Переказ на тему Кава Юрія Кульчицького
Додав: admin
Коментарів: 0
Додано: 21-08-2013, 11:43

Кава Юрія Кульчицького

Діялося це 1683 року далеко від України.

Величезна армія турецького султана Ахмета II, яка завою­вала багато європейських міст, узяла в облогу столицю Ав­стрії Відень. Урятувати нечисленних захисників Відня могли тільки союзники - німці й поляки, якби вони прийшли на допомогу. Але союзники не знають, що турецькі війська сто­ять під самими мурами Відня. Щоб передати таку звістку, пробратися через ворожі кордони зголосився вусатий чолов'яга з люлькою в зубах. Він сказав, що знає турецьку мову й легко може видати себе за турка.

Це був український козак Юрій Кульчицький. На той час йому виповнилося сорок три роки. Народився він поблизу Самбора на Львівщині. Закінчив церковну школу і ще зовсім юним хлопцем подався на Січ. У походах і битвах швидко став бувалим козаком. В одному з походів йому не пощастило - по­трапив до турків у полон. Однак біда принесла Кульчицькому й користь: здібний бранець бездоганно вивчив турецьку мову. Після викупу з полону Кульчицький переїхав до Відня, де спо­чатку працював перекладачем, а потім став купцем.

Австрійські воєначальники вручили сміливцеві листа. Він, переодягнувшись у турецьке вбрання, разом із товаришем сербом Михайловичем зміг пробратися через ворожий заслін іпередати листа союзникам. Ті швидко зібрали військо і руши­ли до Відня, щоб урятувати столицю.

І оборонці протрималися, доки надійшла допомога. Під сті­нами Відня об'єднані війська німців, поляків і козацькі пол­ки розгромили турецьку армію.

Зібралися після перемоги найшанованіші люди Відня й за­питали Кульчицького, якої винагороди бажають сміливці. Михайлович захотів грошей, щоб будинок купити. Кульчиць-кий нічого не захотів, лише попросив віддати каву, яку тур­ки покинули з переляку в своєму таборі. Пояснив, що дуже любить каву, звик до неї в турецькому полоні. Віддали йому гору мішків з кавовими зернами. І довго всі дивувалися, наві­що нормальній людині пити таку гіркоту.

Пізніше Юрій Кульчицький видав книжку про свої вій­ськові пригоди. її прочитало багато людей. А в центрі Відня він відкрив першу в місті кав'ярню. І кожен, хто прочитав книжку, йшов до кав'ярні, щоб побачити героя. Купували каву, кривилися, аж сльози від тієї гіркоти їм з очей текли. І тоді Кульчицький вирішив додавати в каву цукор. Тепер усі пили її із задоволенням. І цей рецепт у нього перехопила вся Європа і ще й до сьогодні готує каву саме за ним. Шкода тіль­ки, що забули назвати її «кава по-кульчицьки».

Хороброго козака віденці запам'ятали не тільки героєм, рятівником свого міста. Він лишився для них ще й першим віденським кав'ярником.

Коли Кульчицький помер, уся столиця Австрії ховала його з великими почестями. Пізніше, у XIX столітті, одну з віденських вулиць назвали на його честь. А на одному з бу­динків було встановлено невелику бронзову скульптуру. Кульчицький зображений у турецькому одязі, його обличчя прикрашають чудові козацькі вуса. У лівій руці він тримає тацю з філіжанками кави, а в ногах знаходяться трофеї роз­битої турецької армії - пощерблені ятагани, бунчуки, хоруг­ви з півмісяцями.

(450 слів)                                  ЗаМ. Слабошпицьким

Схожі матеріали:
Меню
Архів матеріалів