межах Програми із зарубіжної літератури для 5-6-х класів. Проте зауважимо, що всі пропозиції у додатках можна використовувати довільно, відповідно до рівня підготовленості учнів, фахової спроможності вчителя, врешті - наявності «підручно¬го» матеріалу (репродукцій картин українських художників, фонозаписів тощо).
Варто також нагадати, що позиції рубрики «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів» є диференційованими, вони подаються із наростаючою складністю, що можна використовувати для особистісно-зорієнтованої методики викладання української літератури, для тематичного оцінювання, а також враховуючи рівень підготовленості учнів. Для детальнішого з'ясування цього питання можна звернутися до статті у згаданій книжці для вчителя 5-го класу.
Проблемно-тематичним блокам передує «Вступ», у якому розглядається значення книжки у житті людини. Для підсилення зацікавленості учнів пропонується екскурс у добу Київської Русі, зокрема період князювання Ярослава Мудрого - великого шанувальника книжкової мудрості, сподвижника поширення освіти серед давніх русичів. На доступному рівні із шестикласниками також необхідно обговорити питання ролі читача у новому «житті твору». Хочу наголосити, що це питання є новим для шкільного літературознавства, для якого засади рецептивної естетики нині дуже актуальні - вони забезпечують демократичність Програм з літератур (української та зарубіжної), уможливлюють озвучування на уроках різних інтерпретацій-прочитань одного й того ж художнього твору.
Перший розділ - «Загадково прекрасна і славна давнина України» - тематично і проблемно перегукується з відповідними розділами у Програмі для 5-го класу («Світ фантазії, мудрості», «Історичне минуле нашого народу»), поглиблює розуміння таких морально-етичних вартостей, як патріотизм, повага до творчості наших пращурів, талановитості рідного народу, усвідомлення його трагічної та славної історії.
До цього розділу ввійшли фольклорні та літературні твори, що мають народознавчу, історико-пізнавальну спрямованість. Починається тема календарно-обрядовими піснями, які розглядаються паралельно із давніми обрядами українців. Для цілісного засвоєння підтеми (жанру) варто всі пісні вивчати сукупно, незалежно від пори року (тобто восени, зимою, весною, влітку), хоча й можна вибрати ті, які найбільше підходять. Необхідно звертати увагу на художні особливості календарно-обрядових пісень, навчити шестикласників розрізняти їх різновиди, коментувати зміст, пов'язуючи з календарними обрядами українців. Давнім родинним ритуалом є також заколисування маленької дитини, тому вивчення двох колискових («Ой ти, коте, коточок», «Ой ну, люлі, дитя спать») логічно продовжує основну тему. Учні повинні прокоментувати зміст, лексичні особливості цих пісень. Основний емоційний мотив - тепло рідного дому, любов у родині. Про це обов'язково варто говорити на уроках.
У першому розділі розглядаються також кілька пісенних творів літературного походження - гімн «Ще не вмерла Україна» П. Чубинського, М. Вербицького, «Молитва» О. Кониського, «На долині туман» В. Діденка, стрілецькі пісні. Вони містять патріотичні мотиви, тому за їх допомогою увиразнюються актуальні сьогодні проблеми історичної пам'яті, національної свідомості й гідності українців. Ці проблеми під час уроків літератури повинні звучати ненав'язливо, недекларативно, природно. Особливу увагу слід звернути на образи-символи (тут як національні атрибути)в цих творах.
Завдяки такому текстовому матеріалові шестикласники вже будуть підготовлені до сприймання й усвідомлення драматичних колізій «Євшан-зілля» Миколи Вороного. Прикметно, що в цьому творі тема патріотизму звучить як уселюдська й позачасова проблема, а не лише національна, до того ж вона постає як підсумок легендарної історії. Динамічний сюжет, його основна інтрига сприяють зацікавленому читанню підлітками.
Подібні до цієї поеми патріотичними мотивами «Думка» («Тече вода в синє море...»), «Іван Підкова», «Тарасова ніч» Т. Шевченка. Ці твори написані далеко від рідної землі, в Санкт-Петербурзі, - такий біографічний нюанс підсилює їхнє читацьке сприйняття, тому, безперечно, повинен усіляко використовуватися вчителем під час проведення уроків. До речі, в 6-му класі цими творами Тараса Шевченка завершується основна тема загадкової, прекрасної, трагічної і славної давнини України. Найважливіший її моральний підсумок - розуміння свого духовного зв'язку з історичним минулим народу.
У межах першої теми під час розгляду конкретних творів шестикласники повинні засвоїти такі теоретичні поняття й терміни: народна пісня, повтор (рефрен), анафора, колискова, пісня-гімн, ліро-епічний твір, поема, ліричний твір, строфа. Вони доповнюють і поглиблюють аналіз зазначених у Програмі текстів. Хоча варто обов'язково враховувати всі інші засоби образотворення, які засвоювалися в попередніх класах, повторювати й поглиблювати їхнє розуміння.
Другий розділ - «Я і світ» - центральний і найскладніший під час вивчення української літератури в 6-му класі. Прикметно, що він пов'язаний із темою «Рідна Україна. Світ природи» (5-й клас), у межах якої також порушувалася проблем» стосунків людини з оточуючим світом. Герої творів цього розділу можуть асоціюватися шестикласником із собою. Таким чином, "Я" (герой), уявно моделюючи ситуацію непростих стосунків із зовнішнім світом, стає суб'єктом своєрідної життєвої моделі, яка спонукає його до самоаналізу, до усвідомлення важливих цінностей моралі й етики, сприяє формуванню власного характеру, осмисленню себе як особистості й громадянина.
Уже перша підтема (вірші «Мрії», «Як дитиною, бувало...», «Тиша морська» Лесі Українки) є потужним спонукальним зачином до основної теми, адже в них ідеться про цікаву, вольову особистість, та й образ ліричної героїні автобіографічний, повчальний. На уроках обов'язково потрібно обговорити цікаві й доступні шестикласникам фрагменти життя поетеси, особливо ті, які дотичні до теми «Я і світ». А розгляд цих творів Лесі Українки неминуче сприятиме-емоційно-ціннісній меті – формуванню стоїчних рис характеру.
«Який же "Я"?» - до цього питання шестикласники повертатимуться щоразу, коли читатимуть і аналізуватимуть «Федька-халамидника» В. Винниченка, «Маленького горбаня» С. Черкасенка, «Зачаровану Десну» О. Довженка, «Кольорових мишей» Л. Костенко, «Оленя Августа» Є. Гуцала, «Хлопчика-фігурку, який задоволений собою» І. Калинця. У цих творах також порушується проблема особистості, її стосунків зі світом, тому обговорення поведінки персонажів, рис характеру, що вирізняють їх серед однолітків, повинні стати метою саме цих уроків. Соціальні ж питання у них варто оминати, бо вони в межах цієї теми не актуальні. Варто також звертати особливу увагу на роль художніх засобів (портрета, пейзажу, діалогів, композиційних особливостей тощо) у кожному з епічних творів. Учні повинні навчитися самостійно формулювати основну думку оповідання, визначити його композиційні та стильові особливості (нехай і поверхово), а не лише висловлювати своє ставлення до зображуваного.
А який же цей світ? Чи завжди "Я" знаходиться у стані протистояння з ним, як то спостерігається з героями? Що в ньому гармонійне, добре, людяне, гуманне, а що потворне, неприйнятне? Відповідно до Програми, ця низка запитань порушуватиметься під час ознайомлення із «Тишею морською» Лесі Українки, віршами С Чернілевського, Ліни Костенко, Ірини Жиленко, І. Калинця, та, власне, й з усіма іншими. Так, скажімо, чи не образ зачарованої Десни О. Довженка найточніше втілює близький і зрозумілий сучасній дитині світ її дитинства, інтригуючи, ваблячи, збуджуючи поетичну уяву? Однак таке прочитання цих творів і такий їхній наскрізний пафос може бути прийнятним або ж ні. Найголовніше, щоб учні самостійно робили висновки, висловлювали свої почуття й сумніви, обговорювали суперечливі проблеми не лише у класі, а й удома з батьками, Друзями. Важливо також, щоб будь-які виховні моменти не перетворювалися в пафосні декларації. Мистецтво виховує насамперед образами, які через емоційне сприйняття впливають на підсвідомість кожної людини інакше, впливають непомітно, іноді - зовсім непередбачувано. Тому чи ж варто абсолютизувати цю, безперечно, важливу виховну функцію літератури як мистецтва слова? Кожний художній твір у школі так чи так проектується на учня, але чи кожен із них стане такою особистістю, про яку йдеться мало не у всіх художніх творах цього розділу, - питання неоднозначне й спірне.
Логічним же, підсумовуючим завершенням великої і непростої теми «Я і світ», її своєрідним урівноважуючим підсумком є притча «Казка про яян» Емми Андієвської, письменниці й художниці дуже своєрідної й не традиційної для української літератури. Водночас подібні твори значно змінюють застаріло усталене уявлення про неї. Цей твір має умовний, модерний сюжет, у якому більше уявного, казкового, ніж реального. А саме фантастичне найкраще й сприймається дітьми. Саме від особливостей його поетики варто відштовхуватися під час колективного розгляду на уроці. Зауважимо, що ця притча спонукає до цікавих роздумів, дискусій, у результаті яких деякі питання, можливо, так і залишаться без чіткої відповіді. Очевидно, це буде найголовнішим результатом впливу подібного твору мистецтва на молоду людину.
Прикметно, що тематична складність розділу урівноважується обмеженим введенням до нього нових теоретичних понять (епічний твір, головний герой, другорядні герої, притча), вивченням поряд із віршами складнішими (І. Калинця) простіших (І. Жиленко). Лише три твори переносять читача в минуле, інші - модерні, позачасові або ж відтворюють побут сучасного життя. Усі вони прочитуються крізь призму не лише національних, а й загальнолюдських цінностей. Так, скажімо, сьогодні ніхто не скаже про визнану класику української літератури повість «Зачарована Десна» О. Довженка як твір архаїчний і не зрозумілий сучасникам. Так само й «Федько-халамидник» В. Винниченка може прочитуватися відокремлено від часу відтвореної ситуації, бо в ньому порушені «вічні» питання людської доброти, душевної щедрості, порядності й честі, відтворено курйози й драматичні колізії людського співжиття й поведінки, які є завжди актуальними.
У розділі третьому - «Пригоди і романтика» - пропонуються до вивчення фрагменти повістей трьох чудових дитячих письменників В. Нестайка, В. Близнеця і Я. Стельмаха. Однак їх не варто сприймати лише як перепочинок від складної попередньої теми, хоча майже всі підлітки надають перевагу авантюрним творам, які мають динамічний, інтригуючий сюжет. Шестикласники повинні зрозуміти й розрізняти особливості романтичних і пригодницьких творів - вони вчитимуться розшифровувати образи-символи повісті «Звук павутинки» В. Близнеця, характеризуватимуть образи-персонажі, коментуватимуть сюжетні ситуації, розглядатимуть порушені в пригодницьких творах морально-етичні проблеми, аналізуватимуть художні особливості тощо.
Останнім акордом вивчення української літератури в 6-му класі, який прозвучить якраз напередодні шкільних канікул, є розділ «Гумористичні твори». Він розпочинається байками «Щука», «Муха і Бджола», «Жаба й Віл» Л. Глібова, письменника, твори якого вивчалися не лише в 5-му класі. Варто врахувати, що жанр байки відомий учням із молодшої школи, тепер же вони поглиблюватимуть свої знання, уточнюватимуть і засвоюватимуть такі поняття, як гумор і сатира, алегорія, мораль. Прикметно, що морально-етична проблематика запропонованих творів не містить виразних соціальних акцентів, вона універсальна, тому й буде прочитуватися в проекції на сьогодення.
До розділу також включені співомовки С. Руданського. Вони є унікальним явищем не лише в українській, а й у світовій культурі. Цей талановитий митець порушував і розглядав різноманітні проблеми людського співжиття. Для вивчення ж у 6-му класі цілеспрямовано підібрано твори, в яких акцентується на характерах українських козаків, таких їхніх рисах, як гідність, мудрість, хитрість, уміння відстояти власну честь тощо. Однак варто врахувати, що ці акценти зроблені відповідно до гуморис¬тичного жанру та його стильових особливостей.
Продовжують тему оповідання «Свекор» і «Басурмен» С. Васильченка, в яких головними героями виступають діти. Основна тема цих творів - атмосфера турботи й любові в українській родині, яка, проте, не ідеалізується, а показана дуже природно, життєподібно.
На завершення - гуморески С Олійника та П. Глазового, Двох визнаних класиків українського гумору. В декількох із них порушуються актуальні мовні проблеми, питання патріотизму, які можна обговорити в дискусіях.
Упродовж навчального року шестикласники повинні вивчити напам'ять такі твори: п'ять народних пісень (на вибір), «Ще не вмерла Україна» П. Чубинського і М. Вербицького, «Молитва» О. Кониського, «Ой у лузі червона калина похилилася» С. Чарнецького і Г. Труха, «Думка» Т. Шевченка, «Як дитиною, бувало...» Лесі Українки, один із віршів І. Калинця (на вибір), «Щуку» Л. Глібова, одну з гуморесок С. Олійника чи П. Глазо-вого (на вибір).
Кожна із трьох основних тем повинна завершуватися узагальнюючим уроком, на якому треба не лише пригадати вивчене, а й спробувати підсумувати основні порушені проблеми і питання, зіставити різні твори, порівняти героїв, провести аналогії із сучасним життям тощо.
Традиційно перед завершальними уроками-повтореннями про¬понується ознайомлення з літературою рідного краю. На сьогодні майже у всіх областях України з'явилися відповідні навчальні посібники, в яких можна знайти необхідну інформацію про письменників та зразки їхніх творів. Варто лише зважити, що вони підготовлені універсально, для учнів усіх класів, тому, використовуючи їх, потрібно враховувати вікові особливості школярів.
Насамкінець хотілося б наголосити, що у Програмі з української літератури для 6-го класу запропоновано своєрідну модель непростого й багато в чому новаційного процесу її вивчен¬ня. Але ця модель не є застиглим каноном, вона демократична й відкрита для постійного вдосконалення, дає можливість вибору як учителя, так і учня, особливо це стосується інтерпретації художніх творів. Чи ж будуть її основні концептуальні засади успішно втілюватися - залежить від концептуальної відповідності та науково-методичної якості підручників, а також від творчого, а не лише фахового потенціалу сучасного вчителя.